Здавалка
Главная | Обратная связь

Поняття про трансфертні ціни, принципи їх застосування, функції та методи визначення



 

Трансфертною ціною вважають умовний рівень цін на продукцію (послу-ги, роботи) одного структурного підрозділу (центру відповідальності) підпри-ємства, яка передається іншому підрозділу цього ж підприємства. В результаті, продукція, що відпускається одним підрозділом іншому, відповідно є доходом для підрозділу, який продає, і витратами для підрозділу, який купує.

Процедура трансфертного ціноутворення впливає як на структурні під-розділи, так і на господарюючий суб‘єкт в цілому. Відбувається це за рахунок впливу на показники результативності підрозділів, прибутку підприємства в ці-лому й автономію підрозділів. Таким чином, система трансфертного ціноутво-рення повинна відповідати трьом основним цілям: 1) точне оцінювання резуль-татів діяльності (жоден менеджер підрозділу не повинен одержувати вигоду за рахунок другого, наприклад, один підрозділ поліпшує свою результативність, тоді як справи іншого погіршуються); 2) узгодженість цілей (менеджери підроз-ділів обирають дії, які збільшують загальні прибутки організації); 3) збережен-ня автономії підрозділу (центральне керівництво не повинно перешкоджати свободі прийняття рішень менеджерами підрозділів).

Базою визначення трансфертних цін можуть бути: 1) рівень витрат; 2) ринкові ціни; 3) договірні ціни. Результати обстеження 239 великих компаній США стверджують, що за основу трансфертних цін використовують переважно ринкові ціни – 31% обстежених підприємств, договірні ціни – 22%, ціни на рів-ні повних витрат – 25%, на рівні повних витрат плюс прибуток – 17%, на базі змінних витрат – 5% [20 : 363].

Одним із базових принципів трансфертного ціноутворення є підхід аль-тернативних витрат, який передбачає врахування інтересів як підрозділу, що продає, так і підрозділу, який купує. Підхід альтернативних витрат досягає цієї мети за допомогою визначення мінімальної ціни, на яку погодиться підрозділ-продавець, і максимальної ціни, яку згоден заплатити підрозділ-покупець. Мінімальна і максимальна ціни відповідають можливим або альтернативним витратам за внутрішнього відпуску продукції.

Мінімальна трансфертна ціна – це рівень ціни, який не завдаватиме збитку підрозділу, який продає, при продажу продуктів внутрішньому підрозді-лу порівняно з умовами продажу зовнішній стороні. Мінімальна трансфертна ціна повинна відшкодувати суму змінних витрат на одиницю продукції підроз-ділу-продавця і вигоду, яку цей підрозділ втрачає внаслідок відмови від про-дажу даної продукції зовнішнім споживачам.

Максимальна трансфертна ціна – це рівень ціни, який не завдаватиме збитку підрозділу, що купує, при купівлі ресурсів у внутрішнього підрозділу порівняно з умовами придбання аналогічного продукту у зовнішньої сторони.

Таким чином, принцип трансфертного ціноутворення – підхід альтерна-тивних витрат визначає, за яких умов потенційно може відбутися внутрішній відпуск ресурсів. Зокрема, продукт може бути відпущено або послугу надано внутрішньо кожного разу, коли альтернативні витрати (мінімальна ціна) підроз-ділу, що продає, менші за альтернативні витрати (максимальну ціну) підрозді-лу, який купує. Саме таким визначенням цей підхід гарантує, що жоден з ме-неджерів підрозділів не залишатиметься в програші при внутрішній передачі, тобто загальні прибутки підрозділів не зменшаться через внутрішній відпуск.

Якщо зовні існує ринок досконалої конкуренції, то для продукту, що від-пускається, справжньою трансфертною ціною буде ринкова ціна. Трансфертне ціноутворення на основі ринкових цін є дуже привабливим, оскільки дає змогу узгодити результати діяльності окремих підрозділів та підприємства в цілому. Однак, застосування ринкових цін як бази трансфертного ціноутворення, мож-ливе лише за умов існування ринку аналогічних (подібних) напівфабрикатів, стабільності цін на них та при високому рівні децентралізації управління всере-дині господарюючого суб‘єкта. При застосуванні ринкового методу трансферт-на ціна продукту визначається за формулою [16 : 168]:

 

Трансфертна ціна = Змінна собівартість одиниці продукції + Маржинальний дохід на одиницю продукції, який втрачається підрозділом у результаті відмови від зовнішніх продажів

 

Трансфертне ціноутворення може здійснюватись на основі собівартості. При цьому розмежовують три методи такого ціноутворення: 1) на основі пов-ної собівартості; 2) за повною собівартістю плюс націнка; 3) за змінними витра-тами плюс фіксована доплата. У всіх трьох випадках з метою уникнення пере-дачі транзитної неефективності від одного підрозділу до іншого, при визначен-ні трансфертної ціни доцільно використовувати нормативні витрати.

Згідно комплексних аналітичних досліджень Ч.Т.Хорнгрена та Дж.Фос-тера методи трансфертного ціноутворення в західній економіці наприкінці ХХ століття розподілялися наступним чином (табл. 9.2.):

Таблиця 9.2.

Розподіл і застосування методів трансфертного ціноутворення, % [20 : 365]

 

Держава База трансфертного ціноутворення
ринкова ціна змінні витрати повна собівар-тість договірна ціна інші
В середині країни США Австралія Канада Японія Індія Великобританія Мультинаціональне ціноутворення США Канада Японія Великобританія                     -       - -     -

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ:

1. Концептуальний зміст, завдання та функції управлінського обліку.

2. Причини виникнення управлінського обліку як окремої підсистеми.

3. Етапи розвитку управлінського обліку.

4. Предмет і об‘єкти управлінського обліку.

5. Взаємозв‘язок і відмінності фінансового й управлінського обліку.

6. Специфіка організації управлінського обліку в різних облікових системах.

7. Залежність управлінського обліку від побудови плану рахунків.

8. Нормативно-правове регулювання складу витрат і доходів.

9. Класифікація доходів і характеристика їх основних видів.

10. Традиційна та управлінська класифікація витрат.

11. Характеристика основних видів витрат.

12. Типові тенденції динаміки витрат при змінах обсягу виробництва.

13. Поведінка умовно-змінних і умовно-постійних витрат за умов збільшення обсягу діяльності підприємства.

14. Поведінка умовно-змінних і умовно-постійних витрат за умов зменшення обсягу діяльності підприємства.

15. Оцінка витрат. Методи визначення функції витрат.

16. Базові принципи обліку виробничих витрат.

17. Об‘єкти витрат і об‘єкти калькулювання.

18. Класифікація методів обліку витрат і калькулювання.

19. Зміст простого методу обліку і калькулювання собівартості продукції.

20. Зміст позамовного методу обліку і калькулювання собівартості продукції.

21. Зміст попередільного методу обліку і калькулювання собівартості продукції.

22. Зміст нормативного методу обліку і калькулювання собівартості продукції.

23. Організація зведеного обліку витрат за різних методів обліку.

24. Методика і техніка калькуляційних розрахунків.

25. Тенденції розвитку методів обліку витрат і калькулювання повної собівартості продукції в країнах з ринковою економікою.

26. Характеристика і сфера застосування методу однорідних секцій.

27. Суть і сфера застосування нормативного розподілу постійних витрат.

28. Характеристика і сфера застосування методу „стандарт-кост”.

29. Вітчизняні та зарубіжні методи обліку повної собівартості.

30. Основні проблеми функціонування сучасного управлінського обліку.

31. Обґрунтування доцільності переходу від обліку та калькулювання повної собівартості продукції до системи неповної собівартості.

32. Характеристика і сфера застосування простого директ-косту.

33. Особливості розвинутого директ-косту, його переваги та можливості.

34. Становлення і розвиток стратегічного обліку.

35. Ретроспективи становлення, впровадження і розвитку нормативного методу обліку витрат і калькулювання.

36. Порівняльна оцінка й характеристика елементів методу стандарт-кост і нормативного методу.

37. Організаційні аспекти формування системи обліку за нормативними витратами і складання нормативних калькуляцій.

38. Встановлення та фіксація відхилень від норм.

39. Методика і техніка обліку відхилень від норм.

40. Аналіз виявлених відхилень від норм і прийняття рішень.

41. Методологія прийняття рішень і планування діяльності на основі встановлення та аналізу взаємозв‘язку „витрати – обсяг – прибуток”.

42. Методи аналізу взаємозв‘язку „витрати – обсяг – прибуток”.

43. Методологія визначення точки беззбитковості, розрахунку обсягу діяльності, необхідного для отримання певного прибутку.

44. Методологія визначення прибутку за певного обсягу діяльності.

45. Характеристика графічних методів аналізу: графік беззбитковості, графік маржинального доходу, графік прибутку.

46. Релевантний підхід до управління.

47. Концепція релевантності облікової інформації та її вплив на процес прийняття рішень.

48. Класифікація поточних управлінських рішень.

49. Критерії визначення релевантної інформації.

50. Послідовність дій у процесі прийняття оперативних управлінських рішень.

51. Аналіз типових варіантів альтернативних рішень.

52. Пошук альтернативних варіантів управлінських рішень і вибір найбільш оптимального з них.

53. Взаємозв‘язок „витрати – обсяг – прибуток” у процесі прийняття рішень.

54. Бюджет як інструмент управлінського контролю, його суть та функції.

55. Види і форми бюджетів.

56. Загальна характеристика операційного бюджету.

57. Загальна характеристика фінансового бюджету.

58. Порядок складання та призначення бюджету продажів.

59. Порядок складання та призначення бюджету виробництва.

60. Порядок складання та призначення бюджету придбання матеріалів.

61. Порядок складання та призначення бюджету використання матеріалів.

62. Порядок складання та призначення бюджету трудових затрат.

63. Порядок складання і призначення бюджету загальновиробничих витрат.

64. Порядок складання та призначення бюджету адміністративних витрат.

65. Порядок складання та призначення бюджету витрат на збут.

66. Методика і техніка контролю за виконанням бюджетів.

67. Призначення і порядок складання гнучких бюджетів.

68. Методика аналізу відхилень з використанням гнучкого бюджету.

69. Поняття і класифікація центрів відповідальності.

70. Принципи обліку, звітності та оцінки діяльності центрів відповідальності.

71. Кошторис як головний інструмент управлінського обліку.

72. Облік і оцінка діяльності центрів витрат.

73. Облік і оцінка діяльності центрів прибутку.

74. Облік та оцінка діяльності центру інвестицій.

75. Поняття про трансферні ціни та принципи їх застосування.

76. Функції та основні методи визначення трансферних цін.

77. Особливості обліку і звітності за сегментами бізнесу.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

 

Основна:

 

1. Бухгалтерський фінансовий та внутрішньогосподарський облік в галу-зях системи переробної промисловості АПК (на основі національних стандартів) / За редакцією проф., д.е.н. В.В.Сопка та О.В.Бойка – Київ: „Фенікс”, 2001. – 468с.

2. Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посібник / Лиши-ненко О.В. – Київ: „Центр навчальної літератури”, 2004. – 254с.

3. Голов С.Ф. Управленческий бухгалтерский учет. – К.: Скарби, 1998. – 384с.

4. Друри К. Управленческий и производственный учет: Перевод с англ. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 1071с.

5. Кондратова И.Г. Основы управленческого учета. – М.: Финансы и ста-тистика, 1998. – 144с.

6. Нападовська Л.В. Управлінський облік. Монографія. – Дніпропет-ровськ: „Наука і освіта”, 2000. – 450с.

7. Пашигорева Г.И., Савченко О.С. Системы управленческого учета и анализа. – С.Пб.: Питер, 2002. – 176с.

8. Первинний та аналітичний облік на підприємстві. Навчальний посіб-ник / Гарасим П.М., Журавель Г.П., Бруханський Р.Ф., Хомин П.Я. – Тернопіль, – 2005. – 464с.

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”: Затверд-жено наказом МФУ від 31.12.1999р. № 318.

10. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність: Закон України від 16.07.1999р. № 966-XIV.

11. Райан Б. Стратегический учет для руководителя: Перевод с английско-го. – М.: Аудит: ЮНИТИ, 1998. – 616с.

12. Скоун Т. Управленческий учет: Перевод с английского. – М.: Аудит: ЮНИТИ, 1998. – 616с.

13. Управленческий учет: международный опыт / Ткач В.И., Ткач М.В. – М.: Финансы и статистика, 1994. – 144с.

14. Управленческий учет: Учебное пособие / Под ред. А.Д.Шеремета. – М.: ФБК-Преса, 1999. – 512с.

15. Управленческий учет. Опыт экономически развитых стран / Яругова А. – М.: Финансы и статистика, 1991. – 249с.

16. Управлінський облік: Навчально-методичний посібник для самостій-ного вивчення дисципліни / За ред. В.М.Добровського. – К.: КНЕУ, 2003. – 235с.

17. Управлінський облік: Навчальний посібник / За редакцією В.М.Доб-ровського. – К.: КНЕУ, 2005. – 278с.

18. Управленческий учет / Янковский К.П., Мухорь И.Ф. – С.Пб.: Питер, 2001. – 128с.

19. Управлінський облік на підприємстві (методика ведення): Монографія / Гарасим П.М., Давидович І.Є., Хомин П.Я. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 270с.

20. Управлінський облік: Навчальний посібник / Атамас П.Й. – Дніпро-петровськ: Центр навчальної літератури, 2006. – 440с.

Додаткова:

 

21. Бухгалтерський облік: первинні документи та їх заповнення: Навчаль-ний посібник / Кім Г., Сопко В.В., Кім С.Г. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 440с.

22. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: навчально-практичний посібник / Під редакцією С.Ф. Голова. – Дніпропетровськ: ТОВ „Баланс-Клуб”, 2001. – 832с.

23. Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посібник. – Жито-мир: ЖІТІ, 2000. – 448с.

24. Грабова Н.М. Облік основних господарських операцій в бухгалтер-ських проводках. – Київ: А.С.К., 2002. – 416с.

25. Голов С.Ф., Єфіменко В.І. Фінансовий та управлінський облік. – К.: ТОВ „Автоінтерсервіс”, 1996. – 544с.

26. Карпова Т.П. Управленческий учет. – Москва: Аудит-ЮНИТИ, 1998. – 350с.

27. Ковалев В.В., Соколов Я.В. Основы управленческого учета. С.Пб.: Лист, 1991. – 361с.

28. Контроллинг – основа управления бизнесом / Л.А.Сухарева, С.Н.Пет-ренко. – Киев: Эльга, Ника-Центр, 2002. – 208с.

29. Облік товарних операцій комерційної діяльності: Навчальний посібник / Дупай М.М., Михайлишин Н.П. – Тернопіль: Астон, 2005. – 272с.

30. Пушкар М.С. Управлінський облік. – Тернопіль: Поліграфіст, 1995. – 164с.

31. Тенденції та закономірності розвитку бухгалтерського обліку в Україні (теоретико-методологічний аспект) Монографія / Пушкар М.С. – Тер-нопіль: Економічна думка, 1999. – 422с.

32. Фольмут Х.Й. Инструменты контроллинга от А до Я: Перевод с немец-кого. / Под ред. и с предисл. М.Л.Лукашевича и Е.Н.Тихоненковой. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 288с.

33. Хорнгрен Ч.Т., Фостер Дж. Бухгалтерский учет: управленческий ас-пект. Перевод с английского. Под редакцией Я.В.Соколова. – М.: Фи-нансы и статистика, 1995. – 416с.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.