У 1979 році на парламентських виборах виграли консерватори, які перебували при владі до 1997 року.

Клас

Всесвітня історія

Тема 3. Урок 5.

ІНТЕНСИВ З ТЕМИ "ВЕЛИКА БРИТАНІЯ У ПОВОЄНИЙ ПЕРІОД".

1. Повоєні реформи лейбористських урядів. 2. Велика Британія у 60-70-х роках. 3. Британія у 80 -х роках: тетчеризм. 4. Ольстерська проблема. 5. Українці в Британії.

1. Друга світова війна мала для Великої Британії неоднознані наслідки. З одного боку, Вона втратила значну частину свого торгівельного флоту, поступилася США місцем головного експортера у світі, стикнулася з проблемою зростання національно-визвольних рухів у колоніях та домініонах, переживала період занепаду промисловості і нестачі продуктів харчування. З іншого боку, людські і матеріальні втрати, а також рівень руйнації у ній були значно меншими, ніж у країнах континентальної Європи. Таким чином для повоєної Британії головними завдвннями були: 1) відновити економіку і господарські зв’язки, 2) посилити свій статус у Європі та світі, 3) вирішити проблему взаємовідносин з колоніями та домініонами.

Війна не зруйнувала політичної системи і державного устрою Великої Британії. Вона продовжувала залишатися конституційною монархією з двопартійною системою (Лейбористська і Консервативна партії).

У липні 1945 року відбулися парламентські вибори, на яких, через зростання популярності лівоцентристів, перемогу вибороли лейбористи. Вони сформували уряд на чолі з Клементом Еттлі.

1945 Л Е Й Б О Р И С Т С Ь К А П А Р Т І Я П Р И В Л А Д І 1951
Економічний розвиток	Соціальний розвиток	Зовнішня політика
1. Націоналізація 20% ключових галузей промисловості (Англійський банк, нафтова, вугільна, газова, металургійна промисловості, залізниці). 2. Реконструкція господарства. 3. Модернізація виробничих потужностей та технологічних процесів. Отримання коштів: план Маршалла (2,7 млрд. дол.), прибутки від колоній та державних підприємств.	Впровадження широких соціальних програм: - збільшення пенсій, - зменшення пенсійного віку, - широке житлове будівництво, - заходи з охорони здоров’я, - розширення прав тред-юніонів (професійних спілок).	Зовнішня політика лейбористів мала наступні риси: -початок надання незалежності колоніям і домініонам (1947 рік-Індія), -курс на воєнно-політичну співпрацю з США і країнами Західної Європи (1949-член НАТО), - погіршення відносин з СРСР.
Запроваджені лейбористами заходи сприяли спустошенню державної казни (військові витрати, витрати на соціальні програми, витрати на утримання націоналізованих галузей промисловості).

2.Державний дефіцит привів до погіршення рівня життя населення і на виборах 1951 року до влади знову прийшли консерватори. Вони протрималися при владі до виборів 1964 року. Консервативні уряди очолювали Уінстон Черчиль та Гарольд Макміллан.Їх головним завдання була проблема зменшення бюджетного дефіциту.

Роки	Партія	Лідери	Заходи	Наслідки
1951-1963	консерватива	У. Черчиль, Г. Макміллан	-скоротили соціальні програми, -провели денаціоналізацію, збільшили розмір внесків громадян у фонд охорони здоров’я, підтримали великі монополії, широко використовували досягнення НТР, прагнула вступити до ЄС.	Економічне становище почало стабілізуватися, фунт стерлінгів зміцнився, державний дефіцит зменшився. Англійці не підтримали ідею вступу до ЄС, побоюючись зниження свого життєвого рівня.
1964- 1969	лейбористи	Гарольд Вілсон	Розширили державне втручання в економіку, збільшили соціальні витрати, почали запроваджувати принципи планового розвитку, відмовився від вступу до ЄС.	Заходи привели до збільшення дефіциту бюджету. Уряд змушений був взяти гроші у борг, заморозити заробітну плату, відмовився від позиції невступу до ЄС. Не дивлячись на це, фунт стерлінгів почав падати, а рівень життя населення погіршився.
1970-1974	консервативна	Едвард Хіт	Скорочення соціальних програм, вступ до ЄС.	Пдіння продовжилося, введеня надзвичайного стану в економіці (1968), інфляція, безробіття.
1970-1978	лейбористська	Г. Вілсон, Джеймс Каллаген	Підтримка малозабезпечених і збільшення державного сектора в економіці.	Зростання інфляції, безробіття, позики у міжнародних банків, банкрутства.

У 1979 році на парламентських виборах виграли консерватори, які перебували при владі до 1997 року.

Прем’єр міністром протягом 1979 - 1990 років була Маргарет Тетчер, прозвана "залізною леді". Вона поставила перед урядом наступні завдання: знизити інфляцію та рівень безробіття, звести до мінімуму державні витрати, приборкати профспфлки.

М. Тетчер була прибічником неоконсерватизму. В його основі лежать наступні ідеї:

- "народний капіталізм" (тобто кожний повинен бути співвласником через володіння акціями підприємств),

- мінімальний державний сектор;

- принцип свободи важливіший, ніж принцип рівності,

- покладатися слід не на державу, а на власні сили та здібності,

- приборкання профспілок,

- державнв підтримка лише тих, хто не може забезпечити себе (тобто дітей і людей похилого віку),

- закриття неприбуткових підприємств.

Маргарет Тетчер тричі обиралася прем’єр-міністром і пробула при владі 11 років. Основними подіями приїї прем’єрстві були страйк шахтарів і металургів (1980), війна з Аргентиною за Фолклендські (Мальвінські) острови (1982), страйк гірників (1984-1985).

Результатами курсу М. Тетчер, так званого "тетчеризму", були:

- економічне зростання протягом 1985-1990 років,

- скорочення безробіття на 1 млн. чол.,

- збільшення кількості мільйонерів удвічі,

- зростання щорічних доходів населення на 6-8 %,

- 60 % населення мають власні будинки,

- близько 60 % британців стали власниками акцій,

- помінялася психологія британців ( вони почали покладатися не на державу, а на власні сили).

У 1990 році М. Тетчер добровільно подала у відставку, щоб зберегти прем’єрство за своєю партією. Причининами відставки були звинувачення М. Тетчер у тому, що вона не визнає чужих поглядів, не йде на компроміси, не приділяє уваги духовній сфері, науці і культурі. Вона зберегла за собою місце в парламенті, отримала титул баронесси і місце у палаті лордів. На посту прием’єр-міністра її замінив Джон Мейджор, який продовжив політику тетчеризму, але у більш м’якій формі, так званий "тетчеризм з людським обличчям".

На парламентських виборах 1997 року перемогли лейбористина чолі з Тоні Блером.Вони дещо розширили витрати на соціальні програми, активно включилися у процес інтеграції у Європейський Союз, виграли дострокові парламентські вибори 2001 року.

4. Однією з найгостріших національно-релігійних проблем Великої Британії є проблема Північної Ірландії ("Ольстерська проблема"). Вона виникла ще у ХУІІ столітті, коли Олівер Кромвель завоював Північну Ірландію і заселив її вихідцями з Англії та Шотландії, які були протестантамина відміну від ірландців-католиків.

Для підтримки своєї влади у провінції протестанти створили Орден оранжистів, який контролював усе життя у Північній Ірландії. Католицька ірландська меншість зазнавала релігійних, національних та економмічних утисків. У 1968 році ірландці-католики спробували добитися змін у своєму становищі, але оранжисти, яких підтримав уряд і поліція, застосувавши терор придушили їх мирний виступ.

У відповідь на це католики-ірландці створили Ірландську республіканську армію (ІРА), яка методами терору стала боротися за приєднання Північної Ірландії до Ірландії.

Протистояння переросло у громадянську війну і уряд у 1969 році ввів у провінцію війська. Неодноразові спроби домовитися про припинення бойових дій у Північній Ірландії (1994,1998, 2000), стійких наслідків не мали. Лише з 2001 року ІРА почала поступово роззброюватися.