 |
|
Управління станом пожежної безпеки на підприємствах торгівлі
Знати порядок встановлення протипожежного режиму на підприємствах торгівлі.
Знати порядок навчання працівників з питань пожежної безпечності.
Види інструкцій з пожежної безпеки у сфері торгівлі, порядок їх розробки та затвердження.
Склад пакета документів для управління пожежною безпекою на підприємствах торгівлі.
Література:[2, 13].
Питання для самоконтролю
1. Який порядок встановлення протипожежного режиму на підприємстві?
2. Умови створення на підприємстві ТПК.
3. Види інструктажів з пожежної безпеки у сфері торгівлі.
4. Який порядок службового розслідування пожеж.
5. Які нормативні документи з пожежної безпеки діють у торгівельній галузі.
6. Який склад документів для управління пожежною безпекою на підприємстві торгівлі.
Планувальні та організаційно-технічні рішення щодо забезпечення пожежної безпеки в галузі
Знати вимоги до розміщення кіосків і ларьків відносно будинків і споруд.
При вивченні теми слід знати основні принципи гасіння та вогнегасні засоби.
При вивченні цієї теми слід з'ясувати завдання пожежної профілактики за ССБП при проектуванні й експлуатації споруд. Вогнестійкість будівель, споруд, вогнетривкість будівельних конструкцій.
Причини пожеж на підприємствах торгівлі. Протипожежна безпека при експлуатації устаткування підприємств торгівлі.
Ручні, пінні та газові вогнегасники типу ОВП, ОХНП, ОУ. Правила їх використання. Пожежний інвентар.
Внутрішнє і зовнішнє пожежне водопостачання. Спринклерні та дренчерні установки.
Вимоги до охоронно-пожежної сигналізації.
Література:[2, 13].
Питання для самоконтролю
1. Вимоги до шляхів евакуації людей та матеріальних цінностей при пожежі.
2. Пожежна профілактика при експлуатації устаткування і виконанні робіт на підприємствах торгівлі.
3. Межа і ступінь вогнетривкості будівель і будівельних конструкцій.
4. Попередження пожеж внаслідок несправності електричних мереж електроустаткування.
5. Протипожежні вимоги до холодильного устаткування.
6. Первинні засоби для гасіння.
7. Пожежний інвентар, його розміщення і зберігання.
8. Нормування витрат води для гасіння пожеж.
9. Будова, принцип дії і правила застосування ручних вогнегасників.
10. Будова, принцип дії та застосування спринклерних та дренчерних систем автоматичного пожежогасіння.
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
РОЗДІЛ 1. ЗАКОНОДАВЧА ТА ОРГАНІЗАЦІЙНА ОСНОВА ОХОРОНИ ПРАЦІ В ТОРГІВЛІ
1. Охорона праці – це:
1) система заходів, спрямована на запобігання травматизму на виробництві;
2) система лікувально-профілактичних заходів спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини у процесі праці;
3) система правових, соціально-економічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини у процесі праці.
2. Професійне захворювання – це:
1) захворювання, що виникло від перевантаження;
2) захворювання, що виникло в процесі роботи;
3) захворювання, що виникло внаслідок дії виробничих шкідливостей.
3. До технічних причин травмування на виробництві належать:
1) порушення виробничо-технологічного процесу;
2) допустимі мете реологічні умови;
3) недосконалість устаткування технологічних процесів.
4. До організаційних причин травмування на виробництві належать:
1) порушення та недотримання інструкцій з техніки безпеки;
2) нераціональна освітленість робочих місць;
3) недосконалість чи відсутність засобів безпеки.
5. До санітарно-гігієнічних причин травмування на виробництві належать:
1) порушення та недотримання інструкцій з техніки безпеки;
2) нераціональна освітленість робочих місць;
3)недосконалість чи відсутність засобів безпеки.
6.Травма – це:
1) порушення цілісності організму людини під дією шкідливих факторів виробництва;
2) порушення цілісності організму людини під дією шкідливих та небезпечних факторів виробництва;
3) наслідок впливу механічних подразників на організм людини.
7. Сфера дії Закону України „Про охорону праці” поширюється на:
1) всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності;
2) на всіх юридичних та фізичних осіб, які, відповідно до законодавства, використовують найману працю;
3) на всіх працюючих.
8. Роботодавець – це:
1) власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю;
2) власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, що використовує найману працю;
3) Фізичні та юридичні особи, які відповідно до законодавства, використовують найману працю.
9. Державна політика в галузі охорони праці визначається:
1) Кабінетом Міністрів України;
2) Верховною Радою України;
3) Державним Комітетом України по нагляду за охороною праці.
10. У якій формі під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров’я ?
1) під розписку;
2)усно;
3)письмово.
11. Для виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи:
1)що досягли 21 віку;
2)пройшли попередній та періодичний медичний огляд;
3)за наявності висновку психофізіологічної експертизи.
12. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам:
1)законодавства;
2) колективного договору;
3)трудового договору
13.Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не дотримується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше:
1) двомісячного заробітку;
2) тримісячного заробітку;
3) середньомісячного заробітку.
14. На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці роботодавець повинен:
1) встановити скорочений робочий день;
2) організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства;
3) зберегти місце роботи за працівником.
15. За яких умов працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором:
1) у разі роз’їзного характеру роботи;
2) у разі зайнятості працівника на роботах з важкими умовами праці;
3) у разі зайнятості працівника на роботах зі шкідливими умовами праці.
16. Роботодавець створює службу праці відповіло до типового положення, що затверджує спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці:
1) на підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб;
2) на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб;
3) на підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб.
17. Функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку на підприємстві:
1) з кількістю працюючих менше 20 осіб;
2) з кількістю працюючих 50 і більше осіб;
3) з кількістю працюючих менше 50 осіб.
18. Для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти АН договірних засадах, які мають відповідну підготовку:
1) з кількістю працюючих менше 20 осіб;
2) з кількістю працюючих 50 і більше осіб;
3) з кількістю працюючих менше 50 осіб.
19. Роботодавець має право у встановленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов’язкового медичного огляду, до відповідальності:
1) матеріальної;
2) адміністративної;
3) дисциплінарної.
20. Посадові особи, діяльність яких пов’язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично проходять навчання:
1) один раз на три роки;
2) один раз на два роки;
3) один раз на рік.
21. Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять:
1) не менше 2% від суми реалізованої продукції;
2) не менше 0,5% від суми реалізованої продукції;
3) не менше 1% від суми реалізованої продукції.
22. Організувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємстві повинен:
1) роботодавець;
2) профспілки;
3) орган державного нагляду за охороною праці.
23. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов’язаний видати потерпілому або іншій зацікавленій особі з моменту закінчення розслідування:
1) не пізніше семи днів;
2) не пізніше трьох днів;
3) не пізніше чотирнадцяти днів.
24. Витрати на проведення робіт з рятування потерпілих під час аварії та ліквідації її наслідків, на розслідування і проведення експертизи причин аварії, нещасного випадку або професійного захворювання відшкодовують:
1) профспілки;
2) роботодавець;
3) орган державного нагляду за охороною праці.
25.Нормативно-правові акти з охорони праці переглядаються у міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше:
1) одного разу на десять років;
2) одного разу на п’ять років;
3) одного разу на три роки.
26. Державне управління охороною праці здійснюють:
1) Кабінет Міністрів України; спеціально уповноважений орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; рада міністрів Автономної республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;
2) Конституція України; Верховна рада України;
3)Кодекс законів про працю України, Закон України „ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
27.Фундаментальні та прикладні наукові дослідження з проблем охорони праці, ідентифікації професійної небезпеки організують у межах загальнодержавної та інших програм з цих питань і проводяться:
1) науково-дослідними інститутами, проектно-конструкторськими установами та організаціями, вищими навчальними закладами та фахівцями;
2) спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з нагляду за охороною праці;
3) уповноваженими в галузі охорони праці асоціацій, корпорацій, концернів та інших об’єднань.
28.Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спец одягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту здійснюють:
1) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;
2) науково-дослідні інститути, проектно-конструкторські установи та організації ;
3) професійні спілки.
29.Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці; спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки; спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки; спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці здійснюють:
1) вищий нагляд за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці;
2) соціальний захист.
30.Проводити незалежну експертизу умов праці, а також об’єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуюся, на відповідність їх нормативно-правовим актом про охорону праці, брати участь у розслідувані причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві, надавати свої висновки та отримувати від них аргументовану відповідь мають право:
1) уповноважені центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці;
2) науково-дослідні інститути, проектно-конструкторські установи та організації;
3) професійні спілки.
31.Кошти від застосування штрафних санкцій до юридичних чи фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, посадових осіб і працівників, визначених цією статтею, зараховуються:
1) до Державного бюджету України;
2) вносяться у касу підприємства;
3) до бюджету органів державного нагляду.
32.За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об’єднань винуватці притягаються до:
1) дисциплінарної, адміністративної та матеріальної відповідальності згідно із законом;
2) дисциплінарної, адміністративної, кримінальної відповідальності згідно із законом;
3) дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.
33. Максимальний розмір штрафу юридичної чи фізичної особи, яка, відповідно до законодавства, використовує найману працю, не може перевищувати:
1) 2% місячного фонду заробітної плати;
2) 5% місячного фонду заробітної плати;
3) 7% місячного фонду заробітної плати.
34. Посадовим особам органів державного нагляду при виконанні ними службових обов’язків та вживанні заходів щодо припинення незаконних дій осіб, які перешкоджають виконувати ці обов’язки, вдаються до погроз, шантажу, нанесення тілесних ушкоджень посадовим особам органів державного нагляду або членам їх сімей, завдають шкоди їх майну, надають допомогу:
1) особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці;
2) працівники правоохоронних органів;
3) працівники органів місцевого самоврядування.
35. Затверджують цільові регіональні програми поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, а також заходи з охорони праці у складі програм соціально - економічного і культурного розвитку регіонів; ухвалюють рішення щодо створення комунальних аварійно - рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об’єктів комунальної власності:
1) органи місцевого самоврядування;
2) виконавчі органи сільських, селищних, міських рад;
3) структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій з охорони праці.
36. Організація охорони праці на зазначених об’єктах, а також порядок розслідування та обліку нещасних випадків з учнями і студентами під час трудового та професійного навчання у навчальних закладах визначається:
1) спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці за участю професійних спілок;
2) Фондом соціального страхування від нещасних випадків за погодженням з органами державного нагляду за охороною праці;
3) центральним органом виконавчої влади у галузі освіти та науки за погодженням з відповідним профспілковим органом
37. Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про охорону праці, не дотримується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується:
1) вихідна допомога;
2) середній заробіток;
3) додатково оплачувана відпустка.
38. У разі роз’їзного характеру роботи працівникові:
1) виплачується грошова компенсація на придбання лікувально – профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів;
2) безоплатно забезпечується лікувально – профілактичне харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів;
3) надаються оплачуванні перерви санітарно – оздоровчого призначення.
39. Працівника, який за станом здоров’я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за його згодою на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку; у разі потреби, встановити скорчений робочий день відповідно до законодавства, а також :
1) організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії;
2) виплатити вихідну допомогу в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку;
3) виплатити вихідну допомогу в розмірі, передбаченому колективним договором та зберегти середній заробіток.
РОЗДІЛ 2. ОСНОВИ ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ