 |
|
Контролюючі програми. Вимоги до створення контролюючих програм.
Методична розробка лекційного заняття №
Тема: Форми навчання та контролю знань учнів
Мета: ознайомитись з основними формами навчання, видами контролю знань, розглянути функції контролю та засоби для його організації та проведення; проаналізувати різні середовища для створення тестів та контролюючих програм.
Зміст лекції.
Зміст контролю визначається навчальними програмами та конкретизується в інструкціях і порадниках. За своїм призначенням і характером усі форми і методи перевірки й дидактичної оцінки рівня засвоєння учнями певної сукупності знань, навичок, вмінь і професійно важливих рис розподіляються на попередні, поточні, контрольні (періодичні), підсумкові.
• Попередній контроль проводиться в основному з діагностичною метою перед вивченням нової теми на початку уроку, чверті для ознайомлення із загальним рівнем підготовленості учнів з предмета і планування подальшої організації навчально-пізнавальної діяльності. Результати цього контролю суттєво впливають на конкретизування, оптимізацію та більш цілеспрямоване визначення змістового компонента дидактичного процесу, основних методів, форм і засобів його проведення, обгрунтування послідовності опрацювання певних розділів і частин навчальних предметів тощо.
• Поточний контроль здійснюється педагогом у ході повсякденної навчальної діяльності (в основному під час планових занять) шляхом систематичних спостережень за навчальною діяльністю учнів на кожному уроці. Мета його – оперативне отримання об'єктивних даних про рівень знань учнів і якість навчальної роботи на уроці, а також вирішення завдань керівництва навчальним процесом. В. Оконь поточний контроль визначає як виховний і, безперечно, має рацію, тому що такий контроль, по-перше, охоплюючи весь дидактичний процес, має постійно вдосконалювати його; по-друге, покликаний стимулювати в учнів прагнення систематично самостійно працювати над навчальним матеріалом, підвищувати свою професійну майстерність і розвивати мотивацію учіння та водночас підштовхнути педагога до підвищення якості дидактичних заходів і вдосконалення своєї педагогічної майстерності; по-третє, має сформувати в учнів навички та вміння самоконтролю і самооцінки.
• Періодичний контроль є зазвичай плановим, заздалегідь визначеним. (В. Оконь його визначає як позаплановий). Він полягає у визначенні рівня та обсягу набуття учнями знань, навичок та вмінь за певний період (декілька уроків) з метою виявлення рівня оволодіння ними. Тематичний контроль – різновид періодичного.
• Підсумковий контроль – це перевірка рівня засвоєння знань, навичок і вмінь учнями за більш тривалий період навчання: за семестр, рік або курс навчання (заключний контроль). Мета його – встановити систему і структуру знань, навичок і вмінь. Основна форма підсумкового контролю – заліки та іспити. Підсумковий контроль дає змогу визначити також ефективність функціонування всього дидактичного процесу й окремих його ланок, дієвість впливів відповідних посадових осіб і служб на цей процес.
Обов'язковими видами контролю є тематичний і підсумковий.
Тематичний контроль проводиться після вивчення теми або розділу програми. Його метою є діагностування якості засвоєння учнями навчального матеріалу з окремої теми, встановлення відповідності рівня засвоєння програмовим вимогам.
Підсумковий контроль проводиться в кінці кожного семестру і навчального року. Його призначення - діагностування інтегрованого результату навчальної діяльності учнів відповідно до поставлених на даному етапі завдань навчання.
Отже, в сукупності методично і змістовно обгрунтований контроль та правильне його проведення надають педагогам об'єктивний матеріал, всебічний і глибокий аналіз якого допомагає зрозуміти сильні та слабкі сторони їхньої діяльності, своєчасно виявити певні недоліки та вжити необхідні заходи для їх усунення й підвищення ефективності навчання.
Важливою ознакою дієвості дидактичного процесу й показником свідомої та цілеспрямованої участі в ньому є взаємоконтроль і самооцінка учнів як наслідок попередніх дій. До основних форм організації перевірки знань, навичок і вмінь, окрім самоконтролю, належать індивідуальна і фронтальна перевірки. Індивідуальну перевірку спрямовано до конкретного учня і вона має на меті з'ясувати рівень засвоєння ним певних знань, навичок, вмінь, професійних рис та визначити основні напрями роботи. Фронтальну перевірку, яка, на жаль, в основному переважає в дидактичному процесі, спрямовано на з'ясування рівня засвоєння учнями програмного матеріалу за порівняно короткий термін. З цією метою педагог готує з певної теми короткі запитання, які ставить колективу, і вимагає також коротких відповідей з місць. Це, наприклад, може бути фронтальна письмова робота.
Відповідно до цілей контролю, які визначають педагоги, для реалізації цих форм перевірки використовуються певні методи.
Методи перевірки – це сукупність прийомів і способів педагогічної діагностики, за допомогою яких здійснюється зворотний зв'язок у дидактичному процесі з метою отримання даних про ефективність цього процесу, тобто визначення ефективності функціонування всіх його ланок, результативності діяльності суб'єктів викладання і навчально-пізнавальної діяльності суб'єктів учіння.
У сучасній дидактиці виділяються такі методи контролю:
· щоденне спостереження за навчально-пізнавальною діяльністю учнів на заняттях, що дозволяє учителеві скласти уявлення про те, як учні сприймають і осмислюють навчальний матеріал, в якій мірі виявляють самостійність, кмітливість, творчість тощо;
· усне опитування (індивідуальне і фронтальне, усні заліки, екзамени тощо) полягає в постановці перед школярами запитань за змістом вивченого матеріалу і оцінюванні повноти, логічності і обґрунтованості їхніх відповідей;
· письмовий контроль знань і умінь здійснюється за допомогою письмових робіт (диктанти, перекази, класні й домашні твори, письмові відповіді на питання, реферати, вирішення різних задач і вправ) дозволяє виявити уміння послідовно викладати матеріал, висловлювати свої думки на письмі;
У зарубіжних школах проблема співвідношення усних і писемних форм контролю здебільшого вирішується на користь останніх. Вважається, що усний контроль не забезпечує належної об'єктивності, хоча він допомагає виробляти швидку реакцію на запитання, розвиває складну мову. Письмова перевірка забезпечує вишу об'єктивність, сприяє розвиткові логічного мислення, цілеспрямованості: учень при письмовому контролі зосередженіший. глибше вникає в суть питання, обдумує варіанти вирішення і побудови відповіді. Письмовий контроль привчає до точності, лаконічності, пов'язаного викладу думок.
Усна перевірка знань вважається лише допоміжним засобом контролю старанності учня в процесі поточної роботи, оцінки за неї майже ніколи не ставляться.
графічна перевірка у формі складання таблиць, схем, побудови діаграм, графіків, роботи з контурною картою, схематичного зображення різних предметів, механізмів, пристроїв тощо виявляє вміння учнів узагальнювати, систематизувати, класифікувати вивчений матеріал, сприяє розвитку їх абстрактного мислення;
практична перевірка проводиться шляхом виконання учнями певних досліджень, лабораторних дослідів, трудових операцій, створення виробів, моделей тощо. Вона дає можливість перевірити уміння учнів застосовувати набуті знання на практиці.
Тестовий контроль здійснюється за допомогою набору стандартизованих завдань, які дають можливість за порівняно короткий час перевірити засвоєння навчального матеріалу всіма учнями, виміряти обсяг і рівень конкретних знань, умінь і навичок.
У зарубіжних школах впровадження діагностичних тестів має давню історію. Вперше тести пам'яті, уваги, сприймання, інтелекту були впроваджені в США в період 1900-1915 років.
На сучасному етапі розвитку тестування в зарубіжних школах широко розповсюджуються діагностичні тести шкільної успішності. Ці тести використовують форми альтернативного вибору правильної відповіді з декількох запропонованих варіантів написання дуже короткої відповіді, вписування пропущених слів, букв, цифр, формул і под. За допомогою цих нескладних завдань можна нагромадити значний статистичний матеріал, обробити його, одержати об'єктивні висновки в межах тих завдань, які пред'являються до тестової перевірки. Тести друкуються у вигляді збірників, додаються до підручників, поширюються на комп'ютерних дискетах.
Пошуки спеціалістів спрямовуються на підвищення об'єктивності тестів, створення безперервної системи шкільної тестової діагностики, нових більш досконалих засобів представлення і обробки тестів, накопичення і ефективного використання діагностичної інформації.
Залежно від специфіки організації контролю за навчальною діяльністю учнів використовуються такі форми контролю: фронтальна, групова, індивідуальна, комбінована, самоконтроль, взаємоконтроль.
При фронтальній формі організації учитель ставить питання до всього класу з метою залучення його до обговорення. Форма дозволяє вдало поєднувати перевірку знань з повторенням і закріпленням матеріалу. За порівняно короткий час учитель перевіряє знання у значної частини учнів класу. Зрозуміло, що на підставі коротких відповідей учнів важко судити про реальний рівень засвоєння ними знань.
Групова форма організації контролю використовується в тих випадках, коли перевіряються підсумки навчальної роботи або хід її виконання частиною, групою учнів класу, що одержала певне завдання. При цьому питання ставляться перед групою, в їх вирішенні беруть участь учні, які працювали в складі даної групи, і обов'язково залучаються інші учні класу.
Індивідуальний контроль застосовується для ґрунтовного ознайомлення учителя із рівнем навчальних досягнень окремих учнів. При цьому звертається увага на осмислений характер відповіді учня, логічність його суджень, доказовість положень, уміння застосовувати засвоєні знання. Цей вид контролю здійснюється на уроці, залежить від часу, що відводиться на контроль, характеру й обсягу вивченого матеріалу, рівня підготовки учнів.
Комбінована форма контролю поєднує індивідуальний контроль з фронтальним і груповим: учитель одночасно викликає для відповіді декількох учнів, один з них відповідає усно, 1-2 готуються до відповіді, виконуючи на класній дошці необхідну роботу, а решта учнів виконує індивідуальні письмові чи практичні завдання. Перевагою комбінованої ({юрми опитування є можливість грунтовно перевірити декількох учнів при порівняно невеликій витраті часу. Недоліком є те, що вона обмежує навчальну функцію перевірки, бо учні, які самостійно виконують завдання, не беруть участі у фронтальній роботі з класом, а результати їх праці перевіряються учителем за межами уроку.
Самоконтроль допомагає учневі самостійно розібратися в тому, як він оволодів знаннями, перевірити правильність виконання вправ шляхом зворотних дій, оцінити практичне значення результатів проведених дослідів, виконаних вправ, задач тощо. Сама перевірка сприяє стимулюванню учіння, більш повному сприйманню навчального матеріалу, викликає потребу в його глибокому осмисленні. В організації самоконтролю учнів застосовуються засоби машинного і безмашинного програмування.
Взаємоконтроль включає контроль і оцінювання з боку інших учнів, оцінювання самим учнем висловлювань та результатів діяльності інших учнів, відповідальність за оцінювання роботи товаришів.
Принципи організації контролю і діагностики за навчальною діяльністю учнів:
1. Об'єктивність, позбавлена суб'єктивних і помилкових оціночних суджень і висновків учителя. Об'єктивність забезпечується науково обґрунтованим змістом діагностичних тестів (завдань, питань), діагностичних процедур; рівним, дружнім ставленням педагога до всіх учнів; точним, адекватно установленим критерієм оцінювання знань, умінь. Об'єктивність означає, що виставлені бали збігаються незалежно від методів і засобів контролювання та педагогів, які здійснюють контроль.
2. Систематичність, регулярність проведення діагностичного контролю на всіх етапах процесу навчання. При цьому комплексно використовуються різні форми, методи і засоби контролювання, перевірки й оцінювання, що вилучає універсальність окремих методів і засобів діагностування.
3. Гласність, що полягає в проведенні відкритих випробовувана, усіх учнів за тим самим критерієм. Рейтинг кожного школяра, що встановлюється в процесі діагностування, відомий усім, оцінки оголошуються і мотивуються. Результати діагностичних зрізів, їх аналіз обговорюється відповідними педагогами (предметними комісіями). На цій основі складаються перспективні плани удосконалення викладання предмета.
Дотримання вищеназваних принципів забезпечить надійність діагностики і контролю та виконання учнями своїх завдань у процесі навчання.
Безперечно, вони мають забезпечувати найбільш повну й змістовну, систематичну та оперативну інформацію про хід дидактичного процесу і його результативність. Основними методами перевірки успішності учнів є побіжне спостереження, усне опитування, практичні роботи і вправи, програмований контроль, письмові роботи, дидактичні тести тощо. Окремі дидакти також виокремлюють методи графічного контролю (Г. І. Щукіна), лабораторного контролю (Ю. К. Бабанський), проблемні ситуації (В. Оконь). Результати контролю повинні дати відповіді на такі запитання: «Чи реалізовано основні дидактичні та виховні цілі?», «Чи реалізовано навчальний план згідно зі встановленими нормативами?», «Чи відповідають використані методи змістові матеріалу, що вивчається?», «Яка ефективність цих дидактичних методів?», «Чи відповідає професійна майстерність педагогів нормативним документам і сучасним вимогам психологічної та педагогічної наук?», «Що думають учасники дидактичного процесу про його здійснення і отримані результати?», «Чи відповідають отримані результати основним вимогам відповідних документів і наскільки вони є дієвими та ефективними?» тощо.
Контролюючі програми. Вимоги до створення контролюючих програм.
В навчанні використовуються різноманітні засоби доставки навчального матеріалу і, відповідно, використовуються різноманітні типи комп'ютерних програм.
До класу комп'ютерних програм навчального призначення відноситься будь-який програмний засіб, спеціально розроблений або адаптований для застосування в навчанні, для яких розроблені методики застосування в навчальному процесі. Методики застосування можуть бути оформлені в вигляді текстових матеріалів, а також можуть бути укладені в самому програмному засобі в вигляді окремого файлу або контекстної допомоги.
Комп'ютерні програми навчального призначення можуть бути класифіковані по типам наступним чином:
· комп'ютерні підручники;
· предметно-орієнтовані середовища (мікросвіти, моделюючі програми, навчальні пакети, тощо);
· лабораторні практикуми;
· тренажери;
· контролюючі програми;
· довідники, бази даних навчального призначення.
Контролюючі програми - це програмні засоби, призначені для перевірки (оцінки) якості знань або тестування.
Вимоги до контролюючих програм:
§ повинні представляти можливість введення відповіді в формі, максимально близької до прийнятих в предметній області;
§ повинні забезпечити адекватний аналіз відповіді, що відрізняє друкарську помилку від помилки, та розпізнавання правильної відповіді в будь-якій з еквівалентних форм її подання;
§ не повинні пропонувати студенту вибирати відповідь зі списку, що містить свідомо неправильні затвердження;
§ повинні бути забезпечені фіксація результатів контролю, їхнє зберігання, роздрук та статистичний аналіз.
Використання навчально-контролюючих програм, реалізованих за всіма вимогами до такого типу програм, має сенс не тільки на уроках з інших предметів шкільного компоненту, а й на уроках інформатики. Контролюючі програми, які використовують елементи випадковості під час виведення запитань, дозволяють контролювати учня не лише на рівні тестів, а й на рівні введення власних відповідей, привчають учнів до самостійності мислення, знімають психологічний бар'єр "учень-учитель". Навчально-контролюючі програми можна вважати підготовкою учня до самостійної, творчої реалізації своїх здібностей.
Педагогічне тестування – це метод вимірювання результатів навчання учнів, інструментом якого є дидактичний тест, а методом оцінювання – шкала.
Під тестуванням також розуміють процедуру вимірювання, тобто застосування тесту до конкретного учня.
Тестова перевірка знань може бути використана під час поточного, тематичного або підсумкового контролю. Крім того, використання тестового вхідного контролю важливе для виявлення рівня підготовки учнів. Вхідний тестовий контроль до кожної теми дає змогу викладачеві побудувати вивчення навчального матеріалу таким чином, щоб зосередити увагу на тих питаннях, в яких учні мають прогалини або вони викликають певні труднощі в учнів. Крім того, викладач має змогу більше уваги приділити спілкуванню з учнями, більш глибокому вивченню ключових питань теми, використовуючи при цьому традиційні форми та методи контролю знань.
Реалізуючи будь-яку систему тестування знань учнів, слід враховувати галузь використання тестів, кількість учнів, наявність людських та механічних ресурсів для реалізації тестів.
Розглянута система використання всіх видів тестування знань учнів за допомогою комп'ютера та комп'ютерної мережі є найбільш ефективною.
Аналіз комп’ютерної обробки результатів тестування дає можливість зробити такі висновки:
1. Тестовий контроль характеризується значною зацікавленістю учнів, зникає психологічний бар'єр між учнями та комп'ютером.
2. Тестування знань учнів відповідає критерію об'єктивного оцінювання за рахунок автоматизованого контролю.
3. Одержуємо економію навчального часу.
4. Здійснюємо якісний та ефективний відбір тестів з диференціацією навчального матеріалу, а також з урахуванням підготовки, психолого-фізіологічних характеристик учнів.
Поряд з позитивним у тестуванні є певні недоліки:
· складання тестових завдань потребує певної кваліфікації і під силу далеко не кожному педагогу;
· окремі відповіді містять елементи підказок;
· тестування дозволяє достатньо надійно перевіряти знання, рівень сформованості умінь, професійного мислення, проте за допомогою педагогічних тестів можна здійснювати перевірку тільки опосередковано.
Використання програм Microsoft Office для контролю знань учнів
Суттєвими недоліками існуючих поодиноких навчально-контролюючих програм є жорсткість їхньої конструкції. Учитель, як правило, позбавлений можливості вносити корективи до змісту запропонованих завдань, видаляти непотрібне, тобто пристосовувати ці програми до навчальних цілей предмету, конкретного класу та учня. Такий варіант є неприйнятним як з точки зору творчого вчителя, та і з точки зору забезпечення особистісно-орієнтованого навчання. Це одна із причин, чому окремі вчителі уникають широкого використання існуючого програмного забезпечення у навчальному процесі.
Тому вчителі шкіл намагаються використовувати такі відомі засоби як Microsoft Office PowerPoint (Презентація), що забезпечує високу якість відображення даних, зокрема графіки PowerPoint 2003, анімації і засобів мультимедіа . На жаль, доповнення таких презентацій засобами контролю знань потребує глибокого володіння мовою HTML.
Програма – тест для контролю знань учнів за 12-ти бальною шкалою
Для створення тестових завдань є спеціальний TEST-EDITOR, у вікні якого представлено тексти запитань, варіанти відповідей і встановлюється варіант правильної відповіді. Результат роботи програми розрахований на 12-ти бальну шкалу оцінювання досягнень учнів.
Тести у форматі текстового документу (Doc)
Тести у форматі текстового документу, створені за допомогою Microsoft Word, мають невеликий візуальний ефект, але, водночас, і значно менше часу та спеціальних вмінь вимагають від учителя.
Головне, що вимагається від розробника – знання технології складання тестових завдань, уміння скласти завдання різних ступенів складності й володіння навичками роботи з текстовими документами та текстовим редактором Microsoft Word. Такі тестові завдання, у тому числі і з предметів гуманітарного циклу, успішно розробляються й ефективно використовуються вчителями школи останні десять років.
Використання Форми
Використання Форми, яку користувачі переглядають та заповнюють у Microsoft Word здатне перетворити тестові завдання у цікавіший варіант. Учитель може створити форму, а учні заповнять її у Microsoft Word. Створюючи такі форми, можна використовувати текстові поля, прапорці та розкривні списки. Дані з цих форм можна зібрати, а потім проаналізувати в Microsoft Access або Microsoft Excel.