 |
|
Міжнародно-правовий механізм захисту прав інтелектуальної власності
Основною складовою механізму системи міжнародної охорони авторського права залишається Бернська конвенція (Паризький акт від 24 липня 1971 р.) про охорону літературних та художніх творів і Всесвітня (Женевська) конвенція про авторське право від 6 вересня 1952 р. . У преамбулі Бернської конвенції проголошується її мета: охороняти настільки ефективно і однаково, наскільки це можливо права авторів на їхні літературні і художні твори.
У сучасний період особливої уваги заслуговує такий міжнародний документ як Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (надалі – Угода ТРІПС), який змінив підхід до проблем захисту інтелектуальної власності у світі. Угода ТРІПС є складовою частиною Угоди COT (Світової організації торгівлі), яка набрала чинності з 1 січня 1995 р.. Держави – учасниці Угоди ТРІПС, зобов'язані дотримуватися її положень і застосовувати режим, передбачений нею до осіб інших держав-учасниць, яких в Угоді прийнято називати «громадяни». Цим терміном позначаються фізичні і юридичні особи.
Значна частина Угоди присвячена захисту прав інтелектуальної власності. У ній передбачені загальні цивільно-правові і кримінально-правові способи захисту прав інтелектуальної власності. В Угоді проголошується, що процедури, які стосуються захисту прав інтелектуальної власності, мають бути справедливими і рівними для всіх, вони мають бути достатньо демократичними і доступними. Цікавою є така вимога Угоди, згідно з якою країни – члени Угоди, можуть передбачати у своєму національному законодавстві право судів вимагати від порушника інформації про третіх осіб, які задіяні у виробництві та поширенні товарів і послуг, що порушують право власності на знак, а також про їхні канали поширення.
На відміну від національної системи, міжнародна система охорони інтелектуальної власності направлена, в першу чергу, на формування єдиних підходів до забезпечення правової охорони інтелектуальної власності у світі.
Комплекс заходів щодо міжнародного співробітництва координує Всесвітня організація інтелектуальної власності, яка є однією з 16 спеціалізованих у 6 Організації Об’єднаних Націй.
Основною метою створення цієї впливової міжнародної організації є:
заохочення творчої діяльності, сприяння правовій охороні інтелектуальної власності у всьому світі, розвиток співробітництва між державами в інтересах їхньої взаємної користі, забезпечення адміністративного керівництва різноманітними союзами і договорами.На сьогодні, Всесвітня організація інтелектуальної власності виконує адміністративні функції наступних Союзів чи договорів в галузі інтелектуальної власності:
- Паризький союз по охороні промислової власності;
- Мадридська угода про попередження неправдивих чи оманливих зазначень походження товарів;
- Мадридський союз по міжнародній реєстрації знаків;
- Гаазький союз по міжнародному депонування промислових зразків;
- Ніццький союз по міжнародній класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків;
- Лісабонський союз по охороні назв місць походження і їх міжнародній реєстрації;
- Локарнський союз, що засновує міжнародну класифікацію промислових зразків;
- Союз РСТ; - Союз МПК;
- Венський союз, що засновує міжнародну класифікацію зображувальних елементів знаків;
- Договір про закони щодо товарних знаків.