Здавалка
Главная | Обратная связь

Висотні ландшафтні пояси. Природні області. Проблеми, пов’язані з природокористуванням. Охорона природи



Найвище пасмо називається Головним. Вершинна поверхня його має характер хвилястого плато і нази­вається яйлою. Коли потрапляєш на яйлу, то здається, що навколо справжня рівнина, і тільки на краю плато переконуєш­ся, що це лише плоскі острівці пасма завширшки від 0,5 км до 6—10 км. Платоподібні масиви витягнуті пас­мом з південного заходу на північний схід Головного пасма: невелика за площею та невисока Байдарська яйла, велика Ай-Петринська яйла; Ялтинська яйла, за ними Нікітська та Гурзуфська, вища Бабуган-яйла з верши­ною Роман-Кош (1 545 м) — найвищою вершиною Кримських гір.

Яйли відокремлюються одна від одної глибокими гірськими проходами — перевалами (богази), наприклад Кебітський перевал, Ангарський перевал. У східній частині Кримських гір замість яйл утворилися невеликі фебені та короткі хребти з окремими піками та вершинами, зібраними в складні, заплутані вузли.

Головне пасмо — край класичного карсту. Тут справжнє царство відкритого, або середзем­номорського, типу карсту. Верхньоюрські вапняки Криму чисті та тріщинуваті. Тому атмосферна вода легко розчиняє їх. На поверхні яйл, а також у надрах Головного пасма формуються таким чином карстові пустоти (колодязі, шахти, сталактитові пече­ри). У надрах цих масивів відомо близько 300 карстових порожнин. На Головному пасмі багато печер, у тому числі одна з найбільших у країні за кількістю пройдених карстових галерей — печера Кизил-Коба (13,1 км).

Підземні карстові галереї відрізняються винятковою красою та своєрідністю натічних форм — сталактитів, сталагмітів. Багато з колодязів і шахт навіть улітку зберігають сніг і лід, а на дні деяких із них знаходяться рештки тварин — давніх мешканців гірського Криму. Тому багато з карстових об'єктів Головного пасма ого­лошені заповідними пам'ятками природи.

Завдяки діяльності води тут також утворилися водоспади, які зачаровують своєю красою, наприклад Учан-Су (біля Ялти) та найвищий водоспад Криму і України Джур-Джур [47].

На північному схилі Головного пасма утворилися глибокі ущелини — каньйони. Найбільший із них — Великий каньйон — унікальний витвір природи, диво природи, як його ще називають. Довжина його — 3 км, глибина — 350 м. Не випадково тут сходяться туристські та екскурсійні маршрути. Біля входу в каньйон виникла навіть своя туристська «польова пошта», поштовою скринькою якої служить дупло величезного 520-річного дуба [43].

Уже зі стежки, що веде у Великий каньйон з Голубої долини, відкривається чудова панорама гірської тіснини. Справа і зліва на десятки й сотні метрів круто вгору піднімаються стіни скелястої ущелини, над голо­вою нависають фізні бескиди. З кожного з цих висунутих усередину каньйону мисів-бескидів відкривається неповторна, захоплююча картина. З висоти пташино­го польоту каньйон нагадує гігантського міфічного дракона.

У міру просування вглиб каньйону все вищими та стрімкішими стають схили, ближче підступають одна до одної протилежні стіни. Деякі звуження не пере­вищують 2—3 м. У таких місцях небезпечно розмов­ляти — можливі викликані луною обвали.

Головний скульптор у каньйоні — вода. По дну тече бурхлива річка Аузун Узень. Про фандіозну роботу річки можна судити з порогів, що трапляються на дні каньйону, а також водоспадів, нагромаджень валунів марму-роподібного вапняку. У проточних водах водиться цінна риба — форель струмкова. Звичайно в каньйоні шумить потік і тільки у другій половині літа та восени, коли в горах випадає мало дощів, ложе кань­йону стає майже сухим і більш доступним для огляду.

Кримське передгір'я — це природна ланка, що з'єднує гори та рівнини Криму. Широкою смугою (12—40 км) передгір'я простяглося з південного за­ходу від Кримського мису на північний схід до Кер­ченського півострова.

У процесі тривалих піднесень гірського Криму на північному, спочатку єдиному пологому схилі, водна ерозія утворила повздовжні долини та передгірські - пасма. Пасма ці складені переважно вапняками та мергелями (крейдового та третинного віку), що падають на північний захід під невеликим кутом. Так виникли Внутрішнє (до 739 м над р. м.) і Зовнішнє (до 350 м над р. м) пасмо. Для них характерні круті південні і пологі північні схили. Такий тип рельєфу у географії називають куестовим, а пасма — куестами. Різнорідний за щільністю та структурою характер відкладів Внутрішнього пасма і, відповідно, неодна­кова стійкість при дії зовнішніх сил у поєднанні з кліматичними особливостями й малоліссям території —усе це сприяє інтенсивному вивітрюванню відсло­нень куести [43].

Проте вивітрювання вапнякових карнизів веде до формування на її схилах надзвичайно красивих форм рельєфу. Тут і широкі округлі вершини, які нагаду­ють гігантських принишклих чудовиськ, і глибокі ніші — печери, що служили нерідко житлом первісної людини.

Дивовижно своєрідний характер рельєфу Південнобережжя доповнюють численні виходи вулканічних порід, що утворюють гірські куполи (лаколіти — давні вулканічні масиви). Одним із них є Аюдаг, або Ведмідь-гора, що далеко видається в Чорне море й добре проглядається з усіх точок Південного бе­рега. Аюдаг — один із найбільших у Криму «вулканів, що не вдалися». У далекому минулому, у середньо-юрський час, у товщу глинистих сланців, що склада­ють південне узбережжя, проникали магматичні по­роди. Але, не зумівши вийти на поверхню, вони охо­лоли. Вулкану не вийшло. Ось чому подібні утворен­ня — лаколіти — називають «вулканами, що не вда­лися». За багато мільйонів років осадові породи виявилися розмитими, і вулканічні породи утворили в рельєфі куполоподібну гору Аюдаг [48].

Висота Ведмідь-гори — 565 м над рівнем моря. Площа її — 5,4 км2. Вершина густо заросла лісом з широколистяних порід (ясен, граб, клен, пухнастий дуб, горобина, бук). Також подекуди зустрічається шибляк — вторинні похідні зарості посухостійких теплолюб­них листопадних низькорослих чагарників і невисо ких дерев (заввишки близько 5 м), що виникли на місці зведених лісів.

В даний час в Криму, державна охорона природи чисто номінальна і, відповідно, мало ефективна. Природа насправді на півострові ніким не охороняється. Державні природоохоронні структури часто займаються заробітком грошей, громадські організації - показовою прибиранням сміття, Партія Зелених - і тим, і іншим, вчені вишукують нові види рослин і тварин, пускаються в розлогі теоретичні міркування про проблеми біорізноманіття та раціональному природокористуванні. Насправді ж всі перераховані вище суб'єкти навіть при всьому їхньому бажанні не зможуть дієво охороняти природу. Вони можуть тільки допомогти направити в потрібне русло екологічна свідомість народу, який є основним споживачем і сторожем Природи [55].

Масштабним знищенням природи займається не політики, чиновники та вчені, а населення регіону. Отже, і продуктивним охороною природного середовища теж зможе займатися лише саме населення. Поки народні маси не зрозуміють всі цінності природи - вона буде гинути. Тому основним акцентом у всіх прихильників природоохорони має бути розвиток, відновлення і закріплення екологічного мислення людей. Протягом багатьох століть на території Криму, у різних етносів існував цілий пласт культури, пов'язаний з народною охороною природи. Кожен народ мав свої природоохоронні традиції, свої власні охоронювані природні території. В більшості такі традиції і території були засновані на культово-релігійному шануванні природи. Поклоніння "святим" об'єктам природи та пов'язані з ними культурні традиції зіграли головну роль у формуванні екологічного мислення населення Криму. Виключно завдяки релігійно-містичного шанування деяких природних територій, до нашого часу дожили не тільки самі ці місця, але і в значній мірі зберігся їх біоресурсних потенціал.

За час радянської влади основна частина традицій і самих шанованих природних об'єктів була загублена. Але поки ще не пізно, поки ще живі деякі носії народної культури природокористування, слід активно починати пропаганду цих традицій серед населення. Така пропаганда охорони природи за рахунок культових традицій не буде дієва з боку держави. Але, безумовно, така пропаганда буде підтримана, якщо буде проводитися духовними лідерами кримських етносів. За справедливим думку директора Київського еколого-культурного центру В. Є. Борейко "релігійна мотивація може значно зміцнити екологічні зусилля громадськості. Безумовно, в основі цих зусиль лежить почуття священного, всі природоохоронні спроби, засновані тільки на екологічних чинниках і теоріях, не встоять перед натиском потужних сил, налаштованих використовувати природу для своїх меркантильних цілей " [55].

Звичайно, охорона об'єктів природи повинна мати і державну підтримку. Але чи багато особисто Ви знаєте в Криму об'єктів природи, які заповідані через своїх історико-культурних особливостей, завдяки тому, що вони шанувалися або шануються місцевим населенням? Такі цінносні охоронні структури поки не визнають. Дуже складно пояснити чиновникові навіщо потрібно заповісти криницю, яка нічим особливим не виділяється, крім того, що віна шаноблива у місцевого населення. Важко довести, навіщо потрібно охороняти печеру, де за повір'ями місцевих жителів, живе якесь божество, якому вони поклоняються вже не одну сотню років. Практично неможливо вирішити питання про надання заповідного статусу віковому дереву, що росте біля культової споруди. На такі пропозиції в більшості випадків можна побачити чиновницьку усмішку, прочитати в його очах питання про відповідність вашої осудності чи почути питання: "А навіщо охороняти? Це дерево, що хтось зрубає? Цей джерело що, хтось закопає? Та їх і так он скільки по регіону, ваших вікових дерев, історичних печер і джерел! " [55].

Необхідно берегти заповідні зони, удосконалити їх, шукати інвесторів, які зможуть вкласти кошти в розвиток заповідників і заказників. Також закликати людей берегти такі місця і домагатися того, щоб уряд віддавало належну увагу і певні ресурси на вдосконалення їх.

Крим відноситься до добре вивчених карстових регіонів Східної Європи. Площа поширення порід, що карстуються, у Криму досягає 21,3 тис. км2 (84% площі півострова). Спелеоресурсний потенціал Криму складає 1070 карстових порожнин загальною довжиною більш ніж 71 тис. м і обсягом більш ніж 1,5 млн. тис. м3. Серед територій і об'єктів заповідного фонду Криму, що включають 2 заказники і 73 пам'ятника природи геологічної спрямованості, більш 40 припадає на карстові печери.

У рамках збереження та охорони природи Криму виконувалася програма – “Керівні принципи охорони печер і карсту”, яка була прийнята Міжнародною комісією з Національних парків і заповідних територій Всесвітнього Союзу збереження природи (The World Conservation Union-IUCN) при сприянні ЮНЕСКО [54].

Основними реципієнтами забруднення навколишнього природного середовища є:

1) населення;

2) об’єкти житлово-комунального господарства;

3) сільськогосродарськi угіддя;

4) лісові ресурси;

5) елементи основних фондів промисловості і транспорту;

6) рентні ресурси;

7) рекреаційні ресурси.

Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року її Верховна Рада прийняла цілий ряд законодавчих актів, серед яких можна послідовно відзначити Закон України "Про природно-заповідний фонд України" (16.02.1992), Закон України "Про охорону атмосферного повітря" (16.10.1992), Земельний кодекс України (8.12.1992), Закон України "Про тваринний світ" (3.03.1993), Повітряний кодекс України (4.04.1993), Лісовий кодекс України (21.01.1994), Кодекс України про надра (27.07.1994), Закон України "Про внесення змін і доповнень в Кодекс України про адміністративні правопорушення і Кримінальний Кодекс України" (19.01.1995), Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (5.02.1995), Закон України "Про пестициди та агрохімікати" (2.03.1995), Водний кодекс України (6.06.1995), Закон України "Про поводження з радіоактивними відходами"(30.06.1996), Закон України "Про відходи" (5.03.1998), постанова Кабінету Міністрів «Про створення Державного фонду стимулювання і фінансування заходів з охорони навколишнього природного середовища» (24.05.2004), Закон України «Про національний екологічний фонд» [55].

РОЗДІЛ 4

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ "ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КАРПАТСЬКИХ І КРИМСЬКИХ ГІР"







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.