 |
|
Сутність та показники міжнародної торгівлі
Якщо під зовнішньою торгівлею ми розуміємо обмін певної країни з іншими країнами світу, який включає оплачуваний експорт та імпорт товарів, робіт, послуг, то міжнародна торгівля - це сукупність експорту товарів, робіт, послуг усіх країн світу.
За даними СОТ, обсяг світового експорту 2008 року склав 19,85 трлн дол. США, з них експорту товарів - 16,07 трлн дол. США. Враховуючи, що обсяг світового ВВП сягнув позначки 60,5 трлн дол. США, третину світової продукції 2008 року було реалізовано на зовнішніх ринках.
Такого високого рівня світового експорту вдалося досягнути лише шляхом послідовного впровадження політики вільної торгівлі (фрітрейдерства) у межах ГАТТ/СОТ. Поступова відмова від торговельних бар'єрів на шляху товарів і послуг базується на принципах і засадах «нового економічного порядку», впровадженого після Другої світової війни під егідою ООН. Якщо у першій половині XX ст. ріст світової економіки (43 %) перевищував темпи зростання зовнішньоторговельних відносин (19 %), то після Другої світової війни спостерігаються середньорічні темпи росту світового експорту в 1,5 рази вищі, ніж темпи зростання світового ВВП. За даними СОТ, із 1950 року фізичний обсяг міжнародної торгівлі товарами виріс майже у 30 разів, а вартісний — у 250 разів.
П'ятірку найбільших світових експортерів товарів і послуг 2008 року склали такі країни: США (9,1 %), Німеччина (8,6 %), Китай (7,9 %), Японія (4,7 %), Франція (3,9 %) світового експорту. Вони ж є й найбільшими імпортерами.
Частка України у світовому експорті товарів і послуг складає всього 0,34 %. І це не дивлячись на високу відкритість української економіки, половина продукції якої реалізується за межами внутрішнього ринку. Коли говорити про наших найближчих сусідів, то російський експорт досягнув позначки 2,6 %, польський — 1,0 %.
Що стосується товарного експорту, то десятку найбільших експортерів світу 2008 року, за даними СОТ, становили такі країни: Німеччина (9,1 %), Китай (8,9 %), США (8,0 %), Японія (4,9 %), Нідерланди (3,9 %), Франція (3,8 %), Італія (3,3 %), Бельгія (3,0 %), Росія (2,9 %), Великобританія (2,9 %).
Загалом частка цих країн у світовому товарному експорті становить 50,7 %, в імпорті — 51,7 %.
Найпопулярнішими товарами на світовому ринку 2008 року, за даними СОТ, стали паливо (18,2 %), продукція хімічної промисловості (10,9 %), офісне та телекомунікаційне обладнання (9,9 %), продукція агропромислового комплексу (8,5 %), автомобілебудування (7,8 %),
З другої половини XX ст. бурхливо розвивається світовий ринок послуг, який 2008 року становив 3,78 трлн дол. США (майже п'яту частину всього світового експорту).
2008 року найбільшими експортерами та імпортерами послуг, за даними СОТ, стали США, Великобританія, Німеччина, Франція, Китай, Японія.
| Найбільші експортери та імпортери послуг на світовому ринку | ||
| Країна | Експорт | Імпорт |
| США | 13,8 | 10,5 |
| Великобританія | 7,5 | 5,6 |
| Німеччина | 6,4 | 8,1 |
| Франція | 4,2 | 4,0 |
| Китай | 3,9 | 4,5 |
| Японія | 3,9 | 4,8 |
Можна виокремити наступні види комерційних послуг, якими торгують на міжнародних ринках (згідно з методологією складання платіжного балансу МВФ):
1) транспортні (пасажирські та вантажні перевезення);
2) туристичні (ділові та приватні поїздки);
3) комунікаційні;
4) будівельні;
5) страхові;
6) фінансові;
7) комп'ютерні та інформаційні;
8) роялті та ліцензійні платежі;
9) інші бізнес-послуги (посередницькі; лізингові; інші ділові,
професійні та технічні);
10) приватні, культурні та рекреаційні.
Серед зазначених видів послуг найпоширенішими є транспортні та туристичні. Їхня частка у світовому експорті комерційних послуг 2008 року, за даними СОТ, становить 23,6 і 25,2 % відповідно. Існують країни, в яких сфера послуг, насамперед туристичних, сягає 70 % ВВП.
Аналізуючи та порівнюючи сутність експорту товарів і комерційних послуг, можна виокремити наступні специфічні риси міжнародного ринку послуг:
- місце виробництва і споживання послуг зазвичай збігається, що не скажеш про товари, які мусять фізично перетинати національний митний кордон;
- ринок послуг тісно пов'язаний із ринком товарів і факторів виробництва;
- ступінь концентрації на ринку сучасних послуг значно більший, ніж на ринку товарів;
- зважаючи на високу рентабельність сфери послуг, вона краще захищається державою від іноземних конкурентів.
Враховуючи й інші специфічні особливості окремих видів послуг, поряд зі Світовою організацією торгівлі (СОТ) їхнім регулюванням займається низка спеціалізованих міжнародних організацій, зокрема Організація міжнародної цивільної авіації (ІКАО), Всесвітня туристична організація (ВТО), Міжнародна морська організація (ІМО) та ін.
Динаміку сучасної міжнародної торгівлі товарами і послугами визначають наступні характерні закономірності її розвитку, що сформувалися впродовж другої половини XX ст., а саме:
1) випереджаюче зростання торгівлі готовими виробами. Частка готових виробів у світовій торгівлі зросла з 50 до 70 %. Відповідно, частка товарів сировинної і продовольчої груп 2008 року, за даними СОТ, скоротилася до 30 %, з яких 18 % припадало на паливо і 12 % _ на сировину і сільськогосподарські товари;
2) випереджаюче зростання міжнародної торгівлі послугами. Якщо подвійне зростання обсягів торгівлі послугами у другій половині XX ст. відбувалося впродовж восьми років, то збільшення вдвічі світового товарного експорту вимагало майже п'ятнадцять років. Хоча останнє десятиріччя, за даними СОТ, зафіксувало приблизно однакові середньорічні темпи зростання світового експорту товарів і світового експорту комерційних послуг;
3) поступове зростання у товарній структурі міжнародної торгівлі частки напівфабрикатів і окремих деталей. Це пояснюється поглибленням міжнародного поділу праці, зокрема переходом до подетальної та технологічної (постадійної) спеціалізації. Доведено, що подвоєння серійного виробництва спричинило зниження витрат на одиницю продукції в межах 8-10 %. Тому фірми охоче йшли на реалізацію спільних програм випуску високотехнологічної машинобудівної продукції. Так, у виробництві літака «Боїнг-747» було зайнято 16 тисяч компаній, які виготовляли 4,5 млн різних частин і вузлів. У кінці XX ст. близько 60 % світової торгівлі машинами й устаткуванням складали комплектуючі деталі та вироби;
4) збільшення у світовій торгівлі частки внутрішньофірмового обміну, яка, за оцінками СОТ, за останні три десятиліття зросла з 20 до 35 %. Зазначена тенденція зумовлена посиленням ролі ТНК (з їхніми численними філіями) у світовому господарстві. Джон Медлі, автор праці «Великий бізнес, бідні люди: вплив ТНК на бідність у світі», стверджує, що 1999 року 51 зі 100 найбільших економік світу становили корпорації, а 49 — уряди. ТНК реалізовували наприкінці XX ст. дві третини світового експорту;
5) нерівномірність розвитку міжнародної торгівлі за регіонами як результат нерівномірного соціально-економічного розвитку країн. До 70 % світової торгівлі припадає на розвинені країни;
6) зростання в експорті розвинених країн світу частки продукції, виробленої за допомогою інтелектуальної праці (робототехніка, мікроелектроніка тощо). В експорті деяких країн вона сягає від 15 до 20 %;
7) поступова лібералізація міжнародної торгівлі. Так, якщо 1948 року середній рівень тарифів на промислову продукцію в розвинених країнах, за даними СОТ, становив майже 40 %, то на Токійському раунді переговорів він знизився до 7 %, а внаслідок реалізації Уругвайського раунду переговорів — до 4,2 %.
 |
Зовнішню і, відповідно, міжнародну торгівлю характеризує велика кількість показників. Найпоширеніші з них:
Експорт — товари, роботи, послуги, що вивозяться за межі митної території країни для вільного обігу без зобов'язання про їхнє повернення на цю територію та без встановлення умов їхнього використання за межами митної території країни.
Частковим випадком експорту є реекспорт товарів - товари походженням з інших країн, які на території певної країни не оброблялися та не використовувалися з метою одержання прибутку, що не пізніше ніж у встановлений законодавством термін з моменту їхнього ввезення на митну територію країни вивозяться з цієї території. В Україні цей термін становить один календарний рік.
Імпорт — товари, роботи, послуги, що ввозяться на митну територію країни для вільного обігу без обмеження терміну їхнього перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.
Частковим випадком імпорту є реімпорт товарів - товари, що походять із країни та вивезені за межі її митної території згідно з митним режимом експорту, які не пізніше ніж у встановлений законодавством термін ввозяться на митну територію цієї країни для вільного обігу. Як і у випадку з реекспортом, товари за кордоном не повинні оброблятися та використовуватися з метою одержання прибутку. Допустимий термін повернення в режимі реімпорту, за митним законодавством України, становить один рік.
У режимах реімпорту та реекспорту можуть переміщуватися, наприклад, повернені покупцем браковані товари, товари, що призначені для продажу на міжнародних аукціонах та товарних біржах тощо. До таких товарів, які фактично двічі перетинають митний кордон, країни застосовують особливі норми митного і податкового законодавства.
Експорт та імпорт розраховуються кожною країною в натуральних і вартісних показниках. Для міжнародного зіставлення показників вартість експортно-імпортних операцій виражається у національній валюті і в доларах США. Обсяг світового експорту визначається на базі ціни FOB, імпорту - на базі ціни CIF. Оскільки ціни FOB не включають фрахт і страхові витрати, обсяг світового експорту завжди є дещо меншим від обсягу світового імпорту.
Зовнішньоторговельний оборот - сума вартостей експорту та імпорту країни за певний період часу.
Географічна структура експорту, імпорту, ЗТО - розподіл обсягів експортних, імпортних чи зовнішньоторговельних операцій країни, здійснених упродовж певного періоду, за окремими країнами, групами країн чи регіонами світу.
Товарна структура експорту, імпорту, ЗТО - розподіл обсягів експорту, імпорту чи зовнішньої торгівлі товарами за певний період за основними товарними групами.
Темп росту - коефіцієнт, що характеризує відносну зміну показника у часі.
Темп приросту - коефіцієнт, що характеризує відносну швидкість зміни показника у часі.
Сальдо балансу товарів чи послуг - різниця між вартісним обсягом експорту та імпорту товарів чи послуг за певний період.
Якщо ж від вартісного обсягу експортованих товарів, робіт, послуг відняти вартісний обсяг всього імпорту за певний період, отримуємо сальдо торговельного балансу.
Обсяг експорту, імпорту, ЗТО на душу населення - вартісний обсяг експортних, імпортних чи зовнішньоторговельних операцій країни впродовж певного періоду в розрахунку на душу населення.
Частка експорту, імпорту, ЗТО у ВВП - питома вага експортних, імпортних чи зовнішньоторговельних операцій країни протягом певного періоду у валовому внутрішньому продукті.
Індекс «умови торгівлі» - відношення індексу середніх цін експорту певного товару, групи товарів чи експорту країни загалом до індексу середніх цін відповідного імпорту за певний період.
Показник «умов торгівлі» є важливим орієнтиром для зовнішньоекономічної політики країни, оскільки відображає динаміку конкурентоспроможності вітчизняних товарів щодо імпортних товарів.
Щодо України варто відзначити наступне:
1) Україна загалом демонструє високі темпи розвитку зовнішньої торгівлі і товарами, і послугами. Спади зовнішньоторговельного обороту відбулися двічі. Невеликий спад було зафіксовано 1998 року, він стався під впливом фінансової кризи у Російській Федерації — в основного торговельного партнера України. Другий спад, набагато суттєвіший (-41,5 %), сформувався 2009 року під впливом світової фінансової та економічної кризи;
2) близько половини ВВП нашої держави реалізується на зовнішніх ринках. Лише з 2005 року, завдяки активній позиції Уряду України щодо формування потужного внутрішнього ринку, спостерігається деяке зменшення частки експорту у валовому внутрішньому продукті. 2009 року цей показник, за даними Держкомстату, становив 42,6 %. Однак відкритість української економіки залишається високою. З одного боку, вона дозволила в період позитивного розвитку світової економіки «імпортувати» частину її зростання, з іншого — змусила під час світової фінансової та економічної кризи перейняти на себе спади цінових показників і фізичного попиту на основних для України міжнародних ринках товарів і послуг. Це спричинило ланцюгову реакцію. Зменшення виробництва і доходів експортоорієнтованих секторів української економіки потягнуло за собою зменшення виробництва і доходів інших секторів. Отже, в подальшому задля підвищення економічної безпеки України Уряд змушений активніше розвивати внутрішній ринок;
3) Україна, подолавши на кінець 90-х років минулого сторіччя негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами, до 2004 року змогла наростити його річний позитивний показник до 3,7 млрд дол. США. Одначе подальша політика щодо вступу України до СОТ та різке зростання платоспроможного попиту громадян, не підкріпленого товарами вітчизняного виробництва, але стимульованого бурхливим розвитком споживчого кредитування, призвели до поступового формування негативного сальдо зовнішньої торгівлі товарами. 2008 року воно становило 18,6 млрд дол. США. Лише криза 2009 року здійснила корекцію. Здорожчання імпортних товарів унаслідок різкої девальвації гривні, падіння платоспроможного попиту через зниження реальних доходів населення і призупинення банками споживчого кредитування зумовили зменшення негативного сальдо зовнішньої торгівлі товарами (-5,7 млрд дол. США);
4) сальдо зовнішньої торгівлі послугами, завдяки значному експорту транспортних послуг, завжди залишалося позитивним;
5) за роки незалежності Україна змогла суттєво диверсифікувати географію свого товарного експорту, мінімізувавши ризики економічної безпеки. Чого не скажеш, щоправда, про імпорт товарів, у якому нині близько 30 %, за даними Держкомстату, займають мінеральні продукти (нафта, газ і т. д.), що постачаються практично з одного джерела — Російської Федерації;
6) крім мінеральних продуктів, за даними Держкомстату, значну частку в імпорті товарів займає також продукція машинобудування (29,7 % 2008 року). Це слід пов'язувати, в основному, з імпортом легкових автомобілів, а також засобів виробництва з метою заміщення зношених морально і фізично основних фондів;
7) щодо товарної структури експорту України, то вона є вкрай негативною. Залишається загрозливо високою частка товарів низької обробки та з низькою доданою вартістю (сировина і продукція чорної металургії). Щоправда, в останні роки простежується тенденція до збільшення у товарному експорті частки товарів високої обробки та з високою доданою вартістю. Але без заходів державної політики стимулювання експорту закріпити її незворотність не видається можливим.
3. Види і методи міжнародної торгівлі
Для сучасної міжнародної торгівлі характерною є різноманітність її видів. Основні з них можна класифікувати за такими ознаками:
1) за специфікою об'єкта:
— торгівля товарами;
— торгівля послугами;
2) за специфікою взаємодії суб'єктів:
— традиційна (проста) торгівля — експортні та імпортні торговельні операції, не обумовлені коопераційними зв'язками та зобов'язаннями щодо збалансованого обміну товарів чи послуг;
— торгівля продукцією, виготовленою в межах кооперації та спеціалізації, на основі довготермінових угод або в єдиній економічній структурі транснаціональних компаній і корпорацій;
— зустрічна (компенсаційна) торгівля — торгівля, що ґрунтується на зустрічних зобов'язаннях експортерів придбати в імпортерів товари, роботи, послуги. Сюди відносяться, зокрема, бартерні угоди, а також компенсаційні, як у випадку оплати Україною туркменського газу шляхом поставки обумовлених товарів і виконання відповідних будівельних робіт;
3) за специфікою регулювання:
— звичайний торговельний режим, який виникає в умовах відсутності торговельних, торговельно-економічних угод і домовленостей між країнами;
— торгівля за режимом найбільшого сприяння — передбачає, що держави на взаємній основі встановлюють пільгове митне та інше регулювання зовнішньоторговельних операцій. Режим найбільшого сприяння є одним із головних принципів, на якому базується ГАТТ/СОТ;
— дискримінаційна торгівля — встановлюється, як правило, з політичних мотивів і реалізується у формі жорстких дискримінаційних заходів (ембарго, торговельний бойкот, торговельна блокада і т. ін.);
— преференційна торгівля — у випадку надання однією державою іншій на взаємній основі або в односторонньому порядку пільг у зовнішній торгівлі. Такий режим застосовують розвинені країни до країн, що розвиваються.
У міжнародній торговельній практиці використовуються два основних методи торгівлі:
- торгівля навпрямки (безпосередній продаж виробником своєї продукції іноземному кінцевому споживачеві);
- через посередників.
Використання посередників у міжнародній торгівлі, з одного боку, зменшує обсяг прибутку експортера, який би він міг отримати, продаючи свої товари, роботи, послуги кінцевому споживачеві напряму. З іншого, торговельне посередництво на міжнародних ринках, насамперед товарних, передбачає для експортерів і низку переваг:
1) підвищення оперативності збуту продукції на зовнішніх ринках завдяки професійним, кваліфікованим діям посередників, що базуються на досвіді й знаннях про міжнародні ринки збуту;
2) зростання загального підприємницького прибутку експортера через прискорення обігу капіталу;
3) посередники є джерелом первинної інформації про рівень якості й конкурентоспроможність товарів, яка дає змогу підприємству правильно визначити власну ринкову стратегію;
4) посередники знаходяться ближче до покупця, тому здатні оперативніше реагувати на зміни у ринковій кон'юнктурі; а це, своєю чергою, уможливлює реалізувати товар на умовах, сприятливіших для експортера;
5) підвищується конкурентоспроможність товарів внаслідок можливого виконання посередниками функцій післяпродажного обслуговування;
6) на деяких міжнародних ринках взагалі неможливо працювати без посередників.
Посередниками у міжнародній торгівлі виступають торгові доми, експортні та імпортні підприємства, оптові та роздрібні мережі, дистриб'ютори, комісійні, агентські або брокерські фірми і т.д. Назва посередника відрізняється залежно від обсягу та характеру операцій, які він виконує, а також від традицій тих ринків, на яких працює.
Відповідно до функцій, які виконує посередник у міжнародній торгівлі, можна виокремити наступні види посередницьких операцій (та пов'язаних із ними угод):
1) операції з перепродажу (договір купівлі-продажу). Найпростіший вид посередництва, за яким посередник викуповує товар у виробника, підписує всі угоди з покупцем/покупцями від свого імені та діє за свій рахунок;
2) комісійні операції (договір комісії, договір консигнації). Посередник (комісіонер) за дорученням експортера (комітента) підписує угоди з покупцями товару від свого імені, але за рахунок комітента. Експортер до кінця залишається власником товару, тобто, на відміну від операцій із перепродажу, до посередника право власності на товар не переходить. Для покупця стороною договору виступає комісіонер, а комітента він може навіть і не знати. Комісіонер отримує винагороду або у формі процента, або ж як різницю між ціною комітента і ціною продажу.
У випадку, коли комісіонер отримує замовлення від імпортера (на закупівлю певних товарів), таке замовлення називається індентом.
Різновидом комісійних операцій є консигнація, яка передбачає можливість огляду товару на консигнаційному складі посередника. В договорі консигнації не встановлюється право консигнатора на відшкодування витрат з боку консигнанта (експортера), пов'язаних зі збереженням товару на складі до його реалізації, страхуванням товару на користь консигнанта на весь час перебування товару в розпорядженні консигнатора, проведенням рекламної кампанії (якщо така передбачена договором). З огляду на це, винагорода консигнатора є завжди вищою за винагороду комісіонера. Консигнація використовується експортером у випадку низького освоєння ринку, поставки нового товару або товару, стійкий збут якого не є очевидним;
3) агентські операції (агентські угоди). Одна сторона (принципіал) доручає іншій (агенту) виконувати дії, пов'язані з продажем (найчастіше) чи купівлею товарів, а також із пошуком замовників і виконавців тих чи інших робіт, послуг, на обумовленій території у погоджений термін за рахунок та від імені принципіала;
4) брокерська операція. Посередник, який є (вузько)спеціалізованим професійним агентом, що працює на одному сегменті ринку, здійснює контракт між продавцем і покупцем, отримуючи за цю послугу винагороду розміром до 2—3 %. Водночас він не має права підписувати угоду — ні від імені замовника, ні від свого імені.
Серед різноманіття організаційно-правових форм посередництва на міжнародних ринках виокремлюють так звані інституціональні посередники: товарні біржі, аукціони, міжнародні торги (тендери), міжнародні виставки та ярмарки.
Міжнародні товарні біржі. Перша товарна біржа (хлібна) виникла в Амстердамі ще у XVII ст. Сам же термін «біржа» (від древньолатинського «бурса» — «шкіряний гаманець») пов'язують із відповідною назвою площі біржових зборів у Брюгге, на якій знаходиться дім роду Ван дер Бурсс (на гербі роду зображено три шкіряних гаманці — тер бурсс). Голландське місто Брюгге тоді було одним із найбільших торгових центрів Північної Європи, «маклером християнських міст».
Зараз же міжнародна товарна біржа — це постійно діючий оптовий ринок масових, якісно однорідних товарів, насамперед сировинних і продовольчих, угоди на які здійснюються без їх пред'явлення.
Щорічно оборот міжнародних товарних бірж, які знаходяться у багатьох країнах світу, за всіма видами операцій оцінюється 3,5 — 4 трлн дол. США.
Основними учасниками товарних бірж є:
1) члени біржі — юридичні та фізичні особи, які мають свою частку в статутному капіталі біржі та беруть участь у біржових торгах;
2) посередники (брокери) — співробітники біржі, які не представляють інтереси ані покупця, ані продавця, вони надають допомогу в укладанні угоди, за що отримують винагороду у процентах від ціни контракту.
Членів біржі, які діють як посередники, але від імені та коштом замовника (продавця чи покупця), називають дилерами.
Об'єктами біржової торгівлі є приблизно 70 видів продукції, з них майже 2/3 становлять сільськогосподарські товари та ліс, 1/3 — енергоносії, дорогоцінні та кольорові метали.
Залежно від асортименту товарів, що продається на міжнародних товарних біржах, виокремлюють універсальні — з широким асортиментом біржових товарів — та спеціалізовані біржі, на яких торгують одним або групою однотипних товарів.
Міжнародні товарні біржі відіграють дуже важливе значення для організації діяльності міжнародних товарних ринків, оскільки на них:
1) представлено велику кількість контрагентів із різних країн, що забезпечує зустріч в одному місці суттєвих обсягів попиту і пропозиції на певний біржовий товар;
2) встановлюються ціни світового ринку на той чи інший товар, які є орієнтиром для укладання та здійснення відповідних позабіржових угод;
3) забезпечується найвищий рівень стандартизації товарів, правил ведення торгів, процедур проходження замовлень, порядку розрахунків за угодами тощо;
4) здійснюються так звані арбітражні операції (спекулятивні угоди для одержання прибутку на різниці котирувальних цін на біржах різних країн), які вирівнюють ціни на товари на всьому світовому ринку.
В останні десятиліття характерною стала тенденція до суттєвого зростання частки термінових (ф'ючерсних) операцій на великих міжнародних товарних біржах. Наразі вона складає від 90 до 95 %. Важливо зазначити, що ф'ючерсні угоди не передбачають реальної поставки біржового товару: 80 % з них укладають з метою чистої спекуляції (гри на пониженні чи підвищенні цін товарів), 20 % - для страхування (хеджування) реальними покупцями чи продавцями товарів ризиків, пов’язаних із можливими втратами, викликаними зміною цін на товари в майбутньому. Основні види угод на міжнародних товарних біржах:
| Види і цілі біржових угод | ||||
| Угоди на реальний товар | Термінові (ф’ючерсні) угоди | Арбітраж | ||
| Угоди з невідкладним постачанням (спот) | Угоди на постачання в майбутньому (форвард) | Спекулятивні угоди | Операції страхування (хеджування) | |
Угода на поставку реального товару типу спот передбачає, що товар знаходиться на одному зі складів біржі й може бути переданий покупцеві відразу (строком до 15 днів) після укладення угоди.
Під угодою «форвард» розуміють постачання продавцем реального товару в майбутньому за ціною, зафіксованою в контракті на момент його підписання.
При укладанні ф'ючерсного контракту, покупця і продавця цікавить не сам товар, а можливість отримати різницю між його ціною на момент підписання угоди і ціною в майбутньому. Учасники біржі, які грають на зниження ціни у майбутньому, називаються «ведмедями», а на підвищення — «биками». Відповідно, контракт, куплений з розрахунком на наступне зниження ціни, називається «коротким», а на підвищення — «довгим».
Можливостями угод страхування (хеджування) користуються покупці чи продавці реального товару. Операція хеджування полягає в тому, що фірма, укладаючи на біржі реального товару термінову угоду на купівлю чи продаж певного товару («форвард»), невідкладно оформляє зустрічну угоду на той же термін і на ту ж кількість товару на ф'ючерсній біржі. Таким чином вона страхує свої ризики на випадок небажаних цінових коливань.
Наприклад, один з варіантів хеджування. Фірма укладає 17.03.2010 р. форвардну угоду на купівлю через три місяці 10 000 барелів нафти сирої за ціною 100 $ за барель, тобто сума контракту становить 1 млн $. На ринку спот 17.03.2010 р. ціна становить 90 $ за барель. Вища ціна на форвардному ринку свідчить про те, що учасники біржі очікують у подальшому зростання ціни на цей вид сировини. Покупець, укладаючи форвардну угоду, прагне забезпечити собі через 3 місяці безумовну поставку потрібної йому сировини. Однак при цьому побоюється, щоб ціна на ринку спот 17.06.2010 р. не виявилася меншою за ціну форвардного контракту (100 $ за барель), бо в цьому випадку йому доведеться переплатити. А переплата своєю чергою підвищить собівартість його продукції, тобто зменшить очікуваний прибуток.
Тому на ф'ючерсному ринку укладається зворотна угода — на продаж 10 000 барелів за ціною 100 $. Спекулянт, який є стороною ф'ючерсної угоди, виступає покупцем і вважає, що ціна через три місяці буде вищою за 100 $. Якщо ціна становитиме 105 $, спекулянт зможе продати ф'ючерсний контракт вже за ціною 1,050 млн $, заробивши 50 тис. $.
Якщо ж через три місяці ціна, всупереч очікуванням спекулянта, склала 97 $ за барель, він, не купуючи реальний товар (бо це не його завдання на ф'ючерсному ринку), виплатить 30 тис. $ /(100—97) × 10000/ компенсації фірмі, що продала йому ф'ючерсний контракт. Фірма, заплативши за форвардним контрактом 1 млн $, компенсовує собі переплату розміром 30 тис. $, яка виникла за результатами меншої ціни на ринку спот 17.06.2010 р. і, купує необхідну сировину за 970 тис. $.
В іншому випадку, коли спекулянт вгадує ціновий тренд, і ціна справді становить 105 $ за барель, уже фірма компенсує спекулянту 50 тис. $. Враховуючи те, що вона заплатить за форвардним контрактом ціну розміром 100 $ за барель, фірма отримує у підсумку ціну ринку спот станом на 17.06.2010 р. - 105 $. Але й всі інші фірми купують за 105 $. Отже, собівартість виробництва підвищиться в усіх, і ціни на кінцеву продукцію підвищаться в усіх — паритет конкурентоспроможності випущеної продукції буде дотримано.
Міжнародні аукціони. Це другий потужний інституціональний механізм організації міжнародних товарних ринків. На відміну від бірж, товари, які продаються на аукціонах, бувають масовими й одиничними. Масові товари водночас характеризуються неоднорідністю партій, що означає неможливість купувати їх без попереднього огляду лоту (без пред'явлення). Слід також зазначити періодичний (а не постійний) характер проведення аукціонів.
Отже, міжнародний товарний аукціон — це спеціально організовані, періодично діючі ринки, на яких шляхом публічних торгів у завчасно обумовлені терміни та в спеціально визначеному місці проводиться продаж раніше оглянутих товарів, що переходять у власність того покупця, який запропонував найвищу ціну.
Основні етапи організації та проведення аукціону
| Підготовка | Огляд | Аукціонні | Оформлення і виконання угоди | |||
| аукціону | товарів | торги |
За видами аукціонні торги бувають з пониженням і з підвищенням ціни, за способами — гласні (покупці відкрито називають свою ціну на товар), негласні (покупці подають умовний сигнал) та автоматизовані (з використанням відповідної техніки і висвітленням пропозиції покупців на табло).
В міжнародній торгівлі склалася вельми обмежена номенклатура товарів, що продаються з аукціонів. Вона, зокрема, включає:
- овечу вовну (австралійські (Сідней) і новозеландські аукціони, на яких реалізується близько половини світового виробництва овечої вовни);
- чай (Калькутта, Індія; Джакарта, Індонезія; Момбас, Кенія; Коломбо, Шрі-Ланка);
- каучук (Сінгапур);
- хутро (Санкт-Петербург);
- антикваріат і художні вироби — Крісті і Сотбі.
На сучасному етапі спостерігається тенденція до зменшення ролі міжнародного товарного аукціону, що викликано зростанням рівня стандартизації товарів, засобів та механізмів здійснення угод, виробленням відповідними асоціаціями типових правил торгівлі певними аукціонними товарами. Щоправда, це не стосується аукціонів Крісті й Сотбі, які й надалі продовжують нарощувати обсяги операцій.
Міжнародні торги (тендери). Такий метод міжнародної торгівлі відрізняється від національних торгів (тендерів) лише тим, що до участі в них допускають іноземних постачальників і підрядників.
Міжнародний тендер - це оголошена замовником готовність укласти контракт на закупівлю товарів, робіт, послуг на попередньо визначених умовах (щодо обсягів, строків, цін і якості) з тим вітчизняним чи іноземним постачальником (підрядником), пропозицію якого тендерний комітет визначить у конкурентній боротьбі найвигіднішою.
Тендерний комітет створюється замовником-імпортером на період проведення торгів (тендера). Його основною функцією є організація кожного етапу проведення міжнародного тендера:
1) підготовка тендера, з визначенням умов поставки об'єкта
тендера;
2) реєстрація пропозицій від постачальників;
3) вибір переможця за встановленими попередньо критеріями,
у присутності (гласно) чи без присутності (негласно) учасників;
4) укладення з переможцем відповідного контракту.
Тендери на сьогодні є дуже поширеним методом міжнародної торгівлі. Найчастіше об'єктами тендерів виступають:
- підряди на будівництво споруд виробничого і невиробничого призначення, зокрема й «під ключ»;
- виконання комплексу будівельно-монтажних робіт, їх окремих видів;
- реалізація комплексу пуско-налагоджувальних робіт;
- постачання комплектного устаткування;
- концесії на розробку корисних копалин;
- імпортні закупівлі будь-яких товарів, в тому числі за бюджетні кошти.
Міжнародні виставки та ярмарки.
Міжнародна виставка - публічна демонстрація досягнень виробників певної сфери чи галузі економіки багатьох країн світу.
Виставки є популярним і поширеним явищем у міжнародній торгівлі, оскільки виробники, насамперед високотехнологічних промислових товарів, отримують можливість прорекламувати свою продукцію.
Міжнародна ярмарка - періодично діючий ринок, де зустрічаються покупці і продавці товарів із різних країн.
Ярмарки, що беруть свій початок ще з епохи раннього феодалізму, бувають, залежно від асортименту представлених товарів, універсальними чи спеціалізованими.
4. Особливості ціноутворення в міжнародній торгівлі
Поняття міжнародної (світової) ціни за своїм економічним змістом практично нічим не відрізняється від ціни внутрішнього ринку. Вона ґрунтується на собівартості виробництва товару (надання послуги) і, безумовно, враховує співвідношення попиту і пропозиції на відповідному міжнародному (світовому) ринку.
Міжнародна (світова) ціна — це обсяг грошових коштів, який готовий заплатити покупець і на який погоджується продавець, пропонуючи на зовнішньому ринку певний товар або послугу.
Однак за своєю формою ціна світового ринку — поняття досить умовне, оскільки один і той же товар одного й того ж виробника на ринках різних країн може продаватися за різними цінами. Щоб дати відповідь на питання, чому так відбувається, слід взяти до уваги п'ять обставин:
1) витрати на доставку товару на різні ринки світу не є однаковими;
2) розмір митних тарифів та оподаткування імпортних товарів відрізняються від ринку до ринку;
3) постачальник може мати різні стратегії входження та діяльності на конкретних ринках, залежно від соціально-економічного розвитку країни, стану конкуренції та організації її ринку;
4) інколи товар необхідно адаптовувати до конкретного ринку, зважаючи на особливі запити споживачів або/і державні вимоги щодо стандартизації, сертифікації, якості продукції тощо;
5) існує різний рівень політичних та економічних ризиків на ринках окремих країн.
Тому для міжнародної ціни її множинність є ключовою особливістю.
Залежно від ознаки, за якою формуються ціни на міжнародних товарних ринках, виокремлюють такі види цін:
1. За напрямком товарних потоків:
а) експортна ціна;
б) імпортна ціна.
2. За умовами розрахунків:
а) ціна комерційних угод;
б) ціна клірингових розрахунків;
в) трансферна ціна — ціна товару, за якою здійснюються
внутрішньо-корпораційні операції.
3. За характером реалізації товару:
а) оптова ціна;
б) роздрібна ціна.
4. За способом фіксації:
а) тверда — встановлюється в момент підписання контракту та не
підлягає жодному коригуванню впродовж терміну його дії. Тверда ціна
використовується в основному для термінових постачань (від 1 до
14 днів), рідше у випадку постачань на більш тривалі терміни. В контракті у цьому випадку робиться запис: «ціна тверда, зміні не підлягає»;
б) рухома - фіксується в момент укладання контракту і може
бути переглянута в подальшому, якщо ринкова ціна товару до моменту його поставки зміниться. Зазвичай у контракті обумовлюється допустимий рівень відхилення (2—5 %), через який контрактну ціну не переглядають. У контракті обов'язково вказується
джерело, на інформацію якого спираються сторони при визначенні
коливання цін на контрактний товар. Рухома ціна використовується в основному при укладанні довгострокових угод;
в) з наступною фіксацією — ціна, яка фіксується у терміни та
на умовах, встановлених контрактом;
г) змінна — встановлюється в момент виконання контракту (частин контракту) шляхом перегляду договірної ціни (з урахуванням
змін у собівартості виробництва). Така ціна характерна для виконання довгострокового контракту (поставка промислового обладнання, будівництво виробничих об'єктів, суден, літаків, космічних апаратів і т. д.).
5. За рівнем відкритості:
а) ціна, що публікується у спеціалізованих джерелах:
— довідкова ціна — ціна товару у внутрішній оптовій чи зовнішній торгівлі промислово розвинутих країн, що публікується в різних виданнях. Довідкові ціни є відправним пунктом, з якого починається процес узгодження ціни при укладанні зовнішньоторговельної угоди;
— біржове котирування — ціна товару, що є об'єктом біржової торгівлі;
— аукціонна ціна — ціна товару, що є об'єктом аукціонної торгівлі;
— статистична ціна — середньозважена ціна на певний експортний чи імпортний товар;
— ціни пропозицій великих фірм — рівень ціни товару, запропонований найбільшим продавцем на ринку, від якого відштовхуються при укладанні конкретної угоди;
б) розрахункова ціна — застосовується в контрактах на нестандартне обладнання, що виробляється на основі індивідуальних замовлень.
Ціна контракту, за сталості всіх інших параметрів, досягнених експортером та імпортером під час переговорів щодо умов контракту, може відрізнятися залежно від базових умов постачання товару.
Базові умови постачання товару — це спеціальні умови, які визначають зобов'язання продавця і покупця з постачання товару (його транспортування, завантаження, розвантаження, перевантаження, страхування, упаковки, маркування, розмитнення, оформлення комерційної документації тощо), а також встановлюють момент виконання продавцем своїх зобов'язань (момент переходу права власності на товар до покупця).
Базові умови постачання (так звані «Іinternational Commercial Terms» — «Інкотермс») розробила Міжнародна торгова палата, ґрунтуючись на міжнародній торговельній практиці виконання договорів купівлі-продажу. Остання редакція Інкотермс вийшла 2000 року.
Використання базових умов постачання спрощує складання і узгодження контрактів, допомагає розділити відповідальність та витрати сторін на постачання товару, вирішити суперечки, що виникають при реалізації контракту. Так, для врегулювання всіх питань щодо постачання товару від продавця до покупця у контракті достатньо одного посилання на відповідну базову умову «Інкотермс».
Всі можливі базові умови постачання товару Міжнародна торгова палата класифікувала за групами Е, F, С, D. Кожна з груп відображає той чи інший обсяг зобов'язань та витрат, які несе продавець під час постачання товару до покупця. Найменші витрати несе продавець за умовами постачання групи Е, найбільші — за умовами групи D. Тому, якщо базовою умовою постачання товарів визначено умову групи Е — «франко-завод», ціна контракту буде найнижчою, адже на неї не впливатимуть витрати з транспортування, страхування, митного оформлення і т. д., які покупець несе самостійно.