 |
|
Класифікація умов «Інкотермс» з точки зору зобов'язань продавця
| Зобов'язання продавця | Умова «Інкотермс» | Група | |
| Назва | Назва українською | ||
| Відправка товару | EXW (Ex Works) | Франко-завод | Е |
| Основні витрати з перевезення не сплачені | FCA (Free Carrier) FAS (Free Alongside Ship) FOB (Free On Board) | Франко-перевізник Франко - вздовж борту судна Франко - борт судна | F |
| Основні витрати з перевезення сплачені | CAF (Cost and Freight) CIF (Cost, Insurance and Freight) CPT (Carriage Paid To) CIP (Carriage and Insurance Paid To) | Вартість і фрахт Вартість, страхування і фрахт Доставку оплачено до Доставку і страхування оплачено до | С |
| Доставка товару | DAF (Delivered At Frontier) DES (Delivered Ex Ship) DEQ (Delivered Ex Quay) DDU (Delivered Duty Unpaid) DDP (Delivered Duty Paid) | Поставлено на кордон Поставлено з борту судна Поставлено з пристані Поставлено, мито не сплачено Поставлено, мито сплачено | D |
Популярними базовими умовами постачання, залежно від того, хто зі сторін — покупець чи продавець — має у переговорному процесі сильнішу позицію, є СІF (найвигідніша для покупця) і FОВ (для продавця).
Базова умова постачання СІF передбачає доставку продавцем товару в порт країни імпортера, тобто включає в себе не лише вартість самого товару, витрати на транспортування (фрахт, у випадку постачання морським транспортом) і страхування, але й усі додаткові витрати, пов'язані з ризиками щодо можливої втрати чи пошкодження товару дорогою до порту країни покупця. Самі ризики, звичайно, страхуються, але покупець в своєму порту чекає на товар, а не виплату страхової компанії за втрачений товар! Тому експортер мусить нести додаткові витрати часу і коштів на повторне постачання об'єкта контракту.
За умовами ж FОВ продавцю байдуже, що станеться з товаром дорогою, оскільки право власності на нього переходить до покупця вже в порту країни експортера.
Експортер та імпортер, залежно від виду вантажу, терміновості доставки, вартості та ризиків перевезення, здійснюють постачання товару за допомогою таких видів транспорту: морський, залізничний, автомобільний чи повітряний. Зазначимо, що найдешевшим і найпопулярнішим залишається транспортування вантажів морськими шляхами.
Як правило, сторони контракту звертаються до послуг транспортно-експедиторських підприємств (ТЕП), які можуть надати великий комплекс послуг транспортно-експедиторського обслуговування вантажів. Сюди входить фрахтування суден і розрахунки за фрахтом; розрахункові операції за зовнішньоторговельними контрактами; послуги зв'язку; митне декларування вантажів; вантажні роботи; зберігання вантажів; автоперевезення; страхування вантажів; оформлення товаророзпорядчої документації; сортування, перетарювання, комплектація вантажних партій, маркування та перемаркування вантажів, а також інші операції, які не виконують перевізники в пунктах перевалки і зберігання вантажів.
5. Регулювання міжнародних торговельних відносин
Регулювання зовнішньоторговельних операцій, а також торгівлі на організованих міжнародних товарних ринках здійснюється на декількох рівнях:
1) фірмовий — через угоди між фірмами про розподіл ринків сировини, ринків збуту товарів, сфер впливу та про параметри цінової політики;
2) національний — шляхом встановлення державою нормативно-правових механізмів регулювання зовнішньої торгівлі відповідно до принципів і цілей її зовнішньоекономічної політики;
3) міжнаціональний — за допомогою укладання зовнішньоторговельних угод між державами та групами держав;
4) наднаціональний — через діяльність універсальних та спеціалізованих міжнародних організацій, що реалізують конкретні заходи з регулювання міжнародної торгівлі відповідно до напрацьованої світовим співтовариством стратегії її розвитку.
Що ж стосується всіх інших рівнів, то тут головним регулюючим суб'єктом є первинний суб'єкт міжнародного публічного права - держава. Саме від держав та їхніх домовленостей залежить подальший розвиток зовнішньої і міжнародної торгівлі. Так перед Другою світовою війною держави сповідували закритість внутрішніх ринків від іноземних конкурентів, створюючи всілякі бар'єри на шляху імпорту товарів (протекціонізм). У другій половині XX ст., навпаки, світове співтовариство взяло курс на зняття бар'єрів на шляху товарів, робіт, послуг і факторів виробництва, тобто курс на відкритість економік, до вільної торгівлі.
Вільна торгівля (фрітрейдерство) — політика мінімального державного втручання у зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції.
Протекціонізм — державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торговельної політики.
Протекціонізм буває селективним (скерованим проти окремих країн або окремих видів товарів), галузевим (спрямованим на захист окремих галузей, частіш за все — сільського господарства), колективним (проводиться об'єднаннями країн щодо країн, які не входять у ці об'єднання, наприклад, у межах ЄС) та прихованим (здійснюється методами внутрішньої економічної політики).
Здебільшого країни проводять гнучку зовнішньоторговельну політику, що базується на політиці вільної торгівлі, з обмеженим у часі застосуванням окремих методів протекціонізму.