 |
|
Поступовий занепад.
Після смерті Данила (1264) ГВК втратило єдність:землі поділено між 3 синами- нащадками- Лев, Мстислав, Шварно
1.Його син Шварно Данилович короткий час володів не лише Галицьким князівством, а й Литвою.
2.Лев Данилович, який успадкував Львів і Перемишль, а після смерті Шварна – Холм і Галич, значно розширив свої володіння, приєднавши до них Люблінську землю і частину Закарпаття з м. Мукачевим.
3.У Володимирі правив в цей час Володимир Василькович (1269 – 1288).
4.У Луцьку – Мстислав Данилович (з 1289р. також у Володимирі).
На початку ХІУ ст.. Волинське і Галицьке князівство знову об’єдналися в руках одного князя – Юрія Львовича (1301 – 1315), онука Данила.
Скориставшись з внутрішніх заколотів в Золотій Орді, ГВК змогло на деякий час знову пересунути південні межі своїх володінь аж до нижньої течії Дністра й південного Бугу.
Свідченням могутності Юрія І було те, що він, як і Данило, прийняв королівський титул, іменуючи себе королем Русі (тобто Галицької землі) і князем Володимирії (Волині).
Йому вдалося домогтися від константинопольського патріарха встановлення самостійної галицької митрополії, до якої входило кілька єпархій – володимирська, луцька, перемишльська, турівсько-пінська. Перед тим уся Русь входила до складу однієї митрополії – київської. Утворення галицької митрополії сприяло розвиткові традиційної культури, захисту політичної незалежності об’єднаного князівства (до речі перший галицький митрополит Петро (його назвали Рутенським, бо походив він з-над річки Рати. Поблизу тодішньої межі Галичини і Волині) пізніше став першим московським митрополитом).
За його період правління стабілізувався суспільний розвиток, розквітли міста, піднеслася торгівля, зріс економічний добробут.
1308 – 1323рр. в ГВК правили сини Юрія – Лев ІІ і Андрій. Вони поділили територію князівства на сфери впливу. Але правили спільно, дуумвіратом. І тому розпаду держави не відбулось.
З їх іменами пов’язана важлива сторінка історії Закарпаття. 1315р. тут почалося повстання місцевих феодалів проти короля Угорщини Карла-Роберта, основоположника нової династії – Анжуйської. Є припущення, що в повстанні взяли участь і широкі кола селян Закарпаття. На чолі повстанців стали наджупан Землинського і Ужанського комітетів Петро, син Петра Петуні, а також палатин Копас. Близько 1315р. Петро їздив до Галицької землі, щоб запросити на угорський престол одного з галицько-волинських князів – Андрія або Лева ІІ. Повстання охопило значну частину Закарпаття, але не діставши достатньої підтримки, зазнало поразки. 1320р. на заклик наджупана Петра повстання розгорілося знову, але близько 1322р. було придушене. Саме тоді, ГВК втратило Мукачеве і прилеглу округу.
На міжнародній арені ці князі орієнтуються на союз з тевтонським орденом. Це було корисно як для забезпечення торгівлі з Балтикою, так і у зв’язку з тим, що дедалі відчутнішим був натиск Литви на північні окраїни князівства. Збереглася грамота Андрія і Льва 1316р. про підтвердження союзу з Орденом, якому князі обіцяли захист від Золотої Орди.
Отже, хоч ГВК мусило визнавати формальну залежність від Золотої Орди, фактично воно вело самостійну зовнішню політику. Польський король Владислав Локетко називав своїх східних сусідів „непоборним щитом проти жорстокого племені татар”. Проте перегороджуючи Золотій Орді доступ до земель західних сусідів, ГВК більше, ніж вони, потерпіло від спустошливих походів ординців. 1323р. у битві з військами хана Узбека молоді князі загинули.
Виснажлива боротьба із зовнішніми ворогами, гострі внутрішні конфлікти князів з боярами і війни князів між собою ослаблювали сили ГВК.
Цим скористалися сусідні держави, які значно менше потерпіли від татар.
Поступовий занепад
Загибель князів, які не мали дітей, увірвала пряму лінію династії Романовичів, що призвело до
-посилення політичного впливу галицького боярства,
-зростання чвар та усобиць у феодальній верхівці,
-втручання іноземних держав у внутрішні справи галицько-волинських земель.
Майже 2 роки галицько-волинський трон залишався без правителя. Лише 1325р. внаслідок компромісу між місцевим боярством і правителями Польщі, Угорщини та Литви, главоюбуло обрано 14-річного мазовецького князя Болеслава Тройденовича, сина Марії, дочки Юрія І Львовича. Юний князь, який прийняв православ’я та ім’я Юрія ІІ Болеслава, не став маріонеткою в руках бояр, а проводив самостійну внутрішню і зовнішню політику. Проте апогей свого розвитку ГВК вже пройшло. Період правління Юрія ІІ став поступовим занепадом ГВК:
· посилився ординський вплив;
· безуспішною була боротьба з Польщею за Люблінську землю;
· міста дедалі більше контролювалися іноземними купцями та ремісниками;
· національна знать відійшла від адміністративної влади;
· місцеве населення наверталося до католицизму.
Масове невдоволення народу політикою Юрія ІІ дало підставу боярам не тільки для анти князівської агітації, а й для активних насильницьких дій. Внаслідок боярської змови у квітні 1430р. Юрія ІІ Болеслава було отруєно.
Після смерті останнього ГВК Юрія ІІ 1340р. польський король Казимир ІІІ напав на Львів, пограбував княжий палац на Високому замку (звідки вивіз дві корони величезної вартості, оздоблені коштовним камінням і перлами, а також мантію і трон), але незабаром змушений був відступити.
Після цієї події зберегти єдність ГВК вже не вдалось. Протягом короткого часу держава занепала та розчленувалась. Ії територія була поділена між:
Ø Польщею – Галичина;
Ø Литвою – Волинь;
Ø Молдавією – Буковина.
Роль ГВК в історії української державності:
1)Була спадкоємцем Київської русі.
2)Зберегло від завоювання та асиміляції південну та західну гілки східного слов’янства, сприяло їхній консолідації та усвідомленню власної самобутності.
3)Стало новим після занепаду Київської русі центром політичного та економічного життя.
4)Модернізувало давньоруську державну організацію.
5)Розширило сферу дії західноєвропейської культури, сприяло поступовому подоланню однобічного візантійського впливу.
6)Продовжило славні дипломатичні традиції Київської Русі, ще 100 років після встановлення золотоординського іга представляло східнослов’янську державність на міжнародній арені.
Питання для закріплення
1. Князя Романа Мстиславовича прозвали у народі Великим. В чому полягали заслуги Романа Мстиславовича?
2. Наведіть факти, які дають підстави вважати Данила:
- визначним будівничим;
- талановитим полководцем;
- неабияким дипломатом.
3.Які міста побудував Данило?
4.Назвіть причину коронації Данила Галицького? Коли це відбулося?
5.Виділіть причини створення ГВК?
6.За якого князя ГВК досягло розквіту?
7.В чому полягає роль ГВК у світовій історії?
8.Виділіть причини занепаду князівства?
9.Чому ГВК вважають спадкоємицею Київської русі?