Здавалка
Главная | Обратная связь

IV. Міждисциплінарна інтеграція



Київ – 2011

 

 

І. Актуальність теми:

Важливість вивчення данної теми зумовлена значним розповсюдженням серед населення України захворювання щитовидної залози, яка обумовлена наслідками аварії на Чернобильський АЄС та значним погіршенням стану екологічного середовища в державі. Ці обставини, а також збільшення випадків ендокринної патології щитовидної залози зумовлюють загальномедичне значення ендокринології і потребує залучення до боротьби з цією патологією лікарів всіх спеціальностей. Крім того, дуже часто ендокринні хвороби мають клінічні прояви в області обличчя і порожнини рота, тому знання цієї патології має велике значення для набуття загальномедичних знань та формування лікаря-стоматолога, як високопрофесійного лікаря.

ІІ. Учбові цілі.

Студент повинен знати:

- анатомію та фізіологію щитовидної залози (α =ІІ);

- гістологію щитовидної залози (α =ІІ);

- визначення поняття “воло”(α =ІІ);

- визначення поняття “ендемічне воло” та “спорадичне воло” (α =ІІ);

- етіологію ендемічного та спорадичного вола (α =ІІ);

- патогенез, клініку, діагностику, лікування ендемічного та спорадичного вола (α =ІІ);

- визначення поняття “тиреотоксикоз”(α =ІІ);

- визначення дифузного токсичного вола (α =ІІ);

- визначення вузлового токсичного вола (α =ІІ);

- етіологію дифузного токсичного вола та вузлового токсичного вола (α =ІІ);

- патогенез дифузного токсичного вола та вузлового токсичного вола (α =ІІ);

- клініку, діагностику, лікування дифузного токсичного вола та вузлового токсичного вола (α =ІІ);

- ускладнення дифузного токсичного вола та вузлового токсичного вола (α =ІІ);

Студент повинен вміти:

- визначити вид вола у хворого (α =ІІІ);

- провести діагностику дифузного токсичного вола (α =ІІІ);

- провести діагностику вузлового токсичного вола (α =ІІІ);

- визначити методи діагностики дифузного токсичного вола (α =ІІІ);

- визначити методи діагностики вузлового токсичного вола (α =ІІІ);

- провести діференціальну діагностику між видами вола у хворого

(α =ІІІ);

- призначити лікування при дифузному токсичному та вузловому волі (α =ІІІ);

 

ІІІ.Виховні цілі:

- сформувати у студентів уявлення про види вол у хворих

- сформувати у студентів уявлення про етіологію, патогенез, клініку, діагностику, лікування ендемічного та спорадичного вола

- сформувати у студентів уявлення про етіологію, патогенез, клініку, діагностику, лікування дифузного токсичного та вузлового токсичного вола

- сформувати у студентів уявлення про ускладнення дифузного токсичного та вузлового токсичного вола

- сформувати у студентів вміня надати хворому кваліфіковану лікарську медичну допомогу при різних видах вола

 

IV. Міждисциплінарна інтеграція

 

Дисципліна Знати Вміти
1. Попередні: - анатомія     - фізіологія   - гістологія     - патологічна фізіологія     знати анатомію щитовидної залози   функціонування щитовидної залози     будову щитовидної залози   патофізіологічні зміни при патології щитовидної залози       показати анатомічне розташування щитовидної залози   визначати фізіологічні параметри щитовидної залози у людини   намалювати гістологічну картину щитовидної залози   визначати зміни в параметрах щитовидної залози у людини при патолгічних захворюваннях залози    
2. Наступні:   - терапія   - неврологія         захворювання серцево-судинної системи     захворювання ЦНС         виявляти клінічні симптоми при патології серцево-судинної ситеми     виявляти клінічні симптоми при захворюваннях ЦНС    
3. Внутрішньо-предметна інтеграція - фармакологія   - патологічна анатомія     Фармакодинаміку та фармакокінетику лікарських препаратів, які впливають на щитовидну залозу та ЦНС     патологічні зміни в щитовідній залозі, серцево-судиній системі , ЦНС       Визначати шляхи введення в організм та дозу фармакологічних препаратів при захворюваннях щитовидної залози     Трактувати патологічні зміни в щитовідній залозі, серцево-судиній системі , ЦНС  

 

V. Зміст заняття

Анатомо-фізіологічні дані. Залоза має 2 долі, перишийок, пірамідальний паросток (в 25% випадків), маса залози у дорослого 30 гр., розташована між щитовидним хрящем і 5-6 кільцями трахеї. Об’єм кровотоку – 5мл крові через 1 гр. тканини за 1 хвилину.

Гормони залози тіроксин і трийодтіронин. Регуляцця – тіреотропін, що продукує гіпофіз.

Зоб – це збільшення в розмірах щитовидної залози.

Класифікація виличини щитовидної залози:

О – щитовидна залоза не пальпується;

І – щитовидна залоза пальпується, але її не видно;

ІІ – щитовидна залоза пальпується і вона видна;

ІІІ – щитовидна залоза деформує шию;

ІV – зоб великих розмірів.

Ендемічний і спорадичний зоб. Ендемічний зоб – захворювання, головною ознакою якого є прогресуюче збільшення щитовидної залози. Виникає у населення, що живе в географічних районах з дефіцитом йоду в зовнішньому середовищі. Спорадичний зоб, хвороба, яка воникає у людей, що живуть в районах де немає зобної ендемії. Спорадичний зоб виникає у хворих, що мають генетично детерміноване порушення в біосинтезі тіреоїдних гормонів.

Класифікація. Ендемічний і спорадичний зоб розділяють по ступеню збільшення щитовидної залози, по формі (дифузний, вузловий і змішаний), по стану функції органу (еутіреоїдний, гіпотіреоїдний, тіреотоксичний).

Клініка. Клінічна картина хвороби залежить від функціонального стану щитовидної залози, величини зобу та його локалізації.

Діагноз базується на даних клінічної картини, УЗД, дослідження гормонів щитовидної залози і результатів пункційної біопсії, особливо при вузлових формах.

Профілактика. В ендемічних районах проводять масову профілактику - йодована сіль, а також призничають антиструмін дітям, вагітним і жінкам, які годують дітей грудним молоком.

Лікування. При гіпотіреоїдому і еутіреоїдному зобах, особливо при діфузних формах, призначають α-тіроксин по 0,05-0,1 один раз на добу, при еутіреоїдному зобі крім того хворим дають антиструмін.

Показанням до оперативного лікування є вузловий або змішаний зоб великих розмірів, особливо коли мається стиснення дихальних шляхів, стравоходу, судин і нервів, а також підозра на злоякісні переродження (по даним пункційної біопсії).

Дифузний токсичний зоб. Експерти ВОЗ віднесли дифузний токсичний зоб до генетичної аутоімунної хвороби (дефект Т-супресорів), які в нормальних умовах подавляють “форбідні” або “забороненні” клони Т-лімфоцитів. Останні взаїмодіють з органоспецифічним антигеном щитовидної залози, що приводить до утворення тіреоїдстимуюлючих імуноглобулінів, що відносяться до імуноглобулінів класу G.

Хворіють жінки (в 7-10 разів частіше за чоловіків) в віці 20-50 років.

Клінічна картина токсичного зобу надзвичайно богата на виявлення – наліковується біля 70 симптомів, так як має місце порушення функцій всіх органів і систем, всіх видів обміну. Але всі вони, можуть бути сисметатизовані в три основних синдроми – гіпертиреоїдизм, ушкодження очей (офтальмопатія) і ушкодження шкіри (претібіальна мікседема). Перший синдром постійний, другий – непостійний, третій – рідкий.

В основі синдрому гіпертиреоїдизму лежить підвищення секреторної активності щитовидної залози, тобто, надмірна продукція зобом трийодтироніну і тироксину (останні визначаються в крові в підвищенній концентрації). Гіпертіреоїдизм обгрунтовує найголовніші прояви захворювання: психоемоціональне і моторне збудження (безсоння, подразливість, плаксивість, тремтіння рук, спітнілість, тахікардію, підвищення основного обміну, втрату маси тіла, загальну слабкість, відчуття жару, пульсації в тілі, діскенезій травневого тракту і т.д.).

Офтальмопатичний синдром складається з екзофтальму, що буває в 50% хворих на токсичний зоб, інфільтративної офтальматії, паралічу зору (найчастіше дорерху і латерально) розширення очної щілини (симптом Дельримиля) й рідке моргання (симптом Штельвага), відставання верхнього віка при погляді донизу (симптом Грефе). Шкірний синдром зустрічається дуже рідко – набряк шкіри передній поверхні гомілок.

Наявність трьох головних симптомів ДТЗ – збільшення щитовидної залози, тахікардія і екзофтальм, вперше були віднесені до цього захворювання окулістом із Мерзебургу Карлом Базедовим (Мерзебурська тріада). Екзофтальм має місце тільки у половини хворих.

Диференційний діагноз має бути з неврозами, нейроциркуляторною дістонією, ревматизмом, туберкульозом, атеросклеротичним кардіоклерозом. Диференційний діагноз базується на використовувані як клінічних так і спеціальних досліджень (УЗД, визначення тіреоїдних гормонів в крові і т.д.).

Лікування ДТЗ в наш час здійснюється трьома різними самостійними методами – медикаментозним з використанням препаратів типу мерказолілу, а також препаратами тіосечовини. Ці сполуки порушують синтез тіреоїдних гормонів. Антитіреоїдну дію має також карбонат літію.

Використання такої терапії є обов’язковим на початку лікування, при лікуванні легких форм тіреотоксикозу, а також для підготовки хворих до операції.

Терапія радіойдом дає до 40% гіпотиреозів, тому вона показана:

- психічним хворим;

- хворим з важкими інтеркурентними захворюваннями;

- коли не переносять антитиреоїдні препарати;

- частині хворих з рецидивними зобами.

 

Хірургічний метод лікування хворих ДТЗ в наш час найбільш поширений, так як він дає швидке одужання і біологічний. Ефективніть метода – 95-97%.

Гіпотиреоз розвивається після операції в середньому у 2-5% хворих.

Парез гортанних нервів і гіпопаратиреоз – 0,5-1%.

 

VІ. План та організаційна структура заняття.

Основні етапи заняття їх функції та зміст Учбові цілі в рівнях засвоєння Методи контролю і навчання Матеріали методичного забезпечення Час
  І. Підготовчий етап Організація заняття       15 хв  
Визначення учбових цілей і мотивація:        
  1.анатомію та фізіологію щитовидної залози ; 2. гістологію щитовидної залози ї; 3. визначення поняття “воло”; 4 визначення поняття “ендемічне воло” та “спорадичне воло” ; 5. етіологію ендемічного та спорадичного вола; 6. патогенез, клініку, діагностику, лікування ендемічного та спорадичного вола ; 7.визначення поняття “тиреотоксикоз”; 8. визначення дифузного токсичного вола ; 9. визначення вузлового токсичного вола; 10. етіологію дифузного токсичного вола та вузлового токсичного вола; 11.патогенез дифузного токсичного вола та вузлового токсичного вола; 12.клініку, діагностику, лікування дифузного токсичного вола та вузлового токсичного вола; 13.ускладнення дифузного токсичного вола та вузлового токсичного вола   І-ІІ           експрес-опитування експрес-опитування експрес-опитування   Письмовий тестовий контроль   Індивідуальне, усне опитування   наочні засоби, обладнання        
ІІ. Основний етап Формування професійних вмінь і навичок       120 хв
1. студент повинен вміти визначити вид вола у хворого; 2. провести діагностику дифузного токсичного вола 3. студент повинен вміти провести діагностику вузлового токсичного вола 4. визначити методи діагностики дифузного токсичного вола   5.визначити методи діагностики вузлового токсичного вола   6.провести діференціальну діагностику між видами вола у хворого   7. призначити лікування при дифузному токсичному та вузловому волі   ІІІ     ІІІ     ІІІ     ІІІ     ІІІ   ІІІ     Практична частина, тренінг     Робота в палатах хірургічного відділення   Використання фото- та відеоматеріалу  
 
ІІІ. Заключний етап Контроль рівня професійних вмінь і навичок     ІІІ   Вирішування ситуаційних задач     Ситуаційні задачі, тести 15 хв
Підведення підсумків        
Домашнє завдання        






©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.