Главная | Обратная связь

Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди:

Витяги

Рішення КСУ у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів

України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4

Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)

Поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в
частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України
( 1501-06 ) та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку
з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування
конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як
зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не
опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл,
що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів
правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних
потреб, які не суперечать Конституції ( 254к/96-ВР ) і законам
України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності,
розумності та іншим загальноправовим засадам.

4) Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового

кодексу України · У випадку, коли позов пред'явлено особами, права яких
порушено видачею ордера і на яких не може бути покладено обов'язок
по наданню відповідачам жилого приміщення, до участі у справі має
бути притягнутий виконком або інший відповідний орган, що здійснює
управління житловим фондом.· Відмова третіх осіб, які брали участь у справі про примусовий
обмін, від проведення обміну після набрання рішенням законної сили
не може бути підставою для примусового щодо них виконання рішення.
Наявність рішення в таких випадках не є перешкодою для
пред'явлення позову про примусовий обмін жилого приміщення з
новими варіантами.

 

Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди:

· При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди,
заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи
бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або
службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений
орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено
відповідним законом (наприклад, ст. 9 Закону "Про
оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 ). Якщо ж відповідним
законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому
зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави),
то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як
відповідача відповідний орган Державного казначейства України.· Зокрема, судам слід мати на увазі, що у справах про
спростування відомостей, поширених засобами масової інформації (в
пресі, по радіо і телебаченню), як відповідачі до участі
притягаються автор, орган засобу масової інформації, що їх
поширив, а у передбачених законом випадках, і відповідна службова
особа цього органу, які й несуть обов'язок по відшкодуванню
заподіяної моральної шкоди відповідно до ступеня вини кожного з
них. Якщо позивач не бажає притягати когось з них до
відповідальності, на решту заподіювачів моральної шкоди
покладається обов'язок по відшкодуванню тієї її частини, яка
відповідає ступеню їх вини. В разі, коли орган масової інформації
не називає автора, суд виходить з того, що вину за поширення
зазначених відомостей цей орган взяв на себе.