Здавалка
Главная | Обратная связь

Судова експертиза як засіб доказування у кримінальному судочинстві



У ст.1 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994р. дається наступне визначення: «Судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду».

У практичній діяльності, навчальній і науковій літературі термін «судова експертиза» трактується широко й має кілька значень. Залежно від того, на якій стороні судово-експертної діяльності робиться акцент, під судовою експертизою розуміється інститут доказового й процесуального права, система процесуальних відносин, форма використання спеціальних знань, слідча дія, процедура дослідження й оформлений по її завершенню документ – висновок експерта.

Судова експертиза відрізняється як від інших форм застосування спеціальних знань у досудовому слідстві, так і від різних науково-технічних та інших досліджень, проведених поза кримінальним процесом. Крім цього, судова експертиза істотно відрізняється від наукової, екологічної, будівельної й інших видів експертиз, проведених для прийняття управлінських рішень.

Відзначимо основні ознаки судової експертизи.

При проведенні судової експертизи використовуються спеціальні знання.

Спеціальні знання – це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, набуті обізнаною особою у процесі практичної діяльності в різних галузях науки, техніки й інших суспільно корисних сферах людської діяльності, що використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані й перевірені практикою положення і правила, які відносяться до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва й ін.

Знання в галузі права не є спеціальними, оскільки ними повинна володіти особа, що веде розслідування. Тому експертизи для вирішення правових питань не призначаються. Так, у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30.05.1997р. йдеться про неприпустимість «призначення експертизи у випадках, коли з'ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду (зокрема щодо вини, неосудності чи недiєздатностi особи тощо)».

У зв'язку з формуванням нової наукової галузі «судової експертології» можна говорити про спеціальні знання у сфері судової експертизи, які використовуються з метою виявлення властивостей об'єктів, що залучають у кримінальне судочинство, і в остаточному підсумку – для встановлення фактичних обставин розслідуваного злочину.

Метою призначення судової експертизи є одержання, а результатом встановлення фактичних даних у кримінальній справі.

У ході дослідження експертом на основі спеціальних знань встановлюються властивості об'єктів, а потім здійснюється оцінка результатів з дачею висновків, які є новим знанням. З точки зору доказування, висновок експерта містить фактичні дані в справі, які слідчий[1] оцінює як докази.

Відомості про факти об'єктивної дійсності, викладені у висновку експерта, являють собою знання, вірогідність яких доведена проведеним дослідженням. Саме такими фактами як достовірним знанням оперує й використовує їх в доказуванні у кримінальній справі слідчий.

Значення судової експертизи в розслідуванні злочинів визначається важливістю для справи тих обставин, які можуть бути встановлені за допомогою експертного дослідження. Завдання експерта полягає в тому, щоб представити слідству виявлені на основі спеціальних знань відомості про факти, що дозволяють у сукупності з іншими доказами в справі дати кримінально-правову оцінку розслідуваній події, встановити злочинця та обставини злочину.

Експертний висновок є джерелом фактичних даних, що мають кримінально-правове значення. Експертним шляхом нерідко вирішується питання про те, чи мала місце подія злочину, наприклад, підробка документа. Результат експертизи, наприклад, встановлення ступеня тяжкості нанесених тілесних ушкоджень, дозволяє слідчому правильно кваліфікувати злочин. Експертне дослідження дає можливість розкрити злочинні дії, що маскуються під непротиправні (самогубство, необхідна оборона й т.п.).

Що стосується встановлення елементів складу злочину, експертиза дозволяє визначити в першу чергу суб'єкта й об'єктивну сторону злочину. Експертне дослідження дозволяє ідентифікувати особу по залишених нею слідах: відбитках рук, босих ніг, губ, зубів; почерку; усній і письмовій мові, голосу, виділеннях і ін. Експертизою встановлюється предмет злочинного зазіхання та обставини вчинення злочину: час, місце, спосіб, а в рамках останнього – знаряддя злочину. Експертиза використовується й для визначення окремих аспектів суб'єктивної сторони злочину, наприклад, психічного стану обвинувачуваного під час скоєння злочинних дій.

Як уже було відзначено вище, не допускається призначення експертизи для вирішення правових питань. Однак експертиза може призначатися для вирішення техніко-правових питань, що вимагають спеціальних знань з визначення відповідності дій обвинувачуваних, підозрюваних, потерпілих і інших осіб спеціальним правилам, що містять технічні вимоги (розпорядження). До них відносяться Правила дорожнього руху, Правила техніки безпеки, Правила протипожежної безпеки, бухгалтерського обліку й т.д.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.