Здавалка
Главная | Обратная связь

Судова експертиза проводиться відповідно до вимог законодавства.



Експертиза проводиться за завданням слідчого тільки щодо порушеної кримінальної справи. Юридичною або правовою підставою проведення експертизи є наявність постанови про проведення експертизи (ч. 2 ст. 196 КПК).

Оскільки судова експертиза є правовим інститутом, вона повинна відповідати принципам і нормам як загальної системи права, так і кримінального процесу. Правову основу судово-експертної діяльності в кримінальному судочинстві становлять:

– Конституція України, прийнята Верховною Радою України 26 червня 1996р.;

– Закон України «Про судову експертизу», прийнятий Верховною Радою України 25 лютого 1994р. №4038-XII;

– Кримінально-процесуальний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 28 грудня 1960р.;

– Постанова Пленуму Верховного Суду України №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30 травня 1997р., в якій дане тлумачення окремих положень, пов'язаних із призначенням, проведенням судової експертизи й оцінкою висновку експерта.

Правове забезпечення судово-експертної діяльності становлять також підзаконні нормативні акти державних органів виконавчої влади, які регулюють організаційні, методичні аспекти роботи експертних установ, порядок проведення судової експертизи й експертних досліджень, визначають правила оформлення експертних висновків. До них належать:

1) Інструкція «Про призначення та проведення судових експертиз», затверджена наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998р. №53/5, із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства юстиції України від 30 грудня 2004р. № 144/5, від 10 червня 2005 р. № 59/5, від 29 грудня 2006р. № 126/5;

2) Інструкція «Про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, які не працюють у державних спеціалізованих експертних установах», затверджена наказом Міністерства юстиції України від 24 грудня 2003 р. №170/5;

3) Настанова «Про діяльність експертно-криміналістичної служби Міністерства внутрішніх справ України», затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ від 30 серпня 1999 р. №682, зі змінами, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ від 20 грудня 2000 р. №900;

4) Інструкція «Про проведення судово-медичної експертизи», затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 р. №6;

5) Порядок проведення судово-психіатричної експертизи, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 8 жовтня 2001 р. №397;

6) Інструкція з організації судової експертизи у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 1 лютого 2002 р.

Обставини, що мають значення для справи, можуть бути встановлені як експертним шляхом, так і іншими процесуальними засобами. Наприклад, знаходження зброї в руках обвинувачуваного може бути встановлено показаннями очевидців, а також проведенням дактилоскопічного експертного дослідження з виявлення слідів пальців рук особи, яка перевіряється, на рукоятці зброї. Відповідно до закону проведення експертизи обов'язкове в тих випадках, коли той або інший факт не є очевидним, а може бути встановлений лише на підставі використання спеціальних знань тільки експертним дослідженням і ні в якій іншій процесуальній формі. Визнати таку необхідність у кожній конкретній ситуації з урахуванням обставин справи повинен слідчий.

Призначення експертизи не є обов'язковою слідчою дією, за винятком деяких спеціальних випадків, вказаних у
ст.76 КПК. Відносно цих ситуацій необхідність використання спеціальних знань у формі судової експертизи заздалегідь визнається законодавцем і не залежить від бажання слідчого. Експертиза призначається обов'язково в наступних випадках:

– для встановлення причин смерті;

– для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень;

– для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності в справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності;

– для встановлення статевої зрілості потерпілої у справах про злочини, передбачені ст. 155 КК України;

– для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Якщо експертиза у випадках, зазначених у ст.76 КПК, не проводиться, то цей недолік розглядається як підстава для визнання досудового слідства неповноцінним.

Крім згаданих випадків, згідно з п. 14 Постанови Верховного Суду України №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» обов'язково призначається судово-психіатрична експертиза відносно особи, яка у відповідності до своїх психічних недоліків не здатна правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, давати показання про них і, отже, виступати як свідок (ч.1 п. 3 ст. 69 КПК).

При розслідуванні справ про злочини неповнолітніх для встановлення загального розвитку неповнолітнього, рівня його розумової відсталості та з'ясування питання, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою міг керувати ними, відповідно до вимог ст. 433 КПК може бути призначена судово-психіатрична, психологічна або комплексна психолого-психіатрична експертиза.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.