 |
|
Вимоги до питань, що виносять для вирішення діагностичних завдань.
У судово-експертній практиці доводиться вирішувати велику кількість завдань, не спрямованих на встановлення індивідуально-конкретної тотожності. Це діагностичні завдання, пов'язані з аналізом події, що відбулася: механізму злочинного діяння в цілому і на окремих його стадіях, властивостей і стану складових його елементів. Діагностичні дослідження можна розбити на кілька видів залежно від поставленої мети (завдання). Відповідно до мети діагностичного дослідження формулюються питання експертові.
1. Встановлення наявності слідів злочину (у широкому змісті слова). Наприклад, виявлення мікрочастинок об'єкта, що контактував, на поверхні предмета-носія, визначення наявності підчищення в документі, зміненого номера на кузові автомобіля і ін.
При розслідуванні злочинів слідчим може бути висунута версія про наявність на поверхні тих або інших об'єктів яких-небудь часток або нашарувань. Тому в таких ситуаціях слідчому, враховуючи обставини злочину, варто висунути версію про природу предметів, які при контакті із представленим об'єктом могли залишити частину своєї речовини (матеріалу), і вказати їх як мету пошуку. У такий спосіб експерт орієнтується на пошук об'єктів певної природи: часток фарби, ґрунту, пороху і ін. Залежно від природи шуканих мікрооб'єктів вибирається не тільки експерт певної спеціалізації, який буде проводити експертизу, але надалі ним же вибирається схема експертного дослідження з виявлення мікрооб'єктів. Наприклад, при розслідуванні дорожньо-транспортних випадків ставлять питання: «Чи є на одязі потерпілого частки скла, лакофарбового покриття, які використовуються при виготовленні транспортних засобів?». У справах про зґвалтування виноситься наступне питання: «Чи є на одязі потерпілого волокна, що входять до складу матеріалу предметів одягу обвинувачуваного?». Відносно згорілих предметів, вилучених з вогнища пожежі, запитують: «Чи є на предметах сліди пально-мастильних матеріалів або нафтопродуктів?».
Не рекомендується ставити запитання: «Чи є на поверхні представлених предметів які-небудь сторонні нашарування (частки)?». Практика свідчить, що сторонні мікрооб'єкти різної природи завжди є на поверхні будь-яких предметів. Процес їхнього виявлення досить трудомісткий, однак їх доказова цінність поза обставинами справи вкрай мала.
2. Визначення стану, властивостей об'єктів і відповідності їх певним вимогам. Наприклад, встановлення факту розкриття пломби, відповідності властивостей товарного виробу нормативам і інші.
3. Установлення виду, типу, класу об'єктів, представлених у натуральному вигляді на підставі вивчення їх властивостей. Наприклад, встановлення виду ґрунту, типу волокнистого матеріалу, належності предмета до холодної зброї, порошку – до наркотичного засобу і т. ін.
У деяких ситуаціях для правильної кваліфікації злочинного діяння необхідно встановити належність виявленого або вилученого предмета, речовини до множини (класу, виду), прямо зазначеної в диспозиції статті Кримінального кодексу як предмет злочину. Тоді в питанні необхідно прямо вказати найменування шуканої множини.
Наприклад: «Чи є об'єкт наркотичним засобом (холодною, вогнепальною зброєю, вибуховою, отруйною речовиною й т. п.)?».
При направленні на експертизу речовин, рідин, часток невідомої природи і походження бажано сформулювати завдання в такий спосіб: «Що являє собою речовина, рідина?», «До якого виду, класу, речовин і т. п. відноситься представлений об'єкт?».
Не слід ставити питання: «Який хімічний склад об'єкта?». Пряма відповідь на таке питання може бути дана у вигляді переліку хімічних елементів і з'єднань, що входять до складу речовини або матеріалу об'єкта. Наприклад: «Дріб, вилучений з тіла потерпілого, виготовлений зі сплаву свинцю з домішкою миш'яку, сурми, міді, срібла, вісмуту». Такий висновок не буде відповідати принципу доступності, оскільки вимагає для свого розуміння залучення спеціальних знань.
4. Встановлення механізму утворення слідів: причин, часу (абсолютного і відносного щодо події злочину), послідовності, умов виникнення й т. д.
Питання щодо визначення об'єктивної можливості здійснення яких-небудь дій за певних умов має наступну структуру: «Чи могло (указати факт, що перевіряється) при/якщо (указати умови настання факту, що перевіряється)?».
У питанні повинен бути обов'язково зазначений факт, що перевіряється, і умови його настання. Даний вид діагностичних досліджень спрямований на встановлення об'єктивної можливості здійснення злочину в цілому або його окремих елементів. Наприклад:
Чи міг відбутися постріл із представленої рушниці без натискання на спусковий гачок і при ударі приклада об тверду поверхню?
Чи могло відбутися перекидання автомобіля на повороті, якщо він рухався зі швидкістю 70 км/год.?
Чи могли бути нанесені ушкодження, наявні на тілі потерпілого, при описаних ним умовах?
Чи могло відбутися самозаймання фарби в бочці, якщо вона перебувала на відстані 10 метрів від печі?
5. Визначення виду слідоутворюючого об'єкта по залишених слідах-відбитках або відділених частинах. Прикладом першого завдання є встановлення типу принтера, на якому виготовлений представлений документ, типу автомобіля за слідами протектора, виду вогнепальної зброї по стріляних гільзах або кулях. При вирішенні другого завдання визначається тип розсіювача фари по осколку, що відпав, виявленому на місці події, тип рослини по фрагменту, що відокремився, і ін.
6. Дотримання спеціальних правил посадовими особами і громадянами. У такому випадку експерт зіставляє фактично виконані якою-небудь особою дії, характер яких установлений у ході розслідування і зафіксований у матеріалах справи, переданих експерту як вихідні дані, з вимогою спеціальних правил.
До таких правил відносяться Правила дорожнього руху, правила пожежної безпеки, будівельні норми й правила, правила техніки безпеки, правила бухгалтерського обліку й т. п. Для визначення дотримання цих правил необхідні спеціальні знання, за допомогою яких експерт зіставляє викладені в правилах вимоги з матеріальною обстановкою події, що відбулась.
У цих випадках експерт не вирішує питання про суб'єктивний бік дій підозрюваного, обвинувачуваного, оскільки це не входить у його компетенцію. Тому, як зазначалося вище, неприпустиме винесення правових питань на вирішення експерта. Питання формулюється в наступній формі, наприклад:
– Відповідали дії водія правилам дорожнього руху?
– Відповідала обстановка виробничого приміщення правилам техніки безпеки?
– Дотримувалися правил пожежної безпеки при виконанні зварювальних робіт?
– Які порушення вимог нормативних актів, що регламентують ведення бухгалтерського обліку і контролю, сприяли заподіянню матеріального збитку?
2.6. Правила упакування і
транспортування об'єктів
Відповідальним етапом проведення експертизи є вилучення об'єктів або їх частин з матеріальної обстановки, у якій вони перебувають, і направлення в розпорядження експерта для подальшого дослідження.
При роботі зі слідами-відображеннями зовнішньої форми об'єктів або їх частин (частками), розташованими на поверхні інших предметів, належить дотримуватися наступних загальних правил:
1) бажано вилучити слід разом із предметом, на якому він утворений;
2) якщо слід перебуває на малоцінному громіздкому предметі і частина цього предмета зі слідом може бути відділена від нього без істотного збитку, необхідно вилучити цю частину;
3) при неможливості вилучення предмета або його частини зі слідом останній відокремлюється із застосуванням технічних засобів і способів фіксації. Так, із слідів-відображень одержують плоскі або об'ємні копії, проводиться масштабна фотозйомка слідів; мікрооб'єкти відокремлюються, а нашарування зскрібаються зі слідоносія і т. д.
Речові докази й інші об'єкти повинні бути правильно упаковані, а з урахуванням їх особливостей вибирається відповідний спосіб транспортування. Якість упакування об'єктів і спосіб транспортування визначають можливість вирішення поставлених експертові питань.
Відзначимо вимоги до упаковки і транспортування об'єктів, які направляються на експертне дослідження.
Якщо об'єкти перебувають у вологому стані (наприклад, предмети одягу, рослини, знаряддя злочину і ін.), то загальним правилом є необхідність їх направлення на дослідження у висушеному вигляді. Поміщення таких об'єктів у щільну упаковку призведе до їх гниття або корозії. Зразки рідин (у тому числі крові, слини й інших виділень організму), узяті на предмет-носій (марлю, скло та ін.), висушують при кімнатній температурі, у затемненому місці, поза прямими сонячними променями, подалі від додаткових джерел тепла і нагрівальних приладів. Це запобігає несприятливому впливу вологи і забезпечує схоронність властивостей об'єктів.
Речові докази та інші об'єкти повинні направлятися експерту тільки в упакованому вигляді. Винятком із цього правила є громіздкі предмети: транспортні засоби, сейфи і т. п. Кожний об'єкт поміщається в окрему упаковку. Залежно від природи об'єкта за упаковку можуть бути обрані: паперові пакети, поліетиленові кульки, скляна або полімерна тара, тканина й інші матеріали.
Якщо дослідженню піддаються кілька об'єктів, то їх окремо упаковують, а потім поміщають в одну зовнішню упаковку.
Упакування зразків порівняння повинно проводитися окремо від речових доказів і контрольних зразків (наприклад, при дослідженні ґрунту). Також окремо впаковуються зразки, вилучені з різних місць (наприклад, волосся з дорожнього покриття і бампера транспортного засобу), зразки, вилучені навіть із одного місця, але такі, що мають різну зовнішню будову або розрізняються за іншими ознаками (наприклад, ґрунтові нашарування, частки скла і фарби, виявлені на одязі).
Упаковані окремо зразки, що мають відношення до однієї справи, як правило, поміщають в спільну тару – пакети із щільного паперу, ящики, картонні коробки, пластикові контейнери й т. д. У них зразки повинні розміщатися таким чином, щоб уникнути їх переміщення або змішання один з одним під час транспортування.
На кожній упаковці повинний бути нанесений напис із вказівкою виду об'єкта, кількості, дати, часу, місця і способу одержання зразків, характеру предмета-носія і засвідчений підписами слідчого, понятих, печаткою органу розслідування. Ця вимога спрямована на запобігання фальсифікації речових доказів, а також для дотримання принципу допустимості їх у процесі судового доказування.
Процедура упакування і використовуваний матеріал не повинні призводити до появи додаткових слідів на об'єктах, які не пов'язані з подією злочину. Так, неприпустимо робити які-небудь записи на документах – речових доказах, скріплювати їх з іншими документами. Об'єкти, на яких передбачається наявність мікрооб'єктів, окремо упаковуються, а ділянки, на яких передбачається наявність слідів, обшиваються або обертаються матерією для збереження мікрооб'єктів.
Не рекомендується упаковувати біологічні об'єкти в пухкі сорти паперу, що залишає на об'єкті значну кількість волокон, а також поліетилен або целофан, оскільки, зберігаючи вологу, ці синтетичні матеріали створюють сприятливі умови для загнивання і втрати об'єктами своїх властивостей. Небажано закріплювати виявлені мікрооб'єкти на липкій стрічці, оскільки їх не тільки важко з неї витягти, але частки органічного або рослинного походження можуть змінити свої властивості.
Речові докази та інші об'єкти належить упаковувати і транспортувати таким чином, щоб уникнути знищення (руйнування) об'єктів або необоротну зміну їх властивостей. Зазначена вимога спрямована на збереження об'єктів у незмінному вигляді з моменту вилучення або огляду до моменту дослідження їх експертом. Порушення цих вимог може унеможливити проведення досліджень або істотно утруднити оцінку експертом результатів експертизи.
Наприклад, для проведення трасологічного ідентифікаційного дослідження слідів транспортного засобу, виявлених на місці події, з автомобіля, що перевіряється, повинні бути демонтовані всі колеса або покришки або зроблені їх чіткі відбитки на смузі паперу. У жодному разі автомобіль не направляють своїм ходом у розпорядження експерта, оскільки при цьому можуть зникнути старі і виникнути нові ушкодження на покришках.
Крихкі об'єкти поміщаються в спеціальні тримачі. Наприклад, спалений, але цілий документ розміщається між двома скляними пластинами, скріпленими липкою стрічкою. Пляшка, на якій є відбитки пальців, повинна закріплюватися в каркас, який виключає знищення слідів.
Об'єкти, на яких передбачається наявність пально-мастильних, інших легколетучих матеріалів, треба поміщати в герметичну упаковку (скляну, поліетиленову), яка перешкоджає випару летучих компонентів. Крім того, полімерні матеріали застосовують також як додаткову захисну або контрольну упаковку зразків.
Варто дотримуватися правила, відповідно до якого в складних ситуаціях перед направленням об'єктів в експертну установу необхідно проконсультуватися з експертом про способи упакування і транспортування речових доказів та інших предметів.