Здавалка
Главная | Обратная связь

Стадії судово-експертного дослідження



Експертне дослідження здійснюється в визначеному порядку. У процесі проведення експертизи експерт використовує спеціальні методи і технічні засоби, які дозволяють виявити приховану в представлених об'єктах з урахуванням вихідних даних інформацію, що має доказове значення.

Дослідження, проведене судовим експертом, повинне підпорядковуватися ряду загальних вимог, які ставляться до процесу одержання достовірного знання в кримінальному судочинстві:

– вибір використовуваних методів і засобів дослідження повинен бути мотивований;

– хід і результати дослідження повинні бути наочними, щоб можна було простежити, які методи і технічні засоби використовувалися, які властивості, зв'язки та ознаки об’єктів виявлені і при яких умовах;

– хід і результати дослідження повинні бути доступні об'єктивній перевірці, що дозволяє зіставити проміжні і кінцеві висновки експерта;

– встановлені факти повинні бути результатом застосування експертом своїх спеціальних знань.

Судово-експертні дослідження незалежно від розв'язуваних завдань ґрунтуються на загальних методичних положеннях. У процесі будь-якого експертного дослідження виділяють чотири стадії:

а) підготовчу (попереднє дослідження);

б) аналітичну (роздільне дослідження);

в) порівняльну;

г) синтезуючу (оцінну).

Таке розділення процесу проведення експертизи на окремі стадії обумовлено не тільки різними технічними прийомами, але й тими завданнями, які вирішуються в процесі ідентифікаційного і діагностичного дослідження. Кожна стадія виконує певні функції і забезпечує вирішення проміжних завдань. Спільність стадій відображає загальні моменти, властиві будь-якому експертному дослідженню як одній з різновидів форм пізнання. Різниця полягає в питомій вазі і обсягу однойменних стадій у структурі діагностичних та ідентифікаційних досліджень.

Черговість у проведенні всіх стадій дозволяє логічно правильно проаналізувати виявлені ознаки і на основі всебічної і глибокої їх оцінки сформулювати остаточні висновки за результатами експертного дослідження. Стадійність експертного дослідження відображає не тільки процедуру пізнання експертом властивостей об'єктів, але дозволяє слідчому простежити процес проведення експертизи і оцінити отримані результати при вивченні висновку експерта.

Підготовча стадія експертного дослідження

На цій першій стадії відбувається ознайомлення експерта з постановою слідчого, матеріалами, представленими на експертизу. Основне завдання експерта – визначення схеми вирішення поставлених перед ним питань. На цій стадії дослідження експертом вирішуються наступні завдання.

З'ясовується завдання і конкретний предмет експертизи на основі коротко викладених у постанові слідчого обставин справи, що послужили підставою для призначення експертизи і поставлених питань, на які необхідно відповісти.

Проводиться огляд об'єктів, що надійшли на експертизу, у тому числі визначається цілісність упаковки. Перевіряється, чи в повному обсязі представлені порівняльні та інші матеріали, чи відповідають вони тим речовим доказам і іншим об'єктам, які зазначені в постанові про призначення експертизи. Мета огляду – одержати уявлення про характер і стан об'єктів, з'ясувати умови їх транспортування, зокрема, зміни об'єктів (руйнування, деформації і т. ін.) внаслідок неправильного упакування, транспортування або інших причин.

У процесі вивчення представлених об'єктів експерт звертає увагу на характер і цілісність упаковки, наявні написи, відбитки печаток, штампів, забезпечення схоронності слідів на речових доказах. Факти пошкодження упаковки, які дозволяють вилучити поміщені об'єкти, наявність слідів повторного упакування або інші обставини, які можуть вплинути на результати експертизи, повинні відображатися в дослідній частині висновку експерта.

За результатами огляду речових доказів, порівняльних і інших матеріалів у експерта формується загальне уявлення про стан, ознаки досліджуваних об'єктів, виявляються їх загальні ознаки, при потребі вживаються заходи до фіксації первісного виду об'єктів.

Експертом визначається належність представлених об'єктів і вихідної інформації до предмета експертизи і експертних завдань, які треба буде розв'язати. Під цим кутом зору визначається вид необхідної інформації і об'єктів.

Визначається повнота представленої інформації і об'єктів дослідження. Ця оцінка включає як формальний підхід до носіїв інформації в плані їх відповідності тому набору, який передбачений методикою вирішення типового завдання: об'єкт дослідження або його модель, порівняльні зразки, деякі матеріали справи і ін., так і змістовний аналіз кожного із представлених експерту об'єктів (матеріалів). При цьому визначається: придатність об'єкта для дослідження; відповідність порівняльних зразків пропонованим вимогам і їх достатність; наявність у представлених матеріалах справи відомостей, здатних доповнити інформацію або допомогти в її правильній оцінці; опис умов виявлення речового доказу, об'єкта експертного дослідження; способи його фіксації, вилучення; умови зберігання, транспортування; зміни, які могли відбутися з досліджуваним об'єктом у так званий ідентифікаційний період, і т. п. Всі ці відомості надзвичайно важливі експерту для вибору методики дослідження, а також правильної оцінки результатів, отриманих у процесі дослідження.

У випадку встановлення неповноти представлених матеріалів, які надійшли на дослідження, експертом направляється на адресу слідчого клопотання про надання додаткових відомостей, матеріалів, зразків.

Якщо в результаті ознайомлення з матеріалами, що надійшли, встановлено, що об'єкти непридатні для дослідження у зв’язку з необоротними змінами, експерт вправі скласти повідомлення про неможливість дачі висновку. Після цього подальше експертне дослідження, природно, припиняється.

Після ознайомлення з об'єктами, що надійшли, вивчення матеріалів справи (постанови) і винесених питань експертом висуваються експертні версії. Експертна версія (гіпотеза) являє собою обґрунтоване припущення експерта про властивості і стан представлених об'єктів, кінцеві і проміжні обставини, що підлягають встановленню в ході дослідження. Експертні версії можуть бути загальними і стосуватися вирішення завдання в цілому (наприклад, способу виготовлення картечі) та окремими, що відносяться до вирішення проміжних завдань (наприклад, виду матеріалу картечі, технології її виготовлення і ін.).

Експертні версії висуваються відносно різних сторін представлених об'єктів: походження їх властивостей, механізму відображення властивостей одних об'єктів в інших, ролі об'єктів у механізмі розслідуваної події, інформаційної структури об'єктів і ін. Без конструювання, розвитку, перевірки, уточнення, остаточного прийняття експертної версії аж до переходу від гіпотези (припущення) до достовірного, правдивого висновку вирішення завдань в експертній практиці неможливо. Особливо варто підкреслити необхідність висування як мінімум двох версій. Наприклад, при вирішенні ідентифікаційного завдання перша версія – слід утворений об’єктом, що перевіряється, друга версія – слід утворений іншим об'єктом. При постановці діагностичного завдання одна версія – слід (об'єкт) утворений в одній ситуації, друга версія – утворення сліду відбулося в іншій ситуації тощо.

З урахуванням висунутих версій експерт намічає порядок дослідження, план роботи, обсяг і характер дослідження, вибирає необхідну методику експертного дослідження: методи, прийоми і засоби дослідження та послідовність їх застосування, попередні строки початку і закінчення експертизи. При виборі методики варто виходити з вимог про максимальне збереження представлених на експертизу об'єктів для того, щоб не допустити їх знищення або ушкодження (п. 30 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз МЮ України).

Вибір загальної методики дослідження набуває специфіки при проведенні комплексних експертиз. Методики, що застосовуються окремими експертами, не повинні створювати труднощів для наступного дослідження того ж об'єкта експертом іншого профілю.

При постановці ідентифікаційного завдання експерт, у першу чергу, усвідомлює, який об'єкт ідентифікується і за допомогою якого здійснюється ідентифікація, чи у повній мірі відібрані зразки від об'єкта, що перевіряється, достатність їх кількості і якості.

Даний етап при діагностичному дослідженні є більш складним. Насамперед з'ясування експертного діагностичного завдання вимагає не тільки ознайомлення з його формулюванням у постанові слідчого про призначення експертизи і огляду речовинних доказів, але й вивчення матеріалів справи. При цьому значення огляду речового доказу або аналіз матеріалів справи буде різним залежно від того, що є предметом дослідження і які експертні завдання ставляться на вирішення. Якщо дослідженню підлягає безпосередньо об'єкт або його відображення, а діагностичні завдання зводяться до встановлення відповідності об'єкта заданим характеристикам, визначення його фактичного стану, з'ясування змін, що відбулися з ним, і ін., то для з'ясування експертного завдання достатньо огляду самого об'єкта. Аналіз матеріалів справи може при цьому здійснюватися в обмежених обсягах, як і при вирішенні ідентифікаційних завдань. Прикладом такого завдання є дослідження вогнепальної зброї з метою встановлення її справності (несправності), придатності до стрілянини.

У тих випадках, коли об'єктом діагностичного дослідження є деяка кримінальна ситуація або її окремі елементи (механізм і результати дії, співвідношення фактів і т. п.), то головним для з'ясування експертного завдання стає вивчення матеріалів справи. Експерту необхідно вже на цьому первісному етапі одержати уявлення про характер досліджуваної події, її стадії, про взаємодіючі при цьому об'єкти. Всі ці відомості повинні бути почерпнуті з матеріалів справи. Так, встановлення технічної причини дорожньо-транспортної події вимагає від експерта-автотехніка ретельного і повного вивчення всіх матеріалів кримінальної справи, пов'язаних з описом механізму аварії і виявлених слідів.

Методика дослідження вибирається, виходячи з особливостей представлених об'єктів і поставленого завдання. Вирішення експертних завдань здійснюється трьома способами: алгоритмічним, евристичним та змішаним алгоритмічним і евристичним. Алгоритмічний шлях вирішення придатний для стандартних завдань, що допускають застосування стандартних рішень. Це характерно для вирішення типових питань у відношенні найпоширеніших у кожному роді, виді експертиз об'єктів.

Прикладом такої типової методики є методика встановлення належності рослинних об'єктів до наркотичних засобів кустарного походження. Дослідженню підлягає об'єкт рослинного походження. Властивостями, що служать для вирішення питання, є морфологія рослин і наявність у їх складі наркотичних компонентів. Використовуваними методами є мікроскопічний аналіз (дослідження морфології) і тонкошарова хроматографія (для встановлення наявності наркотичних речовин). Ознаками, які виявляються шляхом застосування зазначених методів, є певна форма, будова біологічних об'єктів і наявність певних кольорових плям на хроматограмі. Встановлені ознаки в сукупності дозволяють визначити вид рослини, наявність у її складі наркотичних компонентів і у підсумку – відповісти на поставлене слідчим питання.

Способи вирішення нестандартних експертних завдань, які не описані в типових експертних методиках, розробляються самостійно експертом у процесі конкретного експертного дослідження. При постановці таких завдань евристична методика прогнозується на підготовчій стадії дослідження.

Вибір способу вирішення діагностичного завдання визначається не тільки їх характером, але й особливістю представлених на експертизу об'єктів. Об'єкти, а також вихідні дані можуть мати різний інформаційний обсяг, що використовується при діагностуванні:

– один речовий доказ із відносно вузьким полем інформаційних властивостей (об'єкт, відображення об'єкта на слідоносії);

– кілька речових доказів або комплекс матеріальних носіїв інформації про групу речових доказів (сліди на транспортному засобі і на одязі, тілі потерпілого від наїзду);

– вся матеріальна обстановка місця події в цілому;

– окремі або всі матеріали кримінальної справи.

Таким чином, на підготовчій стадії експертом вибирається програма проведення дослідження, яка регламентує зміст і порядок дій у послідовності, що забезпечує вирішення конкретного завдання.

Аналітична стадія експертного дослідження. !!!!

На цій стадії експерт проводить дослідження кожного об'єкта експертизи окремо один від одного. Ним виділяються, фіксуються, детально досліджуються і аналізуються властивості та ознаки об'єктів, що мають значення для вирішення поставлених питань. У результаті роздільного вивчення виділяється комплекс загальних і окремих ознак, що характеризують представлені об'єкти, в обсязі, достатньому для цілей ідентифікації або діагностування.

На цій стадії широко використовується комплекс як загальних, так і окремих експертних методів дослідження: спостереження, вимірювання, моделювання і ін. В аналітичній стадії дослідження експерт використовує різні спеціальні методи і технічні засоби. При цьому можуть застосовуватися як прості прилади (лупи, мікроскопи, фотоапарати), так і складне аналітичне обладнання (прилади для спектрального аналізу, інфрачервоної спектрометрії, мас-спектрометри, газо-рідинні хроматографічні аналізатори, рентгенівські мікроаналізатори, електронні мікроскопи й т. д.). Ці методи і засоби використовуються не тільки для виявлення ознак, але і їх фіксації.

Звичайно на аналітичній стадії роздільне дослідження починається з речових доказів, а потім вивчаються зразки. Наприклад, при проведенні дактилоскопічних експертиз спочатку вивчаються сліди (відбитки) з місця події, а потім приступають до аналізу ознак експериментальних слідів – відбитків папілярних візерунків пальців рук підозрюваних осіб.

Експертному дослідженню підлягають зовнішні (морфологічні) і внутрішні (субстанціональні) ознаки і властивості об'єктів. До першої групи відносяться конфігурація, розміри, особливості рельєфу поверхні, колір і інші характеристики об'єктів, до другої – склад і структура матеріалу об'єктів, наявність сторонніх компонентів і ін. На підставі аналізу кожної виявленої ознаки, вивчення можливих перекручувань і змін ознак у момент утворення слідів експерт одержує достатню інформацію про властивості об'єкта, вирішує питання про його придатність для ідентифікації або для вирішення діагностичних завдань.

Приступаючи до індивідуалізації кожного об'єкта окремо, експерт виявляє і аналізує спочатку загальні (родові, групові) ознаки, потім виявляє і вивчає окремі (індивідуалізуючі) ознаки. Чим більше ознак виявлено і проаналізовано, тим легше експерту індивідуалізувати об'єкт.

У ході аналізу необхідно виявляти істотні для вирішення поставленого завдання ознаки. Їх вибір залежить не тільки від характеру, але і специфічності досліджуваної ознаки. Специфічність ознаки для вирішення завдання ідентифікації визначається її частотою трапляння або ступенем її поширеності в аналогічних об'єктах, які складають даний рід, вид, групу і ін. Ознаки, що зустрічаються часто, типові для досить широкої групи об'єктів. Частота трапляня ознак залежить від природи, умов походження властивостей досліджуваних об'єктів: типові умови виникнення об'єктів і їх використання обумовлюють наявність загальних ознак. Такими, наприклад, є ознаки, обумовлені стандартизованим виробництвом речовин, матеріалів, виробів: розмір, колір, склад та ін. Для вирішення діагностичних завдань специфічність ознаки виявляється в її стабільному виникненні в певних ситуаціях. Наприклад, постійність появи слідів полів нарізів каналу ствола на поверхні куль при вистрілі.

По закінченні аналітичного дослідження експерт робить висновок про достатність комплексу ознак для індивідуалізації об'єкта, тобто для судження про тотожність, про наявність або відсутність якого-небудь факту при вирішенні діагностичного завдання. Іноді в результаті аналітичного дослідження експерт доходить висновку про неможливість індивідуалізації об'єктів і вирішення питання про тотожність. Разом з тим повна індивідуалізація об'єкта здійснюється під час оцінки результатів усього дослідження. Зроблені в аналітичній стадії висновки перевіряються на стадії експертного експерименту і доповнюються в порівняльному і синтезуючому дослідженні.

У ході дослідження на аналітичній стадії нерідко виникає необхідність у проведенні експертного експерименту з метою одержання об'єктів порівняння або вирішення інших питань. Проведення експертного експерименту залежить від завдань дослідження. Експертний експеримент відіграє важливу роль для наступного аналізу і синтезу отриманих результатів. Насамперед, експертний експеримент дозволяє не тільки розширити рамки спостереження, але й створити нові умови для дослідження та виявлення ознак. Експертний експеримент полягає в проведенні дослідів для встановлення механізму утворення слідів, одержання зразків для ідентифікаційного дослідження, дослідження властивостей об'єктів при різних умовах, встановлення причин і умов спеціального характеру, які сприяли вчиненню злочину, і т. п.

Завдяки тому, що експеримент можна неодноразово повторювати, експерт має можливість спостерігати за стійкістю ознак у момент утворення слідів і відображення їх у залежності, наприклад, від докладеної сили і властивостей поверхні слідоутворюючого об'єкта. Це особливо важливо в традиційних експертизах. Наприклад, механізм утворення слідів знаряддя злому визначається при нанесенні під різними кутами і зусиллями на м'який матеріал (свинцеву пластину) слідів від робочої поверхні представленого ломика. Прикладом відбору зразків для порівняльного дослідження є одержання експериментальних зразків куль і гільз від зброї, що перевіряється, експериментальних відбитків від перевірюваної печатки, які наносяться на різні підкладки і з різним ступенем насиченості фарби.

Аналіз і синтез ознак, які отримані у результаті експертного експерименту, дозволяє в повному обсязі провести порівняльне дослідження.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.