 |
|
Функції зелених насаджень
Вентиляція приміщень та її гігієнічне значення. Гігієнічна характеристика систем, видів та пристроїв для вентиляції приміщень. Показники якості повітря та ефективності вентиляції у приміщенні.
Вентиляція— видалення повітря з приміщення і заміна його свіжим, в необхідних випадках, обробленим повітрям. Вентиляція створює умови повітряного середовища, сприятливі для здоров'я і самопочуття людини, що відповідають вимогам технологічного процесу, збереження устаткування і будівельних конструкцій будівлі, зберігання матеріалів, продуктів, книг, картин і т.д.
Задачі вентиляції приміщення
Зниження вологості повітря не являєтся единою вимогою, що виставляється до сучасної вентиляції приміщень. Безперервний да досить інтенсивний повітряний обмін дуже важливий для людей, що знаходяться в цьому будинку. Для цього потрібно виконати цілий ряд критеріїв:
1. Регулювання вологості повітря в приміщенні
2. Обновлення повітря, яке скоплюється в приміщенні після диханні
3. Видалення з приміщенні запахів та шкідливих субстанцій
4. Регулювання температури пріміщення
5. Подача приточного повітря в топки та печі, які залежать від повітря в приміщенні
Види вентиляцій приміщень
В цілому слід розрізняти два різних види вентиляції приміщень:
- Природна вентиляція
- Штучна вентиляція
- Щільова вентиляція
- Витяжна вентиляція
- Проветривание через окна
- Приточно-витяжна вентиляція
- Вентиляція з використанням вентиляційних шахт
- Щільова вентиляція
При щільовій вентиляції вікно закривається не повністю та залишає обмежений простір для доступу повітря ззовні. В стандартних поворотно-відкидних вікнах відкидається, як правило, одна створка. При щільовій вентиляції забезпечується лиже обмежений обмін повітрям між зовнім повітрям та приміщенням і як слідстіво необхідність залишати відкидну створку відкритою на довгий час. При цьому в результаті більш інтенсивного охолодження віконних стікол виникає ще більш високий ризик їх запотівання.
Вентиляція з використанням повітряного потоку
Значно більш ефективним способом забезпечити воздухообмін між зовнішнім повітрям та повітрям у приміщені є використання вентиляції з інтенсивним повітряним потоком. Створка вікна при цьому відкривається повністю і повітряний обмін проводиться 4 – 10 хвилин.При провітрюванні з використанням повітряного потоку знижуються також втрати енергії до мінімальних розмірів. В результаті швидкого обміну повітрям не відбувається охолодження елементів вікна та других будівельних деталей.
Продувочна вентиляція шляхом відкриття двох протилежних вікон
При продувочній вентиляції шляхом відкриття двох протилежних вікон (чи дверей) повітряний обмін проходить ще бистріше. Вже через 2-4 хвилини проходить повна зміна повітря приміщення. Для цього необхідно відкрити всі вікна та двері, щоб виник сквозняк.Головними складовими частинами повітря (недалеко від земної поверхні) є азот — 78,08 % об'єму, кисень — 20,96 % об'єму і інертні гази — 0,94 % об'єму, у тому числі аргон — близько 0,9 % об'єму. Кількість цих газів у повітрі не змінюється, тому їх називають постійними складовими частинами повітря.До складу повітря входять також: діоксид вуглецю CO2 (вуглекислий газ) — близько 0,03 % об'єму і водяна пара 0,1—2,8 % об'єму. Однак їхня кількiсть залежно від умов може сильно змінюватись, тому їх називають змінними складовими частинами повітря.
Оптимальною концентрацією вуглекислоти у повiтрi житлових кiмнат, палат лікувально-профілактичних закладів та навчальних примiщень слід вважати 0,07—0,08%, допустимою — 0,1%.Кратнiсть обміну повiтря в житлових кімнатах, навчальних приміщеннях та лікарняних палатах повинна знаходитися у межах 2—3 разів на годину.
Урбанізація та проблеми охорони здоров’я. Гігієна планування та забудови населених місць. Гігієнічне значення зелених насаджень.
Урбаніза́ція —процес зростання ролі міст в розвитку суспільства, який супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення. За підрахунками спеціалістів економічні втрати від хвороб урбанізації, перш за все шуму, стресу, забруднення, перевищують втрати від страйків.
Характерні риси
Перша риса — швидкі темпи зростання кількості міського населення.
Друга риса — концентрація населення і господарства в основному у великих містах.
Третя риса— «розповзання» міст, розширення їхньої території.
Загальною основою планування чи реконструкції населених місць є:
· вивчення особливостей земельної ділянки;
· аналіз природно–кліматичних умов з комплексною оцінкою сонячної радіації, вологості, температурного режиму та „рози вітрів”, здатності ґрунтів до самоочищення (табл.1);
· відповідність навколишнього середовища гігієнічним нормативам і, особливо, забезпечення радіаційної безпеки території для проживання населення;
· можливість організації озеленення, централізованого водопостачання та водовідведення, а також знешкодження промислових та побутових відходів;
· вивчення та оцінка природних та штучних біогеохімічних провінцій, тобто наявності надлишку, чи відсутність у ґрунті макро-, або мікроелементів;
Окрім цього слід врахувати, що малопридатними в санітарно–гігієнічному відношенні є території що затоплюються, підтоплюються, мають високий рівень ґрунтових вод тощо.
поховання, або закриття звалища.
Населений пункт, що проектується чи підлягає реконструкції повинен мати наступні території:
· селітебну (житлову) зону: житлові споруди, громадські будівлі, установи соціального, культурного та побутового призначення, озеленення, транспортні сполучення, зв’язок тощо;
· виробничу зону: промислові підприємства, бази, склади, гаражі, депо, об’єкти зовнішнього транспорту, шляхи заміського та приміського сполучення тощо;
· ландшафтно-рекреаційну зону: приміські ліси, лісопарки, лісозахисні смуги, водоймища, зони відпочинку та курортні зони.
Внутрішньоміські зелені насадження за функціональною ознакою поділяються на:
· насадження загального користування (парки, сади, сквери, набережні);
· насадження обмеженого користування (на житлових територіях, ділянках дошкільних та шкільних навчальних закладів, лікувально–профілактичних закладів, промислових підприємств);
· насадження спеціального призначення (на вулицях, у санітарно–захисних та охоронних зонах, кладовищах, крематоріях).
Площа озеленених територій загального користування у містах має дорівнювати 7-10 м2 /люд., в сільських поселеннях — 12 м2 /люд.
Рівень озеленення житлової території повинен складати 40%, промислової — 30%, ділянок шкіл і дошкільних закладів — 80%, лікарень — не менше 60%.
Обов’язковими є приміські ландшафтно-рекреаційні зони і, особливо, зелені насадження (зелене кільце міста) із шириною смуги насаджень 8-10 км.
Функції зелених насаджень
· очищення повітря від пилу та хімічних токсичних речовин;
· затримка вітрів;
· зменшення рівня шуму;
· санація повітря за рахунок виділення фітонцидів;
· сприяння стабілізації мікроклімату;
· естетичне значення;
· врешті це дійсно легені планети.