 |
|
Забарвлення: гематоксилін-еозином
За малого збільшення мікроскопа звертає на себе увагу часточкова будова залози. Зовні залоза вкрита сполучнотканинною капсулою. У міжчасточковій сполучній тканині спостерігаються кровоносні судини різного калібру, вивідні протоки та нерви. Чітко візуалізується те, що кожна часточка складається з білкових кінцевих секреторних відділів та мають округлу форму.
За великого збільшення чітко видно, що ці відділи утворені темними конусоподібними клітинами, які оточують щілиноподібний просвіт. Ядра клітин локалізуються ближче до центру. Навколо секреторних клітин відмічається щільні, темні та видовженої форми ядра міоепітеліальних клітин. Ці клітини маютькошикоподібну форму та своїми відростками охоплюють секреторні відділи. Між кінцевими відділами диференціюються різні відділи системи вивідних проток: вставні протококи – вузькі, вистелені плоскими епітеліальними клітинами, що переходять в темні клітини кубічної форми; посмуговані (слинні трубки) вистелені високими клітинами призматичної форми з оксифільною цитоплазмою, на базальній поверхніяких відмічається посмугованість; міжчасточкові вивідні протоки формує однорядний епітелій – дрібні протоки та багаторядний призматичний епітелій – великі вивідні протоки; стінку загальної вивідної протоки утворює багатошаровий кубічний або призматичний епітелій, що переходить в багатошаровий плоский.
ПРЕПАРАТ №16. ПІДШЛУНКОВА ЗАЛОЗА
Забарвлення: гематоксилін-еозин.
При малому збільшенні мікроскопа видно, що підшлункова залоза розділена сполучнотканинними прошарками на часточки. Основна маса часточок представлена кінцевими секреторними відділами (екзокринна частина залози – складна, альвеолярно-трубчаста, білкова), - з ацинусами, між якими є світлі вкраплення – острівці Лангерганса (ендокринна частина залози). В міжчасточковій сполучній тканині видно міжчасточкові вивідні протоки, вистелені одношаровим плоским епітелієм, судини (артерії, вени), нервові стовбури, інтрамуральні нервові вузли.
При великому збільшенні мікроскопа чітко виявляється структурна організація кінцевих відділів екзокринної частини залози. Вони мають невеликій просвіт, утворений епітеліальними клітинами конічної форми, цитоплазма яких поділена на гомогенну (темну, базальну) зону та зимогенну (світлу апікальну). Ядра секреторних клітин розташовані в центрі, система вивідних протоків починається з вставноговідділу, який досягає значної довжини і утворений плоскими епітеліальними клітинами, розташованими на базальній мембрані. Вставна протока поступово переходить у внутрішньочасточкову протоку невеликої довжини, вистеленої кубічним епітелієм, яка потім переходить в міжчасточкову протоку. Панкреатичні острівці утворені зв’язаними між собою тяжами або компактними групами світлих клітинполігональної форми, між якими залягають синусоїдні капіляри.
ПРЕПАРАТ №17. ПЕЧІНКА ЛЮДИНИ
Забарвлення: гематоксилін-еозин
При малому збільшенні мікроскопа видно, що в печінці людини часточки слабо виражені. Контури класичної печінкової часточки можна визначити по центральних венах, радіально розташованих капілярах та печінкових пластинках. Сполучна тканина добре виражена тільки по ходу судин та вивідних жовчних шляхів.