Здавалка
Главная | Обратная связь

Сакральна архітектура



Спасо-Преображенський собор (Біла Церква)

Преображенський собор — культова споруда у місті Біла Церква, яка слугує кафедральним собором Білоцерківської єпархії. Було збудовано у 1833—1839 роках в дворі напівзруйнованої Микільської церкви. Замовниця — Олександра Браницька була похована 15 серпня 1839 року в неосвяченому приділі Олександра Невського, не доживши до завершення будівництва. Споруджено за проектом одеського кафедрального собору (інженер — Ванрезонт, архітектор Фраполлі).

Покровська церква

Найстаріша церква Фастівщини – Покровська . Вона була збудована 1759 року. Через незвичайність композиції культової споруди, Покровську церкву в Кожанці зараховують до найцікавіших пам'яток дерев'яної архітектури Правобережної України. Знаходиться вона в селищі міського типу Кожанка.

Спасо - Преображенська церква

Пам'ятка архітектури 19 століття, що вціліла від затопленого водами Канівського водосховища села Гусинці на Київщині. Нині церква та дзвіниця стоять на острівці за 200 метрів від берега.

Біосоціальні ресурси

Музеї та садиби

Музей видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Михайла Старицького, Панаса Саксаганського

Музей видатних діячів української культури був заснований у 1987 році. Підставою для його створення став той історичний факт, що наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. у близькому сусідстві проживали родини визначних українських митців – Лесі Українки, Миколи Лисенка, Михайла Старицького, Панаса Саксаганського, які презентували тоді культуру Наддніпрянщини у найвищій її якості. Додаток №12

Садиба графині Уварової

Садиба у Ворзелі була побудована на початку ХХ століття фабрикантом Септером, який згодом продав його цукрозаводчику Терещенку. А Терещенко подарував будинок своїй дочці, дружині графа Уварова. Графиня Уварова облаштувала на своїх землях парк та прикрасила володіння у Ворзелі різноманітними рідкісними рослинами і деревами цінних порід, а біля будинку навіть облаштували фонтан.

Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка

Тут великий поет проживав з весни 1846 до свого арешту — 5 квітня 1847 року. Це – один із трьох шевченківських музеїв Києва. Меморіальний музей відтворює атмосферу ХІХ століття, коли Україна перебувала під владою Російської імперії.

Історико-меморіальний музей М. Грушевського

Будинок, в якому зараз розміщується музей Грушевського, був збудований на п. ХХ ст. У 1908 цей будинок разом із садибою був придбаний родиною Грушевських. Того ж року починається зведення нового семиповерхового прибуткового будинку в стилі українського модерну на розі вул. Паньківської і Микільсько-Ботанічної, яке завершилося у 1910 (архітектори Брадтман Е. та Кричевський В.). Частину цього будинку займала родина Грушевського, а частина здавалася в оренду. Триповерховий будинок використовувався як флігель.

Музей – садиба Катерини Білокур

Меморіальний музей видатної української художниці Катерини Білокур, розташований на території садиби родини Білокурів у селі Богданівці Яготинського району Київської області, де художниця прожила все своє життя (1900–1961). Відкритий 1977 року. Музей має близько 500 експонатів.Богданівський меморіал включає хатину-музей та присадибну ділянку, де ростуть дерева - сучасники художниці і встановлено мармурову паркову скульптуру - постать на повний зріст Катерини Білокур авторства її племінника Івана Білокура. Біля хвіртки на відполірованому граніти напис: “Вклонімося землі, де жила й працювала Катерина Білокур. Звідси, з біленької селянської хати, рушила у великі світи творчість народної художниці, пішла до людей її малярська поезія. Бережімо святиню!”.Навколо хати - плетений тин (такий, як і був за життя художниці), біля хати - 115-річний в‘яз.Інтер'єр хати виглядає так, як за життя Катерини Білокур. Її меблі — довгі лави попід стінами, столи, ліжко, скриня. Як і багато років тому, вони стоять на своїх місцях. Документальність і точність хатнього умеблювання підтвержують два малюнки художниці, виконані олівцем. У кімнаті, що правила за майстерню, — мольберт художниці, саморобні пензлі, тюби олійних і акварельних фарб, невеликі палітри зі скла, на яких позасихала фарба.В експозиції музею є також оригінальні твори художниці, виконані олійними фарбами та олівцем: «У Богданівці за греблею», «Красотуля та жоржини», «Птиці», «Жоржини на синьому тлі», «Портрет жінки в зеленому корсеті» та інші.У музеї-садибі виставлені фотографії художниці, уривки з листів, висловлювань Миколи Бажана, Олеся Гончара. Тут зібрана цікава бібліотека господині: Шевченко, Гоголь, Чернишевський, різноманітні посібники з живопису та інше.

Музей – садиба Марка Вовчка

Музей розташований в будинку де письменниця проживала в 1885-1886 р.р.. Під музей відведена половина будинку з 5 кімнат загальною площею 87 метрів квадратних, в експозиції представлено більше 500 експонатів: фото, меблі, книги, живопис, скульптура, речі домашнього вжитку. Серед експонатів є оригінальні речі, які належали письменниці.

Подійні ресурси

Буркринський плацдарм

Військова кампанія СРСР проти країн Осі у 1943 році в ході Другої світової війни на річці Дніпро. У боях було задіяно близько чотирьох мільйонів людей з обох сторін. Лінія фронту становила приблизно 1 400 км. Битва була однією з наймасштабніших і найкривавіших воєнних операцій світової історії. Оцінки кількості загиблих різняться між 1,7 та 2,7 млн.За чотиримісячну кампанію Червоної армії проти Вермахту вся Лівобережна Україна була відвойована у німецьких сил, радянські війська захопили декілька плацдармів на правому березі Дніпра та повернули собі Київ. Поразка Вермахту була повною, бо попри те, що він ще контролював більшу частину правобережної території, обидві сторони розуміли, що подальше визволення лише справа часу. Радянські війська подолали Дніпро, найважчий природний рубіж оборони, а німецькій стороні бракувало сил ліквідувати відвойовані радянські плацдарми на правобережжі. Після перемоги Радянського Союзу у цій битві, поразка Німеччини у другій світовій здавалась неминучою, що значно посилило позиції Сталіна у переговорах із союзниками на Тегеранській конференції, яка збіглася із закінченням битви.

Битва за Київ 1943 р.

Великомасштабна битва Червоної Армії та Вермахту 3-13 листопада 1943 року. В радянській військовій історії відома як Київська наступальна операція. З радянського боку в бою брали участь війська Першого українського фронту під командуванням генерала Ватутіна та Перша окрема чехословацька бригада. В ході операції Київ був визволено радянськими солдатами.

У результаті Київської наступальної операції було розгромлене київське угруповання противника (розбито 15 німецьких дивізій), визволено столицю України і створено в цьому районі стратегічний плацдарм, який зіграв важливу роль у боях за Правобережну Україну. Разом з радянськими партизанами бився чехословацький партизанський загін Яна Налепки (Рєпкіна).

6 листопада Київ було визволено радянськими військами.

 

 








©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.