 |
|
Судова влада в Україні
Необхідність реформування судової влади постала від часу проголошення суверенності й незалежності Української держави, початку процесу реального забезпечення прав і свобод людини і громадянина, затвердження верховенства права в суспільному житті. Саме на це зорієнтована Концепція судово-правової реформи, схвалена Верховною Радою України 28 квітня 1992 р. Цей процес поглиблюється і розвивається Конституцією України. Так, уже в ст. 6 Конституції України використано категорію "судова влада", яка є частиною доктрини поділу влади у правовій державі. Це приводить до реального поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову, а щодо останньої визнається самостійність і незалежність, неможливість для інших державних органів і посадових осіб виконувати функції й повноваження, які є компетенцією органів правосуддя.
Ще один надзвичайно важливий аспект цієї проблеми вбачається в тому, що хоч основу судової влади в Україні складають судові органи, які різняться за компетенцією та юрисдикцією, але всі мають одне призначення - захист прав і свобод громадян, конституційного ладу, національної безпеки, територіальної цілісності, дотримання законності й справедливості в суспільстві. При цьому забезпечення реалізації передбачених Конституцією України прав і свобод людини і громадянина складає головний зміст діяльності органів судової влади. Конституція гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Все це говорить про надзвичайно важливий характер і значення судової влади. Адже ніякий інший законодавчий чи виконавчий орган не має права привласнювати функції й повноваження, що складають компетенцію судів. Держава наділяє тільки суди правом у встановленому законом порядку визнавати особу винною у вчиненні злочину, призначати кримінальне покарання.
Отже, проблеми судової влади значною мірою врегульовані в розділі VIII Конституції України. Їх викладення починається зі ст. 124, де передбачено, що "правосуддя в Україні здійснюється виключно судами", будь-яке "делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються". До того ж Конституція України суворо заборонила створення і функціонування надзвичайних та особливих судів. Це є актуальним, оскільки, з огляду на наше минуле, практика створення таких судових інстанцій ототожнюється більшістю населення з карально-репресивними органами, що є недопустимим за побудови правової держави в Україні.
Згідно з Конституцією України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. А це означає, що судовому захистові підлягають усі права, свободи та обов'язки громадян, про що вже говорилося, а також те, що всі суспільні відносини, врегульовані нормами права, в разі виникнення спору можуть бути предметом судового розгляду.
На жаль, у Конституції не передбачено всієї системи судів; вона має відповідно до п. 12 розділу XV визначатися законом, що його належить прийняти протягом щонайбільше п'яти років. Але в Конституції вказано, що судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Конституційний Суд України входить до судової влади як її самостійний суб'єкт, є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України, дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Конституційний Суд України складається з 18 суддів Конституційного Суду. Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України.
Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг 40-річного віку, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як 10 років, проживає в Україні протягом останніх 20 років і володіє державною мовою. Суддя Конституційного Суду України призначається на дев'ять років без права бути призначеним на повторний строк.
Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу суддів Конституційного Суду України таємним голосуванням лише на один трирічний строк.
До повноважень Конституційного Суду належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України; не менш як 45 народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Конституційний Суд має також повноваження офіційно тлумачити Конституцію України та закони України.
Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і таким, що не може бути оскарженим. Суди загальної юрисдикції забезпечують захист прав і свобод громадян через розгляд кримінальних, цивільних, адміністративних та інших справ. До них відносять районні (міські) суди, військові суди гарнізонів, Верховний суд Автономної Республіки Крим, обласні, міжобласний. Київський і Севастопольський міські суди, військові суди регіонів та Військово-Морських Сил, арбітражні суди областей. Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, Вищий арбітражний суд. Верховний Суд України та всі інші суди, які мають бути утворені відповідно до Конституції України.
Конституція України встановлює, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних, порядок обрання і функціонування яких має визначитися законами.
Судові рішення ухвалюються судами іменем України. Вони є обов'язковими для всіх суб'єктів на всій території України. За їх невиконання встановлено юридичну відповідальність.
Система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності й спеціалізації. Принцип територіальності означає, що місцеві суди, до яких відносять районні (міські) суди, військові суди гарнізонів та арбітражні суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, будуть утворюватися переважно з огляду на адміністративно-територіальний поділ України. Принцип спеціалізації передбачає внутрішню спеціалізацію суддів у судах, запровадження організаційних структур із спеціалізації здійснення правосуддя - галузевих судів для розгляду окремих категорій справ, зокрема кримінальних, цивільних. Реалізація цього принципу сприяє підвищенню кваліфікації суддів, компетентному розглядові юридичних справ. Саме як спеціалізовані нині діють військові та арбітражні суди.
До того ж в Україні можуть бути створені й інші спеціалізовані суди, наприклад, адміністративні суди, метою діяльності яких є розгляд спорів між громадянином та органами державного управління.
Необхідно розробити закон або його розділи щодо організації та функціонування спеціалізованих судів у справах неповнолітніх. Адже Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" передбачає, що заходи примусового впливу до неповнолітніх правопорушників можуть застосовувати тільки суди.
Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції е Верховний Суд України, який має повноваження переглянути будь-яке судове рішення судів нижчих ланок; вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди.
В Україні відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди. Це практично означає, що рішення місцевих судів (систему яких наведено вище) можна Оскаржити в апеляційні суди, до яких здебільшого відносять суди областей, міст Києва і Севастополя, Автономної Республіки Крим, військових регіонів і Військово-Морських Сил та інших прирівняних до них судів/Саме ці суди згідно з процесуальним законодавством мають перевіряти законність та обґрунтованість рішень районних (міських) і прирівняних до них судів в апеляційному і касаційному порядку. Звісно, вищі спеціалізовані суди мають бути апеляційною та касаційною інстанцією щодо спеціалізованих судів нижчої ланки, а Верховний Суд України, як уже зазначалося, повинен мати право переглянути будь-яке судове рішення судів нижчих ланок.
Конституцією і законами України гарантується незалежність і недоторканність суддів. Незалежність суддів означає, що вони підкоряються тільки законам і що будь-який вплив на суддів заборонений. Недоторканність суддів поширюється на листування, засоби зв'язку, документи, службові та приватні приміщення. Судді всіх рівнів без згоди Верховної Ради України не можуть бути затриманими й заарештованими до винесення обвинувального вироку судом.
Гарантії незалежності й недоторканності суддів вбачаються також у тому, що вони займають свої посади безстрокове, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, призначуваних на посаду судді вперше. Перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України. Решта суддів, окрім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстрокове, в порядку, встановленому законодавством про судоустрій.
Голова Верховного Суду України обирається на посаду і звільняється з посади таємним голосуванням Пленуму Верховного Суду України в порядку, встановленому законом.
Переслідуючи мету забезпечення незалежності й недоторканності судів і суддів. Конституція України встановлює, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів, а для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє суддівське самоврядування.
Конституція України дає вичерпний перелік підстав звільнення судді з посади. Вона встановлює, що суддя звільняється з посади органом, який його обрав чи призначив, у разі: закінчення строку обрання чи призначення (цей пункт стосується суддів Конституційного Суду України і суддів, які вперше призначаються на посаду); досягнення суддею 65-річного віку (незалежно від статі); неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я (тривала хвороба, каліцтво, недієздатність); порушення суддею вимог щодо несумісності. Тут слід зауважити, що ст. 127 Конституції встановлюється: "Професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої; порушення суддею присяги (її текст формулюється ст. 10 Закону України "Про статус суддів"); набирання законної сили обвинувальним вироком щодо нього. Це означає вчинення суддею злочину і тому виключає подальшу його участь у здійсненні правосуддя; припинення його громадянства, що може бути внаслідок виходу з громадянства чи втрати його; визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим (лише за рішенням суду); подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням; смерті судді.
Конституція встановлює, що правосуддя в Україні здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі й присяжні. На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший 25 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою. Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці судді відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів.
Захист професійних інтересів суддів здійснюється в порядку, що буде встановлений в окремому законі. Але держава згідно з Конституцією України забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей.
Судочинство в Україні провадиться суддею одноособове, колегією суддів чи судом присяжних. Основними його засадами є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їхньої переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом; обов'язковість рішень суду.
Конституція також установлює, що за неповагу до суду і судді винні особи притягуються до юридичної відповідальності.
Згідно з Конституцією України в державі діє Вища рада юстиції. Вона складається з 20 членів. Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури - двох.
За посадою до складу Вищої ради юстиції входять Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України.
До відання Вищої ради юстиції належать: внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх із посад; винесення рішення відносно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності; здійснення дисциплінарного провадження стосовно до суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів і розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних і місцевих судів, а також прокурорів. Отож, Вища рада юстиції формується з компетентних юристів - практиків і теоретиків і повноважна не допускати порушень з боку суддів і прокурорів, а також гарантувати їхню незалежність під час здійснення правосуддя, у тому числі з боку представників виконавчої та законодавчої гілок державної влади під час призначення суддів. Конституція України вносить низку суттєвих змін і доповнень до практики здійснення правосуддя. Саме тому в розділі XV "Перехідні положення" зафіксовано, що Верховний Суд України і Вищий арбітражний суд України здійснюють свої повноваження відповідно до чинного законодавства України до сформування системи судів загальної юрисдикції в Україні згідно з Конституцією України, але не довше ніж п'ять років. До того ж Конституція України встановлює, що судді всіх судів в Україні, обрані чи призначені до дня набуття чинності цією Конституцією, продовжують здійснювати свої повноваження згідно з чинним законодавством до закінчення строку їх обрання чи призначення. А судді, повноваження яких закінчилися в день набуття чинності цією Конституцією, продовжують здійснювати свої повноваження протягом одного року.
Судова система України становить сукупність усіх судів держави, заснованих на єдиних засадах організації і діяльності, що здійснюють судову владу.
Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України, який є єдиним органом конституційної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів, яка складається із загальних і спеціалізованих судів.
Третейські суди не входять до судової системи України.
Характерними ознаками судової системи України є її пристосованість до адміністративно-територіального устрою, різні рівні провадження, стабільність і єдність.
| Зміст [сховати] · 1 Конституційний суд · 2 Суди загальної юрисдикції o 2.1 Верховний суд o 2.2 Вищі спеціалізовані суди § 2.2.1 Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ § 2.2.2 Вищий господарський суд § 2.2.3 Вищий адміністративний суд o 2.3 Апеляційні суди § 2.3.1 Загальні апеляційні суди § 2.3.2 Апеляційні господарські суди § 2.3.3 Апеляційні адміністративні суди o 2.4 Місцеві суди § 2.4.1 Загальні місцеві суди § 2.4.2 Господарські місцеві суди § 2.4.3 Окружні адміністративні суди · 3 Судова реформа · 4 Примітки · 5 Див. також · 6 Посилання |
[ред.]Конституційний суд
Будівля Конституційного Суду України
Докладніше у статті Конституційний Суд України
Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України не входить до системи судів загальної юрисдикції.
Пріоритетним напрямком діяльності Конституційного Суду є здійснення конституційного судочинства в Україні. Втім, це не єдина функція суду, також виділяють функції конституційного контролю, офіційного тлумачення (Конституцію та закони України), арбітражну та функцію конституційного правосуддя.
Відповідно до Конституцій України та Закону «Про Конституційний Суд України», суд приймає рішення та дає висновки у таких справах:
§ Вирішення питань відповідності Конституції законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
§ Відповідність Конституції чинних міжнародних договорів України, або тих міжнародних, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість.
§ Додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в межах, визначених Конституцією.
§ Видає офіційне тлумачення Конституції та законів України.
[ред.]Суди загальної юрисдикції
[ред.]Верховний суд
Докладніше у статті Верховний Суд України
Верховний Суд України — найвищий судовий орган в Українській системі судів загальної юрисдикції. Верховний Суд України здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції.
Верховний Суд України:
§ розглядає справи, віднесені до його підсудності та справи, пов'язані з виключними обставинами;
§ переглядає, інші справи, розглянуті судами загальної юрисдикції;
§ дає роз'яснення з питань застосування законодавства;
§ розглядає звинувачення на адресу Президента України;
§ представляє Україну у відносинах з судами інших держав.
[ред.]Вищі спеціалізовані суди
В Україні діє три вищих спеціалізованих суди:
§ Вищий адміністративний суд України;
§ Вищий господарський суд України;
§ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
[ред.]Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ
Докладніше у статті Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
7 липня 2010 р. Верховною Радою був прийнятий, а Президентом підписаний Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до цього закону утворений Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який є касаційною інстанцією для розгляду справ, що підпадають під загальну юрисдикцію. [1]
[ред.]Вищий господарський суд
Докладніше у статті Вищий господарський суд України
Вищий господарський суд України є вищим судовим органом у системі спеціалізованих господарських судів України та касаційною інстанцією у господарській юрисдикції.
У ВГСУ утворено чотири палати.
[ред.]Вищий адміністративний суд
Докладніше у статті Вищий адміністративний суд України
До весни 2012 року у Вищому адміністративному суді України було створено та діяло п'ять судових палат. З весни 2012 року діють чотири судові палати.
Основне завдання адміністративного судочинства полягає у захисті прав та законних інтересів особи в публічно-правових спорах від порушень з боку органів влади, органів місцевого самоврядування, їх службових чи посадових осіб. Адміністративні суди розглядають всі справи, пов'язані зі спорами фізичних або юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Крім цього адміністративні суди розглядають спори, пов'язані із публічною службою, реалізацією повноважень управлінськими суб'єктами. Особлива категорія справ, які розглядають в адміністративному суді — спори, про правовідносини, що пов'язані із виборчим процесом та референдумом.
В Україні дотепер не існувало в завершеному вигляді правового захисту фізичних осіб у відносинах з адміністративними органами. Правовий захист, що забезпечують адміністративні суди, спрямований не на покарання протиправної поведінки, а на поновлення законного стану. Пріоритети адміністративної юстиції полягають у сфері захисту прав громадянина, а не держави, що має сприяти зростанню довіри до судової влади в країні.
[ред.]Апеляційні суди
[ред.]Загальні апеляційні суди
Загальні апеляційні суди розташовані у всіх обласних центрах областей, у столиці АР Крим та містах республіканського значення Києві та Севастополі. Юрисдикція поширюється у межах свого регіону. Загальна кількість — 27.
[ред.]Апеляційні господарські суди
Апеляційні господарські суди переглядають рішення та ухвали господарських судів першої інстанції. Загальна кількість — 8. Юрисдикція апеляційних господарських судів є особливою і не збігається з адміністративно-територіальним устроєм.
12 серпня 2010 р. Президент України підписав Указ № 811/2010 щодо «Питання мережі господарських судів України», відповідно до якого були ліквідовані Житомирський, Запорізький, Київський міжобласний та Луганський апеляційні господарські суди та був утворений Рівненський апеляційний господарський суд. До цього нововведення під юрисдикцію Житомирського апеляційного господарського суду підпадала Вінницька, Житомирська та Хмельницька область, під юрисдикцію Запорізького апеляційного господарського суду підпадала Запорізька та Херсонська область, під юрисдикцію Київського міжобласного суду підпадала Київська (без м. Києва), Полтавська та Черкаська область, а під юрисдикцію Луганського апеляційного господарського суду підпадала лише Луганська область. Під юрисдикцію новоствореного Рівненського апеляційного господарського суду підпадає Вінницька, Волинська, Житомирська, Рівненська та Хмельницька область.
| Назва суду | Поширення юрисдикції | Адреса | Телефон | Інтернет-сторінка |
| Дніпропетровський апеляційний господарський суд | Дніпропетровська та Кіровоградська обл. | 49000, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса 65 | (562) 333—898, факс 367—273, 367—238 | http://dpa.arbitr.gov.ua |
| Донецький апеляційний господарський суд | Донецька, Запорізька та Луганська обл. | 83048 м. Донецьк, вул. Артема, 157 | (062) 332-57-00 | http://dna.arbitr.gov.ua |
| Київський апеляцiйний господарський суд | Київська, Черкаська, Чернігівська обл. та м. Київ | 01601 м. Київ, пров. Рильський, 8 | (044) 278-46-14 | http://kia.arbitr.gov.ua |
| Львівський апеляцiйний господарський суд | Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська,Тернопільська та Чернівецька обл. | 79010 м. Львів, вул. Личаківська, 81 | (032) 275-72-69 | http://lva.arbitr.gov.ua |
| Одеський апеляцiйний господарський суд | Одеська, Миколаївська та Херсонська обл. | 65119 м. Одеса, пр. Шевченка, 29 | (0482) 30-14-00, 30-14-01 | http://oda.arbitr.gov.ua |
| Рівненський апеляційний господарський суд | Вінницька, Волинська, Житомирська, Рівненська таХмельницька обл. | 33001 м. Рівне, вул. Яворницького, 59 | (0362) 62-57-16, 22-43-76, 62-57-10 | http://rva.arbitr.gov.ua |
| Севастопольський апеляцiйний господарський суд | АР Крим та м. Севастополь | 99011 м. Севастополь, вул. Суворова, 21 | (0692) 54-74-95, 54-62-49 | http://sba.arbitr.gov.ua |
| Харківський апеляцiйний господарський суд | Полтавська, Сумська та Харківська обл. | 61022 м. Харків, пр. Леніна , 5 | (057) 702-20-00 | http://hra.arbitr.gov.ua |
[ред.]Апеляційні адміністративні суди
Відповідно до указу Президента[2] в Україні існує 9 апеляційних адміністративних судів (дивись таблицю).
| Назва суду | Поширення юрисдикції | Адреса | Телефон | Веб-сторінка |
| Вінницький апеляційний адміністративний суд | Вінницька, Хмельницька та Чернівецька обл. | 21021, м. Вінниця, вул. Островського, 14 | (0432) 61-86-28, 55-15-10 | http://apladm.vn.court.gov.ua |
| Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд | Дніпропетровська, Запорізька та Кіровоградська обл. | 49083, м. Дніпропетровськ, пр. ім. Газети «Правда», 29, к. 504 | (056) 726-90-30, 790-91-12 | http://apladm.dp.court.gov.ua |
| Донецький апеляційний адміністративний суд | Донецька та Луганська обл. | 83017, м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26 | (062) 332-19-00, факс 332-19-10 | http://apladm.dn.court.gov.ua |
| Житомирський апеляційний адміністративний суд | Житомирська та Рівненська обл. | 10014, м. Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23 | (0412) 42-24-92, 42-24-92 | http://apladm.zt.court.gov.ua |
| Київський апеляційний адміністративний суд | Київська, Черкаська, Чернігівська обл. та м. Київ | 02093, м. Київ, вул. Поліська, 3Б | (044) 567-90-48, факс 567-80-79 | http://apladm.ki.court.gov.ua |
| Львівський апеляційний адміністративний суд | Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська та Тернопільська обл. | 79005, м. Львів, вул. Саксаганського, 13 | (032) 236-75-25, 261-36-62, факс 261-45-14 | http://apladm.lv.court.gov.ua |
| Одеський апеляційний адміністративний суд | Миколаївська, Одеська та Херсонська обл. | 65026, м. Одесса, вул. Грецька 44 | (048) 740-08-11, 740-08-26 | http://apladm.od.court.gov.ua |
| Севастопольський апеляційний адміністративний суд | АР Крим та м. Севастополь | 99011, м. Севастополь, вул. В.Морська, 1 | (0692) 55-40-70 | http://apladm.sb.court.gov.ua |
| Харківський апеляційний адміністративний суд | Полтавська, Сумська та Харківська обл. | 61064, м. Харків, вул. Володарського 46, корп 1 | (057) 370-73-18 | http://apladm.hr.court.gov.ua |
[ред.]Місцеві суди
[ред.]Загальні місцеві суди
Загальні місцеві суди (або суди першої інстанції) загальної юрисдикції знаходяться у містах, районах, містах обласного значення та районах у містах. Загальна кількість — 665[3].
[ред.]Господарські місцеві суди
Господарські місцеві суди розташовані у всіх обласних центрах областей, у столиці АР Крим та містах республіканського значення Києві та Севастополі. Юрисдикція поширюється у межах свого регіону. Загальна кількість — 27.
[ред.]Окружні адміністративні суди
Окружні адміністративні суди розташовані у всіх обласних центрах областей, у столиці АР Крим та містах республіканського значення Києві та Севастополі. Юрисдикція поширюється у межах свого регіону. Загальна кількість — 27.
[ред.]Судова реформа
7 липня 2010 р., після числених дискусій та переговорів представників різних політичних сил, Верховна Рада прийняла в цілому Закон «Про судоустрій та статус суддів». Вказаним законом вносяться істотні зміни в судову систему України, зокрема передбачається введення системи вищих спеціалізованих судів по всім галузям юрисдикції: створення Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ, в якій разом з Вищим адміністративним судом України та Вищим господарським судом України буде працювати як суд касаційної інстанції.
Реформою ліквідовані військові суди — тепер справи, що мали б розглядатися гарнізонними військовими судами розглядаються судами загальної юрисдикції першої інстанції, а справи, що мали б розглядатися у апеляційних військових судах розглядаються у апеляційних судах загальної юрисдикції.
Також реформою різко обмежено компетенцію Верховного суду — він може переглядати рішення Вищих спеціалізованих судів тільки за наявності визначених законом обставин. Склад суддів Верховного Суду України наразі становить 48 суддів.
Засади судочинства
Основними засадами судочинства є:
1. законність;
2. рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
3. забезпечення доведеності вини;
4. змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
5. підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;
6. забезпечення обвинуваченому права на захист;
7. гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
8. забезпечення апеляційного та касаційного оскарження
рішення суду, крім випадків, встановлених законом;
9. обов'язковість рішень суду;
У вступі дисертації обґрунтовується її актуальність, зазначається зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначається мета і завдання дослідження, окреслюється об’єкт, предмет та методи дослідження, формулюються положення новизни одержаних результатів та їх практичне значення, а також зазначається про апробацію результатів та публікації.
Розділ 1 «Загальнотеоретичні основи організації та функціонування судової влади в Україні (конституційно-правовий аспект)»присвяченийдослідженню судової влади як виду державної влади, конституційно-правовим основам реформування судової влади в Україні, поняттю і системі конституційних засад (принципів) організації та функціонування судової влади в Україні.
У підрозділі 1.1. «Судова влада як вид державної влади та її місце в системі розподілу влади» йдеться про те, що у сучасних умовах розвитку держави та суспільства для визначення змісту такої видової правової категорії, як «судова влада», необхідно виходити із загального родового поняття державної влади в її єдності за своїм джерелом та носієм, зважаючи на історичні етапи становлення та розвитку цієї гілки влади.
Ґрунтуючись на проведеному аналізі існуючих визначень поняття «судова влада» та його розуміння різними вченими, виокремлюються такі специфічні конституційно-правові риси судової влади в Україні: судова влада, поряд з законодавчою та виконавчою владою, є однією з трьох самостійних гілок державної влади; єдиним первинним суб’єктом судової влади як виду державної є Український народ, а похідним суб’єктом – суди і судді (відповідно до ч. 1 ст. 5 Конституції України); опосередковано (шляхом делегування владних повноважень, що належать Українському народу) судова влада здійснюється спеціально створеними та уповноваженими особами й органами – суддями (одноособово) та судами (колегіально); судова влада може поширювати свій владний вплив на будь-які правові відносини в державі; перелік об’єктів владного впливу судової влади не є вичерпним; владний вплив судової влади здійснюється лише щодо правовідносин (права матеріального) та лише у наперед визначених правових формах (процесуальне право); судова влада виражається у формі судочинства, змістом якого є здійснення правосуддя; функції судової влади є виключними, тобто не можуть делегуватися жодному іншому органу чи особі; принцип первинного народовладдя та ознака державності проявляються в реалізації судової влади тим, що рішення судів проголошуються ім’ям України та є обов’язковими до виконання на всій території України; судовій владі належить функція контролю за рішеннями та діями органів законодавчої та виконавчої влади.
У підрозділі 1.2. «Конституційно-правові основи реформування судової влади в Україні» зазначається, що становлення сучасної системи конституційних принципів організації та функціонування, реалізації судової влади відбувалося під впливом низки важливих факторів, що сьогодні створили нову правову базу для функціонування судових органів.
Висвітлюються основні юридично значимі історичні періоди реформування судової влади на конституційно-правовому рівні. Так, підтримане та досліджене виділення п’яти часових проміжків в історії конституціоналізму України: І. Період Гетьманщини на Українських землях (1649–1764 рр.). ІІ. Період імперського панування на Українських землях (1764–1917 рр.). ІІІ. Період Гетьманату та Української Народної Республіки (1917–1920 рр.). ІV. Період радянської влади в Україні (1920–1990 рр.); V. Період незалежної України (з 1990 р.). Зазначається, що у конституційно-правовому регулюванні ролі та місця судової влади в Українській державі не спостерігається історичної одноманітності. Законодавство, яке діяло на території сучасної України, настільки обережно підходило до явища судової влади, що досить часто містило лише положення щодо судової системи взагалі та принципів організації і діяльності судів як державних установ. Показовим, з точки зору характеру ставлення до судової влади за радянських часів, є те, що в жодній з радянських конституцій (1919, 1937 та 1978 рр.) не йшлося про судову владу як окрему гілку влади. Тому, фактично, вперше поняття «судової влади» в Україні (в її сучасному конституційно-правовому розумінні) з’явилось лише в Декларації про державний суверенітет України 1990 р.
У підрозділі 1.3. «Поняття і система конституційних засад (принципів) організації та функціонування судової влади в Україні» йдеться про те, що стосовно самого поняття конституційних засад (принципів) здійснення судової влади основна полеміка визначення тут полягає не тільки в окресленні значення категорії «принципів», а й у визначенні сфери, у якій, відповідно, така система принципів має діяти та застосовуватись.
У дисертації пропонується такий критерій класифікації, як сфера (предмет) регулювання, за яким виділяються встановлені на конституційному рівні засади організації та функціонування судової влади в Україні. При цьому, власне від «організаційних функцій» судової влади процес її організації визначається тим, що у здійсненні останнього представники судової влади беруть участь лише обмежено, на рівні періодичного обрання суддів на окремі посади.
У процесі дослідження системи конституційних принципів організації та функціонування судової влади важливо зауважити, що вплив таких засад не обмежується лише врегулюванням здійснення її функцій. Нормами Конституції України фіксуються не тільки ті основоположні ознаки судової влади, а й встановлюються її організаційні засади. Так, в нормах Конституції України в якості таких засад (принципів) системи судів загальної юрисдикції прямо передбачені лише два принципи – територіальності та спеціалізації (ч. 1 ст. 125). У свою чергу, інші засади організації судової влади та побудови судової системи опосередковано можна виділити зі змісту одразу кількох норм Конституції України, присвячених правосуддю. До їх числа, зокрема, необхідно відносити: принцип здійснення правосуддя виключно судами (ч. 1 ст. 124); принцип колегіального та одноособового розгляду справ (ч. 2 ст. 129); принцип участі народу у здійсненні правосуддя (ч. 4 ст. 124); принцип незалежності та недоторканності суддів (ч. 1 ст. 126); принцип безстроковості судової посади (ч. 4 ст. 126); принцип професійності суддів (ч. 1 ст. 127). Деякі дослідники (наприклад, В. Долежан) схильні додавати до вказаних вище конституційних засад (принципів) організації судової влади ще й принцип «інстанційності», посилаючись на те, що в системі судоустрою України давно вже існують два таких нерозривних поняття як «ланка судової системи» та «судова інстанція». Підтримано даний підхід, враховуючи необхідність забезпечення практичної можливості реалізації принципу права на апеляційне та касаційне оскарження рішень суду.
Розділ 2 «Конституційні засади (принципи) організації судової влади в Україні»присвячений дослідженню групи принципів, на яких ґрунтується вся організація судової влади в Україні.
Підрозділ 2.1. «Принцип законності, верховенства і прямої дії Конституції України». Принцип законності в узагальненому вигляді сформульований у ч. 2 ст. 19 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Цей принцип повною мірою поширюється і на діяльність судів. При цьому суд безпосередньо застосовує Конституцію в разі, коли закон, який був чинний до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй (п. 2 ч. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»). У подібних випадках принцип законності набуває характеру принципу конституційної законності.
Принцип верховенства права в організації судової влади в Україні такожмає важливе практичне значення. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 р. № 1-33/2004 (справа про призначення судом більш м’якого покарання), верховенство права – це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема, у закони, що за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи та рівності.
За принципом прямої дії Конституції в організації судової влади України норми Конституції України є нормами прямої дії. Призначення коментованого припису полягає в тому, щоб безпосередньо забезпечити праворегулятивний вплив Конституції як повноцінного юридичного (нормативно-правового) акта, гарантувати дієвість, реальність її норм.
Аналізований принцип організації судової влади (хоча вся влада також здійснюється на основі даного принципу) є істотною передумовою керованості суспільних справ, гарантією режиму законності як однієї з основних ознак правової держави. З цим принципом пов’язані загальні підходи до прав громадян та критеріїв їх реального забезпечення.
Підрозділ 2.2. «Принцип самостійності та незалежності судової влади».Самостійність судів встановлена в Україні як конституційний принцип організації та функціонування судів з метою забезпечення права осіб на судовий захист своїх прав і свобод. Самостійність судової влади має правову основу (ст. 124 Конституції України) й виражена у формулі: правосуддя здійснюється тільки судом, жодні інші органи не можуть його здійснювати. Робиться висновок про те, що самостійність судової влади первинна, а категорія незалежності похідна від неї. Отже, незалежність і самостійність – це дві тісно взаємопов’язані категорії.
Окрім правової самостійності судової влади також виділяють організаційну та фінансову самостійність (але це вже стосується не стільки судової влади, скільки безпосередньо судів).
З метою забезпечення незалежності судової влади, її захисту від втручання з боку інших гілок влади та політичних партій, Пленум Вищого адміністративного суду України звернувся з проханням до Верховної Ради України законодавчо змінити порядок призначення (обрання) суддів, забезпечивши недопущення впливу інших гілок влади на вирішення цього питання (постанова Вищого адміністративного суду України від 14 жовтня 2008 р. № 6). Також пропонувалось на законодавчому рівні врегулювати питання щодо обмеження прав народних депутатів України у взаємовідносинах із судовою гілкою влади. У дисертації підтримано наведені пропозиції та аргументовано, що судова влада має бути максимально далекою від політики і її впливу.
Визначено за необхідне на законодавчому рівні закріпити автоматизований розподіл справ між суддями на випадковій основі. Фактично йдеться про зміну порядку розподілу справ між суддями відповідно до положень закону.
Упідрозділі 2.3. «Принцип незмінюваності суддів»вказується на те, що професія судді – одна з найбільш складних юридичних професій. У діяльності судді реалізується значна кількість спеціальних якостей і навичок, що складають ментальність особистості і визначають її творчий потенціал, а також індивідуальний стиль роботи. Суддя, здійснюючи державну діяльність, є носієм судової влади, його робота пов’язана з високими психоемоційними навантаженнями, особливо в умовах сьогодення. Підтримано наукову позицію щодо розуміння незмінюваності суддів як довічного або безстрокового перебування судді на посаді, а також непереміщення його з посади або місця посади без його згоди. Органічною складовою принципу незмінюваності суддів є неможливість припинення повноважень судді без його на те волевиявлення.
Наголошується на тому, що потребує уточнення питання щодо рівня освіти та фахової підготовки осіб, які претендують на посаду судді.