Главная | Обратная связь

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

"21" листопада 2011 р. Справа № 35/17-1458-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМирошниченка С.В.,

суддівБарицької Т.Л.,

Хрипуна О.О.,

розглянувши касаційні скаргиРегіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області та Військової прокуратури Одеського гарнізону

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.08.2011

у справі№35/17-1458-2011 господарського суду Одеської області

за позовомВійськового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України; Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

доПриватного підприємства "Берег"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
1. Головного управління Державного казначейства України в Одеській області;
2. Концерну "Війскторгсервіс";

простягнення 1 710 507,00 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

- Міністерства оборони УкраїниКосань В.Л.,

- ФДМУповідомлений, але не з'явився;

- відповідачаКравець Ю.І.,

- третьої особи 1повідомлений, але не з'явився;

- третьої особи 2Ноздрачова А.А.,

- прокуратуриповідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 15.11.2011 №03.07-05/629 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа, та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя –Мирошниченко С.В., судді –Барицька Т.Л., Хрипун О.О.

 

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.06.2011 (суддя Гут С.Ф.) частково задоволений позов Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до Приватного підприємства "Берег" про стягнення неустойки заявленої на підставі ст. 785 ЦК України; за рішенням з відповідача стягнуто 535 958,86 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 (судді: Мацюра П.Ф., Андрєєва Е.І., Лашин В.В.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

До Вищого господарського суду України з касаційними скаргами на винесену судом апеляційної інстанції постанову звернулися: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області та Військова прокуратура Одеського гарнізону, в яких просять постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є заявлена Військовим прокурором Одеського гарнізону (надалі прокуратура) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (надалі позивач 1) та Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (надалі позивач 2), вимога про стягнення з відповідача неустойки на підставі ст. 785 ЦК України.

Обґрунтовуючи підстави даного позову, позивач посилається на те, що 28.08.2006 між позивачем 2 та відповідачем був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить державній власності, відповідно до умов якого, позивач 2 передав відповідачу наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення адміністративної окремо розташованої 2-поверхової будівлі площею 532,6 кв.м. з гаражем площею 72,1 кв.м., загальною площею 604,7 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 4а (надалі спірне майно).

Після припинення договору оренди, відповідач підписавши акт приймання-передачі спірного майна, фактично його позивачу 2 не повернув та продовжує ним користуватися до цього часу, що й зумовило звернення із даним позовом про стягнення неустойки у сумі 1 710 507,00 грн. за 25 місяців неповернення спірного майна.

Частина 1 статті 67 Господарського кодексу України встановлює, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до статей 2, 3 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” правовою підставою користування майном є договір оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю (ст. 785 ЦК України).

Аналогічні приписи містяться і в ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Отже, можливість притягнення орендаря (відповідача) до відповідальності у вигляді сплати на користь орендодавця (позивача) неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном після припинення договору і до виконання обов'язку повернути майно вбачається з приписів законодавства.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

При прийнятті рішення у даній справі, місцевий господарський суд, на відміну від апеляційного господарського суду, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дав необхідну оцінку, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, встановивши, що: ? 28.08.2006 між позивачем 2 (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення адміністративної окремо розташованої 2-поверхової будівлі (532,6кв.м) з гаражем (72,1кв.м) на території в/м №118 ДП МОУ "ОУНР", загальною площею 604,7 кв.м., що перебуває на балансі Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеське управління начальника робіт" та розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Успенська,4а (спірне майно); ? спірне майно в цілому складається з приміщень, загальною площею 604,7 кв.м., що підтверджується технічним паспортом від 22.11.2006 та належить державі, в особі Міністерства оборони України, на праві державної власності, та перебуває у повному господарському віданні Концерну "Військторгсервіс", що підтверджується свідоцтвом про право власності на нежитлову двоповерхову будівлю від 09.07.2008; ? пунктом 10.1 розділу 10 договору оренди з урахуванням внесених до нього змін встановлено термін дії цього договору 20.08.2008 включно; ? факт припинення дії договору 20.08.2008 встановлено також рішеннями господарського суду Одеської області від 09.09.2009 у справі №34/87-09-2439 та від 05.02.2010 у справі №34/186-09-5733; ? 08.01.2009 між позивачем 2, відповідачем та Концерном "Військторгсервіс" (надалі третя особа 2) підписано акт приймання-передачі (повернення) майна до договору оренди від 28.08.2006р. нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого орендар (відповідач) передає, а балансоутримувач (третя особа 2) приймає у подальше господарське відання державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення адміністративної 2-поверхової будівлі, гараж, загальною площею 604,7кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 4а; ? водночас, 10.02.2011 проводилася прокурорська перевірка приміщень розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 4-А, за результатами проведення якої був складений протокол огляду приміщень від 10.02.2011 та встановлено, що приміщення за вказаною адресою використовується Приватним підприємством "Берег" (зокрема, приміщення №31 –в якості приймальні директора ПП "Берег", приміщення №№32,33 та 34 –в якості службового кабінету директора ПП"БЕРЕГ" Калабіна Б.Д., тощо); ?? актами перевірки використання нерухомого майна огляду приміщення за період з лютого 2009 року по грудень 2010 року, складеними представниками третьої особи 2 (балансоутримувача) також підтверджується використання спірного майна відповідачем після підписання акту приймання-передачі від 08.01.2009; ? відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки за період з 08.01.2009 по 08.12.2010 у сумі 1 710 507,00 грн., а тому, враховуючи дату звернення із даним позовом (13.04.2011), правомірно задовольнив позовні вимоги з урахуванням строку позовної давності, що застосовується до вимог про стягнення неустойки, у сумі 535 958,86 грн. за період з 13.04.2010 по 08.12.2010.

Як вбачається з мотивувальної частини постанови Одеського апеляційного господарського суду, підставою для скасування рішення господарського суду Одеської області та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог став, зокрема, висновок про те, що "з моменту підписання акту приймання-передачі майна (08.01.2009) договір оренди припиняється, в тому числі припиняється право орендодавця вимагати від орендаря сплати неустойки за користування річчю за час прострочення, оскільки майно було повернуто.".

Водночас, суд апеляційної інстанції не врахував, що, по-перше, факт підписання акту приймання-передачі 08.01.2009 не свідчить про припинення дії договору саме в цей день, оскільки, як встановлено місцевим господарським судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, припинення договору оренди державного майна від 28.08.2006 мало місце20.08.2008, що встановлено рішеннями господарського суду Одеської області від 09.09.2009 у справі №34/87-09-2439 та від 05.02.2010 у справі №34/186-09-5733; по-друге, підписання сторонами акту приймання-передачі майна не завжди співпадає з фактичним його поверненням орендарем орендодавцеві, що, як встановлено місцевим господарським судом, й має місце у даному випадку; по-третє, право орендодавця вимагати сплати неустойки на підставі ст. 785 ЦК України безпосередньо пов'язується з неповерненням майна після припинення договору оренди та з його використанням після припинення договору оренди, що й має місце (обидві обставини) у даному випадку: - користування спірним майном після припинення договору оренди (що встановлено, в тому числі, прокурорською перевіркою), що свідчить про його фактичне неповернення після припинення договору оренди та підписання акту-приймання передачі; по-четверте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що факт неповернення ПП "Берег" спірного майна підтверджується також рішенням господарського суду міста Києва від 04.08.2011 у справі №11/195-09-5670-32/105 (яке набрало законної сили), зокрема, за зустрічним позовом Концерну "Військторгсервіс" до ПП "Берег" про усунення перешкод в користуванні майном, яким усунуто перешкоди у здійсненні Концерном "Військторгсервіс" права господарського відання: володіння, користування, розпорядження майном шляхом виселення ПП "Берег" з нежитлової двоповерхової будівлі з гаражем, що складається з приміщень, загальною площею 604,7 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 4-а, яка (нежитлова будівля) належить державі в особі Міністерства оборони України (свідоцтво про право власності від 09.07.2008) та знаходиться у господарському віданні Концерну "Військторгсервіс".

Наведене вище свідчить про невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до безпідставного скасування прийнятого місцевим господарським судом рішення, що має своїм наслідком скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 та залишення без змін рішення господарського суду Одеської області від 23.06.2011 у справі №35/17-1458-2011.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Господарським судом першої інстанції, на відміну від господарського суду апеляційної інстанції, використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з’ясування обставин справи, пов’язаних з предметом доказування у даній справі, наслідком чого є правильний висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позову у даній справі.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119- 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області та Військової прокуратури Одеського гарнізону задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 у справі №35/17-1458-2011 скасувати.

Рішення господарського суду Одеської області від 23.06.2011 у справі №35/17-1458-2011 залишити без змін.

 

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко