 |
|
Поняття про статистичну звітність та її види
Документи первинного статистичного обліку в органах досудового слідства.
За єдиного обліку злочинів головною вимогою висувають єдність усіх показників, що характеризують зведення даних про злочини і злочинців. Єдиний облік злочинів ґрунтується на реєстрації: злочинів на момент порушення кримінальної справи, відмови в порушенні кримінальної справи за нереабілітуючих підстав, але з визнанням злочину; злочину, за яким встановлено особу за постановою про пред'явлення обвинувачення; кримінальної справи з моменту її порушення і прийняття у ній рішень; особи, яка вчинила злочин, з моменту затвердження прокурором обвинувального висновку, винесення мотивованої постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності або відмови в порушенні кримінальної справи за нереабілітуючих підстав.
З метою приведення у відповідність до чинного законодавства України системи обліку злочинів, осіб, які їх вчинили, кримінальних справ, а також удосконалення інформаційного забезпечення діяльності правоохоронних органів спільним наказом Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Державної податкової адміністрації та Міністерства юстиції України від 26 березня 2002р. №20/84/293/126/18/5 затверджено та введено в дію з 1 квітня 2002р. Інструкцію про єдиний облік злочинів та Інструкцію про порядок заповнення та подання документів первинного обліку злочинів, осіб, які їх вчинили, руху кримінальних справ. Згідно з ними первинний облік і реєстрація всіх вчинених злочинів проводиться за такими документами карткової системи'.
- статистична картка на виявлений злочин (форма №1);
- статистична картка про наслідки розслідування злочину (форма №1.1);
- статистична картка про результати відшкодування матеріальних збитків вилучення предметів злочинної діяльності (форма № 1.2);
- статистична картка на особу, яка вчинила злочин (форма № 2);
- статистична картка про рух кримінальної справи (форма № 3);
- статистична картка на злочин, за вчинення якого особі пред'явлено обвинувачення (форма № 4);
- довідка про наслідки розгляду кримінальної справи судом (форма № 6).
Документом спискової форми є Єдиний журнал обліку злочинів, кримінальних справ і
Осіб, які вчинили злочин.
Первинні облікові документи повинні відпові дати єдиним вимогам і містити реквізити, які необхідні для автоматизованої обробки на всіх рівнях їх аналізу й оцінки. Забороняється вносити до статистичних карток будь-які зміни і доповнення.
На кожний злочин, особу, яка його вчинила, кримінальну справу, що підлягають обліку, прокурор* слідчий прокуратури або правоохоронних органів, а також працівник органу щтяшщ, жі мигти постанову про порушення кримінальної справи чи інший процесуальний лкуяижщроцшйше рішення по суті, складають документи первинного обліку за формами № 1» О» 2, З* 4 та особисто їх підписують.
СиШгШіііщпмн заповнюються негайно після прийняття рішення щодо вчиненого їж особи, ява його вчинила. Заповнені та підписані слідчим (працівником органу підписуються також прокурором або його заступником і тільки після цього можуть передаватися до прокуратури працівнику правоохоронного органу, на якого покладено обліково-реєстраційну та статистичну роботу.
Працівник з обліково-реєстраційної роботи зобов'язаний перевірити в картках правильність дублювання відомостей відповідних пунктів цифровими індексами, які розміщені в графо клітках з правого боку карток, та правильність заповнення даних, які відмічаються в картках за довідниками, зробити відповідні відмітки в документах первинного обліку. Протягом 24 їзди з моменту одержання карток працівник з обліково-реєстраційної роботи повинен і л Єдвному журналі обліку злочинів, кримінальних справ і осіб, які вчинили злочини, і направити облікові документи безпосередньо до обліково-реєстраційного підрозділу
Документи первинного обліку за формами № 1,1.1,1.2,2, 3, 4 і 6 підлягають зберіганню в підрозділах упродовж одного року після складання на їх підставі про злочини й осіб, які вчинили злочин за минулий рік, за умови, що у Щяо надіслано до суду, в обліково-реєстраційний підрозділ надійшла із суду розгляду кримінальної справи судом (форма №6) та у закритих їх наявності в архівах інформаційних підрозділів.
В органах суду розглядаються як кримінальні, так і цивільні справи, а також справи про правопорушення. Усі документи спискової форми, відповідно до чинного заповнюються технічним персоналом суду. Він же заповнює і більшість документів карткової форми. У судах документами первинного обліку є: статистична картка на підсудного; статистична картка на кримінальну справу; статистична картка на цивільну справу; обліково-статистична картка на виконавче провадження.
Державна виконавча служба здійснює виконання рішень судів та інших органів відповідно до чинного законодавства України. Основними документами первинного обліку є: книга обліку виконавчих документів, переданих державному виконавцеві (форма №2);
алфавітний покажчик до виконавчих документів (форма №3); облікова картка на заведене виконавче провадження (форма №5).
В установах Державного департаменту України з питань виконання покарань документами первинного обліку є: особова справа засудженого, облікова картка на засудженого, який відбував покарання раніше в місцях позбавлення волі, а також на засудженого, який прибув до установи.
У нотаріальних конторах (у тому числі і приватних) статистичне спостереження здійснюється за списковою формою, тобто в одному реєстрі (списку) або журналі реєструються відомості про всі нотаріальні дії (договори відчуження нерухомого майна, транспортних засобів, земельних ділянок, договори застави, шлюбні контракти, засвідчення заповітів, видача свідоцтв про право на спадщину, засвідчення вірності копій документів тощо).
Органи реєстрації актів громадянського стану, здійснюючи статистичне спостереження за демографічними процесами в країні, також використовують спискові формуляри-книги спеціального зразка для реєстрації актів громадянського стану: про народження, смерть, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміну прізвищ, імен, по батькові, поновлення й анулювання записів та ін.
Для обліку діяльності органів адвокатури в усіх колегіях адвокатів уведені реєстраційні картки на пораду, заяву, згоду на ведення кримінальних і цивільних справ, надання юридичних консультацій і допомоги фізичним і юридичним особам тощо.
Документами первинного обліку в судово-експертних установах є облікові картки по експертному виробництву, реєстраційні книги і журнали обліку роботи судово-експертних установ. На основі цих документів складаються звіти про роботу цих установ.
Поняття про статистичну звітність та її види
На підставі даних, які занесені до документів первинного обліку, заповнюються бланки статистичної звітності. Статистична звітність - це офіційний документ, де містяться статистичні дані про роботу підзвітного підприємства чи установи, які занесені в нормативно встановлену форму і повинні бути обов'язково подані вищій і контролюючій організації в затверджені строки.
Звітність має обов'язковість (усі установи повинні подавати її в суворо встановлені строки), юридичну силу,« оскільки вона підписана керівниками підзвітних установ, і документальну обумовленість (усі дані в ній базуються на документах первинного обліку).
За різними ознаками статистичну звітність поділяють на окремі види. Розрізняють:
- загальнодержавну звітність - обов'язково заповнюється всіма підприємствами й установами країни та подається до органів державної статистики;
- внутрішньовідомчу звітність розробляється міністерствами або відомствами для своїх оперативних потреб.
За характером показників розрізняють:
- типову звітність - має єдину форму і зміст показників для всіх підприємств і установ країни, наприклад, звіт про кількість працюючих;
- спеціалізовану звітность - окремі показники видозмінюються відповідно до специфіки галузі господарства. Форми звітності в правоохоронних органах, як правило, належать до спеціалізованої звітності.
За періодичністю подання звітність є:
- поточною (щомісячна, щоквартальна, піврічна). Особливістю щомісячних звітів у правоохоронних органах є те, що дані наводяться наростаючим підсумком (тобто відразу за два, три і більше місяців);
- річною.
За способом подання звітність є терміновою (телеграф або телетайп в органах МВС) і поштовою. У терміновій звітності наводяться лише ті показники, які потрібні для оперативного керівництва.
Звітність може подаватися лише за формами, які затверджені органами державної статистики, усі інші вважаються незаконними. У кожній формі затвердженої звітності передбачаються такі реквізити:
а) дата і номер, за яким форма затверджена органами державної статистики;
б) назва форми, що визначає зміст звітності;
в) період, за який подається звітність, або дата, до якої відносяться звітні дані;
г) строк подання звітності, дата, коли звітність відправлена, або через скільки днів після звітного періоду вона висилається;
г) адреси, за якими має подаватися звітність;
д) номер і літера, які присвоєні даній формі звітності;
е) назва установи, яка подає звітність, а також назва міністерства, якому підпорядкована ця установа;
є) адреса підприємства, установи, що подає звіт, та її коди;
ж) посади осіб, які зобов’язані підписати звіт і відповідальні за його складання;
з) кількість примірників, у яких складено звіт, і який примірник тієї чи іншої форми звіту.
Усі установи України зобов'язані подавати звітність до органів державної статистики і до
вищих органів у порядку підлеглості.
На підставі документів первинного обліку в судах складають звіти за такими основними формами: №1 «Звіт про роботу судів першої інстанції по розгляду кримінальних справ»; №1- АІІ «Звіт про розгляд справ про адміністративні правопорушення та осіб, які залучені до адміністративної відповідальності»; №2 «Звіт про роботу судів першої інстанції по розгляду кримінальних справ»; №4 «Звіт про роботу судів з виконання рішень та вироків»; №6 «Звіт про роботу судів касаційної інстанції по розгляду кримінальних справ»; №7 «Звіт про роботу судів касаційної інстанції по розгляду цивільних справ»; №8 «Звіт про роботу судів наглядової інстанції по розгляду кримінальних справ»; №9 «Звіт про роботу судів наглядової інстанції по розгляду цивільних справ». Звіти подаються судовими органами двічі на рік за результатами роботи впродовж півріччя й року. Усі форми статистичної звітності місцеві загальні суди першої інстанції подають обласному управлінню Державної судової адміністрації, там вони обробляються та зводяться в масштабі області, і лише зведений звіт направляється до обласного управління ДержстатуУкраїри.
Прокуратура району щомісяця подає до прокуратури області звіти за формою ПМ «Показники роботи прокурора» і формою №1 СЛМ «Основні показники роботи органів досудового слідства і дізнання». Форми річного звіту: форма П «Звіт про роботу прокурора» і форма № 1 СЛ «Звіт про роботу органів досудового слідства і дізнання». Відділ статистичної інформації та аналітичної роботи прокуратури області зведені дані подає до Генеральної прокуратури України і до обласного статистичного управління. У Генеральній прокуратурі здійснюються аналітичні узагальнення, які характеризують ефективність роботи органів прокуратури за всіма напрямками діяльності.
Нотаріат, РАГС, державні виконавці та судово-експертні установи на базі документів первинного обліку подають відповідну статистичну звітність до органів юстиції. Так, органи нотаріату звітують про кількість нотаріальних контор, кількість нотаріальних дій (засвідчення заповітів, видача свідоцтв про право на спадщину, вчинення виконавчих надписів та ін.) та суму державного мита, що надійшла до бюджету, за здійснення нотаріальних дій. Усі обласні відділи юстиції подають статистичну звітність до Міністерства юстиції України і органів Державної статистики, де вона обробляється й аналізується. На основі цього аналізу готуються узагальнення і розробляються заходи щодо підвищення ефективності діяльності органів юстиції.
Тема 4. ЗВЕДЕННЯ ТА ГРУПУВАННЯ СТАТИСТИЧНИХ ДАНИХ
1. Поняття про статистичне зведення, його види.
2. Поняття про статистичне групування, його види.
3. Ряди розподілу.
4. Статистичні таблиці.
5. Статистичні графіки.
1. Поняття про статистичне зведення, його види
У результаті статистичного спостереження отримують матеріал, який характеризує окремі елементи сукупності. Цей матеріал потребує спеціальної обробки, зведення розрізнених даних докупи.
Статистичне зведення - це об'єднання статистичних даних про одиниці сукупності, зафіксовані у статистичних формулярах, для їх додальшого узагальнення. Зведення є основою для подальшого аналізу статистичної інформації. За зведеними даними розраховуються узагальнюючі показники, виконується порівняльний аналіз, а також аналіз причин групових відмінностей, вивчаються взаємозв'язки ознак.
Отже, метою зведення є систематизація первинних даних та отримання на цій основі зведеної характеристики об'єкта дослідження в цілому за допомогою узагальнюючих статистичних показників. Головне завдання зведення - об'єднати дані спостереження для того, щоб вивчити характерні риси й істотні відмінності явищ, з'ясувати закономірності їх розвитку.
Існують різні класифікації статистичного зведення.
Виділяють первинне та вторинне зведення. Первинне зведення - оброблення та підрахунок даних (за документами первинного обліку), що безпосередньо зібрані у процесі статистичного спостереження. Вторинне зведення - це оброблення та підрахунок даних первинного зведення. Воно проводиться за даними звітності та спеціально організованими статистичними спостереженнями.
За способом організації зведення може бути:
- централізованим;
- децентралізованим;
- змішаним.
При централізованому зведенні всі формуляри (картки, бланки) накопичуються в одному органі і там опрацьовуються (наприклад, у Державному комітеті статистики України). Таким чином забезпечується максимальна уніфікованість процесу обробки первинного матеріалу.
При децентралізованому зведенні, навпаки, формуляри обробляють окремі одиниці спостереження (органи, установи, які беруть участь у статистичному спостереженні), а до вищого органу подаються впорядковані дані. Зокрема, згідно зі встановленим порядком обласні прокуратури отримують інформацію від підлеглих прокуратур, впорядковують її, а до відділу статистики подають зведені дані. Такий варіант зведення є найбільш поширеним у правовій статистиці.
Утім, найбільшу достовірність забезпечує так зване змішане зведення. При ньому кожна одиниця спостереження подає до вищого органу як відомості про окремі одиниці сукупності, закріплені у статистичних формулярах карткової форми, так і інформацію спискової форми про сукупність у цілому.
За способом виконання виділяють:
- ручне зведення;
- механізоване зведення.
При ручному зведенні інформація обробляється без застосування спеціальної техніки. Переважно воно застосовується у випадках, коли обробляється невелика кількість матеріалу спеціально організованих досліджень. При механізованому зведенні використовують електронно-обчислювальні машини, які значно прискорюють процес опрацювання інформації.
2. Поняття про статистичне групування, його види
Разом зі зведенням на третьому етапі статистичного дослідження проводять також групування статистичних даних. Групування статистичних даних - це метод, за допомогою якого в статистичній сукупності виділяються характерні типи (групи) одиниць за істотними для них ознаками.
Основне завдання групування у тому, що на основі всебічного аналізу отриманих у результаті статистичного спостереження даних розбити їх на якісно однорідні види та типи. Основне завдання групування у кримінально-правовій статистиці у тому, щоб дати на цш основі, з одного боку, найповнішу та всебічну характеристику злочинності, причин та умов, що сприяють вчиненню злочину; з іншого боку,- це пропозиція державних заходів контролю та попередження.
Належне групування має проводитися з дотриманням певної послідовності дій:
1. Попередній якісний аналіз явища з визначенням типових рис і відмінностей одиниць сукупності для об'єднання у створених групах однорідних (подібних) одиниць, відмежування окремих груп, що істотно відрізняються одна від одної.
2. Визначення істотних групувальних ознак, на підставі яких буде проводитися групування. Групувальні ознаки - це ознаки, за допомогою яких провадиться відмежування одиниць сукупності в окреслених групах- Розрізняють два види групувальних ознак: кількісні та якісні (атрибутивні)- Кількісними називаються ознаки, що мають цифровий (числовий) вираз. Кількісні ознаки мають усі одиниці сукупності, але в різних розмірах (наприклад, вік засуджених). Атрибутивними називаються ознаки, виражені словом (наприклад, стать, професія злочинців і т. ін.).
3. Установлення інтервалів групування задля чіткого розмежування груп- Інтервал - це різниця між максимальним і мінімальним значеннями кількісної ознаки у груш. За розміром інтервали бувають рівні (однакові в усіх групах) і нерівні (розміри інтервалів у групах не збігаються). Розрізняють інтервали закриті, в яких визначено максимальні і мінімальні межі та відкриті, у яких максимальні або мінімальні значення ознаки заздалегідь невідомі (наприклад, призначення покарання у вигляді позбавлення волі: до 3 років, від 3 до 5, від 5 до 7 років, від 7 до 10, понад 10 років).
Залежно від завдань, а також властивостей одиниць сукупності групування поділяються на три види:
- типологічні;
- структурні;
- аналітичні.
Типологічними називають групування, що виділяють найбільш характерні ірупи, типи явищ, із яких складається неоднорідна статистична сукупність, визначають істотні розбіжності між ними, а також виділяють ознаки, що є загальними для всіх груп. До типологічних групувань відносять групування злочинів за розділами Особливої частини КК України, групування цивільних справ залежно від предмета позову. Як правило, кожну з груп, отриманих за результатами типологічного групування, можна додатково поділи™ на інші типологічні групи. Наприклад, справи позовного провадження можна поділити на житлові, трудові, сімейні і т. ін.
Структурними (варіаційними) називаються такі групування, які характеризують розподіл одиниць однорідної сукупності за розміром кількісної ознаки. Наприклад, таким чином вивчається склад злочинців за віком, термінами покарання.
Аналітичними називаються групування, що мають на меті виявити і вивчити взаємозв'язок між окремими явищами на підставі факторних та результативних ознак. Факторні ознаки - це властивості (обставини), які обумовлюють наявність чи відсутність значущих наслідків - результативних ознак (обставин) у одиниць сукупності.. Так, групуючи злочинців залежно від наявності чи відсутності стану сп'яніння під час скоєяня злочинів і додатково - виду скоєних злочинів, можна з'ясувати ступінь впливу алкоголізації як детермінанти протиправних дій.
За кількістю ознак покладених в основу групування, розрізняють два види групування:
- просте групування - це розподіл за будь-якою однією ознакою (наприклад, розподіл населення на чоловіків та жінок);
- складне (комбінаційне) групування - це групування, здійснене за двома та більше ознаками одночасно, причому кожна група, утворена за однією ознакою, може поділятися на підгрупи за другою ознакою (наприклад, розподіл населення за статевою та віковою ознаками, злочинів - за главами та статтями Кримінального кодексу України).
Також групування поділяється на: первинне групування - це групування, які здійснено на основі безпосереднього узагальнення первинних даних статистичного спостереження; вторинне групування - це перегруповування раніше згрупованого матеріалу для забезпечення зіставлення даних двох або декількох групувань, порівнянності структур двох сукупностей за однією і тією самою ознакою. Воно здійснюється або об'єднанням, або поділом інтервалів первинного групування.
У кримінально-правовій статистиці виділяють, як правило, групування за юридичними (кримінально-правовими та кримінологічними) і соціально-демографічними ознаками, за регіонами, галузями народного господарства тощо.
Кримінально-правові ознаки: за видами злочинів чи статтями Кримінального кодексу, що дає змогу визначити структуру злочинності, виявити ступінь поширеності окремих видів злочинів, частку кожного з них у загальній злочинності; за главами Кримінального кодексу, що дає можливість одержати дані про кількість злочинів та засуджених щодо посягання проти власності, особи, порядку управління тощо; за ступенем тяжкості злочинів; за співвідношенням корисливих, корисливо-насильницьких та насильницьких злочинів; за формою вини (умисні або необережні). Кримінологічні ознаки: за галузями господарства; за окремими територіями; за місцем вчинення злочину (побутові, вуличні тощо); за часом вчинення (день тижня і година вчинення); рецидивна (повторність вчинення злочину); економічна; організована та ін.
Соціально-демографічні ознаки: стать, вік, рівень освіти, національність, громадянство, рід занять, сімейний стан тощо.
Групування за територіальними ознаками (район, місто, область) та галузями господарства дають можливість порівнювати рівень інтенсивності і поширеності злочинів у регіонах та сферах економіки.
3. Ряди розподілу
За результатами групувань статистичні дані впорядковуються у вигляді статистичних рядів розподілу. Статистичний ряд розподілу - це такий, що характеризує розподіл одиниць сукупності за групами за будь-якою ознакою, різновиди якої розташовані у певному порядку. Особливістю будь-якого ряду розподілу є те, що він характеризує склад (структуру) досліджуваного явища в конкретний період часу.
Залежно від виду ознаки, яка покладена в основу групування і побудови ряду розподілу, останні поділяються на два види:
- атрибутивні;
- варіаційні.
Атрибутивні ряди розподілу - це такі, які побудовані за якісною ознакою. Прикладами атрибутивних рядів може бути розподіл засуджених за статтями, родом занять, соціальним станом. Побудова цих рядів відносно проста. У результаті розподілу утворюється стільки іруп, скільки різновидів атрибутивної ознаки має дана сукупність.
Варіаційні ряди розподілу - це такі, які побудовані за кількісною ознакою (наприклад, за віком населення, за строками позбавлення волі у засуджених). Варіаційний ряд зображують у вигляді двох рядків. Перший рядок характеризує значення або варіанти ознаки, другий - скільки разів (як часто) це значення зустрічається. Тому перший рядок називається рядком значень, або варіантів, а другий - рядком частот. Наприклад, строки позбавлення волі та кількість обвинувачуваних будуть варіантами, а кількість засуджених та кількість справ - частотами.
Варіаційні ряди підрозділяються на два види: перервні (дискретні) і безперервні (інтервальні).
Перервним (дискретним) називається варіаційний ряд, у якому варіант може бути виражений тільки цілим числом, наприклад, кількість підсудних у одній кримінальній справі (табл. 4.1).
Таблиця 4.1
Відомості про кількість підсудних у справах, розглянутих у суді ________________________________
| Кількість обвинувачених у кримінальних справах | 7 та більше | Разом | ||||||
| Кількість розглянутих справ |
Безперервним називається такий варіаційний ряд, у якому варіант може приймати будь-які значення (цілі і дробові), наприклад, термін позбавлення волі, вік. Прикладом безперервного ряду розподілу може бути вік осіб, які вчинили злочини, тому що варіанти можуть набувати різні значення (роки, місяці, дні та години). Для дослідження безперервного варіювання завжди встановлюються інтервали («від - до»),
4. Статистичні таблиці
Для найбільш раціонального та наукового викладення результатів зведення і групування використовують статистичні таблиці. Статистична таблиця - це спосіб графічного відображення статистичної інформації у вигляді взаємозалежних даних рядків та колонок.
Інформація таблиці складається з двох елементів: підмета та присудка. Підмет статистичної таблиці - це статистична сукупність, об’єкти і їх частини, які характеризуються низкою числових показників. Як правило (але не обов'язково), зміст підмета наводиться у лівій частині таблиці і розшифровує найменування рядків. Присудок статистичної таблиці - це об'єкти (явища, властивості), якими характеризується підмет. Присудок формує зміст граф, а розшифровується їх назвами.
Статистична таблиця містить ряд горизонтальних рядків і вертикальних граф (колонок, стовпчиків). Складовими елементами таблиці є також загальний, бокові і верхні заголовки. Загальний заголовок розкриває коротко і чітко головний зміст даних таблиці. У ньому зазначають, що характеризується в таблиці, до якої території або об'єкта належать дані і за який період або на який момент часу. Бокові колонки розкривають зміст рядків (підмета), а верхні - зміст колонок (присудка). •
Перетинання рядків та граф являють собою клітини таблиці, які разом без наведених даних вважаються макетом таблиці. Приклад макета статистичної таблиці наведено в табл. 4.2.
Таблиця 4.2
Загальний заголовок таблиці_______________ _____
| — .-------------- Присудок Підмет ~—------------------------------------------------------- | Верхні заголовки (найменування показників, які характеризують статистичну сукупність, що підлягає даиідженню) | |||||
| 4 у " ' | ||||||
| Бокові заголовки (найменування ознак, що характеризують окремі об'єкти, їх частини чи в цілому сукупність того явища, яке підлягає дослідженню) | - | |||||
| Рядки таблиці | ||||||
| Підсумок |
Статистичні таблиці залежно від структури підмета поділяються на три види: прості, групові, комбінаційні (комбіновані).
Простими називаються таблиці, у підметі яких указується перелік об'єктів, хронологічних дат, адміністративних або територіальних одиниць без їхнього групування. До простої таблиці, зокрема, буде віднесена таблиця про показники, що характеризують роботу декількох районних прокуратур. Прості таблиці бувають: перелікові (спискові) - таблиці, в яких
у підметі наведено перелік одиниць, що становлять об'єкт вивчення; територіальні - таблиці, у підметі яких наведено перелік територій (держав, областей, міст); хронологічні - таблиці, в підметі яких наведено проміжки часу (роки, квартали, місяці) або дати, а в присудку - ряд показників.
Груповими називаються таблиці, підмет яких розбито на групи за якоюсь однією ознакою (табл. 4.3).
Таблиця 4.3
Структура цивільних справ, що надійшли до суду району В у січні 2011 р., %
___________ • __________ (дані умовні) _______________________________
| Види судових справ | Надійшло за рік | Розглянуто справ | Припинено справ | Залишено без розгляду | Передано до інших судів |
| Трудові | — | — | — | ||
| Житлові | — | — | — | ||
| Сімейні | — | — | |||
| Інші | — | ||||
| Разом | — |
Комбінаційними називаються таблиці, у підметі яких здійснюється групування за двома або більше ознаками, узятими в поєднанні (комбінації) (табл. 4.4). Можна, наприклад, групувати злочинців за видами скоєних злочинів з урахуванням інших ознак (стать, вік і т. ін.).
Таблиця 4.4
Трудові справи, які розглянуто в суді району А за липень 2011 р., узагалі та з порушенням процесуальних строків (дані умовні) ____________________________________
| Види позовів | Розглянуто всього | У тому числі з порушенням процесуальних строків |
| ірій—■тасяужбоювппг | ||
| і а)цвнрпнав на роботі звільнених | ||
| і 6) цро «шмату заробітної плати | ||
| в) інші | — | |
| 2. Позови, подані адміністрацією: | ||
| а) про відшкодування май&ових збитків, які заподіяли робітники та службовці під час виконання трудових обов'язків | ||
| б) інші | — | — |
| Разом |
Вимоги до побудови таблиць:
1. Таблиця повинна бути невеликою за розміром (бажано в межах однієї сторінки). За таких, умов її легше сприймати та аналізувати.
2. Заголовки таблиці треба формулювати змістовно та стисло для ^однозначного їх сприйняття.
3. Якщо таблиця розміщена не на одній сторінці, то на її початку рядки та графи доцільно пронумерувати, а означену нумерацію використовувати при оформленні наступних частин без повторення первинних назв структурних елементів таблиці.
4. Числові дані таблиці повинні бути округлені з однаковою точністю: до 0,1; до 0,01; до
0,001 і т. д.
5. Якщо явище не виявлено, то в таблиці ставиться знак «—» (тире). Якщо відсутні дані про розмір явища, то вказують «нема відомостей» або ставлять три крапки: «...». У клітинах, які не підлягають заповненню, проставляється знак «X» або «0».
6. З усіх сторін таблиця повинна бути замкнена і за формою являти собою прямокутник.
7. Доцільно вказувати підсумки даних таблиці.
8. Неоднозначні дані, з приводу яких можуть виникнути непорозуміння, повинні бути роз'яснені у примітках до таблиці.
5. Статистичні графіки
Статистичний графік - це умовне відображення числових величин і їх співвідношень за допомогою геометричних фігур, ліній та інших графічних засобів з метою узагальнення й аналізу статистичної інформації. Графік доповнює статистичні таблиці, а в окремих випадках і замінює їх. За допомогою графіків статистичний матеріал стає зрозумілішим, краще усвідомлюється й запам'ятовується. Графік дає узагальнюючу картину стану та розвитку того чи іншого явища, дає змогу швидше уявити закономірності, які містяться в цифровому матеріалі.
Статистичні графіки мають такі складові елементи:
1) поле графіка;
2) графічний образ;
3) орієнтири простору;
4) масштабні орієнтири;
5) легенда (експлікація) графіка.
Поле графіка - це простір, у якому розміщуються геометричні або інші графічні знаки. Межі поля графіка характеризуються його форматом, тобто розміром і пропорціями сторін. Вважається, що найбільш оптимальним для глядача є графік із співвідношенням сторін від 1 : 1,3 до 1 : 1,5. У багатьох випадках зручною є квадратна форма графіка.
Графічний образ - це сукупність знаків, за допомогою яких зображуються статистичні дані. Це основа графіка. Знаки можуть бути різними: лінії, точки, площинні геометричні фігури (прямокутники, квадрати, круги), об'ємні геометричні фігури, а також іноді й негеометричні фігури у вигляді силуетів або рисунків предметів. Статистичні дані можна зобразити за допомогою різних графічних образів, тому вони мають відповідати меті графіка і бути найбільш виразними для зображення даних.
Орієнтири простору визначають розміщення графічного образу на полі графіка. Вони можуть мати вигляд системи координат, географічних орієнтирів (контури річок, лінії берегів, морів та океанів) або адміністративних кордонів. У статистичних графіках системи координат можуть застосовуватися як у двомірному, так і в тримірному зображенні.
Масштабні орієнтири (масштаб, масштабна шкала і масштабний знак) застосовують для визначення розмірів геометричних та інших графічних знаків. Масштаб - це умовна міра переведення числового значення статистичної величини у графічну і навпаки. Масштабна шкала - це лінія, поділена відповідно до прийнятого масштабу. Масштабна шкала складається з трьох елементів: лінії, яка є носієм або опорою шкали (вісь ординат); позначки шкали (риски або точки, розміщені у певному порядку на носії пікали); числових позначень, які відповідають поділу шкали. Як правило, вони починаються з нуля. Якщо мінімальний рівень статистичної величини значно відрізняється від нуля, щоб забезпечити більш компактне і рівномірне розміщення графіка, рекомендується робити розрив масштабної шкали. Останнє число на шкалі має дещо перевищувати максимальний рівень ознаки. Над числами шкали зазначають одиниці їх виміру. • •
Легенда (експлікація) графіка - це словесне пояснення розміщених на графіку геометричних фігур та засобів зображення (штрихування, колір, розмір та ін.). Експлікація графіка включає: назву графіка (загальний заголовок); словесні пояснення умовних позначень окремих елементів графічного образу; назву одиниць виміру параметрів; надписи вздовж масштабних шкал, які наносяться на осях X і У. Графік може супроводжуватися примітками, у яких вказуються джерела статистичних даних, розкриваються зміст і методика їх одержання.
Графіки в статистиці використовуються головним чином з метою:
- порівняння однойменних показників різних об'єктів або територій;
- характеристики структури явищ та їх структурних зрушень;
- характеристики варіаційних рядів розподілу;
- вивчення зміни величини явища в часі;
- вивчення взаємозалежності між явищами;
- наочного зображення розподілу явищ за територією.
Залежно від тематики, мети і композиції графіки можна класифікувати по-різному:
- за загальним призначенням графіки поділяють на: аналітичні, ілюстративні, інформаційні;
- за функціонально-цільовим призначенням: графіки групувань і рядів розподілу, графіки рядів динаміки, взаємозв'язку і порівняння;
- за формою графічного образу: точкові, лінійні, стовпчикові, квадратні, кругові;
- за формою зображення: площинні (двовимірні графіки), просторові (тривимірні);
- за способом побудови: діаграми, картограми, картодіаграми.
Найбільш поширеним видом статистичних графіків є діаграми, які залежно від графічного образу мають різні назви (наприклад, стовпчикові, лінійні і т. п.). Діаграма - це такий рисунок, на якому статистичні дані зображують за допомогою геометричних фігур (ліній, стовпчиків, точок тощо). Розглянемо діаграми, які найчастіше використовуються в правовій статистиці для зображення статистичних даних.
Стовпчикові (стрічкові) діаграми застосовуються для порівняння показників, характеристики динаміки явища та його структури.
Щоб побудувати стовпчикову діаграму для характеристики порівняння і динаміки явищ, необхідно накреслити прямокутну систему координат. Кожне значення порівнюваного показника зображується у вигляді вертикального прямокутного стовпчика. Основи всіх стовпчиків розташовані на горизонтальній осі координатної системи, тобто па осі абсцис. Ширина кожного стовпчика береться довільна, але обов'язково однакова. Довжина кожного стовпчика залежить від величини показника, який нанесено у відповідному масштабі по осі ординат. Проміжки між стовпчиками також слід робити однакові. Стовпчики повинні бути заштриховані або зафарбовані, але обов'язково однаково. Загальна кількість стовпчиків має відповідати загальній кількості об'єктів або проміжків (моментів) часу. Однак якщо показників значна кількість, то треба будувати не більше 8-10 стовпчиків, щоб графік не втратив наочності (рис. 4.1).
о
'У "
2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010
' *
Рік
Рис. 4.1. Кількість зареєстрованих злочинів в Україні
Якщо стовпчики розташовані не по вертикалі, а по горизонталі, діаграма називається стрічковою. Порядок побудови стрічкових діаграм такий же, як і стовпчикових, тільки масштаб розміщується по осі абсцис, а не по осі ординат. Стовпчики розміщують щільно один до одного (рис. 4.2).
Секторні діаграми. У правовій статистиці секторні діаграми широко застосовуються для зображення структури явища (структури злочинності за різними показниками, а також структури цивільно-правових та адміністративних явищ), тому що вони найбільш виразно характеризують частини цілого. Секторна діаграма - це круг, який поділено на сектори, розмір котрих відповідає величині даної частини цілого. Побудувати її неважко. Площу круга приймають за 100 % (360°), тоді 3,6° буде відповідати одному відсотку. Множенням кожної частини цілого у відсотках на 3,6° обчислимо величину центральних секторів у градусах, які і
відкладемо на діаграмі. Кожну частину цілого при цьому необхідно заштрихувати або зафарбувати по-різному і під графіком навести умовні позначення (рис. 4.3).
| 1--------- 1 і іі | ||||||
| ... ■ ' - 1 | ||||||
| ■ ■ . • ■ . | | ||||||
| - - і | ||||||
| ї-‘ .... ■ ; і | ||||||
| -■ _ ! - ■ | тА | |||||
| ■' І———1-------------------------------- ч------------------- 1---------------- і----------------- |
0 100000 200000 300000 400000 500000 600000
Кількість злочинів
Рис. 4.2. Кількість зареєстрованих злочинів в Україні
Рис. 4.3. Вікова структура засуджених в Україні у 2010 році
Лінійні діаграми. Лінійні діаграми можуть використовуватися для зображення рядів динаміки, зображення зміни структури явища, характеристики виконання плану, а також для вивчення кореляційних зв'язків між явищами.
Для побудови лінійної діаграми використовується система прямокутних координат. На горизонтальній осі в прийнятому масштабі відкладається час (або факторні ознаки, якщо вивчається кореляційна залежність), а по вертикальній осі - рівні ряду динаміки (або розміри результативної ознаки). За відмітками на обох осях визначають місцезнаходження точок на полі діаграми (точки перетину ліній). Послідозно з'єднуючи їх прямими лініями, одержуємо ламану лінію. Для і полегшення побудови лінійної діаграми доцільно побудувати числову сітку шляхом нанесення тонких прямих ліній через поділки горизонтальних і вертикальних шкал. При цьому слід точно додержуватися масінтабу як для рівнів ряду динаміки, так і для часу (рис. 4.4).
Лінійні діаграми мають позитивну властивість - на одному графіку можна побудувати декілька ламаних ліній, які будуть характеризувати різні показники. Лінійні діаграми, які
відображають основні закономірності явиша, можна також застосувати для його прогнозува використовуючи метод екстраполяції, продовжити його за межі відомого часу, у май
я 600000 я 500000
£Г
§ 400000 І 300000 І 200000 ~ 100000
2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010
Рік
Рис. 4.4. Динаміка зареєстрованих злочинів в Україні
Для порівняння однойменних явиш У просторі використовують на
картодіаграми. При їх побудові геометричні образи й умовні позначення ро географічній карті або плані місцевості. „ ч
Картограмою називається географічна карта (звичайно контур X пінною
поширення зображуваного явища (напрйішаД’ коефіцієнта злочинності) по
-p> • \ яскпавіЛшзби означають, іцо явище трапляється
штриховкою або кольорами. Більш темш * яскраві фари ^ -тглиштогті» л
гг* »вп’ята наочно зобразити «географію злочинності» в
частіше, а світлі - менше. Таким чином можна наочно іиир^ у *
державі, а також поширення цивільних спорів на 10 тис. населення тощо. Іноді на рту наносять абсолютні дані у вигляді точок, кожна з яких означає одну и ту ж величину.
Теорія побудови фонових картограм потребує, що кількість ^РУ11’ скільки пси встановлюється різний тип штриховки або фарбування, не перевищувала 6-8, оскільки р більшій кількості діаграма може втратити наочність (рис. 4.5).
Рис. 4.5. Коефіцієнт злочинності в областях України
Картодіаграмош називається географічна карта, на якій абсолютні дані зображуються по окремих територіях за допомогою геометричних образів (Прямокутників, кругів та ін.) у масштабі з метою наочності виявлення розміру явища. Інакше кажучи, картодіаграма поєднує^ в собі картограму, яка демонструє розміщення явища в просторі, з діаграмою, яка показує розмір явища. У правовій статистиці вони використовуються дуже рідко.
Тема 5. ЗАСТОСУВАННЯ УЗАГАЛЬНЮЮЧИХ ПОКАЗНИКІВ У ПРАВОВІЙ СТАТИСТИЦІ
1. Поняття та види абсолютних величин.
2. Відносні величини, форми їх вираження та види.
3. Види середніх величин та техніка їх обчислення.
4. Показники варіації.
1. Поняття та види абсолютних величин
1.Статистичні дані,' одержані в результаті статистичного спостереження, зведення та групування, обов'язково підлягають подальшому обробленню й аналізу шляхом обчислення узагальнюючих показників.
Узагальнюючі показники в статистиці - це такі показники, які відображають величини, приведені в порівняльний вигляд, і одним числом характеризують найбільш типові риси явищ, що вивчаються при даному дослідженні, До узагальнюючих показників належать абсолютні, відносні та середні величини і загальні індекси.
Абсолютні статистичні величини — це показники, які характеризують загальну величину сукупності (наприклад, кількість засуджених, кількість розглянутих цивільних справ, кількість зареєстрованих злочинів) або розміри окремих її частин та елементів (строк позбавлення волі, вік осіб, які вчинили злочини). їх одержують в результаті проведеного статистичного спостереження і зведення. Абсолютні величини завжди характеризують сукупність у певному просторі і конкретному місці та часі.
Абсолютні величини поділяються на/
- індивідуальні;
- сумарні (підсумкові).
Індивідуальні абсолютні величини характеризують розміри ознак у окремих одиниць сукупності (наприклад, вік окремої людини, строк позбавлення волі засудженого, матеріальні та моральні збитки, завдані одним злочином). їх одержують безпосередньо в процесі проведення статистичного спостереження і фіксують у документах первинного обліку.
Сумарні абсолютні величини одержують шляхом підрахунку кількості одиниць сукупності (наприклад, загарьна кількість зареєстрованих злочинів, кількість судів в Україні) або обсягу значень ознаки в сукупності в цілому (загальний фонд заробітної плати всього районного відділу внутрішніх справ, загальний розмір збитків від усіх вчинених господарських злочинів).
Абсолютні статистичні дані (як індивідуальні, так і сумарні) завжди мають найменування
- це іменовані числа, які виражають розміри суспільних явищ у певних одиницях виміру. У статистиці кожна цифра повинна мати реальне значення і відповідати на питання, за який проміжок часу наведено дані, що вони характеризують і в яких одиницях виміруївиражаються.
Залежно від суті явища, яке вивчається, застосовуються натуральні (виражаються в мірах довжини, площини, обсягу, ваги та кількості фактів чи подій), трудові та грошові (вартісні) одиниці виміру. У правовій статистиці найчастіше застосовують натуральні та вартісні одиниці виміру.
Найважливішими абсолютними показниками кримінально-правової статистики є рівень злочинності та рівень судимості. Рівень злочинності - це абсолютна кількість зареєстрованих злочинів і осіб, які їх вчинили, на певній території за конкретний проміжок часу (за місяць, квартал або рік). Рівень судимості - це абсолютна кількість злочинів, за якими винесено обвинувальний вирок, і кількість засуджених осіб на певній території за конкретний проміжок часу. Рівень злочинності реальніше характеризує стан злочинності в регіоні. Рівень судимості дає можливість охарактеризувати лише активність роботи правоохоронних і правозастосовчих органів у справі боротьби зі злочинністю.
У цивільно-правовій статистиці абсолютні показники характеризують загальну кількість зареєстрованих і розглянутих цивільних справ, кількість осіб, які проходили за тією чи іншою
категорією справ, загальну суму завданих збитків, кількість суддів, які розглядали цивільні справи, тощо.
В адміністративно-правовій статистиці абсолютні показники дають змогу охарактеризувати загальну кількість виявлених правопорушень, кількість осіб, які їх вчинили, розмір завданих збитків, кількість і розмір накладених та стягнених штрафів, кількість різних видів стягнень, накладених на осіб, що вчинили адміністративні правопорушення.
2. Відносні величини, форми їх вираження та види
Відносна величина - це узагальнюючий показник, який характеризує кількісне співвідношення двох порівнюваних величин. Порівнюватися можуть або абсолютні, або відносні, або середні величини. Найчастіше в правовій статистиці порівнюють абсолютні величини.
При обчисленні відносних величин одна з порівнюваних величин (знаменник дробу) має назву основи, або бази порівняння. Чисельник дробу - це величина, яка порівнюється (дані про явище, яке досліджується). Результат ділення показує, яка частина однієї величини входить до складу іншої, або в скільки разів одна величина більша за іншу, або яке співвідношення між ними.
Відносні показники мають перш за все аналітичне значення. Вони відображають характерні ознаки злочинності. За їх допомогою можна визначити ступінь суспільної небезпеки, інтенсивність поширення злочинності, рівень, структуру і динаміку злочинності.
Залежно від бази порівняння відносні величини можуть виражатися в різних одиницях виміру:
- коефіцієнтах, якщо базу порівняння прийнято за одиницю;
- відсотках (%) - база порівняння дорівнює 100;
- проміле (%0) - база порівняння дорівнює 1000;
- продециміле %00 - база порівняння дорівнює 10000.
Іноді відносні величини можуть мати і найменування, наприклад щільність населення, яка характеризує скільки чоловік припадає на 1 км2.
В основному в правовій статистиці застосовуються коефіцієнти та відсотки (%).
Основною умовою правильного розрахунку відносних показників є порівнянність величин, які зіставляються.*Так, справи тієї чи іншої категорії, що надійшли до суду певного району, можна зіставити з кількістю громадян, які мешкають у цьому, а не будь-якому іншому районі.
У правовій статистиці застосовують такі види відносних величин (рис. 5.1).
п
Види
відносних
величин
відносні величини динаміки
відносні величини виконання плану
відносні величини структури
відносні величини координації
відносні величини інтенсивності
V _____________________________________ '
V-
відносні величини порівняння
Рис. 5.1. Види відносних величин
Відносна величина динаміки характеризує зміну розміру явища в часі. При цьому показник початкового, попереднього періоду приймається за базу порівняння і дорівнює одиниці, або 100 %, а показники наступних періодів порівнюються відносно бази порівняння
ормула 5.1). У результаті ми одержуємо значення зміни явища у відсотках або коефіцієнтах. Обчислені показники мають назву темпів зростання або зниження.
Дані звітного (поточного) періоду х 100 % ^
Дані попереднього (базисного) періоду
Відносну величину виконання плану одержуємо шляхом множення фактичного виконання плану на 100 % і ділення на планове завдання (формула 5.2).
Фактичне виконання плану х 100 % ^ 2)
Планове завдання
Як правило, нині в правовій статистиці відносна величина виконання плану застосовується для обчислення виконання плану за чисельністю персоналу. Наприклад, за штатним розкладом в установі повинні були працювати 400 чоловік, фактично працювали 396 чоловік. Відносна величина виконання плану склала 98,8 % (396 : 400).
Відносна величина структури характеризує внутрішній склад явища. Її обчислюють як відношення частини до цілого (формула 5.3). У загальному вигляді вона характеризує питому вагу частки в цілому.
Частина сукупності х 100 % /с оч
Уся сукупність
Відносна величина структури застосовується частіше, ніж інші відносні величини, тому що вона дає змогу зрозуміти склад різних правових явищ, виявити певні закономірності для складання подальших (ймовірних) прогнозів, планів та прийняття (відповідно до криміногенної ситуації) управлінських рішень. Можна обчислити відносну величину структури за всіма видами класифікацій, які застосовуються в правовій статистиці. Так, у кримінально-правовій статистиці застосовуються відносні величини структури злочинності за соціально- демографічними, кримінально-правовими та кримінологічними ознаками. Відносні величини структури дають відповідь на питання, які види кримінальних злочинів, цивільних справ та адміністративних правопорушень реєструються найчастіше в тій чи іншій області країни, яка структура осіб, що вчинили елочини, обвинувачених і засуджених за різними ознаками - віком, статтю, родом діяльності тощо.
Відносна величина структури частіше за все зображується за допомогою секторних і стовпчикових діаграм.
Відносна величина координації характеризує співвідношення окремих частин однієї сукупності. Для того щоб її обчислити, одну з частин сукупності слід прийняти за базу порівняння, а всі інші співвіднести з цією частиною (формула 5.4). Застосування відносної величини координації дає змогу встановити і проконтролювати додержання необхідних пропорцій між окремими частинами сукупності.
Частина сукупності ґч АЛ
Інша частина сукупності
У правовій статистиці ці показники можна використовувати для обчислення співвідношення окремих видів злочинів. При проведенні різних видів перевірок реєстрації злочинів застосовують відносну величину координації у вигляді сталого співвідношення кількості окремих видів злочинів до кількості умисних вбивств. Аналогічно використовуються відносні величини координації і в інших галузях правової статистики.
Відносна величина інтенсивності характеризує ступінь поширення, розвитку того чи іншого явища у певному середовищі. Вона завжди обчислюється як співвідношення двох різнойменних абсолютних величин, котрі якимось чином пов'язані між собою, але ні в якому разі не можуть бути ні складовими частинами цілого, ні їх додатками.
Відносна величина інтенсивності характеризує, як часто зустрічається досліджува явище у певному середовищі, у чисельнику дробу ми маємо величину явища, а в знаменнику - розмір середовища, в якому існує це явище. Прикладами відносних величин інтенсивності є: показник щільності населення (скільки припадає населення на 1 км2 території), коефіцієнти народжуваності, смертності, кількість лікарів на 10 тис. населення, кількість лікарняних ліжок на 10 тис. населення, кількість вчителів на певну кількість населення.
Відносна величина інтенсивності широко застосовується в правовій статистиці. Найчастіше застосовуються два види показників:
- коефіцієнт злочинної активності;
- коефіцієнт злочинної інтенсивності.
Коефіцієнт злочинної активності характеризує, як часто зустрічаються серед населення даного регіону особи, які вчинили злочин. їх можна порівнювати лише відносно всього населення або населення віком 14 років і старше, яке може нести кримінальну відповідальність. Цей показник обчислюється за формулою (5.5).
т/. Кількість злочинців , /Са
Кзл.акт. = -------------------------------------------- —------ :— х 10 тис. населення (5.5)
Населення старше 14 років
Коефіцієнт злочинної інтенсивності характеризує, як часто вчиняються злочини на тій чи інтттій території. Він обчислюється як відношення кількості зареєстрованих злочинів до всього населення і помножується на 10 тис. Цей показник можна обчислити за формулою (5.6).
ТГ . КІЛЬКІСТЬ ЗЛОЧИНІВ , „ /г
Кзл.інт. = ——---------------------------- ;—:--------- х 10 тис. населення (5.6)
Населення регіону
Даний показник є основним показником, який характеризує криміногенність територій. Він дає змогу порівняти регіони в цьому відношенні і зробити висновок: де найбільш висока або низька криміногенність території.
Відносна величина порівняння характеризує співвідношення однойменних показників, які належать до різних територій, але обов'язково до одного періоду або до якоїсь однієї дати (формула 5.7).
Дані одного регіону ,г
Дані іншого регіону
Цей показник можна застосовувати для обчислення характеристики зміни явищ у просторі, для порівняння різних територіальних одиниць у певний проміжок часу. Він характеризує, на скільки відсотків або коефіцієнтів одна величина більша, ніж інша. Найчастіше цей вид відносної величини застосовується у правовій статистиці для характеристики «географії» злочинності. - , ^
Перш ніж розпочинати обчислення відносних величин, обов'язково необхідно перевірити сумісність порівнювальних величин. У правовій статистиці треба перевірйтіи, чи не відбувалися зміни законодавства за час, який ми бажаємо вивчати, чи не змінювалась активність діяльності правоохоронних органів щодо застосування методів боротьби з цими видами правопорушень, чи не проводилися територіальні зміни, чи не змінювалися одиниці виміру, а також методика обчислення показників.
3. Види середніх величин та техніка їх обчислення
Середня величина - це узагальнюючий показник, який характеризує усереднене значення будь-якої ознаки сукупності (наприклад, злочинності, розкриття злочинів або кількість справ, що розслідуються) за визначений період на певній території.
У правовій статистиці середні величини використовуються для обчислення: зміни у структурі злочинності; середньої кількості осіб, яка припадає на один злочин; характеристики зміни в середньому віці злочинців за окремими видами злочинів і за всією злочинністю в цілому; характеристики додержання процесуальних строків (середні строки досудового
слідства, розгляду кримінальних, цивільних та адміністративних справ); середньої величини збитків за окремими видами злочинів та ін.
В статистиці використовуються різні види середніх величин:
- середня арифметична величина,
- середня хронологічна величина,
- середня геометрична величина,
- середня квадратична величина,
- середня гармонічна величина,
- середні структурні величини (мода, медіана).
У правовій статистиці найбільш часто використовують середню арифметичну, значно рідше - середню гармонічну; середня геометрична застосовується тільки при обчисленні середніх темпів динаміки, а середня квадратична - при обчисленні показників варіації.
Розглянемо докладніше середні величини, які найбільш часто використовуються у правовій статистиці.
Середня арифметична величина. Середні арифметичні величини застосовуються тоді, коли первинні (вихідні) дані наведено в такому вигляді, що загальний обсяг ознаки для всієї сукупності можна одержати шляхом їх підсумовування в усіх одиницях. Середня арифметична величина буває:
- простою (незваженою);
- зваженою.
Середня арифметична проста (незважена). Якщо дані статистичного спостереження не згруповані, або згруповані варіанти варіантів (величину ознаки кожної окремої одиниці сукупності називають варіантою, або значенням досліджуваної ознаки) мають однакові частоти, то розраховується середня арифметична проста. Спочатку підсумовують значення всіх варіантів, а потім ця сума ділиться на загальну кількість одиниць сукупності (формула 5.8).
(5-8)
де Хап - середня величина ознаки;
Хі - значення окремої варіанти; п - кількість одиниць сукупності (обсяг сукупності).
Наприклад, кількість правопорушень у 10 населених пунктах регіону за звітний період становила: 3100, 3600, 4500, 4900, 5300, 5400, 5600, 5700, 5900, 6000. Стан злочинності одного населеного пункту сам по собі не може дати уявлення про її рівень у всьому регіоні. Для цього треба визначити середній рівень злочинності. Його в даному прикладі можна визначити так: підсумовуємо стан злочинності у всіх населених пунктах і одержаний піде^&§ок розділимо на число населених пунктів в обстежуваному регіоні. Це дасть таке рівняння:
3100 + 3600 + 4500 + 4900 + 5300 + 5400 + 5600 + 5700 + 5900 + 6000 ,опп
у = = 5200
лап 10
Тобто середньорічний рівень злочинності у регіоні становить 5200 злочинів - це проста середня арифметична величина. Простою її називають тому, що обчислюється простим підсумовуванням індивідуальних значень ознаки і діленням цієї суми на число значень.
Середня арифметична проста використовується дуже рідко, зазвичай лише тоді, коли сукупність повністю симетрична або має невелику кількість одиниць.
Середня арифметична зважена. Середня арифметична зважена завжди обчислюється тоді, коли окремі значення варіантів у сукупності повторюються кілька разів або коли ряд розподілу значення ознаки несиметричний. При обчисленні середньої арифметичної зваженої значення кожного варіанта (ознаки кожної одиниці сукупності) слід помножити на відповідну йому вагу (частоту, або повторюваність кожного варіанта) і суму цих добутків поділити на суму частот (загальну кількість одиниць сукупності). При цьому перемноження значень ознак
сукупності на кількість їх повторювання в сукупності (тобто варіантів на ваги) називаєтьс зважуванням, а одержана середня величина - зваженою (формула 5.9).
— = *//+ + - + */» = X */~ /с с
МЇ2+...+Л І/
де Хаз - середня величина ознаки;
X], х2, ... хп - значення ознаки одиниць сукупності; ґь ґ2, ... ^-повторення (частота, вага) кожного варіанта.
Використання середньої арифметичної зваженої дає змогу замінити багаторазове підсумовування однакових варіантів, як це має місце при обчисленні середньої арифметичної простої.
Середня величина завжди має числове вираження в тих самих одиницях виміру, що й первинні дані. При цьому її розмір обов'язково знаходиться в межах від мінімального до максимального значення ознаки і вона не може бути меншою за мінімальне і більшою за максимальне значення ознаки. Округлювати одержані дані можна лише таким чином, щоб не втратити реального змісту показника.
Частіше доводиться обчислювати середні арифметичні зважені з даних, наведених у статистичній звітності у вигляді інтервальних варіаційних рядів розподілу, коли значення варіантів подано не числом, а в межах інтервалу: від... до... Наприклад, у табл. 5.1 наведено дані про вік засуджених.
Таблиця 5.1
Кількість засуджених за віком за злочини проти власності________________________________
| Вік особи, років | Кількість засуджених,/ | Середина інтервалу, х, років | Добуток, |
| Від 14 до 16 | 14,5 | ||
| Від 16 до 18 | 16,5 | ||
| Від 18 до 25 | 21,5 | ||
| Від 25 до ЗО | 27,5 | ||
| Від ЗО до 50 | |||
| Від 50 до 65 | 57,5 | ||
| Від 65 і старше | 72,5 | ||
| Усього | - |
Щоб обчислити середній вік усіх 200 осіб, засуджених за злочини проти власності, спочатку необхідно визначити середній вік кожної групи, тому що вік у документах первинного обліку наводиться у вигляді інтервалів. Середній вік для кожної групи умовно приймають як середину кожного інтервалу. Вона обчислюється як середня арифметична проста умовно, оскільки в межах групи не завжди однаково зустрічаються особи різного віку^ередина першої вікової групи буде дорівнювати 14,5 року ((14+15): 2). Аналогічно обчислюється середина1 всіх інших інтервалів, крім останнього, бо в ньому відсутня верхня межа інтервалу. Останній інте