 |
|
ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ
ТЕОРІЯ СУДОВИХ ДОКАЗІВ
Мета викладання навчальної дисципліни "Теорія судових доказів" полягає у закріпленні, розширенні та поглибленні знань студентами щодо механізму формування доказів, їх перевірки та оцінки, а також особливостей доказування в особливих порядках кримінального провадження.
Основні завдання: засвоєння теоретичних та правових основ теорії судових доказів у кримінальному процесуальному праві; формування у студентів навиків до всебічного і повного аналізу завдань кримінального процесуального законодавства і доказового права; визначення кола проблемних питань та шляхів їх вирішення щодо збирання, перевірки та оцінки доказів і їх процесуальних джерел; розширення знань щодо співвідношення кримінально-процесуального пізнання і доказування; ознайомлення із особливостями процесу доказування в окремих стадіях кримінального судочинства; оволодіння знаннями щодо порядку здійснення доказування в особливих порядках кримінального провадження.
У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:
знати:
поняття теорії судових доказів у кримінальному провадженні;
завдання кримінального процесуального законодавства і доказового права;
умови та процесуальний порядок визнання доказів недопустимими;
співвідношення кримінально-процесуального пізнання і доказування;
елементи кримінально-процесуального доказування;
особливості процесу доказування в окремих стадіях кримінального провадження;
доказування при здійсненні кримінального провадження в особливих порядках;
уміти:
правильно тлумачити та застосовувати норми чинного законодавства, що встановлюють порядок збирання, перевірки та оцінки доказів і їх процесуальних джерел;
використовувати у практичній діяльності норми законів України які регламентують вказану діяльність.
ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ
Кримінальне процесуальне доказування– це діяльність слідчого, прокурора, слідчого судді і суду, а також інших учасників кримінального провадження, яка здійснюється у встановленій законом процесуальній формі й спрямована на збирання, перевірку та оцінку доказів з метою встановлення обставин, що підлягають доказуванню.
Предмет доказування– це така сукупність передбачених кримінальним процесуальним законом обставин, встановлення яких необхідно для вирішення кримінального провадження.
Межі доказування– такий обсяг доказового матеріалу, який забезпечує надійне і достовірне встановлення всіх обставин, які входять до предмета доказування.
Доказамив кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Субʼєкти доказування– це державні органи та посадові особи, на яких законом покладено обовʼязок щодо збирання, перевірки та оцінки доказів, а також інші особи, які вправі брати участь у такій діяльності.
Процесуальні джерела доказів– це форма закріплення та збереження фактичних даних.
Перевірка доказів –це діяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду з ретельного, всебічного й обʼєктивного визначення достовірності фактичних даних і доброякісності джерел їх отримання для правильного встановлення обставин кримінального провадження.
Оцінка доказівозначає зʼясування їх переконливості та придатності бути підставою для прийняття відповідного процесуального рішення.
Належнимиє докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Достовірність доказівозначає, що вони правильно, адекватно відображають матеріальні і нематеріальні сліди події, що досліджується.
Допустимість доказіввизначається законністю джерела, умов і способів їх одержання. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України (ст. 86 КПК України).
Достатніми є доказитоді, коли в своїй сукупності вони дають можливість слідчому, прокурору, слідчому судді, суду встановити усі передбачені законом обставини кримінального провадження на тому рівні знання про них, який потрібен для прийняття законного та обґрунтованого процесуального рішення. Так, наприклад, повідомлення про підозру обовʼязково здійснюється у випадку "наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення".
ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ