 |
|
Чують дзвін, та не знають, де він
У коло, утворене туристами, стають три-чотири гравці. Одному з них дають дзвіночок (він — ведучий), іншим двом-трьом зав'язують очі. Учасникам із зав'язаними очима треба спіймати ведучого, який, весь час дзвонячи, втікає від них. Гра триває 2—3 хв. Гравець, якому протягом цього часу вдається спіймати ведучого, стає ведучим, і гра повторюється. Перемагає учасник, який більше разів спіймає ведучого.
Гра виховує кмітливість, спритність, вміння орієнтуватися, увагу.
Слухай сигнал
Гравці утворюють коло. Ведучий — у центрі. За його сигналом усі роблять обумовлений рух (руки вперед, вгору, праву чи ліву руку вгору тощо) і повертаються у Вихідне положення (руки вниз). Якщо ведучий подав два сигнали, рух не виконується. Гравець, який помилився, робить крок уперед до центра, і гра продовжується. Перемагають ті, хто після 5—6 повторень гри залишиться далі за всіх від центра кола.
Варіант: Ведучий, виконуючи рух (руки вперед, угору, одну руку вперед, угору, одну руку вперед, угору, руки на голову, за голову тощо), каже: «Роби отак!», і всі гравці повторюють рух за ним. Якщо він сказав: «Роби так!», рух не повторюється. Хто помилився, робить крок уперед, до центра кола.
Гра виховує увагу, спостережливість.
У хлопців порядок суворий
Гравці в шерензі. За сигналом учителя вони розходяться по майданчику (залу) і наспівують:
У дітей порядок строгий,
Знають всі свої місця.
Ну, співайте веселіше:
Тра-та-та, тра-та-та!
Сигнал учителя. Гравці швидко шикуються в шеренгу в зазначеному місці. Місця шикування в процесі гри змінюються. Шикуватися можна не тільки в шеренгу, але й у колону. Гру можна проводити під музику.
Совушка
Виділяється «совушка». «Гніздо» «совушки» збоку від майданчика. Гравці на майданчику. «Совушка» у «гнізді».
По сигналом учителя «День наступає — всі оживають» діти вільно ходять, бігають, зображують метеликів, пташок, жуків. За сигналом «Ніч наступає — все завмирає» гравці «завмирають», зупиняються в тій позі, у котрій їх застав сигнал. «Совушка» виходить «полювати», тих, які заворушилися, веде у своє «гніздо». «День наступає — усі оживають». «Совушка» іде в «гніздо», гравці знову «оживають». Той, хто виконує роль «совушки» змінюється через 2—3 гри.
Гру можна проводити під музику: «День...» — музика грає голосно, «Ніч...» — музика грає тихо.
Ми — веселі хлопці
Всі гравці на одній стороні майданчика (залу). Один — той, хто водить, знаходиться в центрі майданчика. Діти дружно вимовляють:
Ми веселі дітлахи, Любим бігати та гратись. Ну ж бо, спробуй наздогнати!
Після цього діти перебігають на іншу сторону майданчика, той, хто водить намагається впіймати їх. Упійманий допомагає тому, хто водить при чергових перебіжках, затримуючи гравців. Варіанти:
1) упіймані активно допомагають тому, хто водить; }
2) упійманий починає водити, а той, хто водив, стає його помічником;
3) упійманий починає водити, а той, хто водив, приєднується до гравців.
Доганячки
Гравці вільно розташовуються на майданчику (у залі). Один із гравців буде водити. За сигналом він починає доганяти гравців і намагається до кого-небудь торкнутися. Упійманий починає водити. Він зупиняється, піднімає руку вгору і голосно говорить: «Я — доганячка!», після чого починає доганяти.
Варіанти:
1) при великій кількості учасників водитимуть декілька гравців (2—3);
2) гравця, який присів, не можна ловити («Доганячка з присіданням»);
3) гравець, рятуючись від того, хто водить, бере кого-небудь за руку — тоді до нього торкатися не можна («Доганячка — дай руку»);
4) гравці стрибають на одній нозі («Доганячка зі стрибками на одній нозі»).
Спритні діти
Гравці утворюють коло, взявшись за руки. У центрі кола той, хто водить. За сигналом вчителя діти вимовляють слова:
Ми веселі діти, Любим гратися й радіти, Раз, два, три, чотири, п'ять! Ну ж бо, спробуй нас догнать!
Після слова «лови» діти біжать до меж майданчика, той, хто водить ловить. Пійманий починає водити. Варіанти:
1) діти не тільки біжать до межі, а розбігаються по майданчику;
2) упійманий допомагає ловити інших гравців;
3) упіймані підраховуються;
4) упіймані стають на один крок назад;
5) гравцям під час вимови слів рухаються по колу вправо або вліво.
Два Морози
На одній стороні майданчика (залу) стають усі гравці, крім тих двох, які водять («Морозів»), «Морози» стоять на середині майданчика, лицем до гравців і промовляють:
Ми два брати, два Морози, Я Мороз —- червоний ніс (говорить один), Я Мороз — синій ніс (говорить інший), Хто з вас відважиться, Та й у путь-доріженьку відправиться? Діти дружно відповідають:
Не боїмося ми погроз,
І не страшний для нас мороз —
і перебігають на іншу сторону майданчика (залу). «Морози» в цей час намагаються піймати тих, які перебігають.
«Морози» змінюються через 2—3 перебіжки. Варіанти:
1) упіймані підраховуються;
2) упіймані «заморожуються» (стоять на тому місці, де їх заплямували «Морози»);
3) «заморожених» можна «відморожувати» (торкатися рукою під час чергових перебіжок);
4) «заморожені», не сходячи з місця, «заморожують» тих, які близько пробігають (торкаються рукою).
Вовк — у рові
По середині майданчика (залу) проводяться дві поздовжні паралельні лінії на відстані 50 — 70 см одна від одної — «рів». В рові засів «вовк». Всі інші гравці — «кози», вони знаходяться на одній із сторін майданчика (залу). За сигналом учителя «кози» перебігають на іншу сторону майданчика та перестрибують через «рів». «Вовки», не вибігаючи з «рову», ловлять «кіз».
Упіймані «кози» підраховуються. «Вовки» змінюються після 2—3 перебіжок.
Варіанти:
1) у рові може бути 2 — 3 «вовки»;
2) «кози» за сигналом учителя перестрибують через «рів» туди й назад, до нового сигналу;
3) упіймані «кози» залишаються в «рові».
Передача м'ячів
Всі гравці діляться на дві групи-шеренги, де стоять один до одного лицем на відстані 6 — 10 м. У перших гравців кожної шеренги по м'ячеві.
За сигналом учителя м'яч передається з рук у руки до кінця шеренги. Останній у шерензі, отримавши м'яч, ударяє ним об підлогу та передає м'яч у зворотному напрямку. Перші гравці, отримавши м'ячі, піднімають їх догори. Виграє команда, у якої м'яч першим був піднятий догори.
Шеренги міняються місцями та м'ячами.
Варіанти:
1) команди стоять не шеренгами, а півколами;
2) перші гравці, отримавши м'яч, не піднімають його догори, а передають
3) гравці можуть не стояти, а сидіти;
4) м'яч передається тільки з одного кінця в інший, і там останній гравець піднімає його догори;
5) передача м'ячів продовжується 2 — 3 разу підряд, і тільки тоді м'яч піднімається догори або передається вчителю.