 |
|
Шишки, жолуді, горіхи
Гравці стають трійками, утворюють кола, взявшись за руки. Кожний із трьох має назву: «шишка», «жолудь», «горіх». Один із гравців буде водити, він назви не має та знаходиться поза колами. Вчитель вимовляє: «горіхи» (або «жолуді» або «шишки»), і всі гравці, які мають ці назви, міняються місцями, а той, хто водить, намагається зайняти чиєсь місце. Якщо йому це вдається, то він стає «горіхом» (або «жолудем» або «шишкою»), а той, хто залишився без місця, буде водити.
Варіанти:
1) назви вимовляє не вчитель, а той, хто водить;
2) гравці стоять не в колах, а в колонах;
3) граючі стоять у шеренгах.
«Стій!»
Гравці, крім того, хто водить, утворюють коло та розраховуються за порядком номерів. Той, хто водить, стає в центрі кола, у нього маленький м'яч. З дозволу вчителя почати гру, той, хто водить, ударяє м'ячем об підлогу і називає номер. Всі гравці розбігаються, а гравець під названим номером починає водити та біжить до м'яча, намагаючись його скоріше взяти. Після чого гукає: «Стій!». Всі гравці зупиняються, а той, хто водить, намагається потрапити в кого-небудь м'ячем. Гравці ухиляються, не сходячи з місця. У кого попали м'ячем, той починає водити, і гра починається знову. Якщо той, хто водить, кинув у кого-небудь м'ячем і не попав, то він знову біжить за м'ячем, і гравці знову розбігаються.
Ноги від землі
Всі гравці вільно бігають по майданчику (залу), а той, хто водить, доганяє. Рятуючись від переслідування, гравці повинні зайняти таке положення, щоб ступні ніг ні до чого не торкалися: повиснути на чому-небудь, сісти на ослін, на мат, на підлогу, на вікно і підняти ноги, встати на коліна тощо. Гравців, у котрих «ноги від землі», торкатися не можна. Той, кого все ж наздогнали, буде водити, він піднімає руку вгору та говорить: «Я ловлю», і гра продовжується.
Зі стрічками
Всі гравці, крім того, хто водить, вільно розташовуються на майданчику (в залі), у них за поясом позаду кольорова стрічка (із паперу або з тканини), один кінець якої, завдовжки 20—ЗО см, вільно звисає. За сигналом учителя той, хто водить, починає доганяти гравців, намагаючись дістати стрічку. Якщо це йому вдається, то він закріплює стрічку в себе за поясом і починає тікати. Гравець, який залишився без стрічки, починає водити.
Хто далі кине?
Всі гравці діляться на 3—4 групи. Кожна група — шеренга. Шеренги стоять одна за одною. У кожного гравця першої шеренги є малий м'ячик (або мішечок із піском).
Від лінії метання, позначеної за два метри від першої шеренги, на відстані 10 м позначена перша, на відстані 12м друга і т. д. лінії кидків, паралельні до лінії метання.
Виділяються двоє суддів-лічильників, які знаходяться осторонь від лінії кидків.
За сигналом учителя гравці першої шеренги по черзі кидають м'ячі. Судді-лічильники визначають дальність кожного падіння м'яча в окулярах: м'яч, кинутий за першу лінію, дає команді одне очко, за другу лінію — два очка і т. д. Виграє команда, що набрала більше очок.
М'ячі (або інші предмети), кинуті гравцями першої шеренги, збираються гравцями цієї ж шеренги та передаються гравцям наступної шеренги.
Варіанти:
1) ліній кидків проводиться усього три: 15—20—25 м і за кидки дається від одного до трьох очок;
2) кидки повинні виконуватися визначеним способом;
3) кидки робляться через мотузку, натягнуту на певній висоті (2—3 м);
4) кожний кидає по два м'ячі, один правою, інший лівою рукою.
М'яч середньому
Всі гравці утворюють коло. Коло ділиться на два півкола — дві команди. З кожної команди виділяється середній, який стає в середині кола, лицем до своєї команди. Кожний середній стоїть у позначеному колі (діаметром 1—1,5 м) або в квадраті. У кожного середнього по м'ячеві (волейбольний, футбольний). За сигналом учителя середні кидають м'ячі гравцям своєї команди, тим, які стоять першими у півколі (справа або зліва). Гравці, отримавши м'яч, перекидають його назад тому, хто водить, а той другому гравцеві й так доти, поки середній отримає м'яч від останнього гравця своєї команди. Отримавши м'яч від останнього гравця, середній піднімає м'яч вгору. Виграє команда, що закінчила перекидання першою.
Варіанти:
1) перекидання м'ячів продовжується два-три рази підряд;
2) гравці, крім того, хто водить, сидять півколом;
3) команди шикуються колами, кіл може бути 2—3—4;
4) після перекидання м'яча всіма гравцями один раз відбувається швидка зміна середніх, перший стає середнім, а середній стає на місце першого. Гра продовжується доти, поки всі гравці не побувають у ролі середніх.
Білі ведмеді
На майданчику (в залі) позначається «крижина». На «крижині» два «ведмеді». Інші гравці — «ведмежата». За сигналом учителя «ведмеді», тримаючись за руки, починають ловити «ведмежат», «ведмежата» тікають. Упіймане «ведмежа» відводять на «крижину». Коли на «крижині» буде два «ведмежати», вони також беруться за руки та починають ловити і т. д. Гра продовжується доти, поки будуть переловлені усі «ведмежата». При повторенні гри водитиме той, кого довше усіх не могли впіймати, він же вибирає собі другого «ведмедя».
Зайці в городі
На майданчику позначаються два концентричні кола, одне велике — 8—12 м у діаметрі, інше мале — 2—4 м. Мале коло — «будиночок сторожа», у ньому «сторож» — той, хто водить. Велике коло — «город». Всі гравці — «зайці» — знаходяться за великим колом. За сигналом учителя «зайці» стрибають у коло, по колу, вистрибують із нього. «Сторож» бігає по «городі», намагається впіймати «зайців», а упійманих відводить у свій «будиночок». Коли буде зловлено 3—4 «зайці», вибирається новий «сторож».
Виклик номерів
Всі гравці діляться на дві однакові команди та стають у шеренги лицем один до одного, на відстані 6—10 м. Кожна шеренга (одна справа, інша зліва) розраховується за номерами. Осторонь від шеренг, на відстані 8—10 м, лежать м'ячі. Вчитель називає будь-який номер, наприклад, «вісім». Восьмі номери обох команд біжать до м'ячів, оббігають їх і повертаються на свої місця. Той гравець, який прибіг швидше, приносить своїй команді очко. Вчитель викликає якийсь інший номер, біжать інші номери, й так само один із них приносить своїй команді очко. Так продовжується доти, поки всі гравці не будуть викликані. Виграє команда, що набрала більше очок.
Варіанти:
1) команди стоять не в шеренгах, а в колонах;
2) команд не дві, а три-чотири;
3) оббігається не тільки м'яч, а й уся шеренга або колона;
4) змінюється спосіб пересування: стрибками на двох ногах, на одній нозі, навприсядки тощо;
5) у пункті повороту пролізти через обруч, перекласти м'яч із одного кола в інше, переставити булаву тощо;
6) шеренги (колони) не стоять, а сидять;
7) замість м'ячів можна встановити кілочки, прапорці, булави.
Порожнє місце
Всі гравці, крім того, хто водить, утворюють коло. Той, хто водить, йде за колом і доторкається до одного з гравців, після чого біжить у будь-яку сторону кола. Гравець, до якого доторкнулися, біжить у протилежну сторону. Кожний із них намагається швидше прибігти до утвореного порожнього місця. Хто прибіжить раніше, той стає в коло, а хто спізнився, починає водити.
Варіанти:
1) не бігти за колом, а стрибати на одній чи на двох ногах;
2) граючі стоять по двоє, тримаючись за руки, тих, які водять, теж двоє й вони тримаються за руки.
Відгадай, хто?
Гравці розташовуються півколом. Перед півколом, спиною до гравців, стоїть той, хто водить, очі в нього закриті. За вказівкою вчителя, у повній тиші до нього тихо підходить один із гравців і доторкається до нього, після чого швидко, але тихо повертається на своє місце. Тільки-но гравець доторкнувся до того, хто водить, учитель починає рахувати: «Раз, два, три!» Після слова «три» три, хто водить, відкриває очі, повертається і намагається впізнати, хто до нього підходив. Якщо впізнає — стає в півколо, а той, хто підходив, починає водити. Варіант: усі гравці сидять.
Що змінилося?
Гравці, крім того, хто водить, сидять на лавах. За 5—6 метрів, спиною до гравців, стоїть той, хто водить, очі в нього закриті. Він повільно рахує до п'яти (можна до 8—10). У цей час гравці щось змінюють: пересідають, міняються місцями, беруть руки назад, нахиляють голову, згинають одну ногу тощо). Той, хто водить, закінчивши рахувати, повертається до гравців і знову рахує до п'яти (до 8—10), а в цей час намагається запам'ятати розташування гравців. Порахувавши, повертається спиною до гравців і знову рахує до п'яти (до 8—10). За цей час гравці ще щось змінюють, той, хто водить, повертається і, рахуючи до п'яти, намагається визначити зміни. Якщо він все правильно визначає, то сідає на лаву, а на його місце стає новий гравець. Варіанти:
1) водити починає той, хто, змінивши позу, був розгаданий;
2) змінювати можна не пози учасників, а розташування предметів, що лежать на підлозі (скакалки, булави, прапорці, кубики, м'ячі), і їхню кількість;
3) гравці можуть стояти.