 |
|
Визначення ступеня забрудненості атмосфери
До шкідливих речовин відносять хімічні речовини природного чи штучного походження, дія яких на біологічні може призвести до негативних наслідків.
Гранично допустима концентрація шкідливої речовини в повітрі робочої зони (ГДКр. з)- концентрація [6], яка при щоденній (крім вихідних) роботі протягом 8 годин (не більше 40 годин у тиждень), на протязі всього робочого стажу не повинна визивати захворювання чи відхилення в стані здоров'я, що можуть бути виявлені сучасними діагностичними методами досліджень, у процесі роботи працюючого чи у віддалені строки життя сучасного або майбутнього поколінь.
Робочою зоною [6] вважається простір висотою до 2 метрів над рівнем підлоги чи площадки, на яких працює людина.
Робоче місце працюючого - це місце, на якому працюючий знаходиться більшу частину свого робочого часу (більш 50% або 2 години безперервно), це вся робоча зона при роботі в різних ії пунктах.
Для населених пунктів встановлюється два нормативи гранично-допустимої концентрації:
Максимально-разова гранично допустима концентрація шкідливої речовини в повітрі населених пунктів (ГДКМ. Р) [6] - концентрація речовини в повітрі населених пунктів, що не викликає при вдиханні на протязі 20 хвилин рефлекторних реакцій в організмі людини.
Гранично допустима концентрація середньодобова (ГДКс. д) [6] - це концентрація шкідливої речовини в повітрі населених пунктів, яка не повинна викликати пряму чи непряму дію на людину при необмежено довгому вдиханні.
На Україні встановлено ГДК більш ніж для 500 речовин. Гранично-допустимі концентрації можуть використовуватись як норматив для оцінки стану атмосфери лише у випадку наявності однієї шкідливої речовини. Але на практиці у атмосфері одночасно знаходяться декілька шкідливих речовин. У цьому випадку використовують комплексний показник забруднення атмосфери, що враховує вплив на стан атмосфери всіх шкідливих факторів:
Сi,
де: Yi - одиничний індекс забруднення для і - тої речовини; qср, - середня концентрація і - тої речовини; ГДКс. д. - середньодобова гранично - допустима концентрація для і-тої речовини; Сі-безрозмірна константа, що приводить ступінь шкідливості і-тої речовини до шкідливості сульфур діоксиду (прийнятого для порівняння), у залежності від того до якого класу шкідливості належить забруднююча речовина.
Також встановлена величина ЛД50 - середньо смертельна доза шкідливої речовини, що викликає смерть половини піддослідних тварин.
У залежності від класу шкідливої речовини, що використовується, чи виробляється на виробництві, встановлена п'ятибальна санітарна класифікація промислових підприємств та об'єктів (табл.2). Для кожного класу підприємств визначений розмір санітарно-захисної зони.
Санітарно-захисна зона [6] - це ділянка території навколо виробництва, яка є своєрідним бар'єром, що відділяє виробництво від житлових масивів, зменшуючи вплив підприємства на населення.
Таблиця 2 - Класи шкідливості хімічних сполук в залежності від їх токсичності.
| Показники | Класи шкідливості | |||
| І Дуже шкідливі | II Високо-шкідливі | III Помірно шкідливі | IV Мало шкідливі | |
| ГДКр. з., мг/м3 | Менше 0,1 | 0,1 - 1,0 | .1-10 | Більше 10 |
| (ЛД50) при введені в шлунок, мг/кг маси тіла | Менше 15 | 15 - 150 | 150-5000 | Більше 5000 |
У санітарно-захисній зоні дозволяється розташовувати:
підприємства, окремі будівлі та споруди, з виробництвами меншого класу шкідливості;
пожежні депо, лазні, пральні, гаражі, будівлі управлінь, конструкторські бюро, науково-дослідні установи, що обслуговують дане підприємство;
приміщення для чергових аварійних служб, стоянки транспорту, електростанції, системи водопостачання й відведення стічних вод, очисні споруди.
У санітарно-захисній зоні не допускається розташування дач, жилих будинків, спортивних споруд, профілакторіїв, лікарень, шкіл, дитячих закладів.
Використання санітарно-захисних зон для сільськогосподарського виробництва визначається за узгодженням з органами Агропрому і санітарно - епідеміологічної служби.
Для зменшення пагубної дії виробництва на об'єкти, що розміщені неподалік санітарно-захисних зон, насаджують зелені рослини. Ці насадження поділяють на:
ізолюючі посадки (із густопосадженими деревами) - можуть знижувати забрудненість території на 25-35% завдяки розсіюванню шкідливих речовин, відхиленню забрудненого повітряного потоку, а також внаслідок поглинаючої дії зелених насаджень;
фільтруючі посадки - ажурні за структурою, добре провітрюються, виконують роль механічного й біологічного фільтра на шляху проходження забрудненого повітря.
Згідно з нормативно-технічною документацією нормування якості навколишнього природного середовища здійснюється з метою встановлення гранично допустимих норм впливу на навколишнє середовище, що гарантує екологічну безпеку населення та збереження генетичного фонду, забезпечує раціональне використання і відтворення природних ресурсів за умов стійкого розвитку господарської діяльності. В Україні розроблені та діють нормативи ГДК, перевищення котрих за певних умов негативно впливає на здоров'я людини.
У табл.3 наведено ГДК деяких найбільш поширених шкідливих речовин. Як видно навіть з цього невеликого переліку, нижня межа токсичності шкідливих речовин, тобто їх ГДК, сильно відрізняється.
Таблиця 3 - Гранично допустимі концентрації (мг/м3) деяких шкідливих речовин для повітря населених місцевостей.
| Речовина | ГДКС. д. | ГДКм. р. | К |
| Тверді речовини (пил) | 0,15 | 0,2 | 3,0 |
| Сульфур (IV) оксид | 0,05 | 0,5 | 1,0 |
| Нітроген (IV) оксид | 0,04 | 0,085 | 0,8 |
| Нітроген (I) оксид | 0,06 | 0,4 | 1,2 |
| Карбон (II) оксид | 3,0 | 5,0 | |
| Амоніак | 0,04 | 0,2 | 0,8 |
| Гідроген хлорид | 0,2 | 0,2 | 4,0 |
| Гідроген ціанід | 0,01 | - | 0,2 |
| Кадмій оксид | 0,001 | - | 0,02 |
| Плюмбум | 0,0003 | 0,03 | 0,006 |
| Сірководень | 0,005 | 0,03 | 0,1 |
| Бенз (а) пірен | 0,000001 | - | 0,00002 |
| Фенол | 0,003 | 0,01 | 0,06 |
| Формальдегід | 0,003 | 0,035 | 0,06 |
| Гідроген фторид | 0,005 | 0,2 | 0,1 |
Примітка: К - ГДКреч /ГДКSO2. На територіях, які підлягають посиленій охороні, встановлюються більш жорсткі вимоги - ГДК повинні бути зменшені на 20%.
У табл.3 ГДКс. д. - середньодобова гранично допустима концентрація забруднювача в повітрі, котра не справляє на людину опосередкованої шкідливої дії при цілодобовому вдиханні; ГДКм. р. - максимально-разова гранично допустима концентрація забруднювача в повітрі (населених місць), що не викликає рефлекторних реакцій в організмі людини.
Деякі із забруднюючих речовин мають ефект сумації чи ефект потенціювання.
Речовини, для котрих не визначені ГДК населених місць, оцінюються за орієнтовними безпечними рівнями впливу (ОБРВ).
Для того, щоб визначити стан забруднення повітря декількома речовинами, що діють одночасно, часто використовують комплексний показник - індекс забруднення атмосфери (ІЗА). Для його розрахунку, нормовані на відповідні значення ГДК, середні концентрації домішок за допомогою розрахунків приводять до концентрації (коефіцієнт К в табл.3), а отримані значення додають. Отриманий таким чином показник ІЗА вказує, у скільки разів сумарний рівень забрудненості атмосфери кількома речовинами перевищує ГДК сульфур (IV) оксиду.
Для кожного населеного пункту визначено конкретний перелік п'яти пріоритетних домішок, за котрими розраховується індекс забруднення атмосфери ІЗА5.
Викиди характеризуються кількістю забруднюючих речовин, їхнім хімічним складом, концентрацією, агрегатним станом.
Промислові викиди поділяються на організовані та неорганізовані. Організовані промислові викиди - це викиди, що надходять в атмосферу через спеціально споруджені газоходи, повітропроводи та труби.
Неорганізовані викиди надходять в атмосферу у вигляді ненаправлених потоків внаслідок порушення герметизації, невиконання вимог охорони атмосфери при навантаженні та розвантаженні, порушення технології виробництва або несправності обладнання.
За агрегатним станом викиди поділяються на IV класи: І - газоподібні та пароподібні; II - рідкі; III - тверді; IV - змішані.
За величиною маси викиди об'єднані в 6 груп, т/доб: 1 група - маса менше 0,01 включно; 2 група - від 0,01 до 0,1; 3 група - від 0,1 до 1; 4 група - від 1 до 10; 5 група - від 10 до 100; 6 група - понад 100.
Викиди підлягають періодичній інвентаризації, під котрою слід розуміти систематизацію відомостей про розподіл джерел викидів на території об'єкта, їхню кількість та склад.
Метою інвентаризації є: визначення викидів шкідливих речовин, що надходять в атмосферу від об'єктів; оцінка впливу викидів на навколишнє середовище, встановлення ГДВ або ТПВ; вироблення рекомендацій з організації контролю викидів; оцінка стану очисного обладнання та екологічності технологій і виробничого обладнання; планування черговості природоохоронних заходів.
Інвентаризація здійснюється один раз на 5 років згідно з Інструкцією з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферу. Джерела забруднення атмосфери визначаються на основі схем виробничого процесу підприємства. Для діючих підприємств контрольні точки встановлюються по периметру санітарно-захисної зони. Заміри параметрів викидів здійснюють працівники лабораторії підприємства або лабораторії санітарно-епідеміологічної станції.
Основними параметрами, котрі характеризують викиди забруднюючих речовин в атмосферу, є вид виробництва, джерело виділення шкідливих речовин, джерело викиду, число джерел викидів, координати розташування викиду, висота джерела викиду, діаметр устя труби, параметри газоповітряної суміші на виході з джерела викиду (швидкість, об'єм, температура), характеристика газоочисних пристроїв, види та кількість шкідливих речовин тощо.
Шкідливі речовини, що потрапляють в атмосферу від промислових та транспортних підприємств, енергетичних установок, транспортних засобів, розчиняються в повітрі та переносяться рухомими потоками повітря на великі віддалі. Розсіювання забруднень призводить до зниження концентрації шкідливих речовин в зонах їхнього викиду та до одночасного збільшення площ із забрудненими повітрям.
На характер поширення шкідливих речовин в атмосфері та на величину зон забруднення впливають метеорологічні умови (горизонтальний та вертикальний рух мас повітря, їх швидкість, температура, вологість, дощ, сніг, наявність хмар).
Крім метеорологічних факторів, на розсіювання забруднень впливає рельєф місцевості, наявність лісів, водоймищ, гір тощо. На забрудненість міст та населених пунктів впливає їхнє планування та озеленення.
Розрахунок забруднення атмосфери викидами промислових підприємств виконується згідно з Методикою розрахунку концентрацій в атмосферному повітрі шкідливих речовин, що містяться у викидах підприємств (ОНД-86) або за Збірником методик розрахунку концентраційних викидів в атмосферу забруднюючих речовин різними виробництвами.