Главная | Обратная связь

Проблеми примусового виконання мирової угоди, укладеної під час виконавчого провадження

На сучасному етапі законодавець не відносить мирову угоду до виконавчих документів. Тому є проблеми із забезпечення реалізації прав сторони мирової угоди укладеної під час примусового виконання рішення і визнаної судом, та виконання її умов, якщо протилежна сторона відмовляється добровільно виконувати ці положення.

Лише за умови дотримання сторонами законодавчих вимог щодо надання мировій угоді так званої судової форми – постановлення ухвали суду про визнання мирової угоди – можна говорити про можливість видачі виконавчого листа для її примусового виконання, щоб у сторони з’явилася можливість з допомогою застосування засобів державного примусу спонукати недобросовісного контрагента до виконання своїх зобов’язань за мировою угодою.Щоб вирішити проблему , чи є ухвала про визнання мирової угоди виконавчим документом – чи не є, потрібно розкрити зміст понять: 1)підстава виконання – це судові постанови та акти ін.. юрисдикційних органів , які відповідно до прямої вказівки закону підлягають примусовому виконанню в порядку ВП. 2) виконавчий документ – це виданий відповідно до акта уповноваженого державного органу чи посадової особи документ складений за чітко визначеною формою на основі якого органи ДВС безпосередньо здійснюють примусове виконання.Ухвала суду про визнання мирової угоди навіть якщо до її змісту віднесені положення мирової угоди є підставою виконання, а не виконавчим документом.Для гарантованості захисту прав усіх суб’єктів під час розгляду питання про примусове виконання мирової угоди на стадії виконання рішення і не виконаної добровільно , суд який розглядає це питання має за результатами постановляти ухвалу, зокрема, щоб у заінтересованих осіб була можливість її оскаржити.

Мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання у процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше 3-денного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання. Розглядаючи ці звернення, суд має право перевірити і не визнати мирову угоду або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб. Суд повинен роз'яснити сторонам наслідки таких процесуальних дій і перевірити, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. За результатами розгляду суд постановляє ухвалу про прийняття відмови стягувача від примусового виконання або ухвалу про визнання мирової угоди.

22. Проблемні питання, які виникають під час видачі дубліката виконавчого листа або судового наказу.

Замість втраченого оригіналу викон. листа або суд. наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням держ. виконавця видати його дублікат. Заява про видачу дубліката розглядається в суд. засіданні з викликом сторін і заінтер. осіб. їхня неявка не с перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката. За видачу дубліката викон. листа або суд. наказу стягувачу справляється плата в розмірі, вст.. КМУ. Відповідно до ст. 18 ЗУ«Про ВП» держ. виконавець відкриває виконавче провадження за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа. Головним і найбільш поширеним виконавчим документом є виконавчий лист. Безумовно, це має бути оригінал виконавчого листа. Тому в разі втрати виконавчого листа або судового наказу стягувач або державний виконавець можуть звернутися до суду із заявою, поданням про видачу дубліката виконавчого листа замість втраченого оригіналу. Заява стягувана або подання державного виконавця подаються до суду, який ухвалив рішення, на підставі якого був виданий втрачений виконавчий лист. Неявка повідомлених про місце і час судового засідання зазначених осіб не є перешкодою для розгляду і вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу.

За результатами розгляду заяви або подання державного виконавця суд постановляє ухвалу. Як на ухвалу про видачу дубліката, так і на ухвалу про відмову у видачі дубліката виконавчого листа може бути подано апеляційну скаргу. Суб'єктами оскарження, таким чином, можуть бути відповідно сторони, їх представники, заінтересовані особи, державний виконавець.

23. Рішення суду за результатами розгляду скарги на діяння державного виконавця та йогореалізація.

За результатами розгляду скарги загальний суд постановляє рішення, а господарський – ухвалу, які мають відповідати вимогам відповідно до ЦПК та ГПК. Заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються загальним і господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до ЦПК та ГПК. Виходячи зі змісту ст. 248²⁴ЦПК у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов’язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Суд згідно ЦПК постановляє одну з можливих ухвал:1) або про задоволення скарги, в резолютивній частині якої у разі вст. обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або ін.. посадових осіб ДВС задовольнити вимогу заявника і усунути порушення або ін.. шляхом поновлює його порушені права і свободи. 2.) або про відмову у задоволені скарги якщо оскаржувані рішення , дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або ін.. посадової особи органів ДВС і права чи свободи заявника не було порушено. В ухвалі про задоволення скарги суд має чітко вст..яким чином слід поновити права. Така ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. Чинний ЦПК не надає суду повноваження допускати негайне виконання ухвали за результатами розгляду скарги на діяння держ. виконавця.

24. Роз'яснення судового рішення.

Якщо рішення суду с незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою пос­тановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. 2. Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. 3. Заява про роз'яснення рішення суду розглядається протягом 10 днів. Неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця не перешкоджаєрозгляду питання про роз'яснення рішення суду. 4. Ухвала, в якій роз'яснюється рішення суду, надсилається особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, якщо рішення суду роз'яснено за його заявою.

1. Однією з вимог, якій має відповідати судове рішення, є його ясність, визначеність, зрозумілість. У судовому рішенні в ясній формі має бути дано відповідь на головні питання справи: про долю позову, розмір задоволеної вимоги тощо. У резолютивній частині рішення не повинно бути умов, що викликають спір при виконанні рішення. Невиконання цієї вимоги при постановленні рішення можна виправити роз'ясненням рішення. 2. Прохання роз'яснити судове рішення можуть заявити особи, які беруть участь у справі, а також орган виконання, якщо рішення суду не виконано або не скінчився строк виконавчої давності. Суд, який вирішив справу, роз'яснює рішення своєю ухвалою, на яку може бути подано апеляційну скаргу. У судове засідання викликаються сторони, але їх неявка не перешкоджає вирішенню питання про роз'яснення рішення, якщо у суду є достовірні дані про їх належне повідомлення про час і місце розгляду справи. Роз'яснення рішення - це більш повний, ясний, зрозумілий виклад тих фрагментів рішення, які здебільше знаходяться у резолютивній частині та розуміння яких викликає труднощі, але не внесення змін у сутність рішення і не вирішення тих питань, що не були предметом судового розгляду

25. Роль суду у виконавчому провадженні є досить важ­ливою і багатоаспектною.

До компетенції судів ЗУ «Про ВП» та ЦПК віднесено досить широке коло питань, але всі вони можуть бути поєднані у дві групи: 1)розгляд заяв (подань) держав­ного виконавця, стягувачів, боржників про вирішення певних питань щодо руху виконавчого провадження, а також 2)справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадо­вої особи державної виконавчої служби. Аналіз предмета судової діяльності при розгляді цих справ свідчить про те, що суд у ВП виконує відповідно дві основні функції: забезпечувальну та контрольну. Реалізація забезпечувальної функції відбувається через попереднє санкціонування судом найбільш важливих процесуальних виконавчих дій, вчинення яких потребує встановлення додаткових гарантій закон­ності та дотримання відповідних прав їх учасників, які, власне, і за­безпечуються судом.Контрольна функція суду реалізується шляхом розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадо­вої особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, якими порушено права чи свободи учасника виконавчого провадження.

Забезпечувальна функція суду реалізується при вирішенні правових питань, про які йде мова у ч. 1 ст. 368 ЦПК:1)про негайне виконання судових рішень; 2)видача виконавчих листів; 3)оформлення виконавчого листа, виправлення помилок у ньому та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню; 4) роз’яснення судових рішень; 5)затвердження мирової угоди та інші.Згідно з діючим законодавством ці питання вирішуються у судових засіданнях із постановленням відповідних ухвал. Контрольна функція суду реалізується тільки при розгляді справ, що порушуються за ініціативою заінтересованих осіб, які вважають порушеними свої права чи свободи під час ВП. Серед таких справ слід виділити: 1)розгляд скарг на постанову про відкриттяВП; 2)розгляд скарг на постанову про відмову у відкритті ВП; 3) розгляд скарг на постанову про закриття ВП; 4)розгляд скарг на постанову про закінчення ВП; 5) розгляд скарг на оцінку майна та інші.

26. Суб'єкти, об'єкти та строк оскарження діянь державного виконавця

Відповідно ЗУ «Про ВП» визначено перелік можливих об’єктів оскарження: рішення, дії або бездіяльність державного виконавця. Всі ці об’єкти охоплюються поняттям «діяння» державного виконавця. Чинним ЦПК, ЗУ « Про ВП», Інструкцією про проведення виконавчих дій , частково визначено які рішення, дії або бездіяльність органів ДВС можуть бути оскаржені до суду, цей перелік не є вичерпним, оскільки питання щодо таких звернень можуть буди дуже різноманітними. В судовій практиці найчастіше зустрічаються оскарження стягувачами: пропуску виконавцями строків відкриття ВП, строків вчинення викон. дій, винесення постанов про повернення викон. листів, постанов про зупинення, закінчення ВП тощо; а боржники оскаржують: відкриття ВП виконавцями, опис та арешт майна, вст.. вартості арештованого майна, відмову у закінченні ВП. ЗУ «Про ВП» визначає, що діяння державного виконавця або ін.. посадової особи ДВС можуть бути оскаржені до керівництва органів ДВС, якщо їх оскарження передб. цим З, обмежує права цих осіб на захист.

Оскаржувати діяння виконавця мають право лише сторони. У ЗУ «Про ВП» суб’єктами права на звернення визначено стягувача, боржника, сторін. Щодо ін.. учасників ВП та осіб , які залучаються до проведення виконавчих дій, то для них передбачений зовсім ін.. порядок оскарження діянь держ. виконавця – адмін.. судочинство. Дії та бездіяльність кожної особи, а тим більше державного службовця можуть бути оскаржені особою, яка вважає, що її права порушено. Дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до суду або до начальника, якому підпорядкований державний виконавець. ЗУ «Про ВП» визначає, що рішення, дії або бездіяльність держ. виконавця та ін.. посадових осіб ДВС можуть бути оскаржені стягувачем та ін.. учасниками ВП (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований держ. виконавець, або до керівника відповідного органу ДВС вищого рівня чи до суду. Суд повинен перевірити наявністьв особи права на звернення до суду з такою скаргою. Суд має врахувати, що скаржник повинен мати особисту заінтересованість, в результатах ВП. При поданні скарги суд перевіряє її за критерієм форми та змісту.