Здавалка
Главная | Обратная связь

Лекція № 9. ДИТЯЧА ЗЛОЧИННІСТЬ

Чому діти скоюють злочини? Це питання щороку стає все актуальнішим, адже криміногенна ситуація у підлітковому середовищі в Україні останнім часом постійно погіршується. Найпоширенішими злочинами серед неповнолітніх залишаються крадіжки. Досліджуючи причини та умови, що сприяли їх скоєнню, їх мотиви, злочини можна поділити на скоєні в силу складних життєвих обставин, та на ті, що вчинені, бо "нічого робити", що типово для підліткового середовища. Відомі випадки, коли дитина скоює суспільно небезпечне діяння через те, що вдома їй не створені елементарні умови. Інколи вона просто голодна, а тому змушена йти на злочин, аби прогодуватися самостійно. Безумовно, за таких обставин виникає цілий ряд питань до органів опіки та піклування, освіти, служб у справах дітей, підрозділів кримінальної міліції у справах дітей і дільничних інспекторів міліції. Бо їх співробітники мали б стежити, чи дитина потребувала допомоги. Причиною є й пасивна позиція громадськості, нерідко сусідів (приклад – ЗМІ писали про родину зі Львова, яка роками не випускала дітей з хати і які у шкільному віці навіть ходити не могли).

Інша ситуація, коли підлітки прагнуть самоствердитися за рахунок кримінальних вчинків: приклад – група дітей забирає мобільний телефон у молодшого за віком неповнолітнього. При тому, що всі вони мають свої телефони. Тобто заради знущання над слабшим.

Більшість дітей легко піддається впливу оточуючих – як позитивному, так і негативному. А тому важливим моментом сімейного виховання є довіра дітей до батьків, яка проявляється у тому, що батьки знайомі з товаришами, друзями свого сина чи доньки. Саме батькам відомі проблеми, що хвилюють дитину. І саме вони – перші порадники й захисники. Коли у родині дитина не знаходить спільної мови з батьками, у школі мав би працювати інститут практичних психологів та соціальних педагогів (на жаль, діє надто слабко, не в усіх загальноосвітніх закладах). Так, у сільських школах таких працівників немає.

Ще одна з причин становлення неповнолітніх на злочинний шлях – це їхня незайнятість корисним дозвіллям, особливо у період шкільних канікул у містах. Так, учні вчиняють навіть наругу над могилами. При чому це діти, чиї сім’ї матеріально забезпечені. Судячи зі слів неповнолітніх, розваги на кладовищі є звичайним явищем. У таких випадках батьки не виконують вимог ст. 150 Сімейного кодексу України, оскільки вони зобов’язані піклуватися про духовний та моральний розвиток своєї дитини, тому несуть адміністративне покарання і сплачують штраф за своїх неповнолітніх дітей.

Педагогічні працівники, згідно з вимогами ст. 56 Закону України "Про освіту", зобов’язані настановами та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі. Учителі, учні яких скоїли суспільно небезпечні справи, явно не виконали покладених на них законодавством обов’язків щодо прищеплення дітям загальнолюдських принципів моралі.

Інша проблема – це незайнятість дітей після школи. Прокурорськими перевірками дотримання Закону України "Про позашкільну освіту" з’ясовано, що позашкільною освітою охоплено лише незначний відсоток від загальної кількості дітей шкільного віку. На рівні органів освіти не володіють даними щодо охоплення позашкільною освітою дітей, які перебувають на обліку в підрозділах кримінальної міліції у справах дітей Міністерства внутрішніх справ. В Україні багатьом родинам не по кишені гуртки і музичні чи художні школи. Врешті, діти опиняються на вулиці.

Зростає відсоток дітей, які втікають з дому. Деякі школярі не бажають відвідувати школу, мотивуючи свою відмову тим, що їм там не комфортно. Вони не відчувають себе в безпеці при спілкуванні з учителями та однолітками. Це пояснюється тим, що усупереч ст. 56 Закону України "Про освіту" в загальноосвітніх закладах допускають факти жорстокого поводження учнів з однолітками, а також педагогів з дітьми. Так, ЗМІ висвітлили дії вчителя однієї зі шкіл, яка обрала дещо незвичні методи для навчання дітей 1-го класу (здавлювала рукою шию, грюкала указкою по парті та кричала), чим доводила малолітніх до плачу. Потім деякі школярі застосовують подібні методи при спілкуванні між собою. Так зростає відсоток травмувань учнів під час бійок, що погіршує криміногенну ситуацію у підлітковому середовищі.

Як зазначають дослідники, розвиток злочинності в Україні по основних показниках наближається до загальносвітових тенденцій. За реєстрованим рівнем злочинності ми нижче, ніж індустріальні країни, але спостерігається дуже високий темп приросту злочинів. На стан дитячої злочинності великий вплив має перехід до ринкових відносин й поява таких феноменів, як конкуренція, безробіття, інфляція – від чого страждають родини. Серед підлітків з'явилися нові види злочинності, зокрема рекет. Дедалі більше поширюються дитяча проституція, серед молоді зростає кількість алкоголіків, наркоманів. Опитування учнів (вік 14-17 років, половина - дівчатка) показало, що 52,8 % часто вживають спиртні напої, 10,2 % хоча разів у життя пробували наркотичні, а 9,8 % — токсичні речовини. Фактично кожен десятий ризикує стати хронічним алкоголіком, нарко- чи токсикоманом. У старшому шкільному віці агресивність йде в основному від юнаків, від дівчат значно рідше. Агресія зазвичай трапляється при протиставленні себе дітям, дорослим чи старшим; у конфліктах між окремими молодіжними групами; при регуляції відносин всередині молодіжної групи з допомогою фізичної сили. В основі усіх відхилень підліткового поведінки лежить нерозвиненість соціально-культурних потреб, бідність духовного світу, відчуження. Молодіжна злочинність – це зліпок з соціальних відносин. За даними дослідження, яке проводив інститут проблем молоді, 91 % опитаних старшокласників відповіли, що реальна влада в Україні належить мафії. На жаль, мало хто з молоді замислюється над тим, що діюче в Україні право – закон, указ, повноваження, обов’язок, заборона – не може жити і діяти без масової правосвідомості, не може підтримувати ні сім’ю, ні державу, ні особистість.

Причиною злочинної поведінки є агресія у родині по відношенню до дітей. З цього погляду в Україні йде розробка і обговорення проекту “Створення системи ювенальної юстиції України”, за якою дитина матиме право звернутися в суд при порушенні її прав. Практика для України нова і, очевидно, не швидко може бути втілена. Паралельно з першим етапом розвитку ювенальної юстиції має проводитися реформування системи досудового слідства таким чином, щоб на першому плані стояло питання забезпечення неповнолітнього правом на захист. Кожен неповнолітній, котрого буде притягнуто як підозрюваного чи обвинуваченого, підсудного або свідка, в обов’язковому порядку забезпечується адвокатом. Слідчі дії щодо неповнолітніх мають проводитися лише у присутності адвоката. Крім адвоката, має бути присутнім і дитячий психолог. У системі ювенальної юстиції передбачається створення спочатку модельних, а потім і спеціалізованих судів, що дасть можливість розглядати справи про злочини неповнолітніх найбільш кваліфікованим суддям, які, крім юридичної освіти, матимуть знання з дитячої психології та педагогіки. Для створення цієї системи в Україні необхідно підготувати й прийняти відповідну законодавчу базу, внести зміни та доповнення до кримінального та кримінально-процесуального кодексів, особливо щодо видів та мір покарання. Для неповнолітніх такий вид покарання, як позбавлення волі, повинен застосовуватися виключно у разі вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, за інші види злочинів до неповнолітніх повинні застосовуватися види покарань, не пов’язані з позбавленням волі. Наприклад, відшкодування шкоди потерпілій стороні. Також мають буті переглянуті закони щодо підвищення заробітної платні вихователям дитячих садків, загальних шкіл, шкіл та училищ соціальної реабілітації. Реалізація запланованого можлива лише у разі постійного контакту з урядовцями та внесення до бюджету статей щодо фінансування затвердженої робочою групою програми дій.

Нині протиправні дії дітей до 14 років не тягнуть кримінальної відповідальності. Відповідають за дітей батьки чи вихователі. У період від 14 до 18 років школярі підпадають під покарання лише за важкі злочини, причому запобіжні заходи до них застосовуються менш суворі, ніж до дорослих. Кримінальний кодекс визначає вік, з якого можливе настання кримінальної відповідальності, а також встановлює низку особливостей щодо кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх. Кримінально-процесуальний кодекс також встановлює особливості провадження у справах про злочини неповнолітніх. Зокрема, визначає перелік обставин, що підлягають встановленню (характеристика особи неповнолітнього; умови його життя та виховання; обставини, що негативно впливали на його виховання; наявність або відсутність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність); виняткові випадки затримання неповнолітнього та взяття його під варту. Встановлює особливості вчинення процесуальних дій за участю неповнолітнього, порядок застосування до нього примусових заходів виховного характеру при розгляді справи судом. Передбачає можливість закриття кримінальної справи за злочин невеликої та середньої тяжкості, вчинений неповнолітнім. У свою чергу, голова представництва ЮНІСЕФ в Україні Юкіе Мокуо зазначила, що у кожного випадку скоєння дитиною злочину є своя історія та передумови, які можна передбачити, а отже – не допустити виникнення проблем із законом у неповнолітніх. Юкіе Мокуо наголосила на неприпустимості утримання дитини до 14 років під вартою в ізольованих закладах, навіть у разі скоєння нею злочину, та на необхідності створення програм з профілактики та реабілітації дітей, потужної бази даних про дітей, які вчинили правопорушення та механізмів моніторингу дотримання прав дитини.

При проведенні комплексного дослідження злочинності неповнолітніх вчені виділили ряд чинників, які обумовлюють протиправну поведінку неповнолітніх, серед яких і негативний вплив засобів масової інформації, пропаганда насильства, збочень, наркотиків і алкоголізації, легкого життя, злочинної діяльності, проституції.

Варто відмітити, що станом а січень минулого року в установах відбування покарань України знаходилось 1432 неповнолітніх. Більше половини з них (54,8%) засуджені до позбавлення волі строком від 3 до 5 років. 58,3% - раніше притягувались до кримінальної відповідальності, не пов'язаної з позбавленням волі, а 24,9% - до засудження ніде не навчались та не працювали. Очевидно, що така ситуація не є прийнятною.

Сьогодні в суспільстві обговорюються такі шляхи виправлення ситуації. Пропонується удосконалення нормативно-законодавчої бази, а саме:

– переглянути нормативи щодо штату соціальних педагогів та практичних психологів у загальноосвітніх закладах;

– ст.166 Кримінального кодексу України доповнити ч. 2, яка б передбачала кримінальну відповідальність батьків за скоєння неповнолітніми злочинів (у разі злісного невиконання батьками своїх обов’язків);

– передбачити Кримінальним кодексом України спеціальну норму щодо відповідальності педагогічних працівників за антипедагогічні методи виховання.

На сьогодні Україна визнала такі міжнародні документи, спрямовані на захист прав дітей: Конвенція ООН з прав дитини (1989 року), Керівні принципи ООН з попередження злочинності серед неповнолітніх та Правила ООН щодо захисту неповнолітніх, позбавлених волі (1990 року); Рекомендація Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо нових засобів роботи з злочинністю серед неповнолітніх і ролі правосуддя у справах неповнолітніх (2003 року); Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи державам членам щодо соціальної реакції на злочинність серед неповнолітніх (1987 року); Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи щодо ролі раннього психологічного втручання з метою профілактики злочинності (2000 року); Європейська конвенція про здійснення прав дітей (1996 року).





©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.