Здавалка
Главная | Обратная связь

Поняття про клінічну і біологічну смерть



Одним з вагомих питань медичної науки взагалі, і судової медицини зокрема, є питання про кінцевий етап життя - смерть. Цій проблемі присвятили свої праці багато відомих учених - медиків і біологів: К. Бернар, Р. Вірхов, І.І.Мечников. Саме І.І. Мечников у 1903 році дав науці про смерть її сучасну назву - «танатологія». Багаторічне вивчення цього явища дозволило виділити загальну і окрему танатологію. Загальна танатологія вивчає процеси вмирання, генез і причини, діагностичні можливості встановлення факту та часу смерті, зокрема трупних явищ, дає визначення поняттю «смерть». Значне місце у розвитку загальної танатології належить працям Г.В. Шора. Змістом окремої танатології є вивчення комплексу питань, пов'язаних з окремими, цілком конкретними, причинами смерті, перебігом цього процесу за різноманітних ушкоджень та хвороб.

Розділ танатології, що вивчає всі види насильної та раптової смерті, називається судовою танатологією. Одним з головних питань танатології є визначення самого терміна «смерть». «Смерть - це незворотне припинення основних життєвих функцій організму (кровообігу, дихання, функцій центральної нервової системи)».

Перехід від життя до смерті - не є одномиттєвим, цей процес називається вмиранням ї складається з ряду послідовних етапів:

а) передагональний стан - людина непритомна, артеріальний тиск безупинно знижується, тони серця значно послаблені, дихання поверхневе, часте; різко знижені рефлекси;

б) термінальна пауза - свідомість, дихання, пульс, серцебиття, рефлекси відсутні;

в) агонія (конання) - свідомість втрачена, але час від часу на коротку мить повертається, дещо частішає пульс та серцебиття, а дихання, навпаки, рідке й до того ж глибоке;

г) клінічна смерть - повне пригнічення свідомості, рефлексів, дихання, діяльності серця: цей стан триває впродовж 5-8 хвилин. Протягом цього часу ще можна повернути організм до життя;

ґ) біологічна смерть - розвиток необоротних змін у діяльності центральної нервової системи, дихання та кровообігу.

Процес вмирання не завжди відбувається однаково. Залежно від його тривалості розрізняють повільну та швидку смерть. За останньої перебіг усіх етапів швидкоплинний, конання може бути або зовсім відсутнє, або вкрай коротким. Повільна смерть характеризується тривалою агонією (впродовж діб і тижнів), саме тому її називають агональною.

У медицині прийнято поділяти смерть на природну і неприродну - дві основні категорії причин смерті.

Природна смерть - закономірне закінчення діяльності організму внаслідок повного вичерпання його фізіологічних можливостей (при глибокій старості, значній недоношеності або за наявності несумісних з життям вад анатомо-фізіологічного розвитку).

Неприродна смерть - кінець життя внаслідок хвороби або ушкодження - раніше, ніж вичерпані фізіологічні запаси організму.

Неприродна смерть може бути насильною й ненасильною, раптовою (наглою).

Причини насильної смерті: а) вбивство, б) самогубство, в) випадковість. Ці три поняття становлять правову (юридичну) основу класифікації смерті, позаяк лікар не завжди має достатньо критеріїв для визначення сутності того, що сталося.

Ненасильна смерть - це смерть, яка сталася за обставин, коли жодна правова норма не порушена. Смерть може трапитися внаслідок хвороби або бути природною. У деяких випадках обставини, що їй передували: раптовість, відсутність захворювання, гарне самопочуття напередодні, викликають сумніви щодо насильного характеру смерті. Найчастіше йдеться про можливе отруєння. Зазначене є підставою для обов'язкового судово-медичного дослідження трупів раптово померлих людей.

Одна з найсуттєвіших проблем, що постає перед лікарем, це констатація самого факту смерті.

Теоретично можна вважати, що смерть настає, коли припиняється діяльність «вітального триніжника» - серця, легень, головного мозку. Відсутність достовірних ознак діяльності серцево-судинної, дихальної та центральної нервової системи й дає можливість запідозрити, що життя припинилося, настала смерть.

Для того, щоб упевнитися у припиненні функції кровообігу, треба переконатися у відсутності:

а) пульсу, зокрема й на сонних артеріях;

б) серцебиття впродовж 1-2 хвилин;

в) кровотечі при розрізах периферійних артерій;

г) скорочень серця при рентгеноскопії грудної клітки;

ґ) «зубців» на електрокардіограмі, так звана німа електрокардіограма.

Про відсутність функції дихання свідчать:

а) нерухомість грудної клітки та передньої черевної стінки;

б) відсутність дихальних шумів при аускультації;

в) відсутність екскурсій легенів при рентгеноскопії грудей.

Про припинення діяльності центральної нервової системи свідчить:

а) втрата свідомості (непритомність);

б) відсутність рефлексів;

в) зміна форми зіниці на щілиноподібну при здавлюванні ока, так зване «котяче око», або симптом Бєлоглазова;

г) німа електроенцефалограма.

Проте відсутність видимих ознак життя не є достовірною ознакою смерті. Сумніви щодо незворотності зазначених явищ зникають лише за наявності абсолютних явищ смерті (трупних плям, трупного охолодження, заклякання тощо), які розвиваються тільки в мертвому тілі.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.