Здавалка
Главная | Обратная связь

Стимуляція основного обміну речовин



Потенціювання дії адреналіну на серцево-судинну систему

4. Катаболічна дія

Збільшення потреби організму у кисні

6. Стимуляція лактації

 

Дефіцит гормонів щитоподібної залози у дорослому віці призводить до:

Зниження основного обміну речовин

2. Розвитку виразки шлунка

Мікседеми

4. Гіпотонічних станів

5. Розвитку бронхіальної астми

 

Для гормонів якої залози характерно наступне: підвищення основного обміну, збільшення потреби в кисні, підвищення температури тіла, прискорюється розпад білків, жирів, вуглеводів.

1. Прищитоподібної залози

Щитоподібної залози

3. Пішлункової залози

4. Навколовушної залози

5. Мозкового шару наднирників

 

Дефіцит гормонів щитоподібної залози у дитячому віці призводить до розвитку:

Кретинізму

2. Мікседеми

3. Гігантизму

4. Карликовості

5. Гіпотиреозу

6. Кахексії

 

Дефіцит гормонів щитоподібної залози призводить до розвитку:

1. Мікседеми

2. Гальмування формування мозкової тканини, кісток, органів і тканин

3. Гіпертермічних станів

4. Гіпертонічної хвороби

5. Стенокардії

6. Кретинізму

 

Для дії L-тироксину характерно:

Дія розвивається поступово через 7-12 днів

2. Дія розвивається миттєво

3.Тривалість ефекту зберігається 1-2 доби

Терапевтичний ефект триває 2-4 тижні

5. Дія розвивається через 1 - 2 доби

Для трийодтироніну характерно:

Максимальний терапевтичний ефект розвивається через 24-48 години

Можливий розвиток гіпертиреозу, що обмежує його застосування

3. Розвиток дії повільний через 8-10 днів

4. Тривалість ефекту 2-4 тижні

Eфективніший за L-тироксин в 3-5 разів

Продукцію тиреотропного гормону гальмують:

1. Тиротропін

2. Інсулін

Дийодтирозин

Калію йодид

Розчин Люголю

6. Паратгормон

Синтез і продукцію тиреоїдних гормонів гальмують:

1. Тиротропін

2. Інсулін

3. Паратгормон

Мерказоліл

Препарати йоду

6. Радіоактивний йод

Фолікули щитоподібної залози при гіпертиреозі руйнуть:

1. Фтор радіоактивний

Йод радіоактивний

3. Мерказоліл

4. Левотироксин

5. Трийодтіронін

До стимуляторів виділення ендогенного інсуліну відносять:

Похідні сульфонілсечовини

2. Природні інсуліни

Бутамід

Глібенкламід

5. Преднізолон

6. Логест

Дія інсуліну спрямована на:

1. Засвоєння тканинами глюкози

2. Засвоєння тканинами кисня

Анаболічну дію

4. Катаболічну дію

Стимуляцію процесів ліпогенезу

Підвищення синтезу глікогену

Дія інсуліну спрямована на:

1. Регуляцію обміну білків, жирів, вуглеводів і мінералів

2. Пригнічення синтезу нуклеотидів

3. Пригнічення взаємодії Т- і В-лімфоцитів

Зменшення глюкозурії, поліурії, полідипсії

5. Стимуляції виділення глюкокортикоїдів

6. Стимуляцію біосинтезу нуклеотидів

Дія інсуліну спрямована на:

Припинення схуднення при цукровому діабеті (анаболічна дія)

2. Збільшення діурезу

Зникнення булімії

Зменшення поліурії

5. Збільшення поліурії

6. Кальцифікацію кісток

 

Дія інсуліну спрямована на:

1. Зниження обміну вуглеводів, білків і жирів

Припинення схуднення і зникнення булімії при цукровому діабеті

3. Збільшення рівня глюкози крові







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.