 |
|
До шкільного навчання
Діагностична карта
П.І.__________________________________ Вік ______ Стать ________
| Психологічні особливості дитини | Рівні прояву (високий, середній, низький) | Примітки |
| 1. Особливості афективно-емоційної сфери: | ||
| 1) тривожність | ||
| 2) переживання страхів | ||
| 3)агресивність | ||
| 2. Особливості особистості: | ||
| 1) самооцінка | ||
| 2) рівень домагань | ||
| 3) ступінь виразності супідрядності мотивів | ||
| 4) прояв ступеня стійкості інтересів | ||
| 3. Морально-вольова сфера: | ||
| 1) рівень виразності домагання на визнання | ||
| 2) прояв негативних реакцій | ||
| 3) виразність вольових якостей у поведінці | ||
| 4. Спілкування і міжособистісні відносини | ||
| 1) рівень товариськості | ||
| 2) рівень конфліктності | ||
| 3) прагнення до лідерства в грі | ||
| 4) прояв пасивності | ||
| 5) соціометричний статус | ||
| 5. Особливості розвитку пізнавальної сфери: | ||
| 1) прояв уважності | ||
| 2) ступінь виразності переважного виду пам’яті: | ||
| а) довільна | ||
| б) мимовільна | ||
| 3) ступінь сформованості логічної пам’яті | ||
| 4) переважаючий вид мислення: | ||
| а) наочно-діюче | ||
| Психологічні особливості дитини | Рівні прояву (високий, середній, низький) | Примітки |
| б) конкретно-образне | ||
| в) логічне | ||
| 5) уміння міркувати, виділяти головне, істотне | ||
| 6) ступінь розвитку уяви: | ||
| а) відтворює | ||
| б) творчо відтворює | ||
| 7) прояв вольових якостей: | ||
| а) самостійності | ||
| б) наполегливості | ||
| в) ретельності | ||
| 8) прояв здатності до емпатії | ||
| 6. Ступінь готовності до навчання в школі |
Зі змістом картки може ознайомитися завідувач дитячим закладом, старший методист, вихователь, медична сестра. Усі необхідні відомості про результати проведених обстежень повідомляються батькам.
Ідея психологічного моніторингу дітей здавна підтримувалася провідними психологами та педагогами (В.А. Давидов, А.К. Маркова, Л.С. Славіна та ін.). Сьогодні вона розробляється в контексті реалізації якого є особистість дитини, унікальність його психічної індивідуальності. Ця лінія чітко простежується у працях відомих українських психологів А.Г. Бала, С.Д. Максименка, В.В. Рибалка та ін. Психодіагностика розглядається у структурно-компонентному складі особистісно орієнтованого підходу до виховання: «… необхідним методичним компонентом особистісного підходу має бути спеціальний психодіагностичний інструментарій, який дозволяє здійснювати всебічне пізнання особистості конкретної дитини».
Психолог повинен здійснювати масове комплексне вивчення психічного розвитку дитини та діагностику за запитом.
Комплексне вивчення психічного розвитку дошкільників дає змогу запобігти появу проблем або нівелювати їх вплив на розвиток дітей. Планове обстеження потрібне й для оптимізації гармонійного психічного розвитку дитини, своєчасного виявлення й підтримки підвищених здібностей.
Діагностика за запитом. Окрім масового обстеження, актуальною формою психодіагностики, яку здійснює дитячий психолог, є обстеження дітей за запитом вихователя або батьків.
Загальні проблеми визначення готовності дитини
до шкільного навчання
Проблема готовності дітей до шкільного навчання останнім часом стала предметом гострих дискусій як серед науковців, так і серед широкого кола громадськості.
Цікаво відзначити, що із 53 держав, де початок систематичного шкільного навчання припадає на 7 років, 20 є країнами колишнього соцтабору, які опинились у компанії таких окраїн цивілізації як Гондурас, Гватемала, Папуа Нова Гвінея, Буркіно Фасо, Руанда чи Замбія. Серед розвинутих багатих країн до школи в 7 років ідуть тільки діти Швейцарії, Швеції, Норвегії та Фінляндії. Уже зараз 78% із 217 країн, що подають свої освітні звіти до ООН, не дозволяють відтер мінування початку систематичного шкільного навчання після досягнення дитиною шкільного віку. Причому цей «шкільний вік» наступає у 4 роки – в одній країні, в 5 років – у 32 країнах, у 6 років – у 131 країні, у 7 років – у 53 країнах.
За умов, коли перенести початок навчання неможливо, перед дошкільне тестування повинно носити не констатуючий, а прогностично-діагностичний характер.
У вітчизняній психології утвердилась думка, що психологічна готовність дитини до школи визначається системою вимог, які пов’язані зі зміною соціальної позиції дитини в суспільстві, а також зі специфікою навчальної діяльності в молодшому шкільному віці. У структурі психологічної готовності розглядають інтелектуальну (розумову), особистісну (соціальну, мотиваційну), фізіологічну (емоційно-вольову) готовності як її компоненти.
Як уже було вищесказано, традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний. Досить вдалу характеристику дає Н.І. Гуткіна. Вона вважає, що «під інтелектуальною зрілістю розуміють диференційоване сприйняття (перцептивна зрілість, що включає виокремлення фігури із фону); концентрацію уваги; аналітичне мислення, що виражається в здатності осягнення основних зв’язків між явищами; можливість логічного запам’ятовування; уміння відтворювати зразок; а також розвиток тонких рухів руки і сенсорна координація.
Емоційна зрілість в основному розуміється як зменшення імпульсивних реакцій і можливість протягом тривалого часу виконувати не надто привабливі завдання.
До соціальної зрілості належить потреба дитини у спілкуванні з однолітками й уміння підпорядковувати свою поведінку законам дитячих груп, а також здатність виконувати роль учня в ситуації шкільного навчання».
Поряд з наведеними вище складовими у структурі шкільної готовності виділяється ряд умінь, які є безпосередніми передумовами оволодіння дитиною цілеспрямованою навчальною діяльністю.
Отже, методику психологічної діагностики побудовано відповідно до принципу достатнього мінімуму – оцінюються тільки ті психічні якості дитини, без знань яких неможливо визначити ступінь її готовності до шкільного навчання.
Найголовніша якість – розумова активність дитини. Вона виявляється у прагненні дитини навантажувати себе різними розумовими діями: сприймати нові предмети, запам’ятовувати вірші, ставити різноманітні запитання перед дорослими, опановувати нові слова та вирази тощо. Надзвичайно важливим показником розумового розвитку дитини є системність уявлень, знань про навколишнє, про життя природи.
Ступінь обізнаності дитини, її світоглядні уявлення найзручніше з’ясовувати в умовах бесіди.