 |
|
Категорiальнi та соцiальнi ознаки дитячої субкультури
Модуль 3. Дитяча субкультура як чинник соціалізації дітей дошкільного та молодшого шкільного віку
Тема. Категоріальні та соціальні ознаки дитячої субкультури
План лекції
1. Поняття «дитяча субкультура», соціальні детермінанти її формування.
2. Структурні компоненти дитячої субкультури, їх характеристика.
3. Дитячий фольклор - складова субкультури дошкільників та молодших школярів. Значення дитячого фольклору.
Категорiальнi та соцiальнi ознаки дитячої субкультури
Світ дитинства - невід’ємна частина людського суспільства. Суспільство не зможе пізнати себе, не зрозумівши закономiрностi дитинства, водночас не зможе зрозумiти свiт дитинства без знань про особливостi культури дитинства. По-перше, тому, що iндивiдуальний розвиток дитини вiдбувається не в соцiальному вакуумi, а в багатоплановому спiлкуваннi зi свiтом дорослих i однолiткiв. Це добре видно на прикладi дитячих irop, що моделюють доросле життя. Свiт дорослої культури нiби накладається на дитяче світосприйняття, у якому провідна роль належить емоційно - чуттєвому фактору.
По-друге, дитина одушевляє навколишній свiт, насичує його емоційним забарвленням. Вона перетворює у своїй уяві предмети дiйсностi, драматизує стосунки з однолітками i на цiй основi формує й відтворює найважливішу культурну якiсть людини у створенні iдеапьних цінностей.
По-третє, дитина завжди пов'язана з предметним свiтом: на основi чуттєвого досвiду в неї формується первинний понятійний апарат, що, безумовно, не можна вважати абсолютною копiєю дорослих уявлень, тобто дiти формують власний - дитячий свiт, свiт унiкальної культури.
Дитинство як особливий специфiчний етап у розвитку особистості можна зрозуміти тільки з урахуванням вiкового переживання символiзму, тобто через систему дитячих уявлень, образiв, почутгiв i настроiв, у яких дитина й сприймае культуру дорослих людей, осмислюючи власний життєвий шлях.
стереотипах, уявленнях, обрядах, ритуалах i наборi цiнностей, тобто на всьому тому, що й становить змiст будь-якоi субкультури, дитячої в тому числі.
Сутнiсть понятгя „культура"
Слово „культура" походить вiд латинського „культивувати", тобто обробляти ґрунт, саме в такому розумiннi воно використовувалось до початку XVIII ст. Пiзнiше його стали відносити й до людей, якi вiдрiзнялися витонченими манерами, начитаністю, музикальністю тощо. У повсякденній лексиці, на рiвнi масової свiдомостi, слово „культура" дотепер асоцiюється з вихованістю, художньою ерудицією.
Представники еволюцiонiстського напрямку (Е.Тейлор) розглядали культуру як сукупність окремих елементів: вірувань, традицій, мистецтва, що ускладнюються в процесі розвитку.
Так званi нормативнi визначення культури пов'язанi зi способом життя спільноти. Так, згiдно з К.Уiсслером, „спосiб життя, яким iде громада або плем'я, вважається культурою. Культура племенi є сукупнiсть вiрувань i практик"
Велику rрупу становлять „психологiчнi" визначення культури. Так, У Самнер визначае культуру як „сукупнiсть пристосувань людини до її життєвих умов". Р Бенедикг розумiє культуру як придбану поведiнку, що кожним поколiнням людей повинна засвоюватися заново.