Клас V. Матка, розділена перетинкою.
- розділена повністю, - розділена частково. Особливості клінічної картини вад розвитку матки і вагіни залежить від форми аномалії та можуть супроводжуватися: 1) відсутністю менструацій і неможливістю статевого життя (аплазія матки і піхви); 2) повною затримкою відтоку менструальної крові з утворенням гематосальпінксу, гематометри (атрезія гімену, перетинка, аплазія частини чи всієї вагіни при функціонуючій матці); 3) однобічною затримкою відтоку менструальної крові з утворенням гематокольпосу, гематометри (додаткова замкнена піхва, додатковий замкнений ріг матки); 4) звичним невиношуванням вагітності (внутрішньоматкова перетинка); 5) складнощами при статевому житті (дві матки, повна чи неповна вагінальна перетинка). Больовий синдром характерний для всіх видів вад розвитку, та його інтенсивність і характер мають особливості, зумовлені формою аномалії розвитку. При атрезії гімена, аплазії частини вагіни і подвоєнні вагіни і матки з частковою аплазією однієї вагіни найбільш характерним є періодичний, наростаючий за інтенсивністю ниючий біль. При аплазії всієї вагіни при функціонуючій матці і у хворих з додатковим функціонуючим рогом матки больовий синдром має переймоподібний характер, зростаючий за інтенсивністю. Аплазія піхви і матки (синдром Рокитанського—Кюстера—Майєра) — вада розвитку, для якого характерна вроджена відсутність піхви і матки (матка звичайно має вид одного або двох рудиментарних м'язових валиків), нормальна функція яєчників, жіночий фенотип і каріотип (46, хх), часто зустрічаються поєднання з іншими вродженими вадами розвитку (скелету, органів сечовиділення, шлунково-кишкового тракту). Основні скарги пацієнток — відсутність менструацій і неможливість статевого життя. При вадах розвитку статевих органів проводиться оперативне лікування в залежності від виду аномалії: абдомінальним і ендоскопічним доступами. Неправильні положення статевих органів жінки Основними факторами, які сприяю збереженню нормального положення жіночих статевих органів є наступні: . 1. Власний тонус статевих органів, залежний від правильного функціонування усіх систем організму, в першу чергу рівня статевих гормонів. 2. Взаємовідношення внутрішніх статевих органів, погоджена діяльність діафрагми, черевної стінки, тазового дна. 3. Підвішуючий (круглі, широкі зв'язки, власні зв’язки яєчників, лійко-тазові зв’язки яєчників), закріплюючий (крижово-маткові, основні - кардинальні, матково-міхурові, міхурово-лобкові зв'язки), підтримуючий (три шари м'язів і фасцій тазового дна) апарати матки; Класифікація аномалій положень статевих органів: а) підняття матки; б) опущення матки; в) неповне випадіння матки; г) повне випадіння матки; д) виворіт матки; є) зміщення матки по горизонтальній осі; є) неправильний нахил матки; ж) перегин матки. Випадіння статевих органів - це зміщення їх вниз. Розрізняють: 1) цистоцеле - вибухання задньої стінки матки в просвіт вагіни; 2) цисто - уретроцеле - поєднання цистоцеле із зміщенням проксимальної частини сечевипускного каналу. з) ректоцеле - вибухання прямої кишки в просвіт вагіни. 4) ентероцеле - вибухання петель тонкої кишки в просвіт вагіни. Ступінь випадіння встановлюють по максимальному зміщенню органу відносно постійних анатомічних орієнтирів, наприклад площини входу у вагіну, чи площини, яка проходить через сідничні ості. Причини неправильного положення жіночих статевих органів поділяються на три головні групи: 1. Вроджені — родинний анамнез геніального пролапсу - наслідок дефекту властивостей сполучної тканини тазу, або дефектом іннервації тазових м'язів. 2. Набуті — ушкодження тазового дна в результаті акушерської травми, або з обставин життєдіяльності. 3. Старіння — як втрати гормональної підтримки в менопаузі та виснаження репаративних властивостей організму. Клініка. При випадінні статевих органів хворі скаржаться на почуття тяжкості, ниючий біль в крижово-поперековій ділянці. Біль відсутній при вставанні, посилюється протягом дня, полегшується, коли хвора лягає. Діагностика. Під час обстеження потрібно звернути увагу на обстеження загального фізичного стану пацієнтки включно з вимірюванням маси тіла, висоти, стоячи без взуття. Треба звернути увагу на положення пацієнтки, присутність широких смужок розтягнення на передній черевній стінці (часті пологи, астенія). При огляді зовнішніх геніталій звертають увагу на: 1) атрофію вульви будь-якого ступеня; 2) опущення і випадіння стінок вагіни і матки; 3) аномалії розвитку жіночих статевих органів; 4) стан леваторів і шийки матки; 5) топографію сечового міхура і прямої кишки. Лікування неправильного положення статевих органів може бути консервативним, або хірургічним, що визначається індивідуально. Серед існуючих методів лікування: · загально-зміцнюючі, · ортопедичні (песарії Томаси, Ходжа, Шультце); · хірургічні. До загально-зміцнюючих належить зниження патологічно збільшеного інтраабдомінального тиску регулюванням маси тіла пацієнтки, зміною умов життя, уникненням підіймання тягарів, зменшення ускладнюючих респіраторних факторів. Покращити еластичність тканин статевого тракту та кровопостачання можна завдяки призначенню системної та місцевої замісної гормональної терапії. Для зміцнення м'язів тазової діафрагми і системи тазових сфінктерів розроблена спеціальна тривала програма ізометричного їх скорочення. Ортопедичні методи. Для пацієнток, які вимагають механічної підтримки пролапсу, може бути корисним застосування відповідного маткового песарія. Маткові кільця є різних розмірів і форм, що потребує їх індивідуального підбору. У хворих із атрофічним вагінітом перед використанням песаріїв за 4—6 тижнів до їх введення назначають місцеву естрогенну терапію. Серед ускладнень цього методу лікування найчастіше зустрічаються вагініт, пролежні стінок вагіни з формуванням нориць. Для їх профілактики проводять медичні огляди, частота яких визначається індивідуально. Силіконові маткові круглі кільця змінюють 1 раз у 2 місяці. Інші песарії для запобігання ускладнень потрібно на ніч видаляти. Оперативний підхід у лікуванні неправильних положень жіночих статевих часто є оптимальним. Мета операції — на тривалий час видалити всі дефекти опорних структур. Для досягнення найбільшої ефективності результатів операції об'єм оперативного втручання повинен ліквідовувати причини, які спричинили зміщення, відповідати ступеню випадіння та зберігати топографічні співвідношення між органами. Оперативні втручання з приводу неправильних положень статевих органів зазвичай виконують вагінальним доступом. При випадінні матки виконують вагінальну екстирпацію матки. Перевагою її є одномоментна передня та задня кольпорафія, корекція ентероцеле. Якщо жінка бажає зберегти дітородну функцію, виконується операція гістеропексії. При цьому матка фіксується абдомінальним доступом до крижово-остистих зв'язок, або крижово-маткові зв’язки до передньої повздовжньої зв'язки крижа. В останньому випадку операція називається сакрогістеропексія, а крижово-маткові зв'язки фіксуються до крижа не безпосередньо, а за допомогою синтетичної сітки чи частини фасції. Етапи хірургічних методів: кольпоперінеопластика, ампутація шийки матки, серединна кольпоперінеографія (операція Лефора-Нейгебайера), операція вкорочення круглих маткових зв'язок шляхом фіксації їх до передньої стінки матки, вентро суспензія матки за круглі зв'язки, вентрофіксація матки, вагінальна екстирпація матки і пластика промежини. V. План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.
* в конкретних методичних рекомендаціях з дисципліни розподіл часу доцільно дати у хвилинах; ** форми контролю і засоби навчання конкретно визначаються кафедрою для кожного з етапів заняття; засоби контролю теоретичної та практичної підготовки студентів повинні бути стандартизованими.
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|