Главная | Обратная связь

Основні психічні розлади при маніакально-депресивному психозі (F-31) та його судово-психіатрична оцінка.

Маніакально-депресивний психоз (МДП), або (біполярний афективний розлад F-31, циркулярний психоз, циклофренія) –захворювання, що має перебіг у формі маніакальних і депресивних фаз, розділених між собою найчастіше інтермісіями, тобто повною відсутністю психічних розладів під час цих світлих проміжків і збереженням властивих хворому до початку захворювання особистісних характеристик, навіть після багатьох років захворювання. Частіше хворіють жінки віком 35–55 років (70% захворювань на МДП). Значну роль у генезі цього захво-рювання відіграє обтяжена спадковість (80% випадків) та інші захворювання.

Маніакальна фаза МПДвизначається клінічною картиною ведучого в цій фазі маніакального синдрому. Характеризується підвищеним радісним настроєм, прискоренням темпу мислення, мовним і руховим (психомоторним) збудженням – т. зв. маніакальною тріадою основних симптомів.

Для хворих характерна переоцінка своїх можливостей, здібностей і т. д. Це, здебільшого, стосується фізичних можливостей хворих, професійної діяльності, творчості. Через надто бурхливу діяльність, загальне пожвавлення, відчуття припливу сил у всіх цих сферах довкола хворого – на роботі, вдома, в лікарні відбувається справжня дезорганізація, реальний безлад.

Прискорення мислення нерідко доходить до свого найвищого вираження – “стрибка ідей” (фуга іде арум), коли одна думка находить на іншу, спостерігається віршоподібне римування висловлювань, декламуються вірші, співаються пісні, навіть у недоречних ситуаціях.

Свідомість та орієнтація хворих в оточуючому середовищі у маніакальному стані переважно зберігаються. Вони стають надокучливими, в усе втручаються, не фіксують уваги на неприємностях, багатомовні, жартівливі та гомінкі в поведінці. Пониження критики супроводжується переоцінкою власних можливостей; можуть виникати ідеї величності, через наявність яких хворі стверджують про свої надзвичайні можливості, привабливість і фізичну силу. Підвищуються потяги, що проявляються у марнотратстві, сексуальних та алкогольних ексцесах, характерних висловлюваннях еротичного змісту. В цей період хворі можуть допускати невиправдані фінансові витрати, вчиняти крадіжки, брати хабарі, укладати невигідні угоди і давати обіцянки, які неможливо виконати. Всі ці явища можуть підсилюватися дією алкоголізації. Коли збудження досягає своїх крайніх меж, хворі можуть ставати брутальними й агресивними.

Клінічні прояви найчастіше бувають у формі веселої або тяжкої, гнівливої манії. Значно рідше, переважно у літніх хворих, виникають маячення реформаторства, високого соціального походження, виключних можливостей.

Депресивна фаза МДПнерідко починається поступово, із соматичних, вегетативних проявів. Порушується сон, характерні ранні прокидання, розбитість і загальмованість зранку, тривожні побоювання, невиразні страхи, неможливість зосередитися, зниження працездатності. Хвороба маскується у своїх проявах під різні соматичні захворювання через домінування фізичних симптомів над психічними – це т. зв. “маскована”, ларвована (прихована) депресія. Нині ця форма депресивних станів дедалі більше розповсюджується.

При поглибленні розладів з’являються основні ознаки розгорнутого депресивного синдрому: подавлений настрій з нудьгою, ідеаторна та рухова загальмованість, депресивна тріада.

Для депресивної фази характерні ідеї самозвинувачення, самоприниження, гріховності; такі хворі вважають себе винними перед сім’єю, друзями, суспільством. Характерним є скорботний вираз обличчя, скутість рухів, зігнута, схилена постава. Іноді спостерігається повна нерухомість в ембріональній позі (меланхолічний ступор).

Клінічні прояви розгорнутої депресивної фази найчастіше бувають із передсерцевою нуддю, анестетичною депресією, маяченням іпохондричного змісту, в пізні роки трапляються депресії з маяченням типу Котара.

У багатьох випадках фази МДП мають змішаний характер – т. зв. змішані стани. Характерними є ажитовані депресії, коли змішуються симптоми збудження та загальмованості психічної діяльності. При тривожно-ажитованій депресіїосновний афект поєднується з тривогою, а іноді – зі страхом. Хворі не знаходять собі місця, волають про допомогу, розхитуються тілом із боку в бік. Саме в стані тривожно-ажитованої депресії переважно можна спостерігати меланхолічний раптус(меланхолічне шаленство): раптово виникає різке рухове збудження, що має метою самогубство чи самопонівечення. Швидкість та есплозивність (вибухоподібність) дій під час меланхолічного раптусу залежить не тільки від патологічно прискорених дій, а й від того, що в рухових реакціях є лише ті, які автоматично націлені тільки на реалізацію задуманого вчинку. Такі ажитовані хворі з депресивними розладами – найбільш небезпечні щодо самоушкоджень і самогубств, які скоюються на висоті погіршання, найчастіше у передсвітанковий ранній час, коли посилюються відчуття безвихідності і нуді.

Найбільш пом’якшеною формою МДП є циклотимія, при якій симптоми маніакальної та депресивної фаз невиразні. Так, не спостерігається зайвої пожвавленості чи виразної рухової загальмованості, скутості. Хворі найчастіше продовжують працювати і жити як звичайно.

При МДП та циклотимії постійно супутніми є соматичні порушення. З великою постійністю відзначається розширення зіниць, прискорення пульсу, спастичні запори, підвищення артеріального тиску тощо. При циклотимії, поряд з полегшеним перебігом маній і депресій (гіпоманій і субдепресій), соматичні розлади найчастіше вичерпуються лише незначними порушеннями сну, запорами, іноді похудінням.

Тривалість фаз при МДП коливається від 2 до 6 місяців, хоча з другої половини життя напади можуть набирати затяжного характеру (до 1 року і більше). Депресивні фази довготриваліші, ніж маніакальні.

Фази МДП, зазвичай, завершуються повним одужанням з відновленням усіх характерних особливостей особи. Однак водночас існує багато випадків, коли в світлих проміжках, між нападами, виникають гіпоманіакальні та субдепресивні розлади; хвороба роками може бути у замаскованій формі. У таких випадках говорять, що МДП перебуває на циклотимічному рівні.

Існує велика кількість випадків МДП, коли у хворих протягом усього життя виникла лише одна чи кілька фаз, хоч існує й велика кількість варіантів протікання хвороби. Найчастішими є:

– перебіг у формі періодичних тільки депресій чи тільки маній;

– перебіг подвійними фазами, коли один тип фази безпосередньо змінюється іншим, а потім спостерігається світлий проміжок-інтермісія;

– циркулярний тип тобто безперервний (континуальний) перебіг, коли протилежні фази змінюються без світлого проміжку. При зміні фаз іноді виникають т. зв. змішані депресивні стани, які можуть бути протягом усього нападу.