 |
|
Судово-психіатрична експертиза виключних (виняткових) станів та інших короткочасних розладів психічної діяльності.
Виключні стани виникають здебільшого в осіб, що не страждали на психічні захворювання, і є, зазвичай, єдиним епізодом за все життя досліджуваної особи. Саме через епізодичність, короткочасність і необхідність детальної ретроспективної реконструкції ситуації, що мала кримінальні наслідки, а не характер розповсюдженості, судово-психіатрична експертна оцінка виключних станів буває складною. За сучасною статистикою кількість осіб, у яких виявляються виключні стани, не перевищує 2% від загального числа визнаних неосудними. Раніше ж мала місце значна гіпердіагностика цих станів – у більш, ніж третини визнаних неосудними. Великий внесок у теоретичне вдосконалення та сучасну визначеність питання про судово-психіатричну експертизу виключних станів було зроблено відомими психіатрами В. Х. Кандінським, С. С. Корсаковим, В. П. Сербським, О. Е. Фреєровим, O. K. Качаєвим та ін.
Виключні (виняткові) стани – це нозологічно і симптоматично збірна група тимчасових розладів психічної діяльності. Вони об’єднуються такими загальними клінічними ознаками, як раптовий початок, нетривалість (хвилини, рідко – години), наявність розладнаного, переважно присмеркового потьмарення свідомості з повним або частковим забуванням подій, які відбувалися в той час. До виключних станів відносять синдроми:
– патологічне сп’яніння;
– присмеркові стани свідомості, що не є симптомом якогось хронічного захво-рювання;
– патологічні просонкові стани;
– патологічний афект;
– реакція “короткого замикання”.
Серед виключних станів частіше за інші хворобливі форми трапляються патологічне сп’яніння. За ним ідуть присмеркове потьмарення свідомості і патологічні просонкові стани. Рідше зустрічаються патологічний афект і ще рідше – реакція “короткого замикання”.
Виокремленні в особливу групу, поєднані узагальнюючою подібністю клінічної картини, особливостями перебігу патогенетичних механізмів, значними труднощами, які виникають при розпізнанні, виключні стани мають певну єдність діагностичних і судово-психіатричних критеріїв в їх оцінці. Їхнього найважливішою характерною спільною рисою є психотичний характер. За визначенням М. Є. Введенського, виключні стани являють собою не що інше, як особливу групу швидкоплинних транзиторних психозів. Основною ознакою, характерною для всіх форм виключних станів, є виникнення при них симптомів розладнаної свідомості. Як правило, мова йде про різні за своїми психопатологічними особливостями присмеркові розлади свідомості. Виключні (виняткові) стани закінчуються або сном, або виразним психічним і фізичним виснаженням, аж до розвитку прострації (крайній ступінь виснаження психічних і фізичних сил, що супроводжується байдужістю до навколишнього). Амнезія психотичного стану повна або часткова.
Виключні стани можуть виникати у практично здорових людей, але й можуть відігравати роль певні відхилення в психіці. Вони можуть бути зумовлені тяжкістю залишкових явищ, перенесених у минулому органічних захворювань центральної нервової системи (інфекції, інтоксикації, черепно-мозкові травми), алкоголізму, психопатичного складу характеру, невротичних розладів. Однак, в останній час значно більшого, навіть провідного значення надається різноманітним зовнішнім, тимчасово діючим виснажуючим моментам. До них відносять психічне та фізичне перенапруження, перевтому, астенізуючий вплив нетяжких інтеркурентних захворювань, недосипання, пов’язану з пepeохолодженням або перегріванням роботу тощо. Разом з тим залишається і значимість легкого патологічного шоку. Так, присмеркові потьмарення свідомості і патологічні просонкові стани, котрі нагадують аналогічні явища при епілепсії, а також патологічне сп’яніння частіше виникають в осіб з органічними захворюваннями центральної нервової системи при впливі таких тимчасових додаткових факторів, як інтеркурентні соматичмі або інфекційні захворювання, алкогольне сп’яніння, вимушене безсоння чи недосипання. Патологічний афект і реакція “короткого замикання” частіше виникає у психопатичних осіб або при невротичних розладах під впливом психотравми. При цьому для патологічного афекту крім тяжкості і раптовості психічної травми, мають велике значення тимчасово послаблюючі фактори, тоді як для реакції “короткого замикання” ця попередня астенізація не є обов’язковою. Все ж усі виключні стани поєднує їх велика рідкісність, здебільшого одноразовий характер на протязі всього життя однієї і тієї ж особи (виключеннями є стани патологічного сп’яніння та присмеркові стани, які можуть іноді повторюватися).