Главная | Обратная связь

Фрагмент дитячого майданчика в парку

Міністерство Освіти і Науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра архітектури

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

До виконання курсового проекту «Дитячий ігровий майданчик»

Студентами спеціальності 6.120100

„Архітектура будівель і споруд”

 

 

Рівне-2012

Методичні вказівки до виконання курсового проекту «Дитячий ігровий майданчик» студентами спеціальності 6.120100 „Архітектура будівель і споруд” / Н. І. Бакун О. В. Байцар-Артеменко, С.Ю. Табачук-Рівне: НУВГП, 2011.–29 с.

ЗМІСТ

 

 

1. Загальні положення. Ст. 4.
2. Мета та завдання проекту. Ст. 4.

3. Склад проекту. Ст. 5.

4. Генеральний план. Ст. 5.

1. Об’ємно-планувальне рішення. Ст. 6.

6. Архітектурно-планувальне вирішення. Ст. 7.

7. Безпека. Ст. 10.

8. Термінологічний словник. Ст. 17.

1. Література. Ст. 18.
2. Додатки. Ст. 19.

 

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Ігрові майданчики для дітей — це великий казковий світ, де діти пі­знають радість людського спілкування, творчості, винахідництва. Тут вони гартуються фізично, стають спритними і сміливими.

Дитячий ігровий майданчик як елемент психологічного, фізичного і розумового розвитку дитини допоможе розвинути в дитині наявні навички, а батькам помітити таланти або просто схильності їхніх дітей. Важливо, щоб дітям було не тільки безпечно, а й цікаво гратися, адже діти саме через гру пізнають навколишній світ, і набувають навичок спілкування.

Залежно від місцеположення та набору облад­нання майданчики поділяються на такі види:

F групові та фізкультурні майданчики на ділянках дитячих дошкільних закладів;

F майданчики на територіях житлових груп мікрорайонів та при домових ділянках;

F майданчики загальноміського користування в скверах, парках, місцях відпочинку;

F майданчики на пляжах, міських купальних басейнах, виставках та інших місцях активного відвідування населенням.

Функціонально майданчики поділяються:

- водяні майданчики;

- майданчики біля дитячих виховних закладів;

- спортивно-ігрові майданчики;

- майданчики біля торгових ценрів;

- на пляжах скверах в лісосмугах парках.

 

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ПРОЕКТУ

Метою виконання курсового проекту є ознайомлення студентів з засадами проектування ігрових майданчиків для дітей.

Основними завданнями, які вирішують при виконанні курсового проекту, є:

· Архітектурно-просторова організація ділянки з урахуванням фізичного і інтелектуального розвитку дитини будь-якої вікової групи;

· Створення раціональної функціональної схеми руху дитини на ділянці ;

· Стрворення тематично виразного об’ємно-просторового образу за допомогою обладнання;

· Колористичного рішення об’ємів на ділянці.

· Застосування конструкцій для вираження форм що є безпечними і екологічно чистими.

 

СКЛАД ПРОЕКТУ

 

1. СИТУАЦІЙНА СХЕМА М 1:500

2. ГЕНПЛАН М 1: 100

3. РОЗГОРТКА М 1: 100

4. ПЕРСПЕКТИВА

5. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

 

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН

При розробці генплану слід передбачити основні позиції:

- Функціональне зонування:

- Транзитні шляхи:

- Покриття і озеленення:

- Передбачення малих архітектурних форм.

Зовнішній вигляд майданчика повинен перебувати в гармонії з навколишнім простором. Важливо, щоб дитячий майданчик знаходився на видному місці, щоб дорослі в будь-який момент могли прийти на допомогу.

Однією з необхідних умов при виборі місця для дитячого майданчика є освітленість території сонячним світлом більшою частиною дня. Майданчик повинен бути теплим, не вітряним і не знаходитись на протягах. Крім того, важливо зберігати відстань між об'єктами дитячого майданчика, з урахуванням розривів безпеки щоб під час гри діти не травмувалися. Огородження території дитячого майданчика по її периметру здійснюється у випадку сусідства на території житлових груп поблизу доріг і проїздів. Також дитячий майданчик повинен знаходитись подалі від проїжджої частини та інших небезпечних об'єктів, а підходи і під'їзди з коляскою повинні бути зручними для батьків.

Важливо, щоб покриття дитячого майданчика було з міцного безпечного для дитини матеріалу, що був би здатний пом'якшувати удар при падінні. Крім того, він повинен бути стійким до природних катаклізмів.

При озелененні і благоустрої дитячих майданчиків не можна використовувати рослини з отруйними квітами, плодами або листям, а також з шипами і колючками.

Ні в якому разі не повинно бути гострих, виступаючих кутів, місця швів, з'єднань повинні бути ретельно зачищені і відшліфовані.

На дитячому майданчику слід виділити три зони:

ü Зона для дітей молодшого віку (1-3 років);

ü Зона для дітей середнього віку (4-7 років);

ü Зона для дітей старшого віку (8-14 років).

 

 

1. ОБ’ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНЕ РІШЕННЯ

Дитина сприймає і вивчає світ граючись. Тому основною метою курсового проекту є програмований рух дитини завдяки елементам об’ємно-планувальної схеми.

Дитячі майданчики в мікрорайонах слід розташовувати на відстані не менше 20—ЗО м від житлових будинків, щоб шум, який виникає при іграх, не заважав жителям. Від сміттєзбірників та місць господарчої діяльності повинні бути віддалені не менш чим на 10 м і ізольовані чагарниками та деревами.

Особливу увагу слід звернути на віддалення дитячих майданчиків від гаражів, стоянок автотранспорту та вулиць з напруженим рухом автотранспорту. Дослідами встановлено, що мінімальні розміри віддалення дитячих майданчиків від гаражів повинні бути не менше 50— 70 м, а від вулиць з напруженим рухом — 100 м при умові створення захисної зеленої зони з чагарників та дерев.

Вхід на майданчики слід організовувати з пішохідних доріжок, а не з проїздів або вулиць, де рухається транспорт. Майданчики пла­нують так, щоб вони не були прохідними.

Рельєф майданчика повинен відповідати умовам швидкого скидання атмосферних вод, грунти — не давати пилу, а після дощу й поливу — швидко просихати.

Складний рельєф майданчика дозволяє більш цікаво розбити його на зони, розмістити обладнання, влаштувати печери, містки, гірки для з'їзджання, сходи і т. ін.

Для захисту майданчиків від вітру слід створити зелену смугу з кущів та дерев шириною 5—10 м.

 

АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНЕ ВИРІШЕННЯ

Дитячі майданчики повинні бути яскравими й барвистими, викликати в дітей бажання постійно на ньому грати. Зони для певного виду ігор насичуються спеціальним обладнанням і устаткуванням. До основних відносяться пісочниці, гірки, турніки, гойдалки, каруселі балансири й інші спортивні й ігрові елементи.

При проектуванні і монтажу обладнання необхідно враховувати ряд вимог. Ос новними з них є безпечність та зручність користування приладами. Прилади повинні мати гладку поверхню без гострих граней і виключати можливість падіння дитини. Важливою вимогою є також гігієнічність приладів. Вони повинні легко митися, дезинфікуватися та чиститися. При пошкодження чи поломці повинні легко ремонтуватися.

Біля таких приладів, як ліани для лазіння, гойдалки, гірки для з'їзджання, необхідно влаштовувати піщану подушку шаром 12—18 см.

Пісочниці є невід'ємним елементом обладнання усіх дитячих май­данчиків. Площа їх на одну дитину ясельного віку приймається 0,7— 1,0 м², для дітей 4—11 років — не менше 1,5 м².

Залежно від віку дітей та планування майданчика пісочниці мо­жуть бути виготовлені у вигляді столиків, ящиків з піском розміром З-4 м² або пісочних двориків в парках площею 40—60 м².

Щоб пісок не перегрівався і не висихав, пісочниці треба встановлювати в тіньових місцях майданчика або обладнувати наві­сами, тентами, зонтами.

Лави та столи на дитячих майданчиках обладнують з розрахунку 0,4 м сидіння на одну дитину, при умові, що ними користується 40%, загальної кількості дітей на майданчику. На групових майданчиках ди­тячих ясел-садків місцем на лавах повинні забезпечуватися усі діти групи.

Лави та столи можуть бути переносними і стаціонарними, а лави — зі спинкою та без неї. Лави без спинки використовують на групових майданчиках як прилади для проведення гімнастичних вправ. Висота сидіння лав та верхнього ребра столів від рівня землі має бути, см:

Обладнання	Для дітей віком
1 рік 0 міс.— 2 роки 3 міс.	До 3 років	3-4 роки	5 років	є років
Стіл Лава	40 22	42 24	48 26	52 28	56 31

Основними матеріалами для сидіння лав є гладко обстругані дошки, бакелітова фанера, для ніжок — дерево, метал або залізобетон.

Іноді замість лав для сидіння на майданчиках використовують ко­лоди, природне та штучне каміння, мальовничо оздоблюючи ними місця відпочинку.

Групові каруселі на 10—12 дітей (рис. 25) мають платформу діаметром 3 м, що обертається на металевому стояку, міцно забетонова­ному у землі. На платформі радіально або по колу кріпляться лави або фігури тварин, птахів.

Для дітей старшого віку встановлюють каруселі, на яких діти катаються стоячи, тримаючись за спеціальний поручень.

Найбільш простою є карусель-вертушка, яка складається з стояка та рамки з вигнутих газових труб.

Осі стояків усіх типів каруселей треба встановлювати точно вертикально.

Дитячі майданчики обладнують також гойдалками-балансирами тг груповими гойдалками.

Гойдалки-балансири (рис. 27) складаються з дошки завдовжки 2,5 м кінці якої оброблені як сидіння. Дошка кріпиться за допомогою шарніра до стояка (якщо гойдалка стаціонарна), або до спеціального постаменту. Висота гойдалок 2,5—3,5 м залежно від віку дітей. Сучасні гойдалки виготовляються з пластику, мають надійні кріплення, засувки, і зручні поручні.

Гірки для з'їжджання при наявності рельєфу на ділянці майданчика добре вписуються в схили. Для м'якого приземлення лінія жолоба по­винна бути горизонтальною по відношенню до рівня землі. На місці приземлення обов'язково треба насипати шар піску в 15—20 см. Мате­ріалом для виготовлення гірок можуть бути дерево, залізобетон, метал. Внутрішню поверхню жолоба для з'їжджання покривають склопластиком, бакелітовою фанерою або виготовляють з не ржавію чої сталі. Висота гірок 180—220 см. Вони можуть мати хвилястий спуск або спуск по спіралі.

Для захисту дітей від сонячних променів та дощу на майданчиках споруджують тіньові навіси. Площа їх для групових майданчиків ясел становить 25—З0, для садків 45—50 м². Навіси можна блокувати по 2—4. З одного боку навіси мають глуху стіну, з інших — в більшості ви­падків, — огородження з трельяжних щитів з виткими рослинами.

Для створення тіньових місць слід також рекомендувати різної кон­струкції тенти з водовідштовхуючої тканини.

Елементи зовнішнього благоустрою. Трельяжі з виткими рослинами ізолюють дитячі майданчики від шуму, пилу, а також створюють тінь вже в перші роки експлуатації майданчика. Перголи споруджують над лавами та доріжками. Стояки можуть бути з дерева, залізобетону, металу, цегли, каміння, а балки та рейки— з деревини (дошки, жердини).

Озеленення дитячих майданчиків полягає у створенні зеленої смуги навколо них з дерев та кущів, живоплоту та окремих груп дерев.

Для посадки рекомендуються такі породи дерев, як в'яз, дуб, липа, клен звичайний, каштан, горобина, а також кущі — жасмин, бузок, дей-ція, форзиція та ін. Рекомендується посадка порід дерев та кущів, що мають фітонцидні якості (черемха, айлант, грецький горіх, яловець).

Найкращою огорожею дитячих майданчиків є живоплоти. Для живоплотів застосовують такі породи дерев та кущів, як бирючина, глід, клен Гінала, граб, жимолость, яловець, свидина, спіреї та ін.

Покриття дитячих майданчиків повинні бути безпильними, еластич­ними, добре відводити воду та скоро висихати.

Для доріжок приймають як тверді (піщаний асфальт, бетонні плити, плити з природного каменю), так і більш легкі покриття (щебінь з цег­ли, гравійні покриття, каспійська галька). Із сучасних матеріалів – це пластикові і спінені матеріали різних кольорів, штучні каучукові покриття

Для забезпечення видимості при проведенні ігор у вечірні часи як на групових, так і на дитячих майданчиках в парках та мікрорайонах слід передбачити штучне освітлення, запланувавши встановлення опор із світильниками. Висота підвісу світильників З—5 м.

На великих майданчиках споруджують приміщення для вартового та невеличкий склад для схову реманенту (10—15 м²).

Варто також передбачити дитячі убиральні. Їх обладнують для двох за віком груп дітей. Вони повинні мати 2—4 очка, бути каналізованими і мати умивальники.

БЕЗПЕКА.

У центрі всього, що ми плануємо, проектуємо й виготовляємо, перебуває дитина й, у першу чергу, ми думаємо про її здоров'я, розвиток, безпеку.

Безпечна конструкція та дизайн обладнання ігрового майданчика повинні стати об'єктом пильної уваги проектувальників, виробників, постачальників цього обладнання, організацій й осіб, відповідальних за будівництво, утримання та експлуатацію ігрових майданчиків; організацій, що займаються розробкою нормативної документації, контролюючих органів державної, регіональної й місцевої влади.

У середині 90х років, у Європейському союзі назріла необхідність створення єдиного стандарту безпеки дитячих майданчиків. В 1998 році, об'єднавши основні положення національних стандартів, провівши велику технічну роботу та роботу з узгодження, Європейський Комітет Стандартизації затвердив обов'язковий для країн Європейського Союзу стандарт - EN 1176: 1998. В 2000 році «КСІЛ», єдиний з Російських виробників обладнання дитячих майданчиків, пройшов сертифікацію своєї продукції на відповідність даному стандарту в Міжнародному сертифікаційному центрі TUV Product Service.

· Обладнання повинно бути спроектоване так, щоб можливість залучення дитини в гру була очевидна. Розміри й ступінь труднощів обладнання повинні підходити для передбаченої вікової групи дітей. Єдина стійкість обладнання повинна бути перевірена одним з наступних способів: розрахунок, фізичне тестування або комбінування того й іншого. Обладнання повинно бути спроектоване з підстрахуванням, щоб дорослі могли мати доступ для допомоги дітям усередині обладнання. EN 1176 п. 4.2.3.

· Наявність виступаючих елементів обладнання з гострими кінцями або кромками не допускається. EN 1176-1 п.4.2.5.

· Кути й краї будь-якої доступної для дітей частини обладнання повинні бути округлені.

· Для захисту дітей від падіння з обладнання, обладнують поруччя й огородження. EN 1176-1 п.4.2.4.4.

· Для попередження травм при падінні дітей обладнують ударопом’якшуючі покриття. EN 1177

· Обладнання не повинно допускати застрягання голови, шиї, частин тіла й одягу дитини. EN 1176-1 п.4.2.7.

· На сходах, доступним дітям молодше трьох років, поруччя обладнують, починаючи з першої сходинки. EN 1177-1 п.4.2.9.2.

· Горки повинні мати бортики стартової ділянки. EN 1176-3 п.4.3.4.

· Горки повинні мати захисну поперечину. EN 1176-3 п.4.3.5.

· Ділянки ковзання повинні бути обладнані бортиками висотою від 100 до 500 мм. EN 1176-3 п.4.4.

· Горки повинні мати кінцеву ділянку з радіусом закруглення R> 50 мм і висотою над поверхнею ґрунту від 200 до 350 мм. EN 1176-3 п.4.5.

· Внутрішня ділянка тунельної гірки повинна бути не менше 750 мм. EN 1176-3 п.4.9.1.

· Гойдалки не повинні мати абсолютно жорсткої підвіски. Висота від рівня землі до сидіння від 400 до 600 мм. EN 1176-2 п.4.

· При плануванні дитячого майданчика для розміщення обладнання повинна враховуватися зона безпеки. EN 1176-1 п.4.2.8; п.4.3.24.

Перший досвід і перші враження дитинства залишають у дитини слід на все життя. Тому дуже важливо, щоб ігрове обладнання було безпечним, привабливим і цікавим, таким, що спонукало б дитину до гри, що сприяло б розвитку!

1. ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК.

ПЛАН – в архітектурі виконану в певному масштабі графічне зображення горизонтальної проекції будівлі, або одного її поверхів чи приміщень, або комплексу будівель населеного пункту, чи окремих його частин. На плані показуються конструкції стін, опор і перекриття, розміщення обладнання і схеми технологічного процесу у виробничих приміщеннях, оздоблення території та інше.

САДОВО-ПАРКОВЕ БУДІВНИЦТВО – ландшафтна архітектура-, парків та інших зелених насаджень, призначених для задоволення гігієнічних потреб, естетичного поліпшення краєвиду і для відпочинку населення.

ФАКТУРА в архітектурі – декоративні властивості поверхні будівельних матеріалів, що їх використовують як засіб художньої виразності в композиції будівель. Поверхня будівельних матеріалів може бути дзеркальна, гладенька, шорстка, кострубата з орнаментальним рельєфним візерунком тощо. Ці властивості виявляються різноманітними методами обробки матеріалів.

ФАСАД (італ.) – зовнішній вигляд будівлі чи споруди, його парадний вид; розрізняють головний, бічний та дворовий фасади.

 

1. ЛІТЕРАТУРА

1. Баку тис В.Э., Бутягин В.А., Лунц М.Б.Инженерное благоустройство городских территорий. М.: Издательство литературы по строительству,1971.

2. Благоустройство сел.Госстрой УССР.К.:Будівельник,1977.

3. ДБН В.2.3-4-2000.Автомобільні дороги.К.: Держбуд України,2000.

4. Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджено наказом МОЗ України від 19.06.96 №173 та зареєстровані Мінюстом України від 24.07.96 № 379/1404.

5. Инженерное благоустройство городских территорий: Учебник для вузов/В.Э.Баку тис, В.А.Горохов, Л.Б. Лунц, О.С.Расторгуев.-2-е изд.-М.:Стройиздат,1979.

6. Кратний справ очник архитектора: Ландшафтная архитектура. К.:Будівельник,1990.

7. Малі архітектурні форми в благоустрої населених місць.К.: Будівельник,1968.

8. Малые формы в застройке и благоустройстве городов./Под ред.Н.Я.Колли. М.:Стройиздат,1964.

9. Мержанов Б.М. Малые архитектурные формы в архитектуре жилой застройки. М.:Знание,1974.

10. Методические указания по проектированию, строительству и приемке в експлуатацию парков, садов, скверов и других объектов комплексного благоустройства в городах УССР. РД МУ 204 УССР 041-84/КиевНИИПградостроительства. К

1. ДОДАТКИ

Додаток 1 Приклад курсового проекту

 

 

Додаток 2

Схема генплану дитячого спеціалізованого майданчика “Автодром”

 

 

 

 

1-Склад-гараж; 2-навіс для бесіди з дітьми; 3-навіс для батьків; 4-пункт швидкої допомоги; 5-автозаправочна станція; 6-пост ДАІ; 7-пішохідний міст; 8-зупинка громадського транспорту

Додаток 3 Пісчані двори

 

 

Додаток 4 плани

 

Додаток 5 Дитячі басейни

 

Додаток 6 Плани басейнів

 

 

 

Додаток 7 Пішохідний місток

 

 

Додаток 8 Спортивне обладнання

 

 

Додаток 9 Елементи для лазання

 

 

 

 

Додаток 10 Качелі

 

 

 

Додаток 11 Гойдалка

 

 

 

 

Додаток 12 Ігрові елементи

Каруселі

 

Літак

 

 

Фортеця

 

 

Додаток 13

Фрагмент дитячого майданчика в парку