Главная | Обратная связь

Діареї (диспепсії) новонароджених

Діареями називають групу гостроперебігаючих шлунково-кишкових захворювань новонароджених тварин молочного періоду, що характеризуються профузним проносом, порушенням обміну речовин, інтоксикацією і зневодненням. Частіше зустрічається у телят, поросят, ягнят, рідше – в інших тварин. До захворювання схильні слабкі новонароджені тварини, особливо з ознаками гіпотрофії.

Етіологія і патогенез. Діареї (проноси) новонароджених мають комплексне поліетіологічне походження. Їх викликають інфекційні та неінфекційні фактори в різному поєднанні. До неінфекційних відносяться кормові, фізико-хімічні та стресові фактори, а до інфекційних – бактерії, віруси, ентеровіруси, вірус діареї, рота- і коронавіруси, хламідії, найпростіші та гриби. З мікробних факторів найбільш частими причинами діареї є ентеропатогенні штами Е. coli, Proteus vulgaris, Bact. pyocianeum та ін. Порушення санітарного режиму, «мікробного пейзажу» і виникнення дисбактеріозу з переважанням грамнегативної токсигенної мікрофлори можуть призвести до спалаху специфічної інфекційної хвороби внутрішньоутробного або постнатального походження (колібактеріозу, клостридіозу, вірусної, ротавірусної, коронавірусної діареї та ін.). Провідна роль у підтримці рівноваги макроорганізму з умовно-патогенною мікрофлорою належить макроорганізму, його резистентності та здатності адаптації до умов існування. Важливу роль у виникненні діареї відіграє комбінований вплив на організм новонароджених несприятливих факторів внутрішньоутробного розвитку, пов'язаних із станом організму батьків (генетичних, трофічних, стресових) і зовнішнього середовища (аліментарних, якості молозива, дії умовно-патогенної мікрофлори, комплексу вірусних і бактеріальних агентів, латентно персистующих у дорослих тварин та ін.) Слід мати на увазі, що ентероцити проникні для макромолекулярного білка (антитіл, що містяться в молозиві) тільки в перші 48 год. життя новонародженого, після чого зникають тубуловезікулярна система і колостральні вакуолі, мікроворсинки вкриваються глікокаліксом.

Патогенез діарей складний і залежить від провідного етіологічного фактора та взаємодії його з іншим несприятливим супутнім і привертаючим до захворювання впливом зовнішніх умов і внутрішнього середовища організму.

В основі патогенезу діарей лежать дистрофічні зміни епітелію, запалення слизової оболонки і порушення ферментативних процесів в шлунково-кишковому тракті, інтоксикації організму токсинами мікробного або грибкового походження, продуктами неповного розщеплення корму, розлади обміну речовин, бактеріальна чи вірусна інфекція, порушення водно-сольового балансу з розвитком зневоднення (ексікоз).

Патологоанатомічні зміни. При зовнішньому огляді відзначають сухість підшкірної клітковини, скелетних м'язів, анемію слизової оболонки, рідше ціаноз носового дзеркальця та слизової оболонки ясен. У сичузі пухкі брудно-сірого кольору грудки коагульованого молозива і молока, що свідчать про слабку їх ферментацію, або рідкий вміст зі слизом шоколадного кольору. Слизова оболонка шлунково-кишкового тракту з ознаками гострого катару (гостра гіперемія, гіперсекреція в поєднанні із зернистою та слизовою дистрофією епітелію і його десквамацією) або іноді гострого катарально-геморагічного (особливо у телят) запалення шлунка (у телят – сичуга) і тонкого кишечника (переважно заднього відрізка тонкої і клубової кишок) з наявністю крововиливів (у тому числі у телят на слизовій оболонці сичуга і прямої кишки).

У гіпотрофіків запальні зміни виражені слабше, ніж у нормотрофіків, переважають дистрофічні процеси, анемія і виснаження.

У паренхіматозних органах (печінці, нирках, міокарді), а також оболонках головного мозку спостерігають зернисту, вуглеводну і вогнищево-жирову дистрофії. Дистрофічні зміни і гемодинамічні порушення спостерігаються і в інших органах. Селезінка без видимих змін, іноді з ін'єкцією капілярної мережі капсули або зменшена в розмірі, зі зморщеною капсулою (атрофія селезінки). У деяких випадках зустрічаються крововиливи (петехії та екхімози) під епікардом, рідше – в інших органах.

Діагноз. Хворобу діагностують комплексно з урахуванням даних анамнезу, аналізу санітарно-зоогігієнічних умов утримання та годівлі тварин, клініко-морфологічних і лабораторних досліджень (вмісту шлунково-кишкового тракту, трубчастої кістки, тканин органів травлення, селезінки, мезентеріальних лімфовузлів, серця, нирок, а також головного мозку і інших уражених органів). При проведенні диференціальної діагностики виключають вірусну діарею, рота-і коронавірусні інфекції.

При ротавірусній діареї бувають атрофовані і зруйновані мікроворсинки, циліндричний залозистий епітелій і ворсинки тонкого кишечника. Вони заміщені кубічними і плоскими епітеліальними клітинами. Найчастіше вражаються порожня і клубова кишки.

При вірусній діареї та коронавірусній інфекції відзначають анемію і геморагічні виразки на слизовій оболонці стравоходу, сичуга, дванадцятипалої та ободової кишок. При гістологічному дослідженні виявляють дистрофічні і атрофічні зміни ентероцитів. При диференціальній діагностиці необхідно враховувати можливість розвитку змішаної діареї (вірусного та бактеріального походження).