Главная | Обратная связь

Вразливе становище дітей

§ Становище дітей щодо захисту їх прав є надзвичайно вразливим, оскільки вони не мають ані права голосувати, ані права впливу на прийняття важливих рішень та інституції, що спонукають до змін в політичному та економічному житті.

§ Лише в не багатьох країнах їх громадяни чітко усвідомлюють свої політичні та громадянські права. Це послаблює становище дітей, які хочуть змінити ставлення до своїх прав, та зменшує можливість створення офіційних можливостей для здійснення необхідних заходів.

§ У багатьох державах існує традиційна думка про те, що діти є власністю своїх батьків, а втручання держави у їх взаємини вважається порушенням прав батьків. Надзвичайно важко прийняти той факт, що діти також мають права, а їхні інтереси можуть відрізнятися від інтересів їх батьків.

§ Поки що не в кожній країні створені правові та соціальні структури, які б гарантували визнання прав дітей як таких, що існують самостійно та вимагають поваги до себе. Наприклад, відповідальність за дітей зазвичай розділяється між різними міністерствами та департаментами, співпраця між якими знаходиться на низькому рівні, і які неспроможні самостійно розвивати комплексну роботу та здійснювати вплив на дітей.

Соціальні права дітей (на життя та розвиток, освіту, гру, охорону здоров’я та користування благами соціального забезпечення; та право на захист – на свободу від насильства та жорстокого поводження, а також від економічної та сексуальної експлуатації) – загальновизнані більшістю демократичних країн світу. Проте на практиці діти не мають механізмів впливу на політичну, соціальну та економічну владу, що робить їх вразливими – їх права часто ігноруються при розробці законодавчої бази, локалізації ресурсів та визначенні напрямку політики.

Діти залишаються також вразливими, якщо їх права порушуються, тому що вони не мають доступу до незалежних джерел надання консультаційної допомоги та захисту, а також тому що існую менше вірогідності, що їх слухатимуть як дорослих у разі подання ними скарг. Вразливість дітей є абсолютною у сфері громадянських та політичних прав, які часто не визнаються, а відповідно і не поважаються. Лише в деяких країнах право дітей на участь у процесі прийняття рішень, свободу слова, думки, віросповідання та мирних асоціацій і зборів ефективно реалізується та захищається. В багатьох країнах, попри ратифікацію Конвенції ООН про права дитини (1989 р.), до сих пір між законодавством та впроваджуваною політикою про громадянські права дитини існують значні розбіжності та невідповідності.

Тому омбудсман у справах дітей повинен відігравати важливу роль не лише в процесі ефективної реалізації прав, уже зазначених в законодавчих документах (доступ до інформації, проблеми затримки надання послуг, їх неефективності або неналежного забезпечення), але й у просуванні підвищення рівня поваги до фундаментальних прав дітей. Іншими словами, омбудсман повинен забезпечувати краще правосуддя для дітей шляхом розширення доступу до вже існуючих прав та підвищення рівня визнання прав людини, які ще не втілені в законодавстві, культурі та щоденному житті дітей.