Главная | Обратная связь

Омбудсмани, запроваджені спеціальним актом парламенту

Значна кількість омбудсманів у справах дітей була запроваджена шляхом створення окремих законів, що регулюють їх діяльність, з наданням необхідних повноважень та влади. Подібні структури загалом характеризуються незалежністю від уряду. Їх фінансування, функції та статус визначаються парламентом, якому вони підзвітні. Тому вони є відносно захищеними від політичного втручання та можуть звинувачувати і критикувати законодавчі ініціативи уряду, а також його обіцянки про політичні та ресурсні гарантії для дітей. Деякі з них також уповноважені проводити розслідування, подавати звіти парламенту та отримувати консультації щодо нових законодавчих ініціатив. Наприклад:

Норвезькому омбудсману, створеному згідно акту «Про Омбудсмана у справах дітей» у 1981 році, було надано широкий спектр повноважень – „захищати інтереси дітей перед суспільством та окремими особами, а також відслідковувати умови, в яких вони живуть”. Єдине обмеження в діяльності омбудсмана стосувалося розв’язання конфліктів в сім’ї або справ, що вже подані до суду, що діє на основі норм статутного та цивільного права. Інститут омбудсмана має право доступу до всіх документів у всіх справах, що стосуються дітей і які розглядаються органами державної влади, а також право доступу до державних установ.

Швецькому омбудсману, заснованому у 1993 році згідно з актом «Про запровадження інституту Омбудсмана у справах дітей», було надано такі повноваження – „захищати потреби, права та інтереси дітей та молоді, а також гарантувати, що Швеція живе згідно з принципами Конвенції ООН про права дитини”. Він функціонує як Національна рада при Міністерстві охорони здоров’я та соціального захисту, проте щороку звітується перед парламентом.

Завданням Омбудсмана у справах дітей в Ісландії, створеного у 1995 році згідно з актом «Про Омбудсмана» №83 від 1994 року, є „покращення умов життя дітей, захист їх інтересів, потреб та прав”, а також повноваження розслідувати справи проти організацій та окремих осіб, причетних до порушення прав, потреб та інтересів дітей. Орган функціонує незалежно. Проте щороку подає звіти прем’єр-міністру.

Рада французької спільноти в Бельгії постановила (1991 р.), що інститут Уповноваженого з прав дитини повинен бути запроваджений з наданням йому права захищати інтереси дітей на всіх рівнях. Офіс Уповноваженого у справах дітей вповноважений подавати звернення до органів державної влади з проханням провести розслідування, а також надати доступ до всіх необхідних документів державних або приватних установ у разі, якщо вони отримують державну субсидію.

У Гватемалі урядове відомство було створено наказом від 1986 року з метою розслідування справ, пов’язаних із порушенням прав людини, а в 1990 році було запроваджено окрему інституцію, що спеціалізується на захисті прав дітей та сімей. Завданням цієї структури є підвищення поінформованості суспільства про права дитини, розслідування справ щодо порушення цих прав, проведення моніторингу державних організацій, що працюють в інтересах дітей, та вплив на законодавство та його приведення у відповідність із принципами Конвенції ООН про права дитини.

У Коста-Ріці інститут омбудсмана було запроваджено згідно з декретом Міністерства юстиції від 1987 року. І хоча дану було впровадження без створення відповідного закону, декрет Міністерства все одно надавав їй право доступу до офіційних документів та співпраці з державними органами та агенціями щодо проведення розслідувань. У 1992 році прийняття нового закону сприяло запровадженню бюро незалежного омбудсмана, який замінив чотири існуючих уповноважених. Нова структура створила в межах свого офісу спеціальний департамент, який займається захистом прав дітей та молоді.

В 1992 році в Перу був прийнятий новий Кодекс у справах дітей та молоді з метою забезпечення відповідності між національним законодавством та принципами Конвенції ООН про права дитини. Однією з його інновацій було створення інституту муніципального захисника дітей та молоді (Defensoria Municipal del Niño y Adolescente). Метою даної структури був захист прав дітей та молоді в державних структурах та приватних організаціях. Ці правозахисні інституції були організовані на місцевому рівні органами державної влади та неурядовими організаціями в інтересах дітей. До кінця 1995 року було запроваджено вже 130 подібних незалежних правозахисних структур.

В Люксембурзі було прийнято закон про запровадження „правозахисного комітету” з метою впровадження прав дитини та соціального захисту дитинства. Цю відмінну від попередніх структур інституцію було створено як запобіжний захід проти призначення окремої особи і зосередження нею у своїх руках надмірних повноважень. Дана структура (та її члени), як і решта попередніх, є підзвітною парламенту.