Здавалка
Главная | Обратная связь

Статус кваліфікаційних комісій суддів: поняття, статус, види, склад, порядок формування 1 страница



Кваліфікаційні комісії суддів загальних судів здійснюють свою діяльність у центрах апеляційних округів, які утворю­ються відповідно до Указу Президента України. Усі інші кваліфікаційні комісії здійснюють свою діяльність у місті Києві.

Кваліфікаційні комісії суддів діють у складі 11 членів, які мають вищу юридичну освіту. До складу кваліфікацій­ної комісії входять:

— шість суддів, обраних таємним або відкритим голосу­ванням конференціями суддів відповідних судів;

— дві особи від Міністерства юстиції України;

— дві особи, уповноважені відповідною обласною (Київ­ською міською) радою за місцезнаходженням квалі­фікаційної комісії суддів;

— одна особа від Уповноваженого Верховної Ради Украї­ни з прав людини.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України діє у складі 13 членів, які мають вищу юридичну освіту. До її складу входять:

— сім суддів, обраних до Комісії з'їздом суддів України;

— дві особи, призначені Верховною Радою України;

— дві особи, призначені Президентом України;

— одна особа від Уповноваженого Верховної Ради Украї­ни з прав людини;

— одна особа від Міністерства юстиції України.

До складу кваліфікаційних комісій суддів та Вищої ква­ліфікаційної комісії суддів України не можуть бути обрані Голова Верховного Суду України, голови вищих спеціалізо­ваних та апеляційних судів, а також їхні заступники, члени Вищої ради юстиції України.

Як бачимо, більшість складу кваліфікаційних комісій та Вищої кваліфікаційної комісії суддів становлять саме судді. Таке становище, враховуючи коло питань, які вирішують ці органи, що постійно діють в системі судоустрою, пояс­нюється необхідністю забезпечення незалежності суддів. До того ж це повністю відповідає міжнародним стандартам. Так, згідно з пунктами 1.3 та 5.1 Європейської хартії про статус суддів будь-яке рішення щодо вибору, підбору, при­значення, проходження служби, дисциплінарної відповідаль­ності та припинення повноважень має прийматися інстан­цією, яку складають щонайменше половина суддів[74]. У той же час наявність у складі представників юридичної громадсько­сті (не суддів) сприяє подоланню корпоративної замкненості суддівського корпусу.

Члени кваліфікаційних комісій суддів здійснюють свої повноваження на громадських засадах і на час роботи в ко­місіях звільняються від виконання службових обов'язків за основним місцем роботи зі збереженням середнього заро­бітку. Строк повноважень кваліфікаційних комісій суддів становить три роки з дня їхнього утворення.

§ 2. Повноваження кваліфікаційних комісій

суддів

До повноважень кваліфікаційних комісій суддів нале­жать:

— перевірка відповідності кандидатів у судді вимогам, встановленим законом, проведення їхнього кваліфіка­ційного атестування й надання висновку про підготов­ку до судової роботи кожного кандидата, який претен­дує на посаду судді;

— проведення кваліфікаційної атестації суддів відповід­них судів і присвоєння їм кваліфікаційних класів (не вище другого);

— вирішення питань про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих судів;

— припинення перебування у відставці суддів місцевих судів.


Для здійснення своїх повноважень кваліфікаційна ко­місія суддів має право витребовувати та одержувати необхід­ну інформацію від голів судів, підприємств, установ, органі­зацій незалежно від форм власності, а також громадян та їхніх об'єднань. Особи, які безпідставно відмовляють у на­данні інформації чи ухиляються від її надання, несуть перед­бачену законом відповідальність.

Відповідно до ст. 80 Закону України «Про судоустрій Ук­раїни» член кваліфікаційної комісії суддів має право: знайо­митися з матеріалами, поданими на розгляд комісії, брати участь в їх дослідженні та перевірці; заявляти клопотання, наводити свої мотиви та міркування, а також подавати до­даткові документи з питань, що розглядаються, вносити пропозиції щодо проекту рішення комісії з будь-яких питань та голосувати «за» або «проти» того чи іншого рішення; ви­словлювати письмово окрему думку щодо рішення кваліфіка­ційної комісії суддів, котра має бути додана до рішення.

Вищу кваліфікаційну комісію суддів України наділено повноваженнями відносно:

— надання висновку про можливість обрання суддів Вер­ховного Суду України, суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Апеляційного суду України, а також висновку про звільнення зазначених суддів з посад;

— перевірки додержання кандидатами на посади суддів зазначених судів вимог Конституції та законів Укра­їни;

— атестації суддів Верховного Суду України, суддів ви­щих спеціалізованих судів та Апеляційного суду Ук­раїни та присвоєння їм відповідних кваліфікаційних класів;

— вирішення питань дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних судів;

— розгляду скарг на рішення (висновки) кваліфікацій­них комісій суддів (окрім питань дисциплінарної від­повідальності суддів);

— надання дозволу на складання та прийому повторного (додаткового) іспиту в суддів, яким відмовлено в реко­мендації до обрання суддею безстроково;

— припинення перебування суддів у відставці, крім суд­дів місцевих судів.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України за результа­тами розгляду скарги на рішення (висновок) кваліфікаційної комісії має право залишити його без змін, змінити рішення (висновок) або скасувати його.

§ 3. Кваліфікаційна атестація суддів

Кваліфікаційна атестація проводиться кваліфікаційними комісіями і полягає в оцінці професійного рівня судді (кан­дидата на посаду судді) та прийнятті комісією рішення щодо присвоєння судді відповідного кваліфікаційного класу, ре­комендації для зайняття посади судді, у тому числі в суді ви­щого рівня.

Підставами для призначення кваліфікаційної атестації судді є: 1) вимоги закону щодо присвоєння кваліфікаційного класу судді, призначеному на посаду вперше; 2) закінчення встановленого законом строку перебування судді у відпо­відному кваліфікаційному класі; 3) зайняття суддею посади в суді вищого рівня; 4) подання про дострокове присвоєння судді кваліфікаційного класу, про присвоєння більш висо­кого кваліфікаційного класу, заява судді про обрання суд­дею безстроково або про переведення до суду вищого рівня; 5) рішення про застосування до судді дисциплінарного стяг­нення у виді пониження кваліфікаційного класу; 6) заява судді про поновлення кваліфікаційного класу.

Залежно від рівня професійних знань, посади, стажу та досвіду роботи встановлюється шість кваліфікаційних класів судді: вищий, перший, другий, третій, четвертий і п'ятий класи. Кваліфікаційні класи присвоюються: суддям Верховного Суду України — вищий і перший кваліфікаційні класи; суддям вищих спеціалізованих судів — вищий, пер­ший і другий кваліфікаційні класи; суддям апеляційних судів — перший, другий і третій кваліфікаційні класи; суд­дям місцевих судів — другий, третій, четвертий і п'ятий кваліфікаційні класи.

Мінімальний строк перебування судді у кваліфікаційно­му класі, який дає право на присвоєння наступного квалі­фікаційного класу, становить: у п'ятому й четвертому кла­сах — три роки, у третьому й другому класах — п'ять років. Строк перебування судді у першому кваліфікаційному класі не обмежується.

Кваліфікаційна атестація проводиться у формі квалі­фікаційного іспиту, кваліфікаційної співбесіди або повтор­ного (додаткового) іспиту.

Кваліфікаційний іспит — це атестування особи, яка ви­явила бажання бути рекомендованою для призначення на посаду судді вперше. Воно полягає у виявленні знань та рів­ня професійної підготовки кандидата в судді, ступеня його готовності здійснювати правосуддя з питань юрисдикції від­повідного суду. Після виконання кандидатом письмового завдання, співбесіди з ним і постановки йому запитань в усній формі кваліфікаційна комісія залежно від результатів кваліфікаційного іспиту дає висновок про складення іспиту, підготовленість кандидата до судової роботи і рекомендацію для призначення його на посаду судді або вмотивований ви­сновок про відмову в такій рекомендації. Хід складання кваліфікаційного іспиту повинен протоколюватися, а всі ма­теріали іспиту підлягають зберіганню в архіві як офіційні документи. Результати складеного кваліфікаційного іспиту дійсні протягом трьох років.

Вирішуючи питання про рекомендацію кандидата для призначення (обрання) на посаду судді, кваліфікаційна комі­сія суддів повинна враховувати як рівень його професійних знань, так і особисті й моральні якості кандидата. Особи, які склали кваліфікаційний іспит, але не рекомендовані канди­датами у професійні судді за браком вакантних посад, врахо­вуються кваліфікаційною комісією як кандидати на на­ступні вакантні посади протягом трьох років, якщо за цей час вони не відкличуть свою заяву.

Особа, яка не склала кваліфікаційного іспиту, може бути допущена до його складання повторно не раніш як через рік. Документи, передбачені процедурою добору кандидатів для призначення на посаду судді, перед складанням кваліфіка­ційного іспиту повторно готуються з урахуванням інформа­ції щодо особи кандидата за період, що минув після першого кваліфікаційного іспиту.

Чергова кваліфікаційна атестація судді проводиться не пізніше як через місяць з дня закінчення строку його перебу­вання у присвоєному йому кваліфікаційному класі. Достро­кова кваліфікаційна атестація судді може бути проведена не раніш як через два роки з дня останньої його атестації. Поза­чергова кваліфікаційна атестація суддів призначається без­посередньо за готовності кваліфікаційної комісії суддів роз­глянути відповідне звернення, але не пізніше як через два місяці з дня його надходження.

На суддю, що підлягає кваліфікаційній атестації, голова відповідного суду складає характеристику, в якій зазнача­ються ділові й моральні якості судді, надається оцінка його професійній діяльності До характеристики може бути додано рішення зборів суддів суду, у якому працює суддя. Характе­ристику на голову суду для кваліфікаційної атестації скла­дає голова відповідного суду вищого рівня. До характеристи­ки має бути додано рішення зборів суддів даного суду. Суддя має бути ознайомлений з характеристикою та одержати її копію не пізніш як за п'ятнадцять днів до проведення квалі­фікаційної атестації. Кваліфікаційна атестація проводиться в присутності особи, яка атестується. У розгляді питання про атестацію судді можуть брати участь голова суду, який склав характеристику судді, а також представники відповідного органу суддівського самоврядування за дорученням.

Кваліфікаційна співбесіда полягає у перевірці знань про­фесійного судді, встановленні рівня кваліфікаційної підго­товки судді, його здатності підвищувати свій фаховий рівень і здійснювати правосуддя, у тому числі в судах більш висо­кого рівня.

Кваліфікаційна співбесіда з суддею, який претендує на присвоєння кваліфікаційного класу вперше, стосується фа­хової орієнтації цього судді в судовій роботі та засвоєння ним початкових навичок судді. Кваліфікаційна співбесіда прово­диться в усній формі щодо положень основних галузей права з одночасним дослідженням матеріалів щодо фактичного здійснення суддею правосуддя й виконання ним посадових обов'язків.

Кваліфікаційна співбесіда із суддею, який претендує на дострокове присвоєння кваліфікаційного класу, стосується питань підвищення суддею свого кваліфікаційного рівня, методів та форм удосконалення судочинства, засвоєння суддівських навичок.


Предмет кваліфікаційної співбесіди з суддею, який пре­тендує на присвоєння більш високого кваліфікаційного кла­су, складає визначення успіхів, досягнутих суддею під час виконання своїх обов'язків, характеру та складності справ, які розглядає суддя; аналіз судової практики в межах його спеціалізації та пропозиції щодо її вдосконалення.

На кваліфікаційній співбесіді з суддею, який претендує на зайняття посади в суді вищого рівня, з'ясовуються знан­ня у галузі законодавства, судової практики і правової аналі­тики, рівень яких є достатнім для забезпечення належного виконання суддею повноважень у суді вищого рівня.

Кваліфікаційна співбесіда із суддею, який претендує на обрання безстроково, стосується оцінки його діяльності на посаді судді впродовж п'ятирічного строку, рівня вдоскона­лення професійної підготовки та інших обставин, пов'яза­них з подальшою судовою діяльністю.

Повторний (додатковий) іспит — це складання квалі­фікаційного іспиту особою, яка за рішенням кваліфікаційної комісії суддів не рекомендується до обрання суддею безстро­ково.

Повторний (додатковий) іспит може бути призначений Вищою кваліфікаційною комісією суддів України за скар­гою судді, який не згодний з рішенням кваліфікаційної ко­місії суддів про відмову в рекомендації до обрання його суд­дею безстроково. Повторний (додатковий) іспит складається суддею перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів Ук­раїни в місячний строк із дня прийняття рішення про дозвіл на складання повторного іспиту.

Якщо суддя не склав повторний (додатковий) іспит, Вища кваліфікаційна комісія суддів України направляє до Вищої ради юстиції рекомендацію про його звільнення з посади судді.

Кваліфікаційна комісія суддів залежно від рівня про­фесійних знань, стажу, посади, досвіду роботи судді, який атестується, приймає рішення про:

— присвоєння судді відповідного кваліфікаційного кла­су;

— залишення судді в раніше присвоєному кваліфікацій­ному класі;

— рекомендацію кандидата на посаду судді у відповідно­му суді або відмову в рекомендації для зайняття такої посади;

— відкладення атестації (у разі недостатнього рівня про­фесійних знань судді) на строк не більше шести мі­сяців.

Суддя або кандидат на посаду судді, не згодний з рішен­ням кваліфікаційної комісії суддів щодо його атестації, може оскаржити його до Вищої кваліфікаційної комісії суддів Ук­раїни в п'ятнадцяти денний строк із дня одержання копії рішення. Вища кваліфікаційна комісія суддів України роз­глядає скаргу на рішення про кваліфікаційну атестацію про­тягом місяця з дня подання скарги та матеріалів атестації. Розгляд скарги може відбуватися з викликом на засідання комісії особи, яка подала скаргу. Рішення Вищої кваліфі­каційної комісії суддів України з питань кваліфікаційної атестації може бути оскаржено до суду лише у разі порушен­ня встановленого законом порядку розгляду питання.

§ 4. Повноваження кваліфікаційних комісій щодо дисциплінарної відповідальності суддів

Кваліфікаційні комісії окрім кваліфікаційної атестації суддів вирішують також питання про їхню дисциплінарну відповідальність. Дисциплінарна відповідальність суддів регламентується законами України «Про статус суддів» (гла­ва VI), «Про Вищу раду юстиції» (глава 4), «Про судоустрій України» (глава 4).

Суддя притягується до цього виду відповідальності за вчи­нення дисциплінарного проступку, а саме за порушення: за­конодавства при розгляді справ; вимог, передбачених ст. 5, та обов'язків, зазначених у ст. 6 Закону України «Про статус суддів». При цьому важливим є те, що скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його винесенні, якщо при цьому не було навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою істотні наслідки. Таке положення ч. 2 ст. 31 вказаного Закону націлене на забезпе­чення свободи суддівського переконання, яка припускає не­можливість притягнення до відповідальності за висловлену суддею правову позицію у розглянутій справі.

Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відпові­дальності в порядку дисциплінарного провадження, яке від­повідно до ст. 99 Закону України «Про судоустрій України» складається з декількох стадій: перевірка даних про наяв­ність підстав для притягнення судді до дисциплінарної від­повідальності; відкриття дисциплінарної справи; розгляд дисциплінарної справи та прийняття рішення. При цьому, на жаль, закон залишив поза увагою такі стадії як виконан­ня рішення по справі й перегляд рішення по скарзі (факуль­тативна стадія).

Дисциплінарне провадження здійснюють:

- кваліфікаційні комісії суддів — щодо суддів місцевих судів;

- Вища кваліфікаційна комісія суддів України — щодо суддів апеляційних судів.

Відносно суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України дисциплінарне провадження здій­снює Вища рада юстиції України, яка також переглядає по скарзі рішення з дисциплінарних справ кваліфікаційних комісій суддів та Вищої кваліфікаційної комісії суддів Ук­раїни.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 Закону України «Про судоустрій України» право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність судді належить: народним депутатам Ук­раїни; Уповноваженому Верховної Ради України з прав лю­дини; Голові Верховного Суду України; Голові вищого спеціа­лізованого суду — щодо судді відповідного спеціалізованого суду; Міністру юстиції України; голові відповідної ради суддів; членам Ради суддів України. У той же час у ч. 1 ст. 34 Закону України «Про статус суддів» як суб'єкти ініціюван­ня зазначеного питання виділені: Міністерство юстиції Ук­раїни та його органи на місцях за наслідками перевірки заяв і повідомлень громадян; голови відповідних судів, посадові особи державних органів, установ, організацій, органів мі­сцевого самоврядування. Ініціювати процедуру притягнен­ня до відповідальності можуть і повідомлення в засобах ма­сової інформації.


Дисциплінарне провадження щодо судді не може бути по­рушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомо­стей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями. В інших випадках, тобто за наявності ознак дисциплінарного про­ступку, провадження щодо судді порушується постановою голови відповідної кваліфікаційної комісії суддів, головами вищих спеціалізованих чи апеляційних судів.

Голова кваліфікаційної комісії або за його дорученням чи за рішенням комісії члени комісії протягом місяця з дня надходження відомостей про дисциплінарний проступок судді проводять їхню перевірку. Перевірка відомостей про дисциплінарний проступок голови кваліфікаційної комісії проводиться трьома членами комісії.

Після закінчення перевірки матеріали справи передають­ся на розгляд комісії, яка повинна розглянути їх у десяти­денний строк і прийняти рішення. Під час розгляду справи комісія повинна заслухати пояснення судді, котрий притя­гується до дисциплінарної відповідальності. Його неявка на засідання комісії без поважних причин не перешкоджає роз­гляду справи.

Рішення у дисциплінарній справі судді приймається більшістю голосів членів кваліфікаційної комісії суддів, присутніх на засіданні. Воно повинно містити назву комісії, прізвище, ім'я, по батькові й посаду судді, який притягу­ється до дисциплінарної відповідальності, обставини дій, що тягнуть дисциплінарну відповідальність, пояснення судді й відомості, що характеризують його особу, мотиви прийнято­го рішення з посиланням на докази, вказівку на заходи дис­циплінарної відповідальності, застосовані до судді, або підстави закриття справи, а також порядок і строк оскаржен­ня рішення.

Якщо комісією прийнято рішення про відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, голова відповідної комісії або комісія припиняють дис­циплінарне провадження та повідомляють про це заінтере­сованих осіб. Рішення про припинення дисциплінарного провадження, прийняте головою комісії, може бути пере­глянуто комісією на вимогу одного з членів комісії.

При накладенні на суддю дисциплінарного стягнення вра­ховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання міри дисциплінарної відповідальності. Взагалі до суддів застосо­вуються такі дисциплінарні стягнення як догана, понижен­ня кваліфікаційного класу. Окрім того, за наслідками дис­циплінарного провадження відповідна кваліфікаційна комісія суддів може прийняти рішення про направлення ре­комендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з посади.

Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше як через шість місяців після виявлення проступку, не враховуючи часу тимчасової непрацездатності судді або перебування його у відпустці. Якщо протягом року з дня на­кладення дисциплінарного стягнення суддю не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, що не має стягнення. Поновлення кваліфікаційного класу проводиться в загальному порядку, тобто після проходжен­ня кваліфікаційної атестації.

Дисциплінарне стягнення, накладене на суддю, може бути достроково зняте відповідною комісією за поданням го­лови суду, де працює цей суддя, а дисциплінарне стягнення, накладене на голову суду, — за поданням голови вищого суду.

Розділ IX ВИЩА РАДА ЮСТИЦІЇ

§ 1. Правовий статус Вищої ради юстиції

У країнах з демократичним ладом питання, що стосують­ся організації й діяльності судів, порядку формування суддівського корпусу, регламентуються як на рівні консти­туцій, так і на рівні спеціального законодавства. Межі нор­мативного регулювання дозволяють насамперед визначити коло державних органів і процедуру формування суддівсько­го корпусу, а отже, і ступінь незалежності суддів при відправ­ленні правосуддя.

У 1998 р. в Україні створено новий, досі невідомий вітчиз­няній системі державної влади інститут — Вищу раду юс­тиції. До цього її необхідність була зафіксована у ст. 131 Кон­ституції України1. Запровадження у конституційну структу­ру держави цього інституту, урахування зарубіжного досвіду функціонування подібних аналогів у інших країнах при приєднанні до загальновизнаних європейських цінностей по­винні були дати вагомі результати і забезпечити становлення конституціоналізму в Україні. Існування Вищої ради юстиції поряд з такими органами як Конституційний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Ра­хункова палата сприяє розвитку процесу по відтворенню де­мократичної спрямованості Конституції України2е

1 Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

2 Див.: Тацій В. Я., Тодика Ю. М. Проблеми становлення і розвитку ук­раїнського конституціоналізму // Державне будівництво та місцеве само­врядування: 36. наук. пр. — X.: Право, 2001. — С. 9, 14.


Вищу раду юстиції слід розглядати як державний, пуб­лічний, колегіальний орган. Моделюючи оптимальну струк­туру правового статусу Вищої ради юстиції, необхідно по­класти в його основу такі елементи:

1) порядок формування складу Вищої ради юстиції;

2) порядок припинення діяльності члена Ради, процедуру та порядок переобрання складу;

3) компетенцію Вищої ради юстиції, порядок і способи її реалізації;

4) повноваження Голови Вищої ради юстиції;

5) повноваження члена Вищої ради юстиції;

6) нормативно-правове визначення місця Вищої ради юс­тиції в системі державної влади.

Слід зазначити, що в усіх країнах, де існують аналогічні органи, їх правовий статус регулюється національним зако­нодавством. У конституційному порядку визначаються: кількісний склад, особи, які входять до складу за правом (за посадою), вимоги до інших членів рад, порядок формування і термін дії складу, порядок визначення або обрання голови ради, його заступників, їх повноваження. У спеціальних нормах більш детально визначаються компетенція, порядок реалізації повноважень, порядок взаємодії з іншими органа­ми держави, структура апарату та ін.

Закріплення правового статусу Вищої ради юстиції в Розділі VIII Конституції України «Правосуддя» говорить про початкове бачення цього нового для України інституту в системі органів судової влади. Але існують й інші думки про місце Вищої ради юстиції в системі державних органів з огляду на теорію поділу влади.

У теорії конституційного права вважається, що органи, подібні Вищій раді юстиції України (у Франції, Італії і Пор­тугалії це Вища рада магістратури, Іспанії — Вища рада су­дової влади, в Болгарії була створена Вища судова рада, в Польщі — Загальнопольська судова рада), належать до ор­ганів суддівського самоврядування[75]. Також вважається, що Вища рада юстиції нарівні з прокуратурою, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Рахунковою пала­тою, Центральною виборчою комісією належить до системи контрольно-наглядових органів[76]. У сфері адміністративного права Вища рада юстиції розглядається навіть як держав­ний орган, що здійснює державне управління в органах су­дової влади. Існує думка, що в цьому разі при здійсненні своєї діяльності Вища рада виконує функції управління, що зв'язують в єдине ціле запланований результат, практичну діяльність по виконанню намічених завдань та отриманий результат[77].

При вирішенні цього питання велике значення мають особливості національної правової системи країни, а саме: особливості судоустрою, наявної системи органів суддівсько­го самоврядування, розподіл повноважень по формуванню суддівського корпусу.

Так, відповідно до Конституції Угорської Республіки Дер­жавна рада правосуддя здійснює адміністративне керівниц­тво судами, а органи суддівського самоврядування з нею у цьому співпрацюють. Конституція Іспанії визначає Гене­ральну раду судової влади як керівний орган у сфері засну­вання і діяльності судів та роботи суддів і магістратів. Кон­ституція Республіки Польща покладає на Загальнопольську судову раду обов'язок стояти на сторожі незалежності судів і незалежності суддів.

У Португалії, Молдові, Польщі, Угорщині, Словенії, Ма­кедонії, Казахстані повноваження рад поширюються тільки на суди. У Франції, Італії, Іспанії, Хорватії, Вірменії, Ру­мунії повноваження рад поширюються як на суддів, так і на працівників прокуратури. У Болгарії Вища судова рада при­значає, переміщає і звільняє з посад не тільки суддів, але і прокурорів та слідчих. У вказаних країнах це пов'язано із подібністю правового статусу суддів та прокурорів.

Таким чином, ради юстиції можна поділити на три види:

1) компетенція яких поширюється тільки на суддів;

2) компетенція яких поширюється на суддів і прокурорів (до цього виду належить і Вища рада юстиції України);

3) компетенція яких поширюється на суддів, прокурорів та інших осіб.

Отже, виходячи з повноважень Вищу раду юстиції в Ук­раїні можна визначити як незалежний орган, що перевіряє результати діяльності кваліфікаційних комісій суддів по до­бору і рекомендації кандидатів на посади суддів, контролює обґрунтованість притягнення до дисциплінарної відповідаль­ності суддів та прокурорів і здійснює дисциплінарне провад­ження стосовно суддів у випадках, передбачених Законом України «Про Вищу раду юстиції».

§ 2. Порядок формування та строк повноважень Вищої ради юстиції

У процесі формування Вищої ради юстиції беруть участь усі три гілки державної влади України, а також представни­ки адвокатури України, юридичної науки і прокуратури. Та­кий порядок дозволяє виключити домінуюче становище якої-небудь гілки влади при ухваленні рішення стосовно кандидатів на посаду суддів або при притягненні останніх до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до Конституції України Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. По три члена ради обирається Верховною Радою України, Президентом України, з'їздом суддів України, з'їздом адвокатів України, з'їздом представ­ників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ; всеукраїнська конференція працівників прокура­тури обирає двох членів. Також до складу Вищої ради юс­тиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України.

На посаду члена Вищої ради юстиції може бути рекомен­дований громадянин України, не молодший тридцяти п'яти років і не старший шістдесяти років, який проживає в Ук­раїні не менше десяти останніх років, володіє державною мо­вою, має вищу юридичну освіту та стаж роботи у галузі права не менше десяти років. Ці вимоги не поширюються на осіб, які входять до складу Вищої ради юстиції за посадою.

Членами Вищої ради юстиції не можуть бути особи, виз­нані судом недієздатними або обмежено дієздатними, та осо­би, які мають незняту або непогашену судимість.

Президент України призначає трьох членів Вищої ради юстиції (далі — ВРЮ) через видання указу. Закон надає йому право вибирати їх з-поміж осіб за власним розсудом за умови їх відповідності загальним вимогам, що висуваються до членів Вищої ради юстиції.

Верховна Рада України призначає членів Вищої ради юс­тиції таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. Кандидати на цю посаду пропонуються депутатськими гру­пами і фракціями. Для цього свої голоси за них повинні від­дати більшість від конституційного складу Верховної Ради України.

Суддівська спільнота призначає членів Вищої ради юсти­ції на з'їзді суддів України — вищому органі суддівського самоврядування. Порядок скликання з'їзду визначається Законом України «Про судоустрій України». Делегатів на з'їзд суддів України можуть обирати й направляти конфе­ренції суддів загальних місцевих і апеляційних судів, кон­ференція суддів військових судів і конференція суддів спеціалізованих судів, а також збори суддів Апеляційного суду України за нормою представництва, визначеною Радою суддів України. Збори суддів Конституційного Суду України обирають на з'їзд трьох делегатів із числа суддів цього суду. Такий порядок забезпечує присутність представників усіх видів судів при обранні членів Вищої ради юстиції від судо­вої системи.


Від з'їзда адвокатів України до Вищої ради юстиції обира­ються 3 члени ради. Делегати на з'їзд адвокатів України оби­раються на республіканській (Автономної Республіки Крим), обласних, міських (міст Києва та Севастополя) конференціях адвокатів, участь в яких можуть брати не більше п'яти деле­гатів від кожного району або міста обласного підпорядкуван­ня, які обираються районними або міськими (міст обласного підпорядкування) конференціями адвокатів.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.