Статус кваліфікаційних комісій суддів: поняття, статус, види, склад, порядок формування 1 страница
Кваліфікаційні комісії суддів загальних судів здійснюють свою діяльність у центрах апеляційних округів, які утворюються відповідно до Указу Президента України. Усі інші кваліфікаційні комісії здійснюють свою діяльність у місті Києві. Кваліфікаційні комісії суддів діють у складі 11 членів, які мають вищу юридичну освіту. До складу кваліфікаційної комісії входять: — шість суддів, обраних таємним або відкритим голосуванням конференціями суддів відповідних судів; — дві особи від Міністерства юстиції України; — дві особи, уповноважені відповідною обласною (Київською міською) радою за місцезнаходженням кваліфікаційної комісії суддів; — одна особа від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Вища кваліфікаційна комісія суддів України діє у складі 13 членів, які мають вищу юридичну освіту. До її складу входять: — сім суддів, обраних до Комісії з'їздом суддів України; — дві особи, призначені Верховною Радою України; — дві особи, призначені Президентом України; — одна особа від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; — одна особа від Міністерства юстиції України. До складу кваліфікаційних комісій суддів та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не можуть бути обрані Голова Верховного Суду України, голови вищих спеціалізованих та апеляційних судів, а також їхні заступники, члени Вищої ради юстиції України. Як бачимо, більшість складу кваліфікаційних комісій та Вищої кваліфікаційної комісії суддів становлять саме судді. Таке становище, враховуючи коло питань, які вирішують ці органи, що постійно діють в системі судоустрою, пояснюється необхідністю забезпечення незалежності суддів. До того ж це повністю відповідає міжнародним стандартам. Так, згідно з пунктами 1.3 та 5.1 Європейської хартії про статус суддів будь-яке рішення щодо вибору, підбору, призначення, проходження служби, дисциплінарної відповідальності та припинення повноважень має прийматися інстанцією, яку складають щонайменше половина суддів[74]. У той же час наявність у складі представників юридичної громадськості (не суддів) сприяє подоланню корпоративної замкненості суддівського корпусу. Члени кваліфікаційних комісій суддів здійснюють свої повноваження на громадських засадах і на час роботи в комісіях звільняються від виконання службових обов'язків за основним місцем роботи зі збереженням середнього заробітку. Строк повноважень кваліфікаційних комісій суддів становить три роки з дня їхнього утворення. § 2. Повноваження кваліфікаційних комісій суддів До повноважень кваліфікаційних комісій суддів належать: — перевірка відповідності кандидатів у судді вимогам, встановленим законом, проведення їхнього кваліфікаційного атестування й надання висновку про підготовку до судової роботи кожного кандидата, який претендує на посаду судді; — проведення кваліфікаційної атестації суддів відповідних судів і присвоєння їм кваліфікаційних класів (не вище другого); — вирішення питань про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих судів; — припинення перебування у відставці суддів місцевих судів. Для здійснення своїх повноважень кваліфікаційна комісія суддів має право витребовувати та одержувати необхідну інформацію від голів судів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також громадян та їхніх об'єднань. Особи, які безпідставно відмовляють у наданні інформації чи ухиляються від її надання, несуть передбачену законом відповідальність. Відповідно до ст. 80 Закону України «Про судоустрій України» член кваліфікаційної комісії суддів має право: знайомитися з матеріалами, поданими на розгляд комісії, брати участь в їх дослідженні та перевірці; заявляти клопотання, наводити свої мотиви та міркування, а також подавати додаткові документи з питань, що розглядаються, вносити пропозиції щодо проекту рішення комісії з будь-яких питань та голосувати «за» або «проти» того чи іншого рішення; висловлювати письмово окрему думку щодо рішення кваліфікаційної комісії суддів, котра має бути додана до рішення. Вищу кваліфікаційну комісію суддів України наділено повноваженнями відносно: — надання висновку про можливість обрання суддів Верховного Суду України, суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Апеляційного суду України, а також висновку про звільнення зазначених суддів з посад; — перевірки додержання кандидатами на посади суддів зазначених судів вимог Конституції та законів України; — атестації суддів Верховного Суду України, суддів вищих спеціалізованих судів та Апеляційного суду України та присвоєння їм відповідних кваліфікаційних класів; — вирішення питань дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних судів; — розгляду скарг на рішення (висновки) кваліфікаційних комісій суддів (окрім питань дисциплінарної відповідальності суддів); — надання дозволу на складання та прийому повторного (додаткового) іспиту в суддів, яким відмовлено в рекомендації до обрання суддею безстроково; — припинення перебування суддів у відставці, крім суддів місцевих судів. Вища кваліфікаційна комісія суддів України за результатами розгляду скарги на рішення (висновок) кваліфікаційної комісії має право залишити його без змін, змінити рішення (висновок) або скасувати його. § 3. Кваліфікаційна атестація суддів Кваліфікаційна атестація проводиться кваліфікаційними комісіями і полягає в оцінці професійного рівня судді (кандидата на посаду судді) та прийнятті комісією рішення щодо присвоєння судді відповідного кваліфікаційного класу, рекомендації для зайняття посади судді, у тому числі в суді вищого рівня. Підставами для призначення кваліфікаційної атестації судді є: 1) вимоги закону щодо присвоєння кваліфікаційного класу судді, призначеному на посаду вперше; 2) закінчення встановленого законом строку перебування судді у відповідному кваліфікаційному класі; 3) зайняття суддею посади в суді вищого рівня; 4) подання про дострокове присвоєння судді кваліфікаційного класу, про присвоєння більш високого кваліфікаційного класу, заява судді про обрання суддею безстроково або про переведення до суду вищого рівня; 5) рішення про застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді пониження кваліфікаційного класу; 6) заява судді про поновлення кваліфікаційного класу. Залежно від рівня професійних знань, посади, стажу та досвіду роботи встановлюється шість кваліфікаційних класів судді: вищий, перший, другий, третій, четвертий і п'ятий класи. Кваліфікаційні класи присвоюються: суддям Верховного Суду України — вищий і перший кваліфікаційні класи; суддям вищих спеціалізованих судів — вищий, перший і другий кваліфікаційні класи; суддям апеляційних судів — перший, другий і третій кваліфікаційні класи; суддям місцевих судів — другий, третій, четвертий і п'ятий кваліфікаційні класи. Мінімальний строк перебування судді у кваліфікаційному класі, який дає право на присвоєння наступного кваліфікаційного класу, становить: у п'ятому й четвертому класах — три роки, у третьому й другому класах — п'ять років. Строк перебування судді у першому кваліфікаційному класі не обмежується. Кваліфікаційна атестація проводиться у формі кваліфікаційного іспиту, кваліфікаційної співбесіди або повторного (додаткового) іспиту. Кваліфікаційний іспит — це атестування особи, яка виявила бажання бути рекомендованою для призначення на посаду судді вперше. Воно полягає у виявленні знань та рівня професійної підготовки кандидата в судді, ступеня його готовності здійснювати правосуддя з питань юрисдикції відповідного суду. Після виконання кандидатом письмового завдання, співбесіди з ним і постановки йому запитань в усній формі кваліфікаційна комісія залежно від результатів кваліфікаційного іспиту дає висновок про складення іспиту, підготовленість кандидата до судової роботи і рекомендацію для призначення його на посаду судді або вмотивований висновок про відмову в такій рекомендації. Хід складання кваліфікаційного іспиту повинен протоколюватися, а всі матеріали іспиту підлягають зберіганню в архіві як офіційні документи. Результати складеного кваліфікаційного іспиту дійсні протягом трьох років. Вирішуючи питання про рекомендацію кандидата для призначення (обрання) на посаду судді, кваліфікаційна комісія суддів повинна враховувати як рівень його професійних знань, так і особисті й моральні якості кандидата. Особи, які склали кваліфікаційний іспит, але не рекомендовані кандидатами у професійні судді за браком вакантних посад, враховуються кваліфікаційною комісією як кандидати на наступні вакантні посади протягом трьох років, якщо за цей час вони не відкличуть свою заяву. Особа, яка не склала кваліфікаційного іспиту, може бути допущена до його складання повторно не раніш як через рік. Документи, передбачені процедурою добору кандидатів для призначення на посаду судді, перед складанням кваліфікаційного іспиту повторно готуються з урахуванням інформації щодо особи кандидата за період, що минув після першого кваліфікаційного іспиту. Чергова кваліфікаційна атестація судді проводиться не пізніше як через місяць з дня закінчення строку його перебування у присвоєному йому кваліфікаційному класі. Дострокова кваліфікаційна атестація судді може бути проведена не раніш як через два роки з дня останньої його атестації. Позачергова кваліфікаційна атестація суддів призначається безпосередньо за готовності кваліфікаційної комісії суддів розглянути відповідне звернення, але не пізніше як через два місяці з дня його надходження. На суддю, що підлягає кваліфікаційній атестації, голова відповідного суду складає характеристику, в якій зазначаються ділові й моральні якості судді, надається оцінка його професійній діяльності До характеристики може бути додано рішення зборів суддів суду, у якому працює суддя. Характеристику на голову суду для кваліфікаційної атестації складає голова відповідного суду вищого рівня. До характеристики має бути додано рішення зборів суддів даного суду. Суддя має бути ознайомлений з характеристикою та одержати її копію не пізніш як за п'ятнадцять днів до проведення кваліфікаційної атестації. Кваліфікаційна атестація проводиться в присутності особи, яка атестується. У розгляді питання про атестацію судді можуть брати участь голова суду, який склав характеристику судді, а також представники відповідного органу суддівського самоврядування за дорученням. Кваліфікаційна співбесіда полягає у перевірці знань професійного судді, встановленні рівня кваліфікаційної підготовки судді, його здатності підвищувати свій фаховий рівень і здійснювати правосуддя, у тому числі в судах більш високого рівня. Кваліфікаційна співбесіда з суддею, який претендує на присвоєння кваліфікаційного класу вперше, стосується фахової орієнтації цього судді в судовій роботі та засвоєння ним початкових навичок судді. Кваліфікаційна співбесіда проводиться в усній формі щодо положень основних галузей права з одночасним дослідженням матеріалів щодо фактичного здійснення суддею правосуддя й виконання ним посадових обов'язків. Кваліфікаційна співбесіда із суддею, який претендує на дострокове присвоєння кваліфікаційного класу, стосується питань підвищення суддею свого кваліфікаційного рівня, методів та форм удосконалення судочинства, засвоєння суддівських навичок. Предмет кваліфікаційної співбесіди з суддею, який претендує на присвоєння більш високого кваліфікаційного класу, складає визначення успіхів, досягнутих суддею під час виконання своїх обов'язків, характеру та складності справ, які розглядає суддя; аналіз судової практики в межах його спеціалізації та пропозиції щодо її вдосконалення. На кваліфікаційній співбесіді з суддею, який претендує на зайняття посади в суді вищого рівня, з'ясовуються знання у галузі законодавства, судової практики і правової аналітики, рівень яких є достатнім для забезпечення належного виконання суддею повноважень у суді вищого рівня. Кваліфікаційна співбесіда із суддею, який претендує на обрання безстроково, стосується оцінки його діяльності на посаді судді впродовж п'ятирічного строку, рівня вдосконалення професійної підготовки та інших обставин, пов'язаних з подальшою судовою діяльністю. Повторний (додатковий) іспит — це складання кваліфікаційного іспиту особою, яка за рішенням кваліфікаційної комісії суддів не рекомендується до обрання суддею безстроково. Повторний (додатковий) іспит може бути призначений Вищою кваліфікаційною комісією суддів України за скаргою судді, який не згодний з рішенням кваліфікаційної комісії суддів про відмову в рекомендації до обрання його суддею безстроково. Повторний (додатковий) іспит складається суддею перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів України в місячний строк із дня прийняття рішення про дозвіл на складання повторного іспиту. Якщо суддя не склав повторний (додатковий) іспит, Вища кваліфікаційна комісія суддів України направляє до Вищої ради юстиції рекомендацію про його звільнення з посади судді. Кваліфікаційна комісія суддів залежно від рівня професійних знань, стажу, посади, досвіду роботи судді, який атестується, приймає рішення про: — присвоєння судді відповідного кваліфікаційного класу; — залишення судді в раніше присвоєному кваліфікаційному класі; — рекомендацію кандидата на посаду судді у відповідному суді або відмову в рекомендації для зайняття такої посади; — відкладення атестації (у разі недостатнього рівня професійних знань судді) на строк не більше шести місяців. Суддя або кандидат на посаду судді, не згодний з рішенням кваліфікаційної комісії суддів щодо його атестації, може оскаржити його до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в п'ятнадцяти денний строк із дня одержання копії рішення. Вища кваліфікаційна комісія суддів України розглядає скаргу на рішення про кваліфікаційну атестацію протягом місяця з дня подання скарги та матеріалів атестації. Розгляд скарги може відбуватися з викликом на засідання комісії особи, яка подала скаргу. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з питань кваліфікаційної атестації може бути оскаржено до суду лише у разі порушення встановленого законом порядку розгляду питання. § 4. Повноваження кваліфікаційних комісій щодо дисциплінарної відповідальності суддів Кваліфікаційні комісії окрім кваліфікаційної атестації суддів вирішують також питання про їхню дисциплінарну відповідальність. Дисциплінарна відповідальність суддів регламентується законами України «Про статус суддів» (глава VI), «Про Вищу раду юстиції» (глава 4), «Про судоустрій України» (глава 4). Суддя притягується до цього виду відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, а саме за порушення: законодавства при розгляді справ; вимог, передбачених ст. 5, та обов'язків, зазначених у ст. 6 Закону України «Про статус суддів». При цьому важливим є те, що скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його винесенні, якщо при цьому не було навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою істотні наслідки. Таке положення ч. 2 ст. 31 вказаного Закону націлене на забезпечення свободи суддівського переконання, яка припускає неможливість притягнення до відповідальності за висловлену суддею правову позицію у розглянутій справі. Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, яке відповідно до ст. 99 Закону України «Про судоустрій України» складається з декількох стадій: перевірка даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності; відкриття дисциплінарної справи; розгляд дисциплінарної справи та прийняття рішення. При цьому, на жаль, закон залишив поза увагою такі стадії як виконання рішення по справі й перегляд рішення по скарзі (факультативна стадія). Дисциплінарне провадження здійснюють: - кваліфікаційні комісії суддів — щодо суддів місцевих судів; - Вища кваліфікаційна комісія суддів України — щодо суддів апеляційних судів. Відносно суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України дисциплінарне провадження здійснює Вища рада юстиції України, яка також переглядає по скарзі рішення з дисциплінарних справ кваліфікаційних комісій суддів та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Відповідно до ч. 2 ст. 97 Закону України «Про судоустрій України» право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність судді належить: народним депутатам України; Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини; Голові Верховного Суду України; Голові вищого спеціалізованого суду — щодо судді відповідного спеціалізованого суду; Міністру юстиції України; голові відповідної ради суддів; членам Ради суддів України. У той же час у ч. 1 ст. 34 Закону України «Про статус суддів» як суб'єкти ініціювання зазначеного питання виділені: Міністерство юстиції України та його органи на місцях за наслідками перевірки заяв і повідомлень громадян; голови відповідних судів, посадові особи державних органів, установ, організацій, органів місцевого самоврядування. Ініціювати процедуру притягнення до відповідальності можуть і повідомлення в засобах масової інформації. Дисциплінарне провадження щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями. В інших випадках, тобто за наявності ознак дисциплінарного проступку, провадження щодо судді порушується постановою голови відповідної кваліфікаційної комісії суддів, головами вищих спеціалізованих чи апеляційних судів. Голова кваліфікаційної комісії або за його дорученням чи за рішенням комісії члени комісії протягом місяця з дня надходження відомостей про дисциплінарний проступок судді проводять їхню перевірку. Перевірка відомостей про дисциплінарний проступок голови кваліфікаційної комісії проводиться трьома членами комісії. Після закінчення перевірки матеріали справи передаються на розгляд комісії, яка повинна розглянути їх у десятиденний строк і прийняти рішення. Під час розгляду справи комісія повинна заслухати пояснення судді, котрий притягується до дисциплінарної відповідальності. Його неявка на засідання комісії без поважних причин не перешкоджає розгляду справи. Рішення у дисциплінарній справі судді приймається більшістю голосів членів кваліфікаційної комісії суддів, присутніх на засіданні. Воно повинно містити назву комісії, прізвище, ім'я, по батькові й посаду судді, який притягується до дисциплінарної відповідальності, обставини дій, що тягнуть дисциплінарну відповідальність, пояснення судді й відомості, що характеризують його особу, мотиви прийнятого рішення з посиланням на докази, вказівку на заходи дисциплінарної відповідальності, застосовані до судді, або підстави закриття справи, а також порядок і строк оскарження рішення. Якщо комісією прийнято рішення про відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, голова відповідної комісії або комісія припиняють дисциплінарне провадження та повідомляють про це заінтересованих осіб. Рішення про припинення дисциплінарного провадження, прийняте головою комісії, може бути переглянуто комісією на вимогу одного з членів комісії. При накладенні на суддю дисциплінарного стягнення враховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання міри дисциплінарної відповідальності. Взагалі до суддів застосовуються такі дисциплінарні стягнення як догана, пониження кваліфікаційного класу. Окрім того, за наслідками дисциплінарного провадження відповідна кваліфікаційна комісія суддів може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з посади. Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше як через шість місяців після виявлення проступку, не враховуючи часу тимчасової непрацездатності судді або перебування його у відпустці. Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення суддю не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, що не має стягнення. Поновлення кваліфікаційного класу проводиться в загальному порядку, тобто після проходження кваліфікаційної атестації. Дисциплінарне стягнення, накладене на суддю, може бути достроково зняте відповідною комісією за поданням голови суду, де працює цей суддя, а дисциплінарне стягнення, накладене на голову суду, — за поданням голови вищого суду. Розділ IX ВИЩА РАДА ЮСТИЦІЇ § 1. Правовий статус Вищої ради юстиції У країнах з демократичним ладом питання, що стосуються організації й діяльності судів, порядку формування суддівського корпусу, регламентуються як на рівні конституцій, так і на рівні спеціального законодавства. Межі нормативного регулювання дозволяють насамперед визначити коло державних органів і процедуру формування суддівського корпусу, а отже, і ступінь незалежності суддів при відправленні правосуддя. У 1998 р. в Україні створено новий, досі невідомий вітчизняній системі державної влади інститут — Вищу раду юстиції. До цього її необхідність була зафіксована у ст. 131 Конституції України1. Запровадження у конституційну структуру держави цього інституту, урахування зарубіжного досвіду функціонування подібних аналогів у інших країнах при приєднанні до загальновизнаних європейських цінностей повинні були дати вагомі результати і забезпечити становлення конституціоналізму в Україні. Існування Вищої ради юстиції поряд з такими органами як Конституційний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Рахункова палата сприяє розвитку процесу по відтворенню демократичної спрямованості Конституції України2е 1 Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141. 2 Див.: Тацій В. Я., Тодика Ю. М. Проблеми становлення і розвитку українського конституціоналізму // Державне будівництво та місцеве самоврядування: 36. наук. пр. — X.: Право, 2001. — С. 9, 14. Вищу раду юстиції слід розглядати як державний, публічний, колегіальний орган. Моделюючи оптимальну структуру правового статусу Вищої ради юстиції, необхідно покласти в його основу такі елементи: 1) порядок формування складу Вищої ради юстиції; 2) порядок припинення діяльності члена Ради, процедуру та порядок переобрання складу; 3) компетенцію Вищої ради юстиції, порядок і способи її реалізації; 4) повноваження Голови Вищої ради юстиції; 5) повноваження члена Вищої ради юстиції; 6) нормативно-правове визначення місця Вищої ради юстиції в системі державної влади. Слід зазначити, що в усіх країнах, де існують аналогічні органи, їх правовий статус регулюється національним законодавством. У конституційному порядку визначаються: кількісний склад, особи, які входять до складу за правом (за посадою), вимоги до інших членів рад, порядок формування і термін дії складу, порядок визначення або обрання голови ради, його заступників, їх повноваження. У спеціальних нормах більш детально визначаються компетенція, порядок реалізації повноважень, порядок взаємодії з іншими органами держави, структура апарату та ін. Закріплення правового статусу Вищої ради юстиції в Розділі VIII Конституції України «Правосуддя» говорить про початкове бачення цього нового для України інституту в системі органів судової влади. Але існують й інші думки про місце Вищої ради юстиції в системі державних органів з огляду на теорію поділу влади. У теорії конституційного права вважається, що органи, подібні Вищій раді юстиції України (у Франції, Італії і Португалії це Вища рада магістратури, Іспанії — Вища рада судової влади, в Болгарії була створена Вища судова рада, в Польщі — Загальнопольська судова рада), належать до органів суддівського самоврядування[75]. Також вважається, що Вища рада юстиції нарівні з прокуратурою, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Рахунковою палатою, Центральною виборчою комісією належить до системи контрольно-наглядових органів[76]. У сфері адміністративного права Вища рада юстиції розглядається навіть як державний орган, що здійснює державне управління в органах судової влади. Існує думка, що в цьому разі при здійсненні своєї діяльності Вища рада виконує функції управління, що зв'язують в єдине ціле запланований результат, практичну діяльність по виконанню намічених завдань та отриманий результат[77]. При вирішенні цього питання велике значення мають особливості національної правової системи країни, а саме: особливості судоустрою, наявної системи органів суддівського самоврядування, розподіл повноважень по формуванню суддівського корпусу. Так, відповідно до Конституції Угорської Республіки Державна рада правосуддя здійснює адміністративне керівництво судами, а органи суддівського самоврядування з нею у цьому співпрацюють. Конституція Іспанії визначає Генеральну раду судової влади як керівний орган у сфері заснування і діяльності судів та роботи суддів і магістратів. Конституція Республіки Польща покладає на Загальнопольську судову раду обов'язок стояти на сторожі незалежності судів і незалежності суддів. У Португалії, Молдові, Польщі, Угорщині, Словенії, Македонії, Казахстані повноваження рад поширюються тільки на суди. У Франції, Італії, Іспанії, Хорватії, Вірменії, Румунії повноваження рад поширюються як на суддів, так і на працівників прокуратури. У Болгарії Вища судова рада призначає, переміщає і звільняє з посад не тільки суддів, але і прокурорів та слідчих. У вказаних країнах це пов'язано із подібністю правового статусу суддів та прокурорів. Таким чином, ради юстиції можна поділити на три види: 1) компетенція яких поширюється тільки на суддів; 2) компетенція яких поширюється на суддів і прокурорів (до цього виду належить і Вища рада юстиції України); 3) компетенція яких поширюється на суддів, прокурорів та інших осіб. Отже, виходячи з повноважень Вищу раду юстиції в Україні можна визначити як незалежний орган, що перевіряє результати діяльності кваліфікаційних комісій суддів по добору і рекомендації кандидатів на посади суддів, контролює обґрунтованість притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів та прокурорів і здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів у випадках, передбачених Законом України «Про Вищу раду юстиції». § 2. Порядок формування та строк повноважень Вищої ради юстиції У процесі формування Вищої ради юстиції беруть участь усі три гілки державної влади України, а також представники адвокатури України, юридичної науки і прокуратури. Такий порядок дозволяє виключити домінуюче становище якої-небудь гілки влади при ухваленні рішення стосовно кандидатів на посаду суддів або при притягненні останніх до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до Конституції України Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. По три члена ради обирається Верховною Радою України, Президентом України, з'їздом суддів України, з'їздом адвокатів України, з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ; всеукраїнська конференція працівників прокуратури обирає двох членів. Також до складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України. На посаду члена Вищої ради юстиції може бути рекомендований громадянин України, не молодший тридцяти п'яти років і не старший шістдесяти років, який проживає в Україні не менше десяти останніх років, володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту та стаж роботи у галузі права не менше десяти років. Ці вимоги не поширюються на осіб, які входять до складу Вищої ради юстиції за посадою. Членами Вищої ради юстиції не можуть бути особи, визнані судом недієздатними або обмежено дієздатними, та особи, які мають незняту або непогашену судимість. Президент України призначає трьох членів Вищої ради юстиції (далі — ВРЮ) через видання указу. Закон надає йому право вибирати їх з-поміж осіб за власним розсудом за умови їх відповідності загальним вимогам, що висуваються до членів Вищої ради юстиції. Верховна Рада України призначає членів Вищої ради юстиції таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. Кандидати на цю посаду пропонуються депутатськими групами і фракціями. Для цього свої голоси за них повинні віддати більшість від конституційного складу Верховної Ради України. Суддівська спільнота призначає членів Вищої ради юстиції на з'їзді суддів України — вищому органі суддівського самоврядування. Порядок скликання з'їзду визначається Законом України «Про судоустрій України». Делегатів на з'їзд суддів України можуть обирати й направляти конференції суддів загальних місцевих і апеляційних судів, конференція суддів військових судів і конференція суддів спеціалізованих судів, а також збори суддів Апеляційного суду України за нормою представництва, визначеною Радою суддів України. Збори суддів Конституційного Суду України обирають на з'їзд трьох делегатів із числа суддів цього суду. Такий порядок забезпечує присутність представників усіх видів судів при обранні членів Вищої ради юстиції від судової системи. Від з'їзда адвокатів України до Вищої ради юстиції обираються 3 члени ради. Делегати на з'їзд адвокатів України обираються на республіканській (Автономної Республіки Крим), обласних, міських (міст Києва та Севастополя) конференціях адвокатів, участь в яких можуть брати не більше п'яти делегатів від кожного району або міста обласного підпорядкування, які обираються районними або міськими (міст обласного підпорядкування) конференціями адвокатів. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|