Главная | Обратная связь

Статус кваліфікаційних комісій суддів: поняття, статус, види, склад, порядок формування 5 страница

Окрім цього, транспортні прокуратури проводять розсліду­вання злочинів, які віднесені до підслідності слідчих проку­ратури, зокрема: вчинених на повітряних та водних шляхах України, у метрополітенах, у поїздах, на вокзалах і тери­торіях станцій у їх рейкових межах від вхідного до вихідного світлофорів, на перегонах поза межами станцій — на залізнич­ному полотні з насипом, якщо злочини пов'язані з функ­ціонуванням залізничного транспорту, в портах, на причалах і пристанях, на повітряних та водних суднах, а також посадо­вих злочинів, вчинених працівниками залізничного, морсь­кого, річкового й повітряного транспорту, співробітниками органів внутрішніх справ на транспорті, та ін.

На транспортних прокурорів також покладено підтри­мання державного обвинувачення в суді та представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визна­чених законом.

Прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах беруть свій початок з 1983 р. Вони були утворені з метою підсилен­ня впливу на стан законності при виконанні кримінального покарання у вигляді позбавлення волі та інших заходів при­мусового характеру, що призначаються судом.

У наш час в Україні прокуратури з нагляду за додержан­ням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах діють на правах міжрайонних прокуратур та підпо­рядковуються обласним прокуратурам. На ці прокуратури покладено, зокрема: 1) цроведення з урахуванням вимог ст. 112 КПК України досудового слідства у кримінальних справах про злочини, вчинені у тюрмах, виправно-трудових та виховно-трудових колоніях, у кримінально-виконавчих установах відкритого типу (виправних центрах), у тимчасо- віх слідчих ізоляторах на території виправно-трудових ко- лоЦій, у лікувально-трудових профілакторіях управлінь (від­ділів) ДДУВП в Автономній Республіці Крим та областях будь-якими особами, у тому числі й працівниками вказаних установ; 2) нагляд за додержанням законів при проведенні дізнання та досудового слідства у кримінальних справах про злочини, вчинені у вищеназваних установах; 3) підтриман­ня державного обвинувачення в судах у кримінальних спра­вах про такі злочини, а також участь у судових засіданнях при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків у піднаглядних установах; 4) представництво інтересів грома­дян та держави в суді у випадках, передбачених законом; 5) внесення апеляційних та касаційних подань на вироки, ухвали, постанови та рішення суду у кримінальних та ци­вільних справах, а також за матеріалами, у розгляді яких вони брали участь; 6) здійснення нагляду за виконанням ви­мог законів щодо охорони прав і законних інтересів грома­дян, які тримаються у місцях попереднього ув'язнення, ви­конання покарань та заходів примусового характеру, що призначаються судом, запобігання вчиненню такими особа­ми правопорушень і злочинів, усунення причин та умов, що їм сприяють, а також нагляд за законністю наказів, розпо­ряджень і постанов адміністрації цих установ; 7) перевірку законності рішень за заявами та повідомленнями про злочи­ни, а також про переведення ув'язнених і засуджених до приміщень камерного типу, одиночних камер, ізоляторів, карцерів та гауптвахт; 8) перевірку в порядку ст. 97 КПК України з прийняттям відповідного рішення заяв про зло­вживання владою або службовим становищем працівниками місць попереднього ув'язнення, виконання покарань та за­ходів примусового характеру, що призначаються судом, пе­ревищення ними влади або службових повноважень, вчи­нення інших злочинів у сфері службової діяльності та ін.

Природоохоронні прокуратури. У зв'язку з погіршен­ням у країні екологічного становища й необхідністю підви­щення якості та ефективності прокурорського нагляду за додержанням законодавства в галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, а також безпечного для здоров'я і життя громадян довкілля, запобігання негативному впливу господарської діяльності на навколишнє природне середовище, збережен­ня природних ресурсів і комплексів у системі органів проку­ратури засновані природоохоронні прокуратури. Вони утво­рені за принципом міжрайонних прокуратур із відповідною штатною чисельністю: прокурор, його заступник, помічни­ки прокурора, слідчі. Контроль і керівництво діяльністю цих прокуратур здійснюють прокурор АР Крим і прокурори областей за місцем їх знаходження. Природоохоронна про­куратура наділена всіма притаманними цьому органу повно­важеннями. Рамки нагляду обмежені наглядом за додержан­ням законів про охорону природи і навколишнього середови­ща. Прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя з метою забезпечення належної ор­ганізації роботи відповідно до структури органів прокурату­ри відповідним наказом розмежовуються обов'язки між відділами нагляду за додержанням природоохоронного за­конодавства (старшими помічниками прокурорів областей), міжрайонними природоохоронними та іншими прокурора­ми з питань здійснення нагляду за додержанням законів про охорону навколишнього природного середовища, де за кож­ним із них визначаються і закріплюються окремі, конкретні об'єкти, які становлять підвищену екологічну небезпеку в регіоні.

На природоохоронні прокуратури покладається, зокрема, нагляд:

— за додержанням законності в діяльності місцевих структурних підрозділів спеціально уповноважених органів державного контролю у сфері охорони довкіл­ля;

— за додержанням законності при розслідуванні кримі­нальних справ, за якими досудове слідство провадить­ся слідчими природоохоронних прокуратур.

§ 4. Принципи організації та діяльності органів прокуратури

Діяльність прокуратури будується на певних принципах. Принцип (із латинської — основа) містить у собі вихідні по­ложення будь-якої теорії, науки, світогляду, політичної ор­ганізації. Так у загальній формі визначається поняття прин­ципу.

Принципи організації та діяльності прокуратури — це закріплені у Конституції та в інших законах України осно­воположні вимоги, що відбивають призначення прокурату­ри в державі та суспільстві, визначають завдання та повно­важення прокурорів, а також зміст та характер правових заходів і засобів здійснення нагляду за точним і одноманіт­ним виконанням законів у державі, а також містять ознаки та властивості, які допомагають відокремити органи проку­ратури від інших державних органів, у тому числі і від пра­воохоронних.

До принципів прокурорського нагляду належать поло­ження, які ґрунтуються на Конституції України. Вони спри­яють становленню органів прокуратури як незалежного дер­жавного органу з наданням йому необхідних повноважень для виконання поставлених перед ними завдань. Такими принципами є наступні.

І. Принцип єдності та централізації органів прокура­тури. Відповідно до ст. 121 Конституції України та ст. 6 За­кону України «Про прокуратуру» органи прокуратури ста­новлять єдину централізовану систему, яку очолює Гене­ральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоя- щих прокурорів вищестоящим.

Зазначений принцип полягає у тому, що ці органи станов­лять собою єдину систему, очолювану Генеральним прокуро­ром України. Він означає єдність мети та завдань, що стоять перед прокуратурами всіх ланок, і визначається спільністю форм і методів, засобів здійснення нагляду за виконанням законів, єдністю засобів прокурорського реагування на ви­явлені порушення закону, а також вжиттям заходів щодо запобігання порушенням закону. Принцип єдності визначає те становище, відповідно до якого вищестоящий прокурор має право передати свої повноваження нижчестоящому про­курору, а також прийняти на себе його повноваження.

2. Принцип незалежності прокуратури від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх органів означає здійснення про­куратурою своїх повноважень на підставі додержання Кон­ституції України та чинних на території республіки законів незалежно від будь-яких органів державної влади, посадо­вих осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх ор­ганів, незважаючи ані на які місцеві відмінності і всупереч яким би не було місцевим впливам. Працівники прокурату­ри не можуть належати до будь-яких політичних партій чи рухів.

3. Принцип рівного захисту прав і свобод громадян озна­чає, що органи прокуратури у межах своєї компетенції захи­щають права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом незалежно від національного чи соціального поход­ження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних пере­конань, службового чи майнового стану та інших ознак.

Цей принцип також зобов'язує прокурорів вживати захо­ди щодо усунення порушень закону, від кого б вони не вихо­дили, поновлення порушених прав і притягнення у встанов­леному законом порядку до відповідальності осіб, які при­пустилися цих порушень.

Виконуючи вимоги зазначеного принципу, прокурори вживають усіх заходів для забезпечення охорони прав та за­конних інтересів фізичних і юридичних осіб, котрі, зокрема, беруть в участь у кримінальному процесі, а також швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винних і правильно­го застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив зло­чин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний, як того вимагає КПК України. Прокурор, слідчий та орган дізнання зобов'язані в межах своєї компе­тенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчи­ненні злочину, і до їх покарання (ст. 4 КПК України). В той же час на прокурора покладається відповідальність щодо того, щоб ніхто не був притягнутий як обвинувачений іна­кше, ніж на підставах і в порядку, встановлених законом (ст. 5 КПК), тощо.

4. Принцип гласності, що лежить в основі демократії, стосовно діяльності роботи органів прокуратури припускає відкритість, повноту і достовірність інформації про функ­ціонування прокуратури, а також поінформованість органів державної влади та населення через засоби масової інфор­мації про дійсні цілі, характер роботи органів прокуратури, а також про стан законності та заходи щодо її зміцнення.

При цьому органи прокуратури діють гласно в тій мірі, що не суперечить вимогам закону про охорону прав і свобод громадян, а так само про державну та іншу таємницю.

Окрім названих, прокуратура у своїй діяльності керується такими принципами:

- пріоритетність прав людини і громадянина;

- верховенство права;

- законність.

При розгляді конкретних справ кожний прокурор прий­має рішення самостійно і одноособово на підставі свого пере­конання та закону, дотримуючись рівності усіх громадян перед законом і судом, презумпції невинуватості, справед­ливості, законності.

Незалежність прокуратури у здійсненні повноважень та обов'язковість виконання вимог прокурора гарантуються законом.

Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з ме­тою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або домогтися прийняття неправомірного рішення тягне перед­бачену законом відповідальність (ст. 7 Закону України «Про прокуратуру»). Вимоги прокурора, що відповідають чинно­му законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підпри­ємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і ви­конуються невідкладно або у передбачені законом чи визна­чені прокурором строки (ст. 8 Закону України «Про проку­ратуру»).

§ 5. Функції прокуратури^[88]

Прокуратура, як й інші державні органи, виконує прита­манні тільки їй функції, які визначаються як головні на­прямки діяльності прокуратури, що безпосередньо виража­ють її сутність та призначення. Функції поділяються на на­глядові і ненаглядові.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокурату­ру покладаються такі функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які здійсню­ють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обме­женням особистої свободи громадян;

5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадя­нина, додержанням законів з цих питань органами виконав­чої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадови­ми і службовими особами.

Окрім перелічених функцій, статтею 10 Закону України «Про прокуратуру» на цей орган покладається також коор­динація діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю.

Перехідними положеннями Конституції (п. 9) передбаче­но, що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосу­ванням законів та функцію досудового слідства до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що ре­гулюють Ті функціонування.

На прокуратуру не можуть покладатися функції, не перед­бачені законами України.

5.1. Функції підтримання державного обвинувачення та представництва інтересів громадянина або держави

Функції підтримання державного обвинувачення в суді та представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом, — ненаглядові. Вони перед­бачають участь прокурора при розгляді справ у суді.

Прокурор, який бере участь в розгляді справ у судах, до­держуючись принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про все­бічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановлен­ий) судових рішень, що ґрунтуються на законі. Всією своєю діяльністю в суді прокурор сприяє виконанню цих завдань, але здійснює він це особливими засобами з урахуванням принципів судової влади: змагальності, рівноправності сто­рін тощо.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про прокуратуру» про­курор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів для усунення пору­шень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання.

Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються Законом України «Про про­куратуру» та процесуальним законодавством України.

У кримінальному процесі прокурор виступає в суді як державний обвинувач. Підтримуючи державне обвинува­чення, прокурор бере участь у дослідженні доказів — у до­питі підсудного, потерпілого, свідків, дослідженні висновків експертів і речових доказів. Він бере участь також у судових дебатах, виступаючи з обвинувальною промовою, в якій він аналізує докази, що досліджувалися під час судового слід­ства, подає суду свої міркування щодо застосування кри- міняльного закону та міри покарання підсудному. При цьо­му прокурор керується вимогами закону і об'єктивною оцін­кою зібраних по справі доказів.

Гарантією об'єктивності та незалежності прокурора в суді є встановлений законом обов'язок для прокурора відмовити­ся від обвинувачення у разі, коли при розгляді справи він дійде висновку, що дані судового слідства не підтверджують обвинувачення підсудного. Він також до закінчення судово­го слідства вправі змінити висунуте особі обвинувачення (ст. 36 Закону «Про прокуратуру»).

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокурату­ру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізич­ний чи матеріальний стан або з інших поважних причин са­мостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держа­ви — наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок проти­правних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Обсяг і межі повноважень прокурора під час розгляду справ визначаються процесуальним законодавством.

Беручи участь у судовому розгляді цивільних справ, про­курор сприяє суворому додержанню матеріального законо­давства та норм цивільного судочинства. Для цього він на­ділений низкою повноважень, специфічних саме для нього: правом звернутися до суду з заявою про захист прав і інте­ресів інших осіб; вступити у справу в будь-якій стадії проце­су; знайомитися з матеріалами цивільної справи тощо.

Важливим повноваженням, яким володіє прокурор неза­лежно від його участі у розгляді в суді першої інстанції кон­кретної кримінальної або цивільної справи, є внесення апе­ляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. Прокурор або його заступник в межах своєї компетенції, незалежно від їх участі у розгляді справи в суді першої інстанції мають право внести у вищестоящий суд апеляційне, касаційне і ок­реме подання на вироки, рішення, ухвали і постанови судів. При цьому помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть вносити апеляційні, касаційні і окремі по­дання тільки у справах, в розгляді яких вони брали участь.

5.2. Функція досудового слідства

Функція досудового слідства — це діяльність слідчого у кримінальній справі в порядку, встановленому Криміналь­но-процесуальним кодексом, по з'ясуванню всіх обставин, що підлягають доказуванню, зокрема, вона полягає у зби­ранні, закріпленні та дослідженні доказів для вирішення питання про наявність або відсутність події злочину, вини певної особи у його вчиненні, про характер і розмір шкоди, заподіяної злочином, тощо. Ця функція також є ненаглядо- вою.

Інші функції, покладені на прокуратуру, крім названих, є наглядовими.

5.3. Нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство

Здійснюючи нагляд за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства, прокурор відповідно до ст. 227 КПК України у межах своєї компетенції:

1) витребовує від органів дізнання і досудового слідства для перевірки кримінальні справи, документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, досудово­го слідства і встановлення осіб, які вчинили злочини; пе­ревіряє не менше одного разу на місяць виконання вимог за­кону про приймання, реєстрацію і вирішення заяв та повідомлень про вчинені або ті, що готуються, злочини;

2) скасовує незаконні і необґрунтовані постанови слідчих та осіб, які провадять дізнання;

3) дає письмові вказівки про розслідування злочинів, об­рання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфі­кацію злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини;

4) доручає органам дізнання виконання постанов про за­тримання, привід, взяття під варту, проведення обшуку, виїмки, розшук осіб, які вчинили злочини, виконання інших слідчих дій, а також дає вказівки про вжиття необхідних за­ходів для розкриття злочинів і виявлення осіб, які їх вчини­ли, по справах, що перебувають у провадженні прокурора або слідчого прокуратури;

5) бере участь у провадженні дізнання і досудового слід­ства і в необхідних випадках особисто провадить окремі слідчі дії або розслідування у повному обсязі по будь-якій справі;

6) санкціонує проведення обшуку, відсторонення обвину­ваченого від посади та інші дії слідчого і органу дізнання у випадках, передбачених КПК України;

7) продовжує строк розслідування у випадках і в порядку, встановлених КПК;

8) дає згоду або подає до суду подання про обрання за­побіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також про продовження строку тримання під вартою в порядку, вста­новленому КПК;

9) повертає кримінальні справи органам досудового слід­ства із вказівками щодо провадження додаткового розсліду­вання;

10) вилучає від органу дізнання і передає слідчому будь-яку справу, передає справу від одного органу досудового слідства іншому, а також від одного слідчого іншому з метою забезпе­чення найбільш повного і об'єктивного розслідування;

11) усуває особу, яка провадить дізнання, або слідчого від подальшого ведення дізнання або досудового слідства, якщо вони припустилися порушень закону при розслідуванні справи;

12) порушує кримінальні справи або відмовляє в їх пору­шенні; закриває або зупиняє провадження у кримінальних справах; дає згоду на закриття кримінальної справи слідчим у тих випадках, коли це передбачено КПК; затверджує обви­нувальні висновки (постанови); направляє кримінальні спра­ви до суду;

13) вирішує питання про допущення захисника до участі у справі;

14) здійснює також інші повноваження, надані йому кримінально-процесуальним законодавством.

Вказівки прокурора органам дізнання і досудового слідства у зв'язку з порушенням і розслідуванням ними кримінальних справ, надані в порядку, передбаченому КПК, є для цих органів обов'язковими. Оскарження одержаних вказівок вищестоящому прокуророві не зупиняє їх виконан­ня, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 114 КПК.

5.4. Функція нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах,

а також при застосуванні інших заходів примусового

характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи

громадян

Предметом прокурорського нагляду в цій сфері є додер­жання законності під час перебування осіб у місцях триман­ня затриманих, попереднього ув'язнення, виправно-трудо- вих, інших установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом, додер­жання встановленого кримінально-виконавчим законодав­ством порядку та умов тримання або відбування покарання особами у цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов'язків. Під час здійснення цієї функції прокурор має право, зокрема:

1) у будь-який час відвідувати місця тримання затрима­них, попереднього ув'язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи для примусового лікування і перевиховання; опитувати осіб, що там перебувають; зна­йомитись з документами, на підставі яких ці особи затри­мані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;

2) перевіряти законність наказів, розпоряджень і поста­нов адміністрації цих установ; зупиняти виконання таких актів; опротестовувати або скасовувати їх у разі невідпо­відності законодавству; вимагати від посадових осіб пояс­нень з приводу допущених порушень;

3) прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попе­реднього ув'язнення, позбавлення волі або в установі для ви­конання заходів примусового характеру.

Постанови і вказівки прокурора щодо додержання вста­новлених законодавством порядку і умов тримання затрима­них, заарештованих, засуджених до позбавлення волі та ви­конання інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, є обов'язковими і підляга­ють негайному виконанню.

5.5. Функція нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого

самоврядування, їх посадовими і службовими особами

Відповідно до Закону України від 8 грудня 2004 р. № 2222-ІУ «Про внесення змін до Конституції України»^[89] на прокуратуру покладається функція нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Зміст цієї функції складає нагляд за відповідністю закону правових актів і становить собою одну зі складових частин функції нагляду за додержанням і застосуванням законів, що буде розглянута нижче. Цей нагляд охоплюється діяль­ністю прокурора по виявленню цих актів і реагуванню на по­рушення у встановлених законом процесуальних формах аж до звернення у разі необхідності до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про проку­ратуру» прокурор має право вимагати для перевірки відпо­відності закону рішення, розпорядження, інструкції, нака­зи та інші акти і документи, а також й інші документальні матеріали (їх перелік не є вичерпним), у тому числі виконав­чих і розпорядчих органів місцевого самоврядування, в яких можуть міститися відомості про порушення закону. Особ­ливістю здійснення функції нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого са­моврядування, їх посадовими і службовими особами є те, що перевірки відповідності актів закону проводяться незалеж­но від надходження інформації про порушення закону, в тому числі про видання незаконного правового акту. Одним із способів запобігання порушенням закону при виданні актів є участь прокурора в засіданнях колегіальних органів.

5.6. Функція нагляду за додержанням і застосуванням законів Прокуратура продовжує також виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосу­ванням законів.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» пред­метом цього напрямку діяльності прокуратури є: 1) відповід­ність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; 2) додержання за­конів про недоторканність особи, соціально-економічні, по­літичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі й гідності, якщо законом не передбачений інший порядок за­хисту цих прав; 3) додержання законів, що стосуються еко­номічних, міжнаціональних відносин, охорони навколиш­нього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяль­ності.

Перевірка виконання законів проводиться прокурорами за заявами та іншими повідомленнями про порушення за­конності, що вимагають прокурорського реагування, а за на­явності приводів — також за власною ініціативою прокуро­ра. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

5.7. Функція координації діяльності по боротьбі зі злочинністю Відповідно до ст. 10 Закону України «Про прокуратуру» та Указу Президента України від 12 лютого 2000 р. № 229/2000 «Про вдосконалення координації діяльності правоохорон­них органів по боротьбі з корупцією та організованою зло­чинністю» Генеральний прокурор України та підпорядко­вані йому прокурори здійснюють функцію координації ді­яльності по боротьбі зі злочинністю органів внутрішніх справ, органів Служби безпеки, органів податкової міліції, органів митної служби, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та інших правоохоронних органів.

Сутність цієї функції полягає в тому, що прокуратура бере участь у розробці органами державної влади заходів за­побігання злочинам та іншим правопорушенням, у роботі по вдосконаленню та роз'ясненню законодавства.

З метою забезпечення координації діяльності вищеназва­них органів прокурор скликає координаційні наради, ор­ганізує робочі групи, витребовує статистичну та іншу не­обхідну інформацію, а також бере участь в організації нарад Координаційного комітету по боротьбі з організованою зло­чинністю та корупцією при Президентові України. Таким чином, координація дій правоохоронних органів — це діяль­ність, погоджена метою, часом, місцем, виконавцями і про­грамами дій. Правоохоронні органи, координуючи дії на го­ловних напрямках боротьби зі злочинністю, концентрують свої кадри і засоби для вирішення поставлених завдань. Це означає, що кожен орган, який бере участь у скоординова­них заходах, у межах своєї компетенції діє притаманними йому методами в одному узгодженому напрямку разом з іншими органами для досягнення визначеної мети^[90].

Координація слугує поліпшенню взаємодії правоохорон­них органів, узгодженню та підвищенню ефективності за­ходів, що спрямовані на запобігання злочинним проявам та усунення причин і умов, що сприяють злочинам.

§ 6. Кадри органів прокуратури. Класні чини працівників органів прокуратури. Заохочення та дисциплінарна відповідальність прокурорів і слідчих прокуратури

Стаття 46 Закону України «Про прокуратуру» встановлює вимоги до осіб, які призначаються на посади прокурорів і слідчих.

Прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові та моральні якості. Особи, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування строком до одного року. Порядок стажування визначається Генеральним прокурором України.

Особи, вперше призначені на посади помічників проку­рорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури, приймають Присягу працівника прокуратури. Текст Прися­ги затверджується Верховною Радою України. Процедура її прийняття визначається Генеральним прокурором України.

На посади прокурорів Автономної Республіки Крим, облас­тей, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них проку­рорів призначаються особи віком не молодше ЗО років, які ма­ють стаж роботи в органах прокуратури або на судових поса­дах не менше семи років; на посади районних і міських проку­рорів — віком не молодше 25 років із стажем роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше трьох років.

Прокурори і слідчі прокуратури підлягають атестації один раз на п'ять років. Порядок атестації визначається Ге­неральним прокурором України.