Главная | Обратная связь

Розвиток зображувальної діяльності у дошкільному віці 2 страница

Конструювання зазадумом. Таких умінь вимагає від дитини ігрова діяльність, для якої потрібні будови не лише зі спеціального матеріалу (наприклад, кубиків), а й зпред­метів, які оточують дитину — меблів, дощок, палок, шмат­ків матерії тощо. Гра часто вимагає створення конструкцій, якими дитина могла б користуватися особисто. Діти буду­ють споруди, які хочуть використовувати у різних цілях: кораблі і баржі, на яких вирушили б у плавання.

Використання будов у грі надає конструюванню дітей великого практичного смислу, змінює його характер. Конструюючи, вони дбають, щоб будова була подібна до певного предмета, щоб можна було погратися з нею. Така настанова змінює ставлення дітей до процесу конструю­вання: вони намагаються створити конструкцію, яка б максимально відповідала задуманій ними грі.

Конструювання для гри об'єднує дітей: вони вчаться спільно обговорювати його план, разом виробляти рішен­ня, підпорядковувати свої бажання конструктивним за­думам, відстоювати свої міркування щодо конструкції тощо.

 

ірудова діяльність дитини дошкільного віку

Типи конструювання чергуються залежно від його зав­дання і ситуації, у якій діє дошкільник. Кожний із них розвиває у дитини специфічні здібності.

Для створення будов діти використовують призначений для цього будівельний матеріал (бруски, кубики), а також інший (палиці, фанерні і картонні ящики, коробки, дошки тощо). Це розвиває у них спеціальні здібності, сприяє фор­муванню навичок спілкування, естетичних, моральних якостей. Вони вчаться узгоджувати свої плани і дії, вияв­ляти ініціативу, відстоювати свої пропозиції, поступатися, допомагати одне одному, радіти спільному успіху.

У старшому дошкільному віці конструювання стає складною і різноманітною діяльністю. Крім будівельного матеріалу, діти використовують конструктори з металу, пластмаси, дерева з різноманітними типами з'єднання дета­лей. Особливо приваблює старших дошкільників конструю-иання з паперу, природного матеріалу. Вони вже можуть са­мостійно придумувати й виконувати оригінальні вироби.

Конструювання розвиває уміння бачити предмет, розу­міти його призначення, властивості деталей. Під час скла­дання конструкції дитина переконується, що одні деталі стійкі у будь-якому положенні, інші — лише у визначено­му, а різноманітні поєднання деталей дають різну міцність (важко, наприклад, створити міцну будову лише з плас­тин, та, поєднуючи кубики і пластини, можна зробити міц­ний будинок).

У процесі конструювання діти дізнаються, що визначе­ній формі і вазі деталей відповідають визначені конструк­тивні властивості. Наприклад, куб однаково стійкий, на яку б грань його не поставили, а брусок буде стійким, як­що його покласти на будь-яку бокову грань.

До продуктивних видів діяльності належать аплікація і ліплення, які за психологічним значенням подібні до зоб­ражувальної і конструктивної діяльності. У дітей, активно найнятих малюванням, конструюванням, ліпленням і аплі­кацією, розвивається здатність до планування діяльності.

3.3. Трудова діяльність дитини дошкільного віку

На відміну від праці дорослих трудова діяльність дош­кільника не створює об'єктивно значущого продукту, од­нак має велике значення для його психічного розвитку. Це

188 Психологічна характеристика діяльності дитини у дошкільному віці

зумовлено передусім тим, що підготовка дитини до май­бутньої трудової діяльності починається задовго до її участі у суспільно корисній праці. Необхідні для цієї ді­яльності психічні якості особистості формуються під впли­вом умов життя і виховання.

Трудова діяльність спрямована на створення суспільно корисних продуктів — необхідних людству матеріальних і духовних цінностей.

Форми трудової діяльності дошкільника різноманітні: самообслуговування, виконання обов'язків чергового, до­ручень дорослих, догляд за кімнатними рослинами і тва­ринами, праця на ділянці дитячого садка, виготовлення виробів з паперу, картону, дерева, тканини тощо.

У дошкільному віці трудова діяльність лише починає формуватися, тому особливо важливу роль в її організації та спрямованості відіграють дорослі. Вони повинні заціка­вити дитину цією діяльностю, пояснити її значущість, спрямувати і скоригувати дії, оптимістично оцінити ре­зультати. Для вихователя важливо організувати спільну працю групи, знайти місце у ній для реалізації зусиль кож­ної дитини, допомогти освоїти раціональні прийоми взає­модії, сформувати у собі здатність працювати на загальну користь, уміння до кінця і якомога краще виконувати до­ручену справу.

За недостатньої уваги дорослого у процесі трудової ді­яльності дошкільника може змінитися мотивація, і він працюватиме не в інтересах колективу, а задля задово­лення від процесу праці, її результатів, наприклад від зробленої для себе іграшки. Це означає, що процес праці сам по собі ще не забезпечує збереження суспільного мо­тиву, його необхідно підкріплювати оцінюванням досяг­нень дитини, зосередженням її уваги на важливості спільної справи тощо. Без цього трудова діяльність дош­кільника, особливо на початкових етапах її формування, нічим не відрізнятиметься від звичної для нього резуль­тативної діяльності.

Упродовж дошкільного дитинства початкові форми трудової діяльності формують передумови для розвитку різних видів дитячої діяльності (насамперед, продуктивну та ігрову), довільності її поведінки, цілеспрямованості дій, запровадження елементів планування, оволодіння трудо­вими вміннями і навичками. Завдяки цьому відбувається становлення власне трудової діяльності, вкорінення у ній суспільних мотивів.

 

Трудова діяльність дитини дошкільного віку

Формування психологічних передумов трудової діяльності дошкільника

У дошкільному віці необхідно сформувати психологіч­ні передумови майбутньої трудової діяльності. Такими пе­редумовами є:

а) вміння діяти доцільно, відповідно до обставин і ви­
мог інших людей;

б) розвиток довільних рухів руки, узгоджених з деяки­
ми фізичними і функціональними особливостями предме­
тів, що використовуються;

в) здатність раніше уявляти результати своїх дій, пла­
нувати послідовність їх виконання;

г) різноманітні рухові навички.

Уже на першому році життя відбувається інтенсивне формування довільних рухів руки, закладаються основи узгодженої роботи руки й ока, з'являються результативні дії. Оволодіння дитиною мовленням створює передумови для словесного регулювання її дій, вироблення у неї здат­ності підпорядковувати свою поведінку вимогам тих, хто її оточує.

До початку дошкільного віку діти оволодівають віднос­но розвинутими діями, які мають результативний характер. Потім настає перехід від результативних до продуктивних дій. Малюк вже намагається не лише використати готовий ігредмет, а й перетворити його, у нього розвивається здат­ність уявляти результати своїх дій, планувати їх послідов­ність, прагнення досягнути конкретного результату.

Трудова діяльність передбачає наявність певних прак­тичних умінь (наприклад, уміння користуватися найпрос­тішими знаряддями), ознайомлення з властивостями ма­теріалів. Вона вимагає розвитку інтелектуальних якостей (здатність планувати свої дії і передбачати їх результати), певного рівня розвитку волі (стійке прагнення досягнути мети, отримати задуманий продукт, вміння підпорядкову-иати поведінку поставленим цілям).

У продуктивних видах діяльності (зображувальна, ісонструктивна) відбуваються загальний розвиток довіль­них дій, формування різноманітних рухових навичок. Са­мообслуговування, зображувальна діяльність, виготовлен­ня виробів із різноманітного матеріалу потребують певних умінь, пов'язаних із доцільним використанням предметів домашнього вжитку і найпростіших інструментів. Завдя­ки цьому, за П. Гальперіним, відбувається формування «знаряддєвих операцій» — специфічно людських нави-

190 Психологічна характеристика діяльності дитини у дошкільному віці

чок, які полягають в умінні підкоряти рухи руки логіці ру­ху «знаряддя». Оволодіння ними має надзвичайно важли­ве значення для підготовки дитини до майбутньої трудової діяльності.

Особлива роль у становленні трудової діяльності нале­жить грі, в якій формуються і виявляються мотиви май­бутньої суспільно корисної діяльності. Збагачуючи дитину враженнями, спонукаючи її до гри, дорослі орієнтують її на суспільно корисну працю, сприяють виробленню пози­тивного ставлення до неї. У грі дитина відображає трудове життя дорослих, учиться будувати взаємини, засвоює дея­кі трудові операції. З огляду на специфічні ознаки праці дошкільників П. Булонський зауважував, що у цьому віці важко розмежувати її і гру, дитина не бачить між ними ве­ликої різниці, бо вища форма праці (творча праця), як і гра, містить у собі й елемент насолоди процесом діяльнос­ті. Тому, граючись, дитина готується до творчої праці.

Спостереження за сюжетно-рольовими іграми на по­бутові, виробничі теми дає підстави для висновків про ставлення дітей до праці, про те, що вони вважають у ній основним, які відносини відображають. Гра як провідний вид діяльності дошкільника допомагає формувати пози­тивне ставлення до праці, її суспільну мотивацію, мо­ральні взаємини. В іграх дитина засвоює особливості вза­ємин, мотиви трудової діяльності, якості людей, якщо все це є природним елементом гри, а не нав'язується зі сторони.

Наприклад, позитивне ставлення до праці з самообслу­говування, за спостереженням Я. Невзеровича, долає такі етапи:

1) розуміння дитиною значення запропонованої їй ро­
боти для колективу, за одночасної нездатності розпочати і
довести до кінця справу. їй потрібен систематичний кон­
троль вихователя і дитячого колективу. Під впливом нага­
дувань, похвали, осуду дитина починає засвоювати належ­
ну систему поведінки;

2) здійснення самообслуговування без зовнішнього
контролю. Це відбувається лише під час чергувань і в ме­
жах безпосередніх обов'язків дитини;

3) самоініціативне виконання роботи, яку раніше дити­на виконувала лише під час чергувань, старання допомог­ти іншим. На цьому етапі виникає внутрішня потреба в ді­яльності;

4) організація діяльності на основі усвідомлення своїх обов'язків чергового, без зовнішнього контролю. Дитині

 

і пудова діяльність дитини дошкільного віку

иже не потрібно безперервно нагадувати про її обов'язки, підкріплювати її старання похвалою або осудом;

5) перенесення дитиною досвіду ставлення до людей і обов'язків в інші умови, інші сфери діяльності (заняття, і гри). У нових умовах вона також доводить справу до кін­ця, допомагає іншим, вболіває за якісне виконання спіль­ної справи. Отже, сформований в одному виді діяльності досвід стає основою поведінки дитини в іншому виді ді­яльності.

Не кожна дитина у розвитку самообслуговувальної праці обов'язково і з однаковою швидкістю долає всі ета­пи. У цій сфері простежуються суттєві індивідуальні від­мінності, які залежать від сформованого у дитини ставлен­ня до трудових обов'язків.

Становлення трудової діяльності дошкільників

Із допомогою батьків і вихователів, під впливом їх ви­мог дитина спершу виконує окремі доручення, потім складніші завдання, результати яких потрібні не лише їй, В й іншим дітям, дорослим. Об'єктивна цінність цієї діяль­ності невелика, однак вона позитивно впливає на форму-кання вольових і моральних якостей особистості, підготов­ку її до майбутньої корисної діяльності.

На кожному віковому етапі трудова діяльність до­шкільника характеризується своїми особливостями.

У молодшому дошкільному віці праця має наслідуваль­ний характер. Однак це наслідування є не простим, а та­ким співробітництвом, у якому дитина, за П. Блонським, стає «помічником дорослих у їх побутовій праці: викону­ючи спочатку паралельно працю дорослого, якого вона ко­піює, дитина поступово, не без уваги дорослого, вступає у більш складне співробітництво з ним у ролі його помічни­ка, правда, ще дуже слабкого». Участь молодших дошкіль-пиків в елементарній трудовій діяльності носить ігровий характер, оскільки приваблює своєю цікавістю. її своєрід­ний взаємозв'язок із грою зберігається у праці середнього, іноді і старшого дошкільника. Однак трудова діяльність дітей не повинна ґрунтуватися лише на інтересі, хоча і не слід виключати його. Завдяки вихованню основою дитя­чих трудових зусиль має бути не зацікавленість, а усвідом­лення їх корисності, необхідності. З розвитком дитини на-ніть найнеприємніпіа праця приноситиме радість, якщо її '■успільна цінність буде очевидна.

192 Психологічна характеристика діяльності дитини у дошкільному віці

Молодші дошкільники, за словами О. Запорожця, пра­цюють не для отримання результату, головне для них — задоволення від процесу діяльності. Невміння планувати свої дії, підпорядковувати їх свідомо поставленій меті, об­меженість трудових навичок не дає змоги молодшим дош­кільникам успішно справлятися зі складним трудовим завданням. Тому вони обмежуються лише простою пра­цею: допомагають накривати на стіл, поливають квіти, го­дують рибок тощо.

Ускладнюється й урізноманітнюється трудова діяль­ність у середньому дошкільному віці, коли дитина починає відрізняти працю як серйозну справу від гри, а її інтерес до неї поєднується з інтересом до її результату (продукту). Створення задуму дій починає передувати їх здійсненню, триває збагачення трудових навичок. У своїх трудових ді­ях, дитина виявляє більше самостійності, менше залежить від допомоги дорослих.

Старший дошкільник цікавиться не лише безпосеред­німи результатами своєї діяльності, а й їх значенням для інших людей. У його свідомості починають формуватися високі мотиви суспільно корисної праці, вольові якості, трудові навички. Діти вже захоплено працюють над виро­бами з паперу, дерева, із задоволенням допомагають дорос­лим, відповідальніше ставляться до отриманих доручень, їх трудова діяльність ускладнюється за обсягом, видами, змістом, ставленням до неї і спрямованістю.

Старші дошкільники особливо люблять допомагати до­рослим. Спершу ця допомога символічна, адже дитина ще не переймається відсутністю у себе умінь і навичок. Голов­не, що вона отримує задоволення від відчуття своєї належ­ності до серйозної справи, усвідомлює себе рівноправним учасником спільної діяльності. Завдяки цьому у неї з'яв­ляються зачатки працелюбства. Уміле підтримання її по­зитивних емоцій посилює інтерес до праці, бажання досяг­ти певного результату. Заради участі у праці, яка має об'єктивну користь, діти можуть поступитися грою або ін­шими цікавими заняттями.

Неабияке значення для дітей має результат їхньої тру­дової діяльності. Молодші дошкільники взагалі відмовля­ються виконувати завдання, якщо воно не завершується результатом, старші — самі надають зміст своїм діям. Без­результатна праця неприваблива для дітей, як і для дорос­лих. Однак маленькі діти ще не можуть ставити перед со­бою творчі цілі — це роблять дорослі, формулюючи кон-

 

Ірудова діяльність дитини дошкільного віку

крстні завдання діяльності. Завдяки цьому в малюків пос­тупово розвивається цілеспрямованість — здатність намі­тити ціль і добиватися її досягнення.

Особливості уявлень дошкільників про працю дорослих

Одним із способів формування у дитини прагнення до трудової діяльності є ознайомлення з працею дорослих, її видами, знаряддями праці, результатами. Знання про тру­дову діяльність людей є центральною ланкою знань про со­ціальну дійсність, вони зумовлюють соціалізацію особис­тості дитини, забезпечують розуміння завдань суспільства і кожної людини, стимулюють розвиток соціальної перцеп­ції (сприймання), інтересу до трудової діяльності, позитив­ного ставлення до праці та її результатів уже в дошкільно­му віці. Формування у дітей правильних уявлень про пра­цю дорослих, прищеплення інтересу і поваги до людей-трудівників, позитивного емоційного ставлення до неї — найважливіший компонент психологічної готовнос­ті до праці.

Дитина-дошкільник володіє високим рівнем пізна­вальної активності і дуже рано починає цікавитися трудо­вою діяльністю людей. її життя розгортається у певному соціальному середовищі, в якому вона спостерігає працю дорослих, нагромаджує враження від їх поведінки і дій, намагається наслідувати їх в іграх і побуті. Заохочення цього інтересу, створення умов для отримання інформації про працю дорослих, ефективне її засвоєння особливо по­зитивно позначається на розвитку дитини. Знання про професії діти отримують від батьків, вихователів, стар­ших братів і сестер, бабусь і дідусів, однолітків, із власних спостережень, за допомогою засобів масової інформації. Засвоєння малюками певних знань про працю дорослих, різноманітні професії стимулює виникнення у них нового типу поведінки, опосередкованої уявленнями про трудові і суспільні функції людей, про ставлення до праці, одне до одного.

Старші дошкільники знайомі з різноманітними видами праці (виробнича, сільськогосподарська, у сфері обслугову­вання тощо), багатьма професіями (4—15). Загалом у пере­ліку професій дошкільники виокремлюють приблизно 90 їх найменувань. Та це не означає, що про кожну професію вони мають вичерпні уявлення.

7 Дитяча психологія

194 Психологічна характеристика діяльності дитини у дошкільному віці

Найпопулярніші серед дошкільників професії систе­ми «людина — техніка», передусім — водія різноманітних видів транспорту, будівельні спеціальності (зварюваль-ник, кранівник, бульдозерист, екскаваторник, столяр, слюсар, муляр); військові (льотчик, танкіст, ракетник, вертолітник, космонавт); різноманітні робітничі професії (вантажник, кочегар, гірник, ткаля, оптик, поліруваль­ник, поліграфіст) тощо. Досить привабливі для них такі професії системи «людина — людина», як лікар, вихова­тель, няня, музичний керівник, учитель, продавець, ку­хар, медсестра, міліціонер. Добре відомі дітям професії системи «людина — природа»: садівник, дресируваль­ник, хлібороб, рибалка тощо. Небагато прихильників мають професії системи «людина — художній образ», наприклад актор, письменник, скульптор. Однак у цій системі популярні серед дітей професії циркача, балери­ни, музиканта.

Часто найменування професії діти замінюють наймену­ванням підприємства або закладу («у зоопарку», «на фер­мі», «на заводі, де роблять іграшки», «у магазині»), поса­ди — директор, начальник цеху, капітан корабля тощо.

Уявлення дітей про професії мають суттєві статеві від­мінності. Дівчатка віддають перевагу професіям системи «людина — людина», хлопчики — системи «людина — техніка», військовим спеціальностям. Вони частіше, ніж дівчатка, називають професії системи «людина — приро­да» і «людина — художній образ», тобто є носіями ширшої інформації про професії.

Діти старшого дошкільного віку в основному правильно уявляють структуру трудового процесу, найкраще — най­цікавішу їм професію. Вони вже називають від 3 до 6 пред­метів, потрібних людям певної професії для роботи, а та­кож необхідні психологічні якості (учитель — «повинен ба­гато знати», інженер — «уміти думати», льотчик — «не боятися висоти»). Легко називають і трудові дії, послідовно розкривають процес праці (водій — «перевіряє мотор і ко­леса, тримає кермо, стежить за дорогою, їде, куди потріб­но»; вихователь — «учить дітей доброму, займається з ни­ми, водить на прогулянки, проводить заняття, щоб діти бу­ли розумними»). В основному діти правильно розуміють і суспільну значущість результатів праці (для чого вона пот­рібна) різноманітних професій. Складніше їм даються знання, які не можна повідомити безпосередньо у життєвій ситуації, тому міські діти, як правило, мало знають про працю і життя людей у селі.

 

Ірудова діяльність дитини дошкільного віку

Велику роль у формуванні правильних уявлень про працю відіграє сім'я, вона найбільше сприяє трудовому пихованню дітей. Діти спостерігають за роботою батьків, інших родичів, бачать, як вони цікавляться справами один одного, їх взаємодопомогу.

Чим старша дитина, тим більший у неї досвід власної трудової діяльності і тим більше цікавиться працею дорос­лих, особливо батьків. Основним джерелом, із якого діти черпають знання про працю батьків, є безпосереднє сприй­мання їхньої праці. Однак дитячі уявлення про працю батьків значно бідніші, ніж уявлення про працю людей найцікавіших для них професій. Рівень уявлень про пра­цю батьків залежить і від джерела інформації: найвищий він у дітей, які мають змогу безпосередньо спостерігати за їх роботою, слухати розповіді про неї.

Під впливом цілеспрямованої роботи дошкільного зак­ладу діти краще усвідомлюють значення трудової діяль­ності у житті кожної людини, у т. ч. своїх батьків, почина­ють розуміти, що мама і тато працюють не лише для утри­мання сім'ї. Старші дошкільники уже гордяться успіхами батьків, розповідають про них своїм товаришам.

Отже, основними способами формування психологіч­ної готовності дошкільника до праці є ознайомлення його з працею дорослих, її результатами, організація відповідно до їх вікових та індивідуальних можливостей трудової ді­яльності. Його зміст і методи у дитячому садку обумовлю­ються програмою навчально-виховної роботи, у сім'ї — особливостями домашнього побуту, способу життя, сукуп­ністю уявлень батьків про цінність людської праці.

Вплив трудової діяльності

на психічний розвиток дошкільника

Праця розвиває фізичні, розумові і моральні якості ді­тей. Досягнення результату, успішність спільної діяльності, розуміння користі своїх зусиль викликає радісне пережи­вання, сприяє формуванню позитивного ставлення до праці, розвиває у дітей працелюбність, упевненість у своїх силах.

У колективній діяльності дітей формуються високі мо­тиви трудової діяльності. Вони починають ставити інтере­си інших людей вище від своїх; прагнуть добре виконувати роботу, доводити її до кінця; за необхідності допомагають товаришам, беруться за роботу, яку їм не доручали. Усе це свідчить про глибокі зміни у їх психології.

196 Психологічна характеристика діяльності дитини у дошкільному віці

Трудова діяльність є потужним джерелом загального розвитку дитини: у праці формується моральна вихова­ність особистості, розвивається стійкість поведінки, зіб­раність, дисциплінованість, ініціативність, уміння пере­борювати труднощі, прагнення добре виконати роботу. Тому особливе значення має формування у дошкільників соціально-психологічної готовності до праці — цілісної характеристики особистості, яка охоплює мотиваційні, когнітивні, емоційно-вольові, поведінкові якості, що за­безпечують оптимальне функціонування її у певному тру­довому колективі. Різноманітні компоненти соціальної готовності до праці неоднаково виявляються у різні віко­ві періоди, однак більшість з них закладаються у дош­кільному дитинстві.

Праця об'єднує дітей, оскільки вони вчаться працюва­ти разом, допомагати одне одному, опановують культуру стосунків співробітництва, пізнають суть дружби, вироб­ляють уміння уважно ставитися до своїх товаришів і до продуктів їхньої праці. Розвиває праця і психічні якості дітей: спостережливість, точність сприймання, образну пам'ять, мислительні операції, уяву, кмітливість, ініціа­тивність, зосередженість. У процесі праці дитина засвоює корисні знання про предмети і знаряддя, їх призначення і використання, порівнює їх, робить власні висновки.

Основним структурним компонентом трудової діяль­ності є практичні дії, завдяки яким дитина вступає у безпо­середні контакти з навколишнім світом, виявляє актив­ність та ініціативу. З віком діяльність дитини урізноманіт­нюється, що позначається на її інтересах, пізнавальній діяльності. Праця приваблює дитину своїм змістом, розви­ває її здібності, створює передумови для радісних відчуттів, включає у певні трудові стосунки, сприяє її залученню до світу дорослих.

Позитивний вплив різних видів трудової діяльності на розвиток дитини залежить від методів педагогічного ке­рівництва ними. Праця повинна бути організованою так, щоб дитина не лише набувала нових умінь, а й розвивала­ся психічно, формувала позитивне ставлення до праці до­рослих, виробляла суспільні мотиви власної трудової ді­яльності, розвивала самостійність, поглиблювала об'єк­тивну оцінку своїх умінь і вмінь товаришів, вчилася працьовитості, наполегливості, мала об'єктивну самооцін­ку тощо, тобто зростала особистісно.

¹ і. пювлення навчальної діяльності у дошкільному віці 197

3.4. Становлення навчальної діяльності у дошкільному віці

Проблема навчальної діяльності є однією з центральних у віковій і педагогічній психології. Навчання дітей у дош­кільних закладах — підготовчий етап початкової шкільної освіти. Воно не замінює ні гри, ні трудової діяльності, а тіс­но пов'язане з ними у загальному педагогічному процесі.

Проблема навчальної діяльності дошкільників набула актуальності у психолого-педагогічній науці на межі XIX—XX ст. Щодо неї побутують різні точки зору. Одні дослідники (наприклад, німецький психолог О. Кро) пере­конують у відсутності принципових відмінностей між нав­чанням у дошкільні і шкільні роки, тому навчання 3-річ-них дітей і школярів слід досліджувати під одним кутом зору. На його думку, вже у цьому віці дитина здатна засво­їти знання, які їй пропонують, тобто здатна навчатися.

Протилежну точку зору обстоював німецький психолог і філософ Вільям Штерн (1871—1938), доводячи, що у перші шість років життя дитина отримує знання зовсім інакші, ніж школяр, оскільки ще не володіє «свідомою волею до навчання», захоплена теперішнім моментом, далека від на­міру пізнавати що-небудь для майбутнього. її навчання є продуктом іншої діяльності, «несвідомим відбором» вра­жень із навколишнього середовища. Обґрунтовано розріз­няючи пізнавальний і вольовий аспекти навчання, В. Штерн надмірно протиставляв дошкільне і шкільне навчання.

Необхідність підпорядковувати навчання законам роз­витку дитини обґрунтував у своїх дослідженнях швейцар­ський психолог Жак Піаже (1896—1980), стверджуючи, що у процесі соціологізації дитини відбувається виникнен­ня і розвиток структур операцій інтелекту. Навчання мо­же прискорити або уповільнити процес розумового дозрі­вання, але суттєво не впливає на нього. Поки у дитини не дозріло логічне оперативне мислення, безглуздо навчати її вмінню міркувати.

Л. Виготський, розглядаючи психологічні особливості дошкільного навчання у тісному зв'язку із змістом педаго­гічних впливів, найважливішим його моментом вважав ставлення дитини до умовної програми того, хто її навчає, тобто до вимог дорослого.

Перші три роки дитина вчиться ніби за власною програ­мою, а не за програмою матері та інших вихователів. У цей період ніхто не висуває їй особливих вимог щодо засвоєння

198 Психологічна характеристика діяльності дитини у дошкільному віці

знань і навичок, послідовності цього процесу. У цьому ві­ці програма виховання суб'єктивно ще не існує для неї. Перед набуттям здатності систематично вчитися, дитина долає підготовчий етап, унаслідок чого вимоги дорослих до неї поступово перетворюються на її власну «програ­му». І лише наприкінці дошкільного періоду дитина по­чинає вчитися за програмою, розробленою дорослими, тобто наближається до навчання, яке відповідає вимогам школи.

Перехід до такого навчання пов'язаний, за словами Л. Виготського, з формуванням готовності засвоїти логіку навчального предмета. Тому дошкільне навчання повинне давати правильне тлумачення елементарних фізичних, біо­логічних, суспільних явищ, бути своєрідним «передучін-ням», «передісторією» навчання у школі, екскурсом у різ­ні сфери дійсності, живої і неживої природи, людей, мис­тецтва. Таке навчання має забезпечити засвоєння навичок читання, письма, лічби, тобто умінь, які на наступному етапі розвитку стануть основними способами оволодіння основами знань.

Програма дошкільного навчання повинна наближати дитину до навчання за шкільною програмою (розширюва­ти її світогляд, готувати до предметного навчання), бути програмою дитини (відповідати її інтересам і потребам), а сам процес — позбавленим грубого тиску на неї, перебудо­вувати під впливом педагогічних дій стосунки дитини з навколишньою дійсністю, змінювати характер її діяльнос­ті, свідомість. За твердженням Л. Виготського, навчанню належить провідна роль у психічному розвитку дитини: воно випереджує розвиток, веде його за собою. Багато тео­ретичних положень вченого отримали розвиток у дослі­дженнях О. Леонтьева, П. Гальперіна, Л. Божович, Д. Ель-коніна, О. Запорожця, В. Давидова.

О. Леонтьев найважливішим аспектом навчання вва­жав спілкування. На його думку, дитина не здатна самос­тійно організовувати свою діяльність відповідно до змісту, який потрібно засвоїти. Цим зумовлена винятково важли­ва роль її спілкування з дорослими у процесі засвоєння знань і вмінь. Діяльність дитини повинна бути організова­на відповідно до змісту знань, які їй повідомляють.