Розвиток зображувальної діяльності у дошкільному віці 10 страница
Довільна пам'ять — процес запам'ятовування і відтворення матеріалу, що передбачає свідому постановку мети та вимагає вольових зусиль. Вона починає формуватися у середньому дошкільному віці. Ранні її прояви спостерігаються в запам'ятовуванні умов сюжетно-рольової гри, без якого неможливе успішне виконання дитиною взятої на себе ролі. У грі вона запам'ятовує значно більше слів, ніж за вимогою дорослого. Оволодіння довільними формами пам'яті охоплює кілька етапів. 1. Виокремлення завдань запам'ятати, пригадати за відсутності в практиці дитини необхідних для цього прийомів. Завдання пригадати вона виокремлює раніше, оскільки часто від неї чекають саме пригадування, відтворення того, що вона раніше сприймала або робила. Завдання запам'ятати виникає на основі досвіду пригадування, усвідомлення дитиною, що, не запам'ятавши, вона не зможе відтворити того, чого від неї чекають. 2. Використання прийомів запам'ятовування і прига 3. Усвідомлення необхідності спеціальних дій за Пам'ять 3—4-річних дітей проходить три рівні розвитку: 1) відсутність мети запам'ятати і пригадати; 2) наявність мети за несформованості способів, спрямованих на її здійснення; 3) поєднання мети запам'ятати, пригадати із застосуванням способів досягнення цього. До завершення дошкільного періоду мимовільна пам'ять залишається провідною. Довільне запам'ятовування і відтворення діти використовують порівняно рідко — коли цього потребують відповідні завдання або вимагають дорослі(табл. 4.2). Мимовільне запам'ятовування під час активної розумової роботи над матеріалом у дошкільному дитинстві продуктивніше, ніж довільне. Наприклад, діти, які без мети запам'ятати розкладали картинки відповідно до зображених предметів (для саду, для кухні тощо), запам'ятовували їх значно краще, ніж діти, які розглядали ті самі картинки із завданням запам'ятати. Однак мимовільне запам'ятовування, не пов'язане з виконанням активних дій ■ приймання і мислення, є менш тривалим, ніж довільне. Для розвитку довільної пам'яті у дітей дошкільного віку необхідно: розвивати їхню мимовільну пам'ять, яка є основою для наступного довільного відтворення (важливо, щоб було чим користуватися, що згадувати); спонукати дитину до відтворення спочатку під час виконання нею практичних доручень у грі, а потім — у навчальній діяльності; ставити перед дітьми завдання, вправляти їх у запам'ятовуванні, тренувати їхню пам'ять у діяльності; на- Розвиток пізнавальних процесів дошкільника ги піиюк пам'яті дітей дошкільного віку
вчати різних способів запам'ятовування, звертаючи особливу увагу на розвиток логічної пам'яті. У дошкільному віці дуже важливо спрямувати дитину на довільне запам'ятовування, донести до її свідомості необхідність у ньому, навчити спеціальних прийомів запам'ятовування. Формування елементів логічної і інших видів пам'яті у дошкільному дитинстві Дітям старшого дошкільного віку доступні не лише механічне запам'ятовування, а й елементи логічного, що виявляється під час їхньої роботи із зрозумілим текстом. Як правило, вони відтворюють у середньому 4—8 добре знайомих слів, 1—2 — незнайомих. Логічна пам'ять — пам'ять, яка грунтується на розумінні, осмисленні матеріалу. Основну роль у її розвитку відіграє навчання. За спостереженням російського психолога Зінаїди Істоміної, діти, яких спеціально навчали прийомам організації логічних зв'язків (здійснювати вибір картинок до слова, щоб потім за картинками можна було пригадати слова), демонстрували у півтора раза вищі результати, ніж ті, хто намагався зробити це самотужки. Адже у процесі спеціального навчання діти оволоділи такими прийомами логічного запам'ятовування, як смислове співвіднесення і смислове групування, і успішно використовували їх. Таке навчання здійснюють у два етапи: 1) формування смислового співвіднесення і смислового групування як розумових дій; 2) формування вміння застосовувати ці дії у мнемічній діяльності. Поетапне формування розумових дій використовують і під час мнемічної класифікації — мислительної операції, яка вимагає вміння аналізувати матеріал, зіставляти (співвідносити) між собою окремі його елементи, знаходити у них спільні ознаки, здійснювати на цій основі узагальнення, розподіляти об'єкти на групи на основі виокремлених у них і відображених у слові ознак. При цьому мнеміч-на класифікація проходить такі етапи: 1) практичні дії (діти використовують матеріально-практичні дії — вчаться розкладати картинки на групи); 2) мовні дії (після попереднього ознайомлення з картинками дитина розповідає, які з них можна зарахувати до тієї чи іншої групи); 3) розумові дії (дитина подумки розподіляє картинки іm групи, потім називає їх). Діти, навчившись виокремлювати у матеріалі групи (тпприни, посуд, одяг тощо), зараховувати картинки до псиної групи або до узагальнюючої картинки підбирати елементи, переходять до застосування групування з метою ;ішіам'ятовування. Засвоєння групування як прийому логічного запам'ятовування спричиняє у дошкільників труднощі. (' початку у багатьох дітей відбувається роздвоєння розумової і мнемічної діяльності: виконуючи смислове групу-пшшя, вони забувають про необхідність запам'ятовувати картинки, а намагаючись їх запам'ятати, перестають групувати. Однак після його засвоєння у дітей суттєво поліпшується запам'ятовування, навіть без свідомого використання його у мнемічних цілях. Опанування смисловим співвіднесенням як прийомом запам'ятовування залежить від віку та індивідуальних особливостей дитини, ефективності їх самоконтролю. Уперше його виявляють 4-річні діти. Помітно підвищується він на межі 4—5 років. 5—6-річні діти успішно контролюють себе, запам'ятовуючи і відтворюючи матеріал, виправляючи текстуальні неточності (4-річні виправляють лише сюжетні відхилення). Це свідчить, що пам'ять усе більше контролюється дитиною. У своєму розвитку пам'ять дошкільників долає певні етапи. Найпершою розвивається у них рухова (моторна) нам'ять — запам'ятовування і відтворення рухів. На її основі формуються навички. У старшому дошкільному віці ця пам'ять досягає високого рівня розвитку, забезпечує засвоєння виконання достатньо складних рухів. З ураху-панням цього тренери здійснюють відбір у секції гімнастики, акробатики, фігурного катання тощо. Високого рівня розвитку у старшому віці досягає емоційна пам'ять — запам'ятовування і відтворення емоцій і почуттів. Дитина запам'ятовує не взагалі почуття, а почуття до конкретної людини, предмета, тобто її емоційна пам'ять невіддільна від образної, наочної. Основою пам'яті дошкільника є образна пам'ять — засвоєння і від-тиорення образів (зорова, слухова, дотикова, нюхова тощо), її виникнення пов'язане з дитячими спогадами (3—4 роки), а змістом є дитячі уявлення. З часом збільшується їх обсяг, завдяки культурі сприймання вони стають більш осмисленими, чіткими, диференційованими і системними, 11.бувають узагальненого характеру, можуть бути об'єдна- ні Дитяча психологія Розвиток пізнавальних процесів дошкільника і'п пинок пам'яті дітей дошкільного віку
ні у групи, категорії або картини. Дитина може вільно використовувати засвоєні образи у різних видах діяльності і ситуаціях, викликати і комбінувати їх відповідно до мети завдань. Уявлення — наочні образи раніше сприйнятих предметів і явищ об'єктивної дійсності. Найефективнішою щодо запам'ятовування є зорова пам'ять — фіксування образів предметів і явищ, відтворення раніше зафіксованих уявних образів. У процесі запам'ятовування беруть участь й інші органи чуття (зір, слух, смак, дотик), але найдієвішим у дітей є зір. Деяким дошкільникам притаманна ейдетична (грец. eidos — образ, вигляд) пам'ять («яскраве бачення») — чітке і яскраве фіксування образів сприймання, згадуючи які, дитина ніби знову бачить їх і може описати в усіх деталях. Завдяки їй запам'ятовують вірші, казки, прізвища всіх футболістів. З роками ейдетична пам'ять зникає і лише в окремих людей залишається на все життя (В.-А. Моцарт у 4 роки запам'ятав вперше почутий у соборі реквієм, В. Суриков писав зимовий пейзаж улітку, І. Левітан — літній узимку). У дошкільному віці відбувається формування словесно-логічної (вербальної) пам'яті — запам'ятовування і відтворення словесно оформленого матеріалу, що відображає предмети і явища у їх загальних властивостях, істотних зв'язках і відносинах. П. Блонський назвав її пам'яттю-розповіддю. Словесно-логічна пам'ять тісно пов'язана з мисленням. Основними її видами є проста репродуктивна пам'ять, вибіркова, репродуктивна і грамотна словесно-логічна. Розвиток словесно-логічної пам'яті починається у ранньому віці, коли дитина намагається замінити незнайомі слова знайомими, ігноруючи дрібні деталі, запам'ятовує істотні, додає деякі від себе, змінює послідовність викладу подій. Залежить ця пам'ять від змісту і структури матеріалу, мовного розвитку дітей, оволодіння прийомами запам'ятовування. Важливу роль відіграє і стать дитини, оскільки у хлопчиків і дівчаток різні утворення мозку дозрівають з неоднаковою швидкістю, різним є темп розвитку лівої і правої півкуль, які суттєво відрізняються своїми функціями. У дівчаток значно швидше, ніж у хлопчиків, розвиваються функції лівої півкулі; у хлопчиків активнішою є права півкуля у зв'язку зі швидшим дозріванням її функції. Ліва півкуля більше, ніж права, відповідає за усвідомлені довільні акти, словесно-логічну пам'ять, раціо- пильне мислення, позитивні емоції; правій належить про-іідва роль у реалізації мимовільних, інтуїтивних реакцій, ірраціональної мислительної діяльності, образної пам'яті, штативних емоцій. Важливо розвивати всі види пам'яті, ш' падаючи переваги якійсь одній. Оскільки кожен вид 11.1 м'яті є передумовою виникнення наступного. Управління розвитком пам'яті дітей дошкільного віку У розвитку мимовільної пам'яті дошкільників особли-iiv роль відіграють спостереження. Спрямовуючи увагу ма-іі кжа на різні сторони об'єктів, організовуючи їх обстеження, вихователь забезпечує формування повного і точного образу пам'яті. Цю особливість охарактеризував К. Ушин-гі.кий: «Якщо хочете, щоб дитя засвоїло що-небудь міцно, Гв змусьте брати участь зір, показуючи карту або картину, але і в акті зору примушуйте брати участь не тільки мускули ока безкольоровими обрисами зображень, але й головну сітку дією фарб розфарбованої картини. Залучіть до участі дотик, нюх і смак... Під час такого дружного сприяння псіх органів у акті засвоєння... ви побачите найлінивіпіу нам'ять. Звичайно, таке складне засвоєння відбуватиметься повільно, але не треба забувати, що перша перемога нам'яті полегшує другу, друга — третю тощо»1. Це означає, що пам'ять залежить від повноти сприймання, адже для утворення уявлень недостатньо пасивного споглядання об'єкта, потрібні його активний аналіз, встановлення співвідношень між частинами, компонентами ситуації, називання об'єктів та їхніх властивостей словом. Мимовільне запам'ятовування забезпечується включенням матеріалу у цілеспрямованому діяльність. Сприяють запам'ятовуванню інтелектуальні почуття здивування, задоволення від зробленого відкриття, захоплення, сумнів, що зумовлюють виникнення і підтримання інтересу до об'єкта пізнання і відповідної діяльності. Перенасичений фактами, подіями матеріал залишає у пам'яті нечіткі, розмиті спогади. Якщо після перегляду спектаклю дитина згадує лише одну-дві репліки, це свідчить не про її погану пам'ять, а про емоційне переванта-Щоб малюк не забув матеріалу, необхідно створю- Ушинський К. Д. Пам'ять. // Вибрані педагогічні твори у двох томах. — К.: Рад. школа, 1983. — Т. 1. — С. 259. 292 Розвиток пізнавальних процесів дошкільника вати ситуації для його використання під час гри, бесіди, розглядання картинок, спонукати його активізовувати власний досвід. Найважливішим засобом, що забезпечує мимовільне запам'ятовування і відтворення, накопичення досвіду життєдіяльності, спілкування, пізнання, є режим дня — виконання аналогічних дій в один і той самий час. Довільна пам'ять розвивається краще, якщо дорослий спонукає дитину до свідомого відтворення досвіду у грі, продуктивній і мовній діяльності, під час переказування, заучування, розповідання, створення історій і казок, тобто ставить мету згадати. Важливо, щоб вимога запам'ятати була зумовлена потребами діяльності, до якої залучений дошкільник. Він повинен розуміти, для чого потрібно запам'ятовувати. Використання засвоєних знань має відбуватися відразу після запам'ятовування. Старші дошкільники повинні цілеспрямовано оволодівати логічними прийомами запам'ятовування, що залежить від ступеня освоєння відповідних мислительних операцій, змісту і характеру матеріалу, особливостей навчання, яке робить запам'ятовування логічним, потреби дитини у правильному і точному запам'ятовуванні і пригадуванні, прагненні перевірити його результати. Дитину потрібно навчати, спонукати до контролювання й оцінювання своєї мнемічної діяльності, аналогічної діяльності однолітків, порівнюючи результати відтворення зі зразком. При цьому слід мати на увазі, що поєднання запам'ятовування і самоконтролю підвищує ефективність пам'яті, на 5—6-му році життя. Однак у будь-який період дошкільного дитинства краще двічі сприйняти матеріал, а між його поданням спробувати відтворити, ніж відразу сприймати багато і відтворювати. Використання з метою розвитку довільної пам'яті дидактичних ігор створює мотивацію, підпорядковує запам'ятовування зрозумілій дитині меті, допомагає усвідомлювати способи виконання діяльності, дає змогу дорослому керувати мнемічною діяльністю, не з відкрито дидактичної позиції. Такі ігри використовують для навчання дітей оволодівати класифікацією як способом логічного запам'ятовування. У діяльності дошкільників 6-го і особливо 7-го року життя актуалізується навчальний мотив. Тому на початку занять необхідно пояснювати дітям, що вони вчитимуться запам'ятовувати, це потрібно буде їм у школі. У результаті навчання діти оволодівають умінням самостійно подум-
Формування уяви у період дошкільного дитинства ки класифікувати і запам'ятовувати матеріал. Це має важливе значення для їхньої підготовки до навчання в школі. Отже, упродовж дошкільного дитинства пам'ять зазнай значних кількісних змін і якісних перетворень, які визначають подальший її розвиток. Цьому сприяє безперервне розширення кругозору, оволодіння знаннями і вміннями, ускладнення діяльності та взаємин з дорослими. 4.6. Формування уяви у період дошкільного дитинства Творча діяльність не можлива без уяви, яку дошкільники використовують постійно у різноманітних ситуаціях: граючись, розповідаючи казки, розмовляючи про своє майбутнє тощо. Завдяки уяві дошкільник адаптується у соціумі, спілкується нарівні з дорослими. Як правило, він з довірою ставиться до образів своєї уяви. Уява — процес створення людиною уявлень, які в дійсності нею не сприймалися. Уява дитини розвивається поступово, з набуттям нею досвіду. Усі образи уяви, якими б вони не були, ґрунтуються на уявленнях і враженнях, які людина отримує у реальному житті (Л. Виготський). Тому уява дитини в багатьох випадках є навіть багатшою, ніж уява дорослого. Іноді дитина, не маючи достатнього досвіду, по-своєму пояснює життєві явища, які дорослі сприймають як неочікувані й оригінальні відкриття її уяви. Насправді уява досягає сво-еї зрілості у дорослому віці. Особливості уяви дошкільника У процесі набуття досвіду, з розвитком мислення протягом дошкільного віку у розвитку уяви відбуваються суттєві зміни. Вони не обмежуються удосконаленням мимовільної і відтворювальної уяви. Важливим новоутворенням цього періоду є поява якісно нових її типів — довільної і творчої. У цьому віці уява дитина характеризується особливою рухливістю, сприяючи процесу пізнання діяльності. 294 Розвиток пізнавальних процесів дошкільника Дошкільник може уявити значно менше, ніж школяр і доросла людина, оскільки у нього менший запас знань, з елементів яких створюються нові образи. Одноманітнішими, ніж у школяра і дорослої людини, є засоби, якими користується дошкільник при їх створенні. Ілюзії про необмеженість дитячої фантазії виникають унаслідок того, що дитина через бідність своїх знань, нерозуміння закономірностей явищ легко порушує життєву реальність, особливо тоді, коли уявне є бажаним. Особливостями дитячої уяви є: неточність образів; невимогливість; спотворення, гіперболізація (перебільшення) дійсності; довіра до образів уяви; слабкість критичної думки (невміння відрізнити реальність від видуманого, що часто дає привід дорослим звинувачувати дитину у брехливості, хоч насправді це не так, оскільки дитина не має при цьому корисливої мети); тісний зв'язок з емоціями, вигаданих образів — з реальними; нестійкість (олівець — спочатку дерево, потім — термометр); надзвичайна яскравість і перевтілення в образи уяви (любить знайомі казки); недостатня узагальненість образів уяви (перекотиполе — колобок); репродуктивний (відтворювальний) характер. Особливості уяви (яскравість, жвавість образів) дошкільника мають фізіологічну основу, тобто пов'язані з домінуванням першої сигнальної системи у вищій нервовій діяльності. Довірливість до витворів уяви, нерозрізнення бажаного з уявним зумовлене недостатньо зрілими процесами коркового гальмування, недостатнім розвитком регулювальної функції другої сигнальної системи. Чим молодший дошкільник, тим яскравіше проявляються ці особливості уяви. Розвиток уяви пов'язаний із зародженням знакової функції свідомості, суть якої полягає у заміщенні одних образів іншими (наприкінці раннього дитинства). Про виникнення уяви в дитини свідчать дії не на основі реальності, а на основі її уявлень. Уперше вона проявляється у 2,5—3 роки, коли дитина починає діяти в уявній ситуації, з уявними предметами. Відбувається це насамперед у грі, коли вона діє з одним предметом, уявляючи на його місці інший: «годує» паличкою ляльку, укладає «спати» ведмедика у коробку-ліжечко, миє руки камінчиком-милом та ін. Особливості уяви розглянуті у табл. 4.2. Спочатку уява дошкільника ніби прикута до предмета. Він починає гру на основі предметів, які бачить, може обіграти: скаче верхи на паличці, уявляючи себе вершником, а палицю — конем, але не може уявити коня за відсутності предмета, придатного для скакання, і не може подумки перетворити палицю на коня, якщо не діє з нею. Формування уяви у період дошкільного дитинства 295 У грі 3—4-річних дітей істотне значення має подібність предмета-замінника з предметом, який він замінює. Для старших така подібність не обов'язкова. Поступово підбувається перехід до ігрової дії з відсутнім предметом, ігрового перетворення предмета, надання йому нового смислу, уявлення дій з ним подумки, без реальної дії. Тобто відбувається зародження уяви як особливого психічного процесу. Гра може відбуватися і без видимих дій, повністю в уяві. В. Короленко описує, як він з братом грався в дитинстві у подорож, годинами просиджуючи у старій кареті, зовні майже нічого не роблячи. Брат іноді підганяв уявних коней, а він інколи вимовляв кілька слів, звертаючись до тих, хто уявно їхав їм назустріч. Основний зміст гри розгортався у внутрішньому, мисленому плані. Хлопці уявляли далекі країни, небезпечні пригоди у дорозі тощо. Формуючись у грі, уява переходить і в інші види діяльності дошкільника. Найяскравіше вона виявляється у малюванні, складанні казок, віршів. Як і в грі, діти спочатку спираються на предмети, які безпосередньо сприймають. Розвиток видів уяви у дошкільників Уява дітей дошкільного віку є зазвичай мимовільною, її предметом є те, що дуже схвилювало, захопило, привабило дитину: прочитана казка, переглянутий мультфільм, нова іграшка. Мимовільна уява — цілеспрямоване відтворення і перетворення отриманих раніше вражень. Образи уяви у дітей молодшого дошкільного віку ще нестійкі, напрям її роботи швидко змінюється під впливом зовнішніх вражень. За нетривалий час діти кілька разів переходять від одних ігор до інших. Такими нестійкими є образи уяви, створені в інших видах діяльності. Діти легко перетворюють подумки один предмет на інший, наділяючи його різноманітними якостями: стілець використовують як літак, будинок, паровоз тощо. Малюки ще не вміють планувати діяльності, не можуть сказати, що робитимуть далі. Не володіючи достатнім практичним досвідом, вони погано диференціюють образи уяви й уявлення про сприйняті предмети і явища, інколи не розрізняють уявне від дійсного, видумане від побаченого і пережитого. Це ілюструє випадок із російським теат- Розвиток пізнавальних процесів дошкільника Формування уяви у період дошкільного дитинства
ральним режисером К. Станіславським, який 3-річним хлопчиком перелякав усіх, сказавши, що він проковтнув голку. Насправді все це він вигадав і так яскраво уявив неіснуючий факт, що сам повірив у його правдивість. Поєднування уявного і реального притаманне і старшим дітям. Однак старші дошкільники здебільшого добре розрізняють, що є вигадкою, а що — дійсністю. З кожним роком уява дітей стає стійкішою. Дошкільники середнього і старшого віку можуть довго гратися в одну сюжетну гру, навіть і після перерви на інші справи легко повертаються до попереднього сюжету, знайомих малюнків, споруд. Із розвитком мимовільної уяви виникає довільна, зумовлена участю у нових, складніших видах діяльності, зміною змісту і форм спілкування з дорослими і ровесниками. Довільна уява — цілеспрямоване, усвідомлене відтворення і перетворення отриманих раніше вражень. Спочатку образи довільної уяви виникають під впливом словесних дій дорослого у сюжетно-рольовій грі. Пізніше вона виявляється і в інших видах діяльності, які вимагають попереднього планування (малювання, ліплення, конструювання, праця, навчання тощо). Цілеспрямованість уяви дитини, стійкість її задумів з кожним роком підвищуються, що виявляється у більшій тривалості гри на одну тему, стійкості ролей, детальнішому її плануванні. Наприклад, молодші дошкільники граються 10—15 хв. При цьому зовнішні фактори зумовлюють появу побічних ліній у сюжеті, втрату первинного задуму. У 4—5 років гра триває 40—50 хв., у 5—6 років — декілька годин і навіть днів. У старших дошкільників ігрові задуми відносно стійкі, часто діти реалізують їх до кінця. Зі здатністю планувати пов'язане вміння створювати цілісні твори. З—4-річні діти використовують лише елементи попереднього планування гри або продуктивних видів діяльності, 4—5-річні — ступінчасте планування (ланцюжок образів, що відображають основний зміст діяльності). Старші дошкільники здатні фантазувати довільно, до початку діяльності планують процес виконання задуму, попередньо вибирають і готують необхідне обладнання. Розвиток уяви в дітей спочатку відбувається під впливом дорослих, які спонукають їх довільно створювати образи. З часом дошкільники самостійно уявляють план своїх дій. Передусім це відбувається у колективних іграх, продуктивних видах діяльності, тобто з використанням реальних об'єктів і ситуацій на основі узгодженості дій учасників. Пізніше довільність уяви виявляється в індивідуальній діяльності, яка необов'язково передбачає опору на ре-м и і.ні предмети і зовнішні дії (мовна діяльність). Важливим моментом у плануванні є оформлення задуму і плану в мовленні. Включення слова у процес уяви робить її усвідомленою, довільною: дошкільник бачить зміст і послідовність передбачуваних дій, розуміє логіку розвитку ситуації, аналізує проблему з різних позицій. У першій половині дошкільного дитинства переважає нідтворювальна уява, яка- полягає у відображенні описаних у віршах, казках, розповідях дорослого образів. їх особливості залежать від досвіду дитини, накопиченого в її нам'яті матеріалу, розуміння того, що вона чує від дорослих, бачить на картинках. Через недосвідченість дитини, низький рівень розуміння образи її уяви часто далекі від реальності, у них поєднується реальне і казкове, фантастичне. Відтворювальна (репродуктивна) уява — процес створення людиною образів об'єктів на основі опису, схем, креслень, нотних записів тощо. У старших дошкільників відтворювальна уява значно повніше і точніше відображає дійсність, дитина починає розрізняти реальне і фантастичне. Найбільше актуалізується вона під час слухання казок, оповідань. Дошкільні роки є періодом початку розвитку творчої уяви. Перші елементи її спостерігаються вже тоді, коли дитина здатна відтворити почуте, доповнити образ героя казки новими рисами, придумати нові події. Під час малювання елементи творчої уяви виявляються у комбінуванні малюнка, використанні кольорів. Ще більше творчих компонентів можна спостерігати у рольових іграх дітей. Чим старшою стає дитина, тим більше вона може доповнювати предмети, яких не вистачає, уявними, подумки перетворювати реальні умови, в яких відбуваються дії. Творча уява — процес створення нових, оригінальних образів та ідей. За своєю суттю творча уява є особливою інтелектуальною діяльністю, спрямованою на перетворення навколишнього світу. Опорою для створення образу з її використанням слугує не лише реальний предмет, а й виражені у слові уявлення. Це зумовлює активний розвиток словесних Розвиток пізнавальних процесів дошкільника •І'прмування уяви у період дошкільного дитинства
форм уяви, пов'язаних з розвитком мовлення, мислення, коли дитина створює в уяві казки, історії поза конкретною ситуацією, переживаючи почуття свободи, незалежності від неї, бачить її очима різних людей, тварин, предметів. Виникнення творчої уяви не лише є важливим показником розвитку пізнавальної сфери дитини, а й тісно пов'язане з формуванням її особистості загалом. Розвиток мимовільної уяви, довільної, відтворювальної, творчої — вагомий чинник успішного формування особистості. Розвиток операцій уяви у дошкільному віці Творчий характер уяви залежить від володіння дітьми способами перетворення, які вони використовують у грі, художній діяльності. У дошкільному віці діти інтенсивно опановують засоби і прийоми уяви. Вони ще не створюють нові фантастичні образи, а перетворюють відомі. Дієвий спосіб перетворення дійсності доповнюється оперуванням образами, що спираються на ситуацію, яку діти сприймають. Найпоширенішим прийомом у словесній творчості є уособлення — наділення персонажів реалістичними діями. Дошкільник включає героїв у специфічно людські життєві ситуації, приписує їм людські думки, почуття, вчинки, інтерпретує поведінку тварин на людський лад, відображаючи досвід соціальних взаємин. Під час створення образів діти часто користуються прийомом антропоморфізації (грец. antropos — людина і morph — форма) — оживлення предметів — про який вони дізнаються у процесі слухання казок. Складнішим прийомом, який використовують дошкільники, є аглютинація (лат. agglutinatio — склеювання) — поєднання якостей, частин, деталей у незвичайні комбінації, що не зустрічаються у повсякденному житті. Дитина, створюючи новий образ, поєднує у ньому непоєд-нувані сторони різних об'єктів. Створенню оригінальних образів сприяє зміщення величини — збільшення (гіперболізація) або зменшення якостей об'єктів. При створенні образів може використовуватись і комбінування — поміщення об'єкта у невластиву йому ситуацію. Фантазуючи, діти використовують добре відомі їм казкові події, вносять деякі доповнення, замінюють персонажів, поєднують кілька сюжетів різних казок або придумують ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|