Главная | Обратная связь

Розвиток зображувальної діяльності у дошкільному віці 11 страница

і в я знайомої казки нове продовження. Дошкільники легко поєднують образи, отримані з різних джерел, тому приду-м. і ні ними казки часто мають химерний характер.

У зображувальній діяльності діти створюють фантас­тичні образи, змінюючи колір або незвично розміщуючи оо'скти. Такі образи бідні за змістом і, як правило, неви­разні. Поступово малюнки набувають змістовності, оскіль-1.П їх автори використовують аглютинацію, уособлення, парадоксальне комбінування, а зміст епізодів запозичують її літературних творів. Образи на малюнках старших дош-іільників стають все оригінальнішими, різноманітніши­ми, багатшими, набувають узагальненості, відображають типове в об'єкті.

У казках старші дошкільники багато уваги приділя­ють внутрішньому світу героїв, їхнім переживанням, дум-Кам, намагаються мотивувати їхні вчинки. Діти наділя-I' >ть героїв особливо цінними, на їхній погляд, моральними якостями, соціальними емоціями (співчуттям, співпере­живанням). Епізоди у казкових історіях набувають внут­рішньої логіки розвитку. У такий спосіб у словесній твор­чості малюків виявляється процес становлення особистіс-п их смислів.

Розвиток функцій уяви у дошкільників

Уява допомагає малюку компенсувати недостатні знан-ші, сприяє пізнанню світу, створенню його цілісної карти­ни, умовному вирішенню конфліктів тощо. У цьому поля­гає її гностично-інтелектуальна функція.

Гностично-інтелектуальна функція уяви — формування уявлень на основі попереднього досвіду під час отримання інформації про невідомі для суб'єкта предмети і явища.

Виникає вона, коли дошкільнику важко знайти у своє­му досвіді пояснення фактів дійсності, що споріднює її і мислення. Як стверджував Л. Виготський, «ці два процеси розвиваються взаємопов'язано». Мислення забезпечує ви­бірковість у перетворенні вражень, уява доповнює, кон­кретизує процеси мислительного розв'язування завдань, допомагає подолати стереотипи. Завдяки їй розв'язування інтелектуальних проблем стає творчим процесом.

За допомогою уяви задовольняється пізнавальна потре-на малюка, нівелюється дистанція між тим, що дитина мо­пс сприйняти, і недоступним її безпосередньому сприй-

Розвиток пізнавальних процесів дошкільника

манню. Дитина уявляє місячний пейзаж, політ у ракеті, тропічні рослини, арктичних тварин. Отже, уява значно розширює межі пізнання, дає змогу дошкільнику «брати участь» у подіях, неможливих у повсякденному житті: у грі дитина рятує товаришів під час шторму, мужньо веде корабель через рифи, переборює бурю. Усе це збагачує її інтелектуальний, емоційний, моральний досвід, активізує пізнання природи, предметної і соціальної дійсності.

У своєму фантазуванні діти виокремлюють об'єктивні закономірності дійсності, оскільки створення нових обра­зів не абстрактний, а тісно пов'язаний з дійсністю процес. У реальному світі знаходиться джерело образів уяви.

Уява допомагає дошкільнику знайти нестандартне розв'язання пізнавальної проблеми (послуговуючись ре­альними властивостями об'єктів та запозичуючи образи з навколишньої дійсності). Тому найважливішою її харак­теристикою є реалістичність, розуміння того, що може бу­ти і чого бути не може. Як зауважив В. Сухомлинський, «населяючи навколишній світ фантастичними образами, створюючи ці образи, діти відкривають не тільки красу, але й істину».

Реалістичний підхід до казки виникає у дошкільному віці. З—4-річні діти часто не відрізняють можливе від не­можливого, казкові і реальні образи у них переплітають­ся. Загострення критичного ставлення до образів уяви пов'язане з розширенням досвіду дітей, їх розумінням, що в казці не все можливо. Порушення в казці типових ознак предметів, логіки дій породжує негативне ставлен­ня дошкільника. Він відчуває межу, яку не повинна пере­ходити уява, розуміє логіку життєвих зв'язків і керуєть­ся нею.

Нові образи у словесній творчості дошкільника не менш реалістичні, ніж у грі. Дитина наділяє героїв діями і характерами відповідно до їхніх реальних особливостей, поведінки і способу життя.

5—7-річні діти створюють уявні світи, населяють їх пер­сонажами, які мають певні характеристики і діють у від­повідних ситуаціях. Наприклад, придумують собі друга — маленьку людину, яка бере участь у всіх їхніх іграх і разом з якою вони ніби переживають пригоди. Часто і молодші дошкільники розповідають про вигадані, не зовсім реаліс­тичні події у своєму житті, стверджуючи, що їм купили со­баку, подарували котика, відпустили самих у магазин та ін. Такі фантазії породжені особистісними проблемами дити­ни, їх наявність є серйозною причиною для дорослого заду-

Фирмування уяви у період дошкільного дитинства 301

матися, які потреби їхньої дитини не задовольняються, про іц<> нона мріє і до чого прагне, якими бачить свої взаємини і п і рослими й однолітками. У створенні таких фантазій бе­рі' участь афективно-захисна функція уяви.

Афективно-захисна функція уяви — створення уявної ситуації з метою умовного вирішення конфліктів, які неможливо вирішити напрактиці.

Послуговуючись уявою, малюк розв'язує емоційні та особистісні проблеми, неусвідомлено звільняється від три-ножних спогадів, переборює почуття самотності, досягає психологічного комфорту. Уявна допомога іншим людям, ■ширинам свідчить про те, що дитина не відчуває себе зна­чущою у реальному бутті і прагне реалізувати у фантазії потребу у самоствердженні. Ігри дитини з вигаданими пер­сонажами є підставою для висновку про недостатнє задово­лення її потреби у спілкуванні. Створення в уяві сильних друзів, які захищають дитину, є наслідком почуття нев­певненості, переживання страхів. Часто опис видуманих подій зумовлений прагненням бути визнаним у групі одно­літків, якщо дитина не може домогтися цього визнання. У такий спосіб відбувається становлення механізму психоло-гі'їного захисту.

Наявність різних функцій, які виконує уява, свідчить про бажання дитини брати активну участь у суспільному житті, розвиток її мислення, фантазії, становлення як осо­бистості. Як правило, уява ілюструє бажання, потреби, страхи дитини тощо і є цінним матеріалом для психологіч­ного дослідження.

Управління розвитком уяви дітей

Виникнення і розвиток уяви є соціально зумовленим процесом, оскільки її механізм формується внаслідок вза­ємодії дитини з оточуючими людьми, завдяки чому вона засвоює вироблені і зафіксовані в культурі засоби створен­ня нових образів: спочатку дії, а пізніше — мовлення.

Стимулює уяву дошкільника ігрова діяльність. Вико­нання ролі, розвиток сюжету спонукають його перекомбі-пувати відомі події, створювати їх нові поєднання, допов­нювати і перетворювати власні враження. Малюк, перевті­люючись у різні персонажі, особливо у режисерській грі, має змогу подивитися на ситуацію з різних точок зору: ба­чить себе то лікарем, то принцом тощо.

302 Розвиток пізнавальних процесів дошкільника

Сюжетно-рольова гра захоплює дитину, створює необ­хідний для творчості емоційний настрій. У грі вона повно і вільно виражає себе, тому необхідно, щоб її ігри були різ­номанітними і творчими. Сюжетно-рольова гра сприяє ви­робленню у дитини здатності, яка характеризує уяву до­рослої людини, — здатності діяти з використанням обра­зів, уявлень.

З часом гра переходить у внутрішній план. Один із прикладів цього процесу описала В. Мухіна: «Кирилко роз­ставляє на тахті навколо себе іграшки. Лягає серед них. Ти­хо лежить приблизно годину. «Що ти робиш? Ти захво­рів?» — «Ні. Я граюся.» — «Як же ти граєшся?» — «Я на них дивлюся і думаю, що з ними відбувається» (Із щоден­ника В. Мухіної).

Таблиця 4.2

Особливості пізнавальних процесів дошкільника

Формування уяви у період дошкільного дитинства 303

Продовження таблиці 4.2

304 Розвиток пізнавальних процесів дошкільника

Закінчення таблиці 4.2

Перехід до внутрішньої, порівняно вільної від зовніш­ньої діяльності уяви, який відбувається у результаті роз­витку гри, стимулює творчу активність: діти складають віршики, казки; втілюють свій творчий потенціал у ма­люванні, конструюванні, музичній діяльності. Такі їх творчі прояви потрібно заохочувати, поступово прищеп­люючи критичний погляд на результати творчості. У дошкільних закладах, сім'ях нерідко заводять спеціаль­ні папки, альбоми, де зберігають створені дітьми вдалі малюнки, казки.

Важливим чинником розвитку уяви дитини є організа­ція предметного середовища, включення до нього як зна­йомих предметів з певними функціями, так і неспецифіч­них, напівфункціональних: коробки, котушки, клаптики тканини, паперу, шишки, гілочки, жолуді тощо. Діючи з ними, наділяючи їх різними значеннями в різних ситуаці­ях, використовуючи варіативно, дитина інтенсивно засво­ює принципи і механізми заміщення.

Розвиток уяви пов'язаний із засвоєнням норм рідної мови, адже слово допомагає дитині уявити і перетворити предмет за його відсутності.

Основою уяви є уявлення, власний досвід дошкільни­ка. Тому дорослі мають навчати дитину способів і засобів створення образів, розвивати її комбінаторні здібності. Як правило, з цією метою використовують розрив реальних

Формування уяви у період дошкільного дитинства 305

зв'язків шляхом включення об'єктів у нестандартні їм си­туації, наділення їх невластивими функціями, поєднання різноманітних об'єктів у новий образ.

Дитину необхідно вчити формулювати різні за склад­ністю задуми і реалізовувати їх насамперед у продуктивних видах діяльності. Попереднє формулювання їх у розгорну­тому мовленні із зазначенням того, що і як буде зроблено, надає процесу створення нових образів цілеспрямованості, відповідно організовує творчу діяльність.

Збагачує уяву і формування критичності мислення («Так буває чи ні?»), критичне ставлення до образів влас­ної фантазії.

Керівництво уявою вимагає від дорослого створення проблемних ситуацій, що не мають однозначних спосо­бів розв'язання. Упродовж дошкільного дитинства пози­ція дорослого у спілкуванні з дитиною змінюється. Доб­ре, якщо він у взаємодії з молодшим дошкільником зай­має позицію людини, яка багато не знає, не вміє, намагаючись за допомогою адресованих дитині реплік і запитань порушити шаблони її мислення, показати, що одне і те саме завдання можна виконувати по-різному. Для 4—5-річної дитини стимулом є змагання з одноліт­ками, яким керує дорослий: «Хто придумає цікавіше?», «Хто придумає інакше, ніж у товариша?». Старшим дошкільникам потрібно створити такі умови, щоб вони відчули свою відповідальність за навчання молодших ді­тей, розповідали їм казки, показували інсценівки, орга­нізовували ігри.

Розвиток уяви іноді може породжувати дитячі стра­хи, внаслідок чого діти бояться темряви, скелетів тощо. Ці страхи дитини є супутниками і своєрідними показни­ками розвитку уяви. Тому потрібно дуже уважно стави­тися до вражень, які отримує дитина, дбати, щоб вони відповідали її віку, особливостям нервової системи. Адже за певних обставин страх може перерости у невроз, для подолання якого потрібна допомога дитячого невропато­лога або психіатра. Крім того, ще одна небезпека полягає у тому, що, поринаючи у світ уявлень, дитина може поча­ти жити своїми фантазіями, мріями, не втілюючи їх у життя.

Дорослий повинен не тільки створювати умови для прояву уяви дітей. У процесі організації і керівництва їх діяльностю слід активно впливати на розвиток цього про­цесу, запобігати небезпекам, збагачувати уявлення до-

Розвиток пізнавальних процесів дошкільника

 

шкільників, навчати їх ефективним прийомам маніпулю­вання образами уяви, використовувати спеціальні вправи для її стимулювання.

Запитання. Завдання

1. У чому полягають особливості уваги дітей дошкільного віку?

2. Охарактеризуйте мимовільну і довільну увагу дитини дошкіль­ного віку і умови їх формування. Яка роль післядовільної уваги до­шкільників?

3. Назвіть і обгрунтуйте способи управління увагою дошкільни­ків у процесі ігрової і навчальної діяльності.

4. Дайте характеристику властивостям уваги.

5. Розкрийте взаємозв'язок психічних процесів дитини з роз­витком її мовлення.

6. Охарактеризуйте функції мовлення дошкільників.

7. Прокоментуйте особливості сенсорного розвитку дітей до­шкільного віку.

8. Проаналізуйте специфіку сприймання дошкільниками просто­ру і часу.

9. У чому виявляються особливості художнього сприймання ді­тей дошкільного віку? Що впливає на його ефективність?

 

10. Охарактеризуйте основні новоутворення дитини від 3-х до 6-ти—7-ми років, що визначають розвиток її мислення.

11. Проаналізуйте розвиток наочно-дійового мислення дітей до­шкільного віку.

12. Розкрийте особливості наочно-образного мислення дошкіль­ника. Які стадії у своєму розвитку воно проходить?

13. Які чинники сприятимуть пришвидшенню вікового переходу від наочно-образного мислення до логічного?

14. Яку роль відіграє ставлення дорослого до дитячих запитань у розвитку мислення?

15. Прокоментуйте види діяльності дитини, які необхідно викори­стовувати для розвитку її мислення.

16. У чому полягають особливості розвитку пам'яті дітей дошкіль­ного віку?

17. Обгрунтуйте значення мимовільної пам'яті у психічному роз­витку дошкільника.

18. Охарактеризуйте основні етапи та умови розвитку словесно-логічної пам'яті дошкільника.

19. У чому полягають особливості формування уяви дошкільника? У яких видах діяльності вона проявляється найяскравіше?

20. Які умови забезпечують формування творчої уяви дошкіль­ника?

5.

Емоційно-вольова сфера у дошкільному дитинстві

У дошкільному віці суттєвих змін зазнає емоційно-вольова сфера дітей. Період дошкільного дитинства можна назвати віком пізнавальних емоцій, до яких від­носяться почуття здивування, зацікавлення, допитли­вість. Діяльність дітей, стосунки з дорослими й одно­літками, реакції на нові обставини, ставлення до персо­нажів казок, розповідей сповнені емоцій і почуттів, що спонукають активно сприймати світ, стимулюють вплив на пізнавальні та інші психічні процеси, виробля­ють індивідуальне ставлення та сприйняття світу, мо­тивують їхні вчинки.

Емоційність є основною психофізіологічною особли­вістю дитячого віку. її вікові зміни зумовлюють своє­рідну поведінку дітей на різних етапах їх розвитку. Почуття у дошкільників стають глибшими, стійкі­шими, раціональнішими. Велике значення для нормаль­ного психічного розвитку і життєдіяльності має емо­ційне благополуччя, яке залежить від багатьох зовніш­ніх і внутрішніх чинників. На перебудову психічних процесів, формування довільної поведінки впливає воля дитини.

Емоційно-вольова сфера у дошкільному дитинстві

Особливості емоцій і почуттів у дошкільному віці

 

5.1. Особливості емоцій і почуттів у дошкільному віці

У процесах діяльності, пізнання навколишньої дій­сності і себе, спілкування з дорослими й однолітками дити­на переживає різноманітні емоції і почуття, виявляє своє ставлення до того, що її оточує, що з нею відбувається. Ці переживання утворюють сферу емоцій і почуттів, які є формою відображення дійсності, наслідком задоволення або незадоволення потреб.

Емоції (лат. emovere — хвилювати, збуджувати) — психічні стани і процеси, виражені у формі безпосереднього переживання став­лення людини до світу, до того, що вона почуває і робить.

Вони виникли як засіб, що дає змогу живим організ­мам визначати біологічну значущість зовнішніх впливів і внутрішніх станів. Це — узагальнена чуттєва реакція у відповідь на сигнали, які зумовлюють зміни у фізіології організму — у свідомості людини постають не образи пред­метів і явищ, а переживання.

Період від двох до шести років називають віком афек-тивності, який характеризують бурхливі, нестійкі емоції, швидкий перехід від одного емоційного стану до іншого.

Афективність (лат. affectus — пристрасть, хвилювання) — бурхли­ве реагування на ситуацію, швидкий перехід від одного емоційно­го стану до іншого, емоційна імпульсивність, що виявляється у не­природних інтонаціях, міміці, жестах, позах, мовних зворотах тощо.

Дитину легко налякати, розсердити, зацікавити, вик­ликати у неї задоволення, радість. Вона відкрита до сприй­няття і впливу емоцій, які переживають інші діти й дорос­лі («емоційна заражуваність»).

У дошкільному віці почуття переважають над усіма сторонами життя дитини, надають їм відповідного забар­влення і виразності. Малюк ще не вміє керувати своїми пе­реживаннями, майже завжди перебуває у полоні почуттів, які мають бурхливий, безпосередній і мимовільний харак­тер. Вони швидко і яскраво спалахують і не менш швидко згасають. Бурхливі веселощі часто змінюються слізьми.

Найсильніше і найважливіше джерело переживань ди­тини — її взаємини з іншими людьми. Якщо дорослі лас­каво ставляться до неї, визначають її права, виявляють увагу, то у неї переважає бадьорий, життєрадісний нас­трій, вона переживає емоційне благополуччя — почуття впевненості, захищеності, яке сприяє нормальному роз-

нитку особистості дитини, виробленню у неї позитивних якостей, доброзичливого ставлення до людей. Прояви став­лення до дитини викликають у неї відповідні почуття — ра­дість, гордість, співчуття, страх, образу, гнів, заздрість та ін. Вона гостро переживає як ласку, похвалу, так і розчаруван­ня, несправедливість.

Почуття виникають пізніше, ніж ситуативні емоції. Формуючись на основі емоційного досвіду, вони вплива­ють на динаміку і зміст ситуативних переживань або спо­нукають до вчинків.

Почуття — форма відображення дійсності, у якій виявляється став­лення людини до предметів і явищ, які вона пізнає і змінює відпо­відно до своїх потреб.

Дошкільники передусім відчувають почуття любові, ніжності, симпатії до рідних (матері, батька, сестер, братів, бабусі, дідуся), часто виявляють щодо них піклування, співчуття. Подібно ставляться і до тварин, особливо коше­нят, цуценят. Особливу ніжність виявляють до немовлят, ляльок, іграшкових тварин. Симпатія дошкільників може проявлятися у формі неусвідомлюваного альтруїзму — ба­жання допомогти іншому, поділитися з ним тим, що само­му приносить задоволення; задоволення від розділеної ра­дості. Дошкільники щиро виражають співчуття персона­жам літературних творів, можуть з великим зацікавленням і співпереживанням слухати одну й ту саму історію, сприй­мати її персонажів, як знайомих і близьких. Найяскраві­шим почуттям дошкільників під час слухання розповідей і казок є співчуття до тих, хто потрапив у біду, зазвичай по­зитивних героїв, хоч іноді дитина може пожаліти і злодія, коли тому дуже погано. Однак найчастіше вони обурюють­ся вчинками негативних персонажів, прагнуть захистити від них улюбленого героя.

Під час слухання казок почуття перетворюють дитину з пасивного слухача на активного учасника. Жахаючись події, яка має відбутися, вона вимагає, щоб перестали чи­тати страшну для неї історію (казку) або сама придумує прийнятний, з її погляду, варіант сюжету, часто відчуває себе у ролі героя. Розглядаючи ілюстрації до казок, дош­кільники намагаються безпосередньо втручатися у події: замальовують або видряпують зображення негативних ді­йових осіб, обставин, що загрожують герою.

Любов і ніжність до людей поєднуються з обуренням і гнівом щодо тих, кого дитина сприймає як кривдника. Вона неусвідомлено ставить себе на місце людини, якій вона сим-

Емоційно-вольова сфера у дошкільному дитинстві

Особливості емоцій і почуттів у дошкільному віці

 

патизує, переживає її біль, несправедливість щодо неї, ніби це стосується її самої. Однак, коли інші дити, навіть улюб­лені братик чи сестричка, користуються, як їй здається, більшою увагою, дитина переживає почуття ревнощів.

До початку дошкільного віку здатність відчувати страждання іншого виявляється в тому, що малюк не ли­ше співпереживає іншому, а й сумує, боїться разом з ним, а побачивши сльози, також починає плакати. Водночас дитина може проявляти і байдуже, навіть жорстоке став­лення до людей.

Взаємини з іншими людьми, їхні вчинки є найважли­вішим, але не єдиним джерелом почуттів дошкільника. Радість, ніжність, співчуття, здивування, гнів та інші пе­реживання можуть виникати у нього щодо тварин, рос­лин, іграшок, предметів і явищ природи, яким дитина приписує особливості людських дій і переживань. Вона співчуває зламаній квіточці або дереву, обурюється до­щем, який заважає гуляти, гнівається на камінь, який її вдарив.