 |
|
Патентовласники, як суб’єкти патентного права
Правовий статус автора в патентному праві
Автором У патентному праві визнається фізична особа, творчою працею якого створено винахід, корисну модель, промисловий зразок. Автором на території України можуть бути громадяни України, особи без громадянства, іноземні громадяни.
Іноземні громадяни в силу міжнародних зобов’язань України прирівняні у правах і обов’язках до громадян України, тобто для них діє національний режим. Однак слід враховувати, що цей режим дається тим іноземним громадянам, держава яких дає аналогічні права громадянам України. До всіх держав-учасників Паризької конвенції до охорони промислової власності застосовується національний режим.
Право авторства, тобто право вважатися творцем винаходу, корисної моделі, є найважливішим особистим немайновим правом винахідника. Це право захищається абсолютно. Обов’язок третіх осіб утримуватися від його присвоєння. Право авторства невідчужуване й охороняється безстроково. Воно не може бути передано іншій особі ні при житті винахідника, ні після його смерті. Перевідступлення винахідником прав на одержання патенту або самого патенту третім особам означає лише передачу прав на використання розробки, але не передачу авторства.
Похідним від права авторства є право автора об’єкта промислової власності (винахідника) на присвоєння свого імені або спеціальної назви даному об’єкту.
Ім’я дійсного автора (винахідника) в обов’язковому порядку вказується в заявці на видачу патенту, незалежно від того, хто виступає як заявник, а також у самому патенті.
Співавторство виникає в тих випадках, коли об’єкт патентного права створювався творчою працею двох або більш осіб. Співавторство може бути нероздільним (співавторство, при якому неможливо визначити яку частину створив той або інший автор) та роздільним співавторством (є випадки, коли конкретно визначається автор окремої частини винаходу, корисної моделі, промислового зразка).
Співавторство може бути оформлено усно або письмово за попередньою згодою або без неї. Для співавторства характерні такі моменти: факт участі особи у вирішенні завдання (незалежно від його внеску в роботу); співавтори можуть працювати в різних місцях. Має бути налагоджений зв’язок між співавторами (письмовий або усний). Слід зазначити, що технічне сприяння не вважається співавторством.
Порядок користування правами, що належать співавторам, визначається угодою між ними. Співавтори при використанні прав можуть делегувати свої права одному із співавторів, здійснювати їх спільно або передати патентному повіренному.
Патентовласники, як суб’єкти патентного права
Патентовласник – особа, що володіє патентом і винятковими правами на використання об’єктів патентного права.
Правом на одержання патенту на своє ім’я володіє автор розробки, якщо тільки законом не встановлено інше. Однак автору надана можливість поступитися приналежним йому правом на одержання патенту будь-якій фізичній або юридичній особі.
Ця можливість може бути реалізована автором шляхом простої вказівки в заявці на ім’я майбутнього патентовласника за його згодою. Автор розробки, який одержав патент на своє ім’я, може в будь-який момент поступитися їм на підставі договору.
Автору винаходу не завжди вигідно бути патентовласником, особливо якщо він немає у своєму розпорядженні достатні фінансові можливості для оплати витрат, що виникають у зв’язку з одержанням патенту і підриманням його в силі, та немає перспективи для організації свого підприємства.
Слід зазначити, що патентовласник зобов’язаний дотримуватися права автора на ім’я і завжди його вказувати, коли цього вимагає законодавство.
Набути прав на одержання патенту може не тільки одна, але і декілька осіб, наприклад співвласниками патенту може бути декілька спадкоємців. Взаємовідносини з використання патенту, що належить декільком особам, визначаються шляхом укладання угоди між ними. Якщо такої угоди немає, то власники патенту зобов’язані погоджувати свої дії при отриманні ліцензії, перевідступленні прав іншим особам.
Патеновласниками в Україні можуть бути не тільки національні, але й іноземні фізичні та юридичні особи.
Патентні повірені
Правовий статус патентних повірених закріплено в Положенні «Про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених)», яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1994 р. № 545 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1997 р. № 938).
Патентний повірений надає фізичним і юридичним особам допомогу і послуги, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, представляє інтереси зазначених осіб у Державному департаменті інтелектуальної власності, а також у судових органах, кредитних і в інших відносинах з фізичними і юридичними особами.
Патентним повіреним може бути громадянин України, який постійно проживає в Україні, має повну вищу освіту в сфері охорони інтелектуальної власності, має не менше ніж п’ятирічний досвід практичної роботи в сфері охорони інтелектуальної власності; склав кваліфікаційні іспити, пройшов атестацію й одержав посвідчення на право займатися діяльністю патентного повіреного.
Не можуть бути патентними повіреними працівники Держслужбаа ІВ і установ, що відносяться до сфери його керування, а також особи, яким це заборонено відповідно до законодавства.
Держслужба ІВ веде Державний реєстр представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених). Патентному повіреному, внесеному в Державний реєстр, привласнюється реєстраційний номер. Особи, не зареєстровані в Державному реєстрі, не можуть іменувати себе патентними повіреними.
Держдслужба ІВ забезпечує публікацію відомостей про представників у справах інтелектуальної власності, внесених у Державний реєстр, в офіційному бюлетені «Промислова власність».
Патентний повірений має особисту печатку з указанням свого прізвища і реєстраційного номера, а також розрахунковий та інші рахунки в установах банків на території України. Патентний повірений діє за дорученням особи, яку він представляє. Це доручення засвідчується договором, дорученням або іншим документом, що підтверджує його повноваження відповідно до законодавства. Повноваження патентного повіреного можуть бути засвідчені також шляхом вказівки його прізвища і реєстраційного номера в заявці на видачу охоронного документа на об’єкт промислової власності, якщо заявка підписана заявником. Держслужба ІВ не є відповідальною за зобов’язання представників по справах інтелектуальної власноссті.
Атестацію і реєстрацію патентних повірених здійснює Держслужба ІВ. Для проведення цієї роботи голова Держслужби ІВ створює атестаційну й апеляційну комісії. Атестаційна комісія затверджує порядок проведення кваліфікаційних іспитів, екзаменаційні завдання, призначає екзаменаторів, приймає рішення про допуск осіб, які мають намір займатися діяльністю патентного повіреного, до іспитів та атестації. Апеляційна комісія розглядає скарги кандидатів у патентні повірені на рішення атестаційної комісії, здійснює контроль за дотриманням патентними повіреними вимог законодавства.
За атестацію кандидатів у патентні повірені вноситься плата, розмір якої визначається Держслужбою ІВ. Кандидат у патентні повірені подає до Держслужби ІВ заяву про атестацію його як представника у справах інтелектуальної власності, оформлену за встановленим зразком, а також копії документів про освіту, документ про стаж роботи в сфері охорони інтелектуальної власності, документ про внесення плати за атестацію, копію паспорта, і (на розсуд кандидата) інші документи, що характеризують рівень його професійних знань.
Кандидат у патентні повірені визначає спеціалізацію майбутньої діяльності, що враховується атестаційною комісією під час проведення іспиту. Ці свідчення вносяться в Державний реєстр під час реєстрації.
Особи, які успішно склали іспит, атестуються як представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені). Відповідне рішення атестаційної комісії затверджує голова Держслужби ІВ. Особа, що не склала кваліфікаційні іспити, має право здавати їх повторно через рік. Рішення атестаційної комісії про відмову громадянину в атестації як патентного повіреного може бути оскаржене протягом місяця в апеляційній комісії Держслужби ІВ. Апеляційна комісія приймає відповідне рішення протягом місяця від дати одержання скарги. Рішення апеляційної комісії може бути оскаржено головою Держслужби ІВ, рішення якого є остаточним.
Особа, що атестована як патентний повірений, подає в Держслужбу ІВ заяву про його реєстрацію в Державному реєстрі і про видачу свідоцтва представника у справах інтелектуальної власності. Право займатися діяльністю патентного поого а в Державний реєстр.
Патентний повірений є незалежним під час виконання професійних обов’язків і керується у своїй діяльності законодавством України. Патентний повірений має право відповідно до законодавства, у межах доручення особи, яку він представляє:
- виконувати всі пов’язані з цим дії у відносинах з Держслужбаом ІВ і установами, які відносяться до сфери його керування, а також судовими органами, кредитними установами, іншими фізичними і юридичними особами;
- підписувати заяви, клопотання, описування, формули винаходів та ін.;
- представляти й одержувати матеріали, що стосуються охоронних документів;
- виконувати платіжні операції;
- вносити зміни в опис винаходів і креслень;
- відкликати заявки на видачу охоронних документів на об’єкти промислової власності;
- подавати доповнення, спростовання, скарги;
-вживати заходів для підтримки дії охоронних документів;
- проводити науково-дослідні роботи, частиною яких є патентні дослідження;
- представляти інтереси власників прав на об’єкти інтелектуальної власності в державних і судових органах та ін.
Патентний повірений має право визначати порядок ознайомлення з інформацією, що є предметом його професійного, ділового та іншого інтересу, включаючи належність її до категорії конфіденційної, і встановлювати для неї систему захисту, якщо інше не обумовлено законодавством і дорученням особи, яку він представляє.
Патентний повірений має право за узгодженням з особою, яку він представляє, передавати свої повноваження іншому патентному повіреному, якщо інше не передбачено дорученням. Про це він повинен повідомити Держслужба ІВ .
Патентний повірений має право займатися своєю діяльністю індивідуально або разом з іншими патентними повіреними, створювати патентні агентства, фірми, бюро, контори, а також працювати у наймах. Патентні повірені можуть об’єднуватися в громадські організації відповідно до законодавства.
Патентний повірений зобов’язаний сумлінно виконувати свої обов’язки і дотримуватися вимог законодавства, захищати інтереси особи, що він представляє.
Патентний повірений зобов’язаний зберігати в таємниці відомості, отримані їм під час здійснення своїх професійних обов’язків, зокрема суть питань, консультацій, порад, роз’яснень, які він надавав.
Патентний повірений зобов’язаний відмовитися від надання своїх послуг або припинити їх надання, якщо вони можуть бути використані у справі, у якій він же представляв або консультував іншу особу з протилежними інтересами, і конфлікт не був вирішений.
За порушення вимог законодавства України в сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, рішенням Держслужбау ІВ до патентного повіреного можуть бути застосовані такі заходи відповідальності: попередження; призупинення дії свідоцтва представника у справах інтелектуальної власності та права займатися діяльністю на період до одного року; скасування свідоцтва.
4) Держава може стати суб'єктом зазначених прав у чітко визначених законом випадках. Так, права на винаходи, корисні моделі чи промислові зразки, строк охорони на які минув, стають надбанням суспільства.
4.
5. Оформлення прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки. Як уже зазначалося, автор пропозиції, що має ознаки винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, може стати суб'єктом патентних прав лише за умови від повідної кваліфікації заявленої пропозиції компетентним державним органом, яким в Україні є патентне відомство, яке входить до складу Державного комітету України з питань науки та інтелектуальної власності. Для цього автор пропозиції має надати їй об'єктивної форми, яка б робила останню можливою для сприйняття іншими особами і була здатна до відтворення. Пропозиція повинна бути втілена в креслення, дослідний зразок чи просто описана так, що її сутність була б зрозумілою і доступною іншим особам і придатна для користування.
Право кваліфікації творчої пропозиції як винаходу, корисної моделі чи промислового зразка належить патентному відомству України. Лише після того, як патентне відомство України визнає заявлену пропозицію винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком, прийме рішення про внесення її до відповідного Державного реєстру і видачу патенту авторові, останній офіційно визнається автором свого витвору і для нього виникають певні права та пільги, встановлені чинним законодавством України. Після цього акту автор, а також інші особи можуть розголошувати сутність пропозиції шляхом публікації, усних доповідей та іншими способами.
Право на винахід, корисну модель та промисловий зразок охороняється державою і засвідчується патентом.
Патент — це техніко-юридичний документ, який засвідчує визнання заявленої пропозиції винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком, авторство на них, пріоритет і право власності на зазначені об'єкти.
Оформлення прав на винаходи, корисні моделі та промислові зразки потребує виконання ряду формальностей. Це передусім подання належним чином оформленої заявки до патентного відомства України. Заявка на видачу патенту України на винахід і корисну модель має відповідати вимогам, встановленим Правилами складання і подання заявки на,видачу патенту України на винахід і корисну модель, затвердженими наказом Держпатенту України від 17 листопада 1994 p. Заявка на промисловий зразок має відповідати вимогам Правил складання та подання заявки на видачу патенту України на промисловий зразок, затверджених наказом Держпатенту України від 15 січня 1995 р..
Наступним після подання заявки етапом є проведення спеціальних експертиз поданої заявки у тому разі, коли вони передбачені. Останній етап — занесення до спеціального Державного реєстру об'єктів, які відповідають умовам патентоспроможності. Після державної реєстрації видається правоохоронний документ — патент. Нині в Україні встановлено єдину форму правової охорони винаходів, корисних моделей і промислових зразків — патент.
Право на подання заявки на винахід, корисну модель чи промисловий зразок передусім має автор. Він може (але не зобов'язаний) подавати заявки до патентного відомства України через представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) або іншу довірену особу. Іноземні громадяни і юридичні особи, що мають постійне місцеперебування за межами України, подають заявки тільки через представників у справах інтелектуальної власності.
Право на подання заявки має роботодавець, якщо винахід, корисна модель чи промисловий зразок створено у зв'язку з виконанням службового обов'язку чи за дорученням роботодавця.
Право на подання заявки мають також правонаступники як авторів, так і роботодавців.
Заявка складається українською мовою і має стосуватися лише одного результату технічної творчості. Об'єднання в одній заявці двох винаходів, корисних моделей чи промислових зразків не допускається.
Заявка має містити: заяву про видачу патенту України на винахід, корисну модель чи промисловий зразок відповідно, опис винаходу, корисної моделі; креслення (якщо на нього є посилання в описі); реферат; документ про сплату встановленого збору за подання заявки.
Заявка надсилається на адресу Науково-дослідного центру патентної експертизи. Заява на видачу патенту подається за встановленою формою. У графі цієї форми заяви, що містить прохання видати патент України, необхідно вказати, на який із двох об'єктів промислової власності заявник просить видати патент: на винахід чи корисну модель.
У разі прохання видати патент на винахід, слід зазначити, який саме патент бажає одержати заявник — патент із строком дії 20 років, що видається після проведення експертизи по суті, чи патент із строком дії 5 років, що видається під відповідальність заявника без проведення експертизи по суті.
У заяві на видачу патенту обов'язково має бути вказано прізвище заявника (заявників), його адресу, а також автора (авторів) заявної пропозиції.
Опис винаходу і корисної моделі викладається у визначеному порядку і має розкривати їх сутність настільки ясно і повно, щоб його зміг здійснити фахівець у зазначеній галузі. Він має підтверджувати обсяг правової охорони, визначений формулою винаходу чи корисної моделі. В описі мають бути зазначені індекс рубрики Міжнародної патентної класифікації, галузь техніки, до якої належить винахід чи корисна модель; рівень техніки; суть винаходу чи корисної моделі; перелік фігур, креслень, якщо на них є посилання в. описі; відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу чи корисної, моделі.
Формула винаходу і корисної моделі має виражати його сутність, базуватися на описі і викладатися у визначеному порядку ясно і стисло. Формула винаходу чи корисної моделі — це стисла словесна характеристика технічної суті винаходу чи корисної моделі, що містить сукупність ознак, які достатні для досягнення зазначеного заявником технічного результату. У разі визнання пропозиції винаходом лише формула набуває правового значення і є єдиним критерієм визначення обсягу використання винаходу. Лише за формулою встановлюється факт використання чи невикористання винаходу. Формула винаходу чи корисної моделі повинна характеризувати винахід чи корисну модель тими самими поняттями, що їх містить опис винаходу чи корисної моделі.
Реферат складається лише для інформаційних цілей. Він не може братися до уваги з іншою метою, зокрема для тлумачення формули винаходу чи корисної моделі і визначення рівня техніки.
За датою надходження заявки до патентного відомства України визначається пріоритет пропозиції. Якщо пропозиція була створена окремими авторами незалежно один від одного, то пріоритет визнається за тим автором, заявка якого надійшла раніше. Проте слід підкреслити, що в законах про промислову власність дещо по-іншому сформульовано ці правила. Так, Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (далі — Закон про винаходи) у ст. 11 "Право першого заявника" проголошує: "Право на одержання патенту на винахід (корисну модель), створений роздільною працею, належить заявнику, заявка якого має більш ранню дату подання до Відомства або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або не відхилена". Аналогічна стаття міститься і в Законі України "Про охорону прав на промислові зразки" (ст. 10; далі — Закон про промислові зразки).
У названих законах йдеться про дату подання заявки до патентного відомства і просто про пріоритет. Під пріоритетом закони розуміють так званий конвенційний пріоритет. Проте слід зазначити, що в нашій практиці усталилося поняття пріоритету (національного пріоритету) як дати надходження заявки до патентного відомства України. Якщо заявку спочатку було подано в одній із країн Паризького союзу, а потім в Україні, то дату раніше поданої заявки прийнято було називати конвенційним пріоритетом. Саме в такому значенні згадані поняття вживаються в даному підручнику.
Якщо заявником є іноземна фізична чи юридична особа, яка раніше подала заявку на видачу патенту на цей самий винахід, корисну модель чи промисловий зразок в одну із країн Паризького союзу, то такий заявник може просити визнати за ним право на конвенційний пріоритет. Він полягає в тому, що заявники держави-учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності мають право протягом 12 місяців від дати подання першої заявки в одній із країн-учасниць Конвенції, подати цю саму заявку в інші країни-учасниці Конвенції з пріоритетом за першою поданою заявкою. Так, наприклад, якщо громадянин Франції подав у своє патентне відомство заявку 1 лютого 1995 p., а громадянин чи юридична особа України подала заявку на таку саму пропозицію до патентного відомства України 1 травня 1995 p. і тільки після цього громадянин — заявник Франції — подав заявку до патентного відомства України, тобто після 1 травня, то пріоритет за цією заявкою буде визнано за громадянином Франції. Заявку заявника України буде відхилено за відсутністю новизни. Право на конвенційний пріоритет за заявками на винаходи і корисні моделі зберігається протягом 12 місяців після дати подання першої заявки, за заявками на промислові зразки — протягом 6 місяців.
Після надходження заявки до патентного відомства України вона підлягає спеціальній експертизі. Усі заявки перевіряють за формальними ознаками (формальна експертиза), крім того, заявка на винахід підлягає експертизі по суті. Мета формальної експертизи заявки — визначити, чи належить пропозиція, що заявляється, до об'єктів винаходу, а також, чи відповідає заявка вимогам закону, чи є в матеріалах заявки документ про сплату збору за подання заявки і чи він відповідає встановленим вимогам.
Якщо в результаті формальної експертизи буде виявлено, що в заявці наявні всі передбачені законом документи і вони відповідають встановленим вимогам, то патентне відомство України має прийняти рішення або про видачу патенту, або про проведення експертизи заявки по суті. У разі бажання заявника, виявленого ним у заяві про видачу патенту, видати йому патент без проведення експертизи заявки по суті, під відповідальність самого заявника без гарантії його достовірності йому видається патент.
При цьому варто пам'ятати, що заявки на корисні моделі і промислові зразки експертизі по суті не піддаються і патент на зазначені об'єкти видається під відповідальність заявника і без гарантії його чинності.
Від цих загальних правил закони про промислову власність допускають певні відхилення. Так, датою заявки може бути день одержання патентним відомством України матеріалів, що містять принаймні: клопотання у довільній формі про видачу патенту, викладене українською мовою; відомості щодо заявника та його адреси; частину, яка зовнішнім виглядом нагадує опис винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. Цей виняток встановлено з метою закріпити за заявником (і державою) національний пріоритет заявки. Для збереження дати подання заявки заявник зобов'язаний протягом двох місяців від дати її подання подати до патентного відомства України переклад українською мовою цієї частини, а також доповнити заявку необхідними матеріалами.
У разі виявлення на момент одержання матеріалів заявки, що її матеріали не відповідають вимогам закону, патентне відомство України повідомляє про це заявника. Виявлені недоліки заявки мають бути усунуті протягом двох місяців від дати одержання заявником повідомлення про це. Якщо протягом зазначеного строку виявлені недоліки не будуть усунуті, то датою подання заявки буде дата одержання матеріалів патентним відомством. Якщо заявка взагалі не буде виправлена, вона вважатиметься неподаною, про що повідомляється заявник.
Неподаною визнається також заявка, в описі якої є посилання на креслення, але самого креслення немає. Якщо протягом встановленого строку креслення не надійде або заявник не зніме посилання на нього у заявці, вона вважається неподаною.
Рішення про встановлення дати подання заявки патентне відомство надсилає заявникові лише після надходження документа про сплату збору за подання заявки. Зазначений документ не надійшов — заявка вважається відкликаною.
Відповідно до п. 8 ст. 15 Закону про винаходи, після публікації відомостей про заявку на винахід заявникові надається тимчасова охорона заявленої пропозиції в обсязі формули винаходу, з урахуванням якої опубліковано відомості про заявку. Дія тимчасової охорони припиняється з дати публікації в офіційному бюлетені відомостей про видачу патенту чи повідомлення про припинення діловодства щодо заявки. Дія тимчасової охорони за міжнародною заявкою починається з дати її міжнародної публікації.
Під час дії тимчасової охорони заявленої пропозиції заявник має право на одержання компенсації за завдані йому збитки особами, що використали винахід без дозволу заявника. Але право заявника на компенсацію виникає лише за умови, що особа, яка використала пропозицію заявника, дійсно знала чи одержала письмове повідомлення українською мовою із зазначенням номера заявки, що відомості про заявку на винахід, який вона використовує без дозволу заявника, опубліковані.
На таких самих умовах надається тимчасова охорона і за міжнародною заявкою.
Експертиза заявки. Експертиза заявки по суті проводиться на вимогу заявника або будь-якої іншої особи. Заявник має право брати участь у розгляді питань, що обумовлені проведенням експертизи. Він має право з власної ініціативи вносити до заявки виправлення і уточнення, але до прийняття рішення за заявкою.
З метою ознайомлення заінтересованих осіб із заявкою на винахід по закінченні 18 місяців від дати національного (конвенційного) пріоритету патентне відомство публікує у своєму офіційному бюлетені визначені ним відомості про заявку. За клопотанням заявника зазначена публікація може бути здійснена раніше встановленого строку. На прохання винахідника його ім'я не повинно згадуватися в опублікованих відомостях про заявку. Після публікації заявки будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки.
Експертиза заявки по суті проводиться за рахунок коштів заявника і лише за наявності документа про сплату збору за проведення експертизи заявки на винахід. Мета цієї експертизи встановити відповідність заявленої пропозиції умовам патентоспроможності.
Клопотання про проведення експертизи заявки по суті заявник може подати протягом трьох років від дати подання заявки. Інші особи можуть подати зазначене клопотання після публікації відомостей про заявку на винахід, але не пізніше трьох років від дати подання заявки.
Якщо клопотання про проведення експертизи заявки не надійшло у встановлені строки, заявка вважається відкликаною.
Патентне відомство на будь-якому етапі проведення експертизи заявки по суті може зажадати від заявника додаткових матеріалів, якщо їх необхідність зумовлена проведенням експертизи, а також запропонувати змінити формулу. При неподанні заявником у визначені строки затребуваних патентним відомством додаткових матеріалів, заявка вважається відкликаною.
По завершенні експертизи заявки по суті патентне відомство має прийняти рішення про визнання заявленої пропозиції винаходом, якщо вона відповідає умовам патентоспроможності. В іншому разі заявникові надсилається рішення про відхилення заявки.
Заявник має право на будь-якому етапі розгляду заявки, аж до прийняття рішення за нею, відкликати її. Він також може замінити заявку на винахід на заявку на корисну модель і навпаки. Така заміна можлива до прийняття рішення про видачу патенту або відхилення заявки.
На підставі рішення патентного відомства про видачу патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок патентне відомство публікує у своєму офіційному бюлетені визначені ним відомості про видачу патенту. Водночас з публікацією відомостей про видачу патенту патентне відомство публікує опис до патенту на винахід, корисну модель, що містить формулу та опис винаходу і корисної моделі, а також креслення, на яке є посилання в описі винаходу чи корисної моделі.
Будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки після публікації відомостей про видачу патенту.
Водночас з публікацією відомостей про видачу патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок патентне відомство здійснює їх державну реєстрацію, для чого вносить до відповідного Державного реєстру патентів України відомості про патент. У місячний строк після державної реєстрації патенту його видають особі, яка має право на його одержання. Якщо право на одержання патенту мають кілька осіб (співавторів), їм видається один патент.
Строк дії патенту на винахід становить 20 років від дати подання заявки до патентного відомства. Строк дії патенту на корисну модель — 5 років від дати подання заявки до патентного відомства, і за клопотанням власника його чинність може бути подовжена, але не більш як на 3 роки. На промисловий зразок патент видається строком на 10 років від дати подання заявки до патентного відомства, його чинність може бути подовжена за клопотанням власника патенту, але не більше як на 5 років.
За одержання патенту та підтримання його чинності необхідно сплачувати спеціальний збір, розмір якого і порядок сплати встановлює Кабінет Міністрів України.
Дія патенту на винахід, корисну модель та промисловий зразок може достроково припинитися повністю або частково з двох підстав:
— за заявою власника патенту;
— за несвоєчасну сплату встановленого річного збору за підтримання чинності патенту.
Патент може бути визнаний недійсним повністю або частково у разі:
— встановленої невідповідності запатентованого об'єкта умовам патентоспроможності;
— наявності у формулі винаходу чи корисної моделі ознак, яких не було у поданій заявці;
— порушення порядку зарубіжного патентування.
Щодо промислового зразка, то патент на нього може бути визнано недійсним повністю або частково через невідповідність запатентованого промислового зразка умовам патентоспроможності; наявності у сукупності істотних ознак промислового зразка ознак, яких не було у поданій заявці, а також у разі порушення порядку зарубіжного патентування.
Суб'єктивні права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки. Права, які надаються суб'єктам права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки, прийнято поділяти на дві групи: особисті немайнові і майнові права.
Особисті немайнові права. До особистих немайнових прав належать право авторства, право на ім'я (спеціальну назву), право на подання заявки на одержання патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок. Але при цьому слід мати на увазі, що коло і характер особистих немайнових прав і майнових прав визначається тими результатами технічної творчості, які підлягають правовій охороні.
Як уже зазначалося, право авторства полягає в тому, що тільки справжній творець може називати себе автором вина-Положення про порядок сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки та знаки для товарів і послуг. Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 1994 р. № 702;
Розмір зборів за дії, пов'язані з охороною прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки та знаки для товарів і послуг // Зібрання постанов Уряду України. - 1995. - № 1. - От. 10. ходу, корисної моделі чи промислового зразка. Усі інші особи, які використовують зазначені об'єкти, зобов'язані зазначати ім'я автора. Право авторства закріплює факт створення того чи іншого творчого результату даною конкретною особою, а це має значення для громадської оцінки як самого результату, так і особи автора.
Зазначення імені автора в разі використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка обов'язкове.
Чинне законодавство України про промислову власність не передбачає присвоєння імені автора чи іншої спеціальної назви винаходу, корисній моделі чи промисловому зразку. Разом з тим воно не містить прямої заборони присвоювати зазначеним об'єктам імені автора чи спеціальної назви. Більш того, уже згадувані Правила складання і подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель передбачають зазначення назви винаходу. Пункт 6.2.1 цих Правил проголошує: "Назва винаходу (корисної моделі) характеризує його (її) призначення, відповідає суті винаходу (корисної моделі) і, як правило, близька до назви відповідної рубрики Міжнародної патентної класифікації (МПК)".
Слід звернути увагу на те, що особисті немайнові права авторів творів науки, літератури і мистецтва та авторів науково-технічних досягнень не збігаються. Закон не закріплює за винахідниками та авторами промислових зразків права на недоторканність та права на обнародування чи опублікування. Право на недоторканність твору не властиве і не стосується результатів технічної творчості, винахід можна удосконалювати будь-кому. Не можна приховувати від суспільства і готовий винахід.
Майнові права суб'єктів права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки. Право власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки, проголошене чинним законодавством, дає його суб'єкту ті самі правомочності, які дає право власності на будь-який інший об'єкт.
6. Право власності на винахід, корисну модель чи промисловий зразок засвідчується патентом (п. 5 ст. 5 Закону про винаходи і п. 5 ст. 5 Закону про промислові зразки). Патент надає його власнику виключне право на використання зазначених об'єктів на свій розсуд, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Якщо патент на винахід, корисну модель чи промисловий зразок видано кільком особам (співавторам), то відносини між ними визначаються на підставі угоди. Якщо такої угоди немає, то кожний власник патенту має право використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок на свій розсуд. Проте жоден з них не має права видати ліцензію на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка та передати право власності на зазначені об'єкти іншим особам без згоди решти власників патенту.
Права, що надаються патентом, набувають чинності від дати публікації відомостей про його видачу, але за умови сплати річного збору за підтримання чинності патенту. При цьому варто пам'ятати, що річний збір за підтримання чинності патенту сплачується за кожний рік дії патенту, рахуючи від дати подання заявки. Документ про першу сплату зазначеного збору має надійти до патентного відомства України водночас з документом про сплату збору за видачу патенту. Без такої сплати збору патент не видається.
Використанням винаходу, корисної моделі та промислового зразка визнається: виготовлення, пропонування для продажу, запровадження у господарський оборот, застосування або ввезення чи зберігання у зазначених цілях продукту, що охороняється патентом. Іншими словами, використанням визнається будь-який продаж продукту, що охороняється патентом на території України. І не лише продаж, а навіть пропонування для продажу, тобто демонстрація продукту на виставках, ярмарках, вітринах тощо. Застосуванням, безумовно, визнається будь-яке використання винаходу. З цього загального правила є один виняток. Відповідно до Закону про винаходи (ст. 25) той, хто в інтересах своєї діяльності добросовісно використовує в Україні заявлений винахід, корисну модель чи промисловий зразок до дати подання заявки чи до дати конвенційного пріоритету, зберігає право на безоплатне продовження цього використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. Це право зберігається і в тому разі, коли зазначена особа здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання. Таке право називається правом попереднього користування або правом першокористувача. Ця норма передбачена і Законом про промислові зразки (ст. 22).
7.Право попереднього користування належить лише особі, яка незалежно від винахідника чи автора промислового зразка самостійно розробила і почала використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок, тобто це право невідчужуване. Проте воно може передаватися іншим особам лише разом з підприємством чи діловою практикою або тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано заявлений винахід, корисну модель чи промисловий зразок чи здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.
Використанням визнається також ввезення з-за кордону продукту, виготовленого на основі винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, що охороняється патентом. Патент, як відомо, має чинність лише на території тієї держави, що його видала. Отже, якщо за кордоном почали виготовляти продукцію на основі винаходу, що охороняється патентом в Україні, завозити її в Україну, то це буде порушенням патентних прав власника патенту з усіма наслідками, що з цього випливають.
Використанням визнається навіть зберігання продукту, виготовленого на основі винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, з метою його продажу чи якогось іншого використання.
Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу, корисної моделі, якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, корисної моделі, або ознаку, еквівалентну їй.
Використанням винаходу визнається застосування способу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей спосіб, не знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це й так очевидно. Отже, особа, яка знає про те, що цей спосіб охороняється патентом і пропонує його для застосування, порушує чужі патентні права, що зумовлює відповідальність за порушення патентних прав.
Спосіб, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.
Незалежний пункт формули винаходу чи корисної моделі повинен стосуватися лише одного винаходу чи однієї корисної моделі. У незалежний пункт формули винаходу включають загальні істотні ознаки винаходу, кожна з яких необхідна у всіх випадках виконання чи використання винаходу, а всі разом узяті достатні для одержання технічного результату, що виявляється в усіх випадках, на які поширюється обсяг правової охорони, що пропонується. При складанні незалежної формули винаходу слід враховувати, що сукупність істотних ознак, необхідних і достатніх для досягнення технічного результату, повинна передаватися певним набором ознак, властивих цьому об'єктові.
Використанням промислового зразка визнається виготовлення, пропонування для продажу, запровадження у господарський оборот або зберігання у зазначених цілях виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого промислового зразка.
Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використано всі істотні ознаки промислового зразка.
Крім виключного права на використання власник патенту має право заборонити іншим особам використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок без його дозволу. Право на використання зазначених об'єктів тому і називається виключним, що воно виключає усіх третіх осіб із цього права. Безумовно, виключне право на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка не може бути безмежним, тому в законодавстві про промислову власність встановлено можливі випадки використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, які не є порушенням патентних прав.
Про право попереднього користування йшлося вище. Крім того, не визнається порушенням патентних прав, що надаються патентом, використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка в конструкціях чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково перебуває у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що винахід, корисна модель чи промисловий зразок використовується виключно для потреб зазначеного засобу.
Отже, не є порушенням патентних прав, якщо використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка має місце за таких умов:
— винахід, корисна модель чи промисловий зразок використовується у транспортному засобі іноземної держави;
— цей транспортний засіб іноземної держави опинився в повітряному просторі, водах чи на території України випадково або перебуває тимчасово;
— винахід, корисна модель чи промисловий зразок використовуються лише для потреб цього транспортного засобу.
Не визнається порушенням патентних прав на винахід, корисну модель чи промисловий зразок, якщо зазначені об'єкти використовуються без комерційної мети, тобто тільки для задоволення своїх власних потреб. Зазначені об'єкти використовуються з науковою метою або в порядку експерименту. Дозволяється використовувати без дозволу суб'єктів права на зазначені об'єкти у випадках надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо). Не є порушенням патентних прав разове виготовлення ліків в аптеках за рецептом лікаря, якщо вони виготовлені з використанням винаходу, корисної моделі.
Проте найскладнішою є проблема використання винаходів, корисних моделей чи промислових зразків після їх впровадження у господарський оборот. Про це йдеться в п. З ст. 25 Закону про винаходи і в п. З ст. 22 Закону про промислові зразки. Цей пункт ст. 25 проголошує: "Не визнається порушенням прав, що надаються патентом, впровадження в господарський оборот продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), після впровадження цього продукту в господарський оборот власником патенту чи з його спеціального дозволу". Аналогічна норма міститься у Законі про промислові зразки.
Це так званий "принцип вичерпання прав", суть якого полягає в тому, що виключні права на результати інтелектуальної власності не поширюються на будь-які дії з використанням матеріальних об'єктів, створених (або в яких втілено цей результат) і розповсюджених у суспільстві самим власником прав або з його дозволу. Тобто йдеться про те, що на проданий виріб, виготовлений на основі винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, право інтелектуальної власності винахідника чи автора промислового зразка не поширюється.
І це зрозуміло, і це логічно. Проте цю норму іноді тлумачать як припинення прав винахідника чи автора промислового зразка при продажу чи будь-якому іншому відчуженні виробів, виготовлених на основі винаходів, корисних моделей чи промислового зразка.
Винахід, корисна модель та промисловий зразок стали товаром і тому можуть бути об'єктом будь-яких цивільно-правових правочинів. На підставі договору власник патенту може передати право власності на винахід, корисну модель чи промисловий зразок будь-якій особі, яка стає правонаступником власника патенту. Отже, винахід, корисна модель та промисловий зразок можуть бути відчужені будь-яким способом: даруванням, міною, продажем тощо.
Власникові патенту належить право будь-яким чином використати винахід, корисну модель та промисловий зразок. Одним із таких способів використання зазначених об'єктів є видача дозволу на використання винаходу, корисної моделі та промислового зразка будь-якій особі на основі ліцензійного договору, тобто видача ліцензії на право використання.
Договори на передачу права власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок і ліцензійні договори набувають чинності лише за умови, що вони складені у письмовій формі, підписані сторонами і зареєстровані в патентному відомстві України.
З метою широкого сповіщення про запатентований винахід, корисну модель чи промисловий зразок власник патенту має право подати до патентного відомства для офіційної публікації заяву про надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. За цим оголошенням будь-яка особа може скористатися зазначеним дозволом на використання винаходу, корисної моделі і промислового зразка. Особа, яка виявила бажання скористатися зазначеним дозволом, зобов'язана укласти з власником патенту договір щодо платежів. У разі використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка за таким відкритим дозволом річний збір за підтримання чинності патенту зменшується на 50 відсотків. Якщо ж жодна особа не заявила власникові патенту про намір скористатися зазначеним дозволом, власник патенту може подати до патентного відомства письмове клопотання про відкликання своєї заяви. У такому разі річний збір за підтримання чинності патенту сплачується у повному розмірі починаючи з року, наступного за роком публікації такого клопотання.
Проте права, що надаються патентом його власникові, у визначених законом випадках можуть бути примусово відчужені. Керуючись громадськими інтересами та інтересами національної безпеки, Кабінет Міністрів України має право дозволити використання винаходу, корисної моделі та промислового зразка без згоди власника патенту, але з виплатою йому відповідної компенсації. Кабінет Міністрів України своєю постановою від 29 липня 1994 p. затвердив порядок надання дозволу на використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка без згоди володільця патенту, але з виплатою йому відповідної компенсації.
Обов'язки, що накладаються патентом. Законодавство про промислову власність зобов'язує власників патентів добросовісно користуватися виключними правами, що надаються патентом. Добросовісне користування розуміється як таке, що не завдає шкоди іншим власникам патентів, іншим фізичним і юридичним особам, навколишньому середовищу, інтересам суспільства, національній безпеці тощо.
За законодавством України про промислову власність, власник патенту зобов'язаний використати запатентований винахід, корисну модель чи промисловий зразок. Якщо зазначені об'єкти не використовуються або використовуються недостатньо в Україні протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка було припинено, то для власника патенту можуть настати негативні наслідки. У такому разі будь-яка особа, яка має намір і виявляє готовність використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок, пропонує власникові патенту укласти ліцензійний договір. Якщо власник патенту відмовиться від укладення ліцензійного договору, то зазначена особа може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка (видати примусову ліцензію). Суд може ухвалити рішення про надання дозволу заінтересованій особі на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. В рішенні суду визначаються обсяг використання запатентованого об'єкта, строки дії дозволу, розмір та порядок виплати винагороди власникові патенту.
Проте слід мати на увазі, що примусова ліцензія може бути видана заінтересованій особі за умови, що власник патенту в суді не довів, що факт невикористання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка був зумовлений поважними причинами.
Всесвітня організація інтелектуальної власності дає таке тлумачення примусової ліцензії. Вислів "примусова ліцензія" використовується для позначення явища, протилежного добровільний ліцензії. Володілець добровільної ліцензії має право здійснювати такі дії, які охоплюються виключним правом, з дозволу власника патенту. Такий дозвіл називають звичайно ліцензійним контрактом. Він укладається між власником патенту і володільцем ліцензії.
Володілець примусової ліцензії має право здійснювати дії, які охоплюються виключним правом, з дозволу влади поза волею власника патенту. Примусову ліцензію ще називають недобровільною ліцензією.
Іноді складаються ситуації, коли один винахід, корисна модель чи промисловий зразок не може бути використаний без запатентованого іншого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. У такому разі власник патенту зобов'язаний дати дозвіл (видати залежну ліцензію на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка) власнику пізніше виданого патенту. Така ліцензія може бути видана за таких умов:
1) пізніше запатентований винахід, корисна модель чи промисловий зразок призначені для досягнення іншої мети або мають значні техніко-економічні переваги перед раніше запатентованим винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком;
2) пізніше запатентований винахід, корисна модель чи промисловий зразок не може використовуватися без порушення прав власника патенту раніше запатентованого вина-ходу, корисної моделі чи промислового зразка.
У свою чергу власник раніше запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка має право вимагати від власника патенту пізніше запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка видати дозвіл (залежну ліцензію) на використання зазначених об'єктів, якщо пізніше запатентований винахід, корисна модель чи промисловий зразок удосконалює раніше запатентований винахід, корисну модель чи промисловий зразок або призначений для досягнення тієї самої мети.
Залежна ліцензія видається в обсязі, необхідному для використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, для яких затребувано такий дозвіл.
Оспорювання чинності патенту. Раніше вже йшлося про те, що у визначених законодавством випадках чинність патенту може бути припинена, а в інших передбачених законодавством випадках патент .може бути визнано недійсним. Крім зазначених випадків припинення чинності патенту, законодавством передбачена можливість оспорити уже виданий патент. Будь-яка особа протягом шести місяців від дати публікації відомостей про видачу патенту може подати до Апеляційної ради заперечення проти видачі патенту.
Захист прав патентввласника. Будь-яке порушення прав власника патенту зумовлює відповідальність порушника. Порушенням визнається будь-яке посягання на права власника патенту, передбачене законодавством про промислову власність. Це може бути неправомірне використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, порушення особистих немайнових прав тощо.
Звичайно, таке порушення на вимогу власника патенту повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власникові патенту заподіяні збитки. Вимагати відновлення порушених прав власника патенту може також особа, яка придбала ліцензію, якщо інше не передбачено ліцензійним договором.
Будь-які спори, що виникають у зв'язку із застосуванням законодавства про промислову власність, розв'язує суд. Зокрема, суди розглядають спори про авторство на винахід, корисну модель чи промисловий зразок; встановлення власника патенту; порушення майнових прав власника патенту; укладення та виконання ліцензійних договорів; право попереднього користування; винагороду винахідникам і авторам промислових зразків, а також власникам патенту; компенсації.
Суди розглядають також усі інші спори, пов'язані з охороною прав власників патенту, що надаються законодавством про промислову власність.
Патентування винаходу, корисної моделі та промислового зразка в іноземних державах. Одним із суб'єктивних прав на винаходи, корисні моделі та промислові зразки є право патентування зазначених об'єктів в іноземних державах. Патентування винаходів, корисних моделей та промислових зразків в іноземних державах проводиться за таких умов:
1) заявник зобов'язаний до подання заявки на одержання охоронного документа на винахід, корисну модель чи промисловий зразок до органу іноземної держави подати заявку на цей винахід, корисну модель чи промисловий зразок до патентного відомства України;
2) заявник, який бажає запатентувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок в іноземній державі зобов'язаний повідомити про це патентне відомство України;
3) патентне відомство України протягом трьох місяців від дати надходження повідомлення заявника про намір запатентувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок в іноземній державі, не повідомило заявника про заборону зарубіжного патентування зазначеного винаходу, корисної моделі чи промислового зразка.
У необхідних випадках патентне відомство України може дозволити патентування винаходу, корисної моделі чи промислового зразка в іноземній державі раніше зазначеного строку.
У разі патентування винаходу, корисної моделі чи промислового зразка за процедурою договору про патентну кооперацію міжнародна заявка подається до патентного відомства України.
При цьому слід пам'ятати, що зарубіжне патентування винаходів, корисних моделей чи промислових зразків досить дорога процедура, яка потребує істотних валютних затрат. Тому при вирішенні питання про зарубіжне патентування слід виходити з його комерційної доцільності. Доцільність зарубіжного патентування зумовлюється такими факторами:
1) Охорона експорту. Якщо у виробах, продукції, обладнанні тощо, які експортуються в іноземні держави, використано винаходи, корисні моделі та промислові зразки, захищені патентами України. Обсяг експортних поставок такий, що робить доцільним патентування використаних винаходів, корисних моделей чи промислових зразків в іноземних державах. В іншому разі винаходи, корисні моделі та промислові зразки можуть бути використані в зарубіжних країнах без дозволу українських власників патенту і без виплати їм будь-якої винагороди.
2) Зарубіжне патентування винаходів, корисних моделей чи промислових зразків зумовлене будівництвом Україною цивільних чи промислових споруд у зарубіжних країнах. Під час такого будівництва можуть бути використані об'єкти промислової власності, захищені патентами України. У такому разі для захисту зазначених об'єктів має бути проведено зарубіжне патентування у тих країнах, де має проводитися будівництво.
3) Стосовно певних винаходів, корисних моделей чи промислових зразків має бути припущення, що на них у деяких зарубіжних країнах може бути такий попит, що є надія укласти із заінтересованими фізичними чи юридичними особами цих зарубіжних країн ліцензійні угоди. У таких випадках також попередньо варто спочатку запатентувати зазначені об'єкти в цих країнах і таким чином позбавити їх можливості використати зазначені об'єкти без дозволу українських власників патенту.
Відповідно до законодавства України про промислову власність витрати, пов'язані з патентуванням винаходів, корисних моделей чи промислових зразків в іноземних державах, несе заявник або за його згодою інша особа, але не держава.