Главная | Обратная связь

Лютеранство у незалежній Україні

Відновлення лютеранства на теренах України розпочалось на зламі 80-90-х років, коли на хвилі піднесення національного питання пролунали голоси і етнічних меншин. Виявилося, що в Україні є доволі чисельна німецька спільнота (майже 40 тис. осіб), яка істотно не поріділа навіть після розпаду СРСР. Тому не дивно, що першою з лютеранських церков в сучасній Україні постала Німецька Євангельсько – Лютеранська Церква України (НЄЛЦУ) як осередок, що взяв на себе функції етноконфесійного самозбереження німців, провідника їхнього духовного єднання та поступу.

Відновлення структур НЄЛЦУ почалося у 1992 р. на першому Синоді німецьких лютеран у Києві. Молодий пастор з Казахстану Віктор Грефенштейн був обраний першим суперінтендантом оновленої церкви.

Починаючи з цього часу кількість громад НЄЛЦУ неухильно збільшувалась. Так, згідно з даними Держкомрелігії, на 1 січня 1995 р. НЄЛЦУ налічувала 18 громад, на 1 січня 1996 р. – 26, на 1 січня 2000 року – 41, на початок 2004 р. – 43 зареєстрованих і ще з десяток фактично діючих.

НЄЛЦУ постійно поповнюють представники інших національностей (особливо вихідці з Прибалтики), яким близьке лютеранство, а також іноземці, що приїздять в Україну по справах.

В німецькому лютеранстві конфесійна ідентичність тісно пов’язана з національною. Тому керівництво НЄЛЦУ виступає проти будь-якого прозелітизму.

Сьогодні НЄЛЦУ – це доволі розгалужене середовище, помітне, головним чином, в місцях німецької колонізації у Західній (Львів, Луцьк) і Східній Україні (Запоріжжя, Полтава, Кривій Ріг, Дніпропетровськ, Харків). Але найбільше громад на півдні (Одеса, Херсон, Миколаїв) та у Криму (Сімферополь, Судак, Севастополь). Керівний орган НЄЛЦУ (консисторія) з 1992 року розташовано в Одесі. Загальна кількість віруючих 3–3,5 тис. Кафедральним собором спільноти є Церква Св. Катерини.

Духовне опікування пастви в НЄЛЦУ здійснює 31 пастор, з них 7 іноземців. Сьогоднішня НЄЛЦУ активно допомагає німецькій спільноті сучасної України долучитися до власної культури, традицій, рідної мови.

Новий етап другої за чисельністю лютеранської церкви – Української Лютеранської Церкви – настав на початку 90-х років ХХ століття, коли в Україну із семінарії “Конкордія” Міссурійського синоду (США) приїхав молодий пастор Ярослав Шепелявець. Його зусиллями було завезено тисячі примірників Біблії, сотні одиниць оргтехніки у школи та інститути, видано кілька підручників з основ лютеранського віровчення (“Збірник віросповідань ЄЛЦ”, “Основи християнської віри”, “Основи доктринального богослов’я”), профінансовано лікування дітей і навчання лікарів, фермерів, військовиків за кордоном, а в Україні при його особистій підтримці була створена пересувна “клініка на колесах”, благодійний центр “Лютерани за життя”.

У квітні 1993 р. були відновлені богослужіння знищеної тоталітарним комуністичним режимом Церкви Аугсбурзького Віросповідання – попередника Української Лютеранської Церкви. З цього часу громади УЛЦ постають в Києві, Львові, Тернополі, Кремінці, Запоріжжі, Севастополі (єдина велика українська Церква в Севастополі), Сімферополі, Харкові, Миколаєві, Херсоні, Маріуполі, інших населених пунктах України.

У 1996 р. було офіційно зареєстровано Єпископат УЛЦ – вищий керівний орган українських лютеран. Ще раніше у 1994 р. УЛЦ заснувала богословську семінарію ім.. Св. Софії у Тернополі, де готують майбутніх церковнослужителів і богословів.

У 1997 р. Ярослав Шепелявець, єпископ відновленої УЛЦ з 1996 р., був удостоєний премії ім. Івана Огієнка, а 1999 р. голова УПЦ КП владика Філарет нагородив єпископа Ярослава разом з іншими лідерами протестантських спільнот країни Орден Святого Володимира. З 1999 р. УЛЦ стала членом Всеукраїнської Ради Церков, Біблійного товариства України.

24-25 серпня 2000 р. на черговому Синоді та Соборі УЛЦ було переобране керівництво УЛЦ. Новим головою Церкви було обрано недавнього випускника богословської семінарії ім. Св. Софії В’ячеслава Горпинчука. Під керівництвом єпископа В’ячеслава УЛЦ не бере участі у політичному житті країни, але через відродження духовності, свою освітню та гуманітарну діяльність сприяє утвердженню демократичної української держави.

Впродовж листопада 2002 р. в єпархіях Української Лютеранської Церкви відбулись звіти голів єпархій та перевибори голів на наступних п’ять років. Головою Київської єпархії УЛЦ, яка охоплює північний та центрально-східний регіони України, та має дві громади у м. Києві: «Воскресіння» (пастор В’ячеслав Горпинчук) та «Різдва Христового» (пастор Юрій Фізер), громаду у м. Харкові (пастор Сергій Борщ), громаду у м. Запоріжжя (пастор Сергій Зуєв), громаду у м. Слов’янську (пастор Павло Богмат), громаду у м. Токмаку, Запорізької області (пастор Сергій Зуєв), громаду у м. Радомишлі (голова громади Михайло Хитриченко), громаду у м. Маріуполі (пастор Вадим Колесник), громаду у м. Олександрії (пастор Олександр Діч), було обрано пастора Павла Богмата. Головою Галицької єпархії УЛЦ, яка охоплює західний регіон України та має громаду у м. Тернополі (громада УЛЦ «Святих Апостолів Івана і Якова», пастор Тарас Коковський), громаду у м. Кременці (пастор Андрій Гончарук), громаду у с. Вороб’ївка, Зборівського району, Тернопільської області (пастор Олег Юхименко), громаду у с. Лазарівка Монастирського району, Тернопільської області (пастор Андрій Гончарук), громади у м. Кам’янець – Подільському (голова громади Віктор Мрачковський), громади у м. Івано-Франківську (пастор Олег Юхименко), було обрано пастора Тараса Косовського. Головою Таврійської єпархії УЛЦ, яка охоплює південний регіон та має громаду у м. Севастополі (громада УЛЦ «Христа Спасителя», диякон Віктор Пащенко), громаду у м. Миколаєві (пастор Олександр Зонне), громаду у с. Іванівна, Веселинівського району, Миколаївської області (пастор Сергій Сомін), громаду у м. Херсоні (пастор Олег Стецюк), громаду у м. Сімферополі (пастор Ігор Ратушний), було обрано пастора Ігоря Ратушного. До Таврійської єпархії УЛЦ належать також громади УЛЦ німецької традиції, що діють у мм. Сімферополі, Коктебелі, Феодосії, Зуї.

26-28 листопада 2002 р. в Києві і Пущі-Водиці відбувся черговий Сінод та Собор УЛЦ, на яких було заслухано звіти посадових осіб та підрозділів Єпископату, розглянуто і затверджено зміни до Статуту Єпископату, винесено на обговорення проект нового Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Собор УЛЦ також ухвалив рішення про створення реєстру кліру, до якого вноситимуть чинних душ пасторів УЛЦ.

13 вересня 2003 року у Севастополі відбулось чергове засідання Синоду УЛЦ. Крім традиційних для засідань Синоду звітів посадових осіб та голів єпархій, питання порядку денного містило також звіт голови Української Емісійної Ради, пастора Олександра Діча, інформацію про засідання Бюджетного комітету його голови, пастора Сергія Зуєва.

До роботи Синоду були запрошені також директор емісійного товариства «Думки про віру» Керміт Траска, ректор Ураїнської Лютеранської Богословської Семінарії Святої Софії пастир Давид Джей Веббер, професор пастир Джон Лоренц, представник місійного товариства «Думки про віру» Роберт Дулітл, директор благодійного фонду «Віра в дії» Володимир Черевко.

У своєму звіті Єпископ В’ячеслав Горпинчук розповів присутнім про новини життя Церкви, про виклики, які життя ставить перед Українською Лютеранською Церквою. Серед здобутків Церкви — реєстрація громади УЛЦ в селі Гамове Миколаївської області, де громаді село передало приміщення нефункціонуючого дитячого садка. Цього літа також громада «Усіх святих» м. Харкова пройшла перереєстрацію.

Успішним було проведення Літньої біблійної школи (ЛБШ) та Молодіжного форума літа 2003 р. У всіх містах, де відбувалася ЛБШ, вона отримала позитивні відгуки пастирів, мешканців міст. Багато дітей почали відвідувати Недільні школи громад.

Доброю традицією Церкви стало проведення пастирських конференцій, які сприяють обміну досвідом між пастирями УЛЦ та сестринських церков, з якими УЛЦ є у спільноті. Темою літньої пастирської конференції, де головним доповідачем був пастир Джон Шутце із Сполучених Штатів Америки, була опіка над хворими та вмираючими.

Віце-єпископ УЛЦ Андрій Гончарук влітку 2003 р. відвідав Сполучені Штати, де брав участь у Синоді Євангельського Лютеранського Синоду, проповідував у громадах, навчався у семінарії, переймав досвід.

Про свою роботу протягом звітного періоду розповіли Секретар УЛЦ Ігор Рудзік та Скарбник Василь Коршак, голови всіх трьох єпархій Церкви: Київської — пастир Павло Богмат, Галицької — пастир Тарас Коковський, Таврійської — пастир Ігор Ратушний.

У своєму виступі брат Керміт Траска повідомив, що наступного року спонсори підтримають будівельний проект у Києві.

Таким чином, відновивши практику в Західній Україні, сьогодні УЛЦ представлена і в центрально-східному регіоні нашої країни, зокрема у Маріуполі, який входить до складу Київської Єпархії УЛЦ. Сьогодні у Маріуполі діє 1 зареєстрована громада УЛЦ (пастор Вадим Колесник).

Що стосується Донецька, то на початку 2004 р. УЛЦ не мала жодної зареєстрованої громади у нашому місті.

За 1997–2002 роки Церкві вдалося повернути та реєструвати кілька колишніх храмів, але головну увагу вона приділяє будівництву нових. Та заснування українських громад УЛЦ було б неможливим без підтримки лютеранського руху Північної Америки. Сьогодні УЛЦ підтримує контакти тільки з впливовими лютеранськими організаціями США – Міссурійським та Висконсинськими синодами, які тримаються ортодоксії.

Таким чином, українські лютерани на протязі останніх 10 років активно працюють над становленням своєї Церкви. Її повернення на Батьківщину вони пов’язують не лише з церковним будівництвом, а й більш широким – національним, культурно-освітнім, міжконфесійним включенням у суспільне й духовне життя країни. Зорієнтована на місцеве населення, його культуру, мову, традиції, сучасна УЛЦ прагне відновити гасло своїх піонерів: “Через Реформацію – українізація”, бо теперішня Церква є прямою наступницею Української Євангельської Лютеранської Церкви.

Таким чином, аналіз життя сьогоднішнього лютеранського анклаву в Україні засвідчує формування в ньому кількох традицій, які неоднаково адаптуються до сучасного українського соціуму й мають різні перспективи подальшого розвитку.