Здавалка
Главная | Обратная связь

Суспільно-політична діяльність громад УЛЦ



 

Сучасна УЛЦ, як і її попередниця – Церква Аугсбурзького Віросповідання, не втручається во внутрішню політику України, тому що відповідно до Святого Письма Бог призначив певні та окремі повноваження Церкві та певні та окремі повноваження державі, що не суперечать одні одним. УЛЦ сповідає, що Бог постановив Церкву та державу в два різних та окремих царства із використанням відповідних до кожного засобів. Тому у своєму служінні державі й виконанні її законів українські лютерани, передусім служать Господу. А “вірність Господу, як зазначається у часописі УЛЦ “Стязі”, є добрим гарантом й державності України та її добробуту”. УЛЦ зазначає, що якщо для лютеран Божі настанови є Святі, вони поважатимуть закони та суспільні норми, які впроваджені поставленою Богом владою й відповідають Його Слову.

Церкві Бог дає повноваження закликати грішників до каяття, проповідувати та роздавати прощення гріхів, що в Євангелії та Таїнствах, і заохочувати віруючих у християнському житті. Державі Бог дає повноваження проваджувати цивільний порядок серед людей, караючи злочинців і захищаючи невинних. Перебування Церкви на землі не полягає у встановленні нею світських порядків, а держава, зі свого боку, не є вісником Євангелія, не повинна втручатися у його поширення.

УЛЦ вчить, що в Лютеровій теорії двох влад, відштовхуючись від концепції Августина про два гради, відкидається ідея про якесь конкретне християнське громадянство, його поділу на “клір” і “мир”, а відтак – духовну і світську владу. Для Лютера мирянин і священик – одна особа, світська й церковна влада – єдиний організм. При цьому, світська влада може втручатися в церковні справи, якщо церква посягає на її функції, а церковна влада – у світські, якщо світська влада перебирає на себе Божественну. І хоча Лютер прискіпливо визначає й постійно конкретизує межу світської влади, особливо наполягаючи на небезпечності абсолютного підпорядкування Церкви державі, він заперечує і зворотне: підпорядкування держави Церкві, яка у своєму живому, видимому бутті є важливим інструментом держави при виконанні нею Божої Волі. Виходячи із вищесказаного, Лютер, а разом з ним і УЛЦ, заперечує протидію владі. У вирішенні політичних чи соціальних проблем християнин, на думку українських лютеран, не може вдаватися до насильства, бо як вчить УЛЦ, єдиний суддя і месник – Бог, а зброя християнина – слово і власний приклад.

УЛЦ визнає, що Бог, щоб захищати життя невинних, надав державі право карати злочинців навіть до страти і вести справедливі війни. Але забирати людське життя будь-яким не призначеним Богом чином є гріхом і суворо засуджується Святим Письмом. Таким чином, не має виправдання будь-яким злочинним діям, спрямованим на відбирання людського життя самогубством, евтаназією та абортом включно (якщо останній не викликаний метою збереження іншого дарунку життя, при вагомих на це причинах).

Таким чином, сучасна УЛЦ не бере участі в політичному житті країни, пастори не балотуються до органів місцевої та центральної влади, але через відродження духовності, свою освітню та гуманітарну діяльність, вона сприяє утвердженню демократичної української держави.

Керівництво відродженої УЛЦ співпрацює з низкою міжнародних філантропічних закладів, зокрема благодійним фондом „Думки про віру”, який діє на теренах України ще з 1979 р. Він допомагає Церкві у видавничій діяльності і підготовці радіопередач, налагодженні освітнього процесу, водночас сприяючи справі відродження української духовності.

Українська Лютеранська Церква є частиною того, що українські лютерани називають Церквою невидимою, “де нема ані Гелена, ані юдея...”, але все та в усьому Христос (Кол. 3:11). Тому УЛЦ має взаємини з тими Церквами, які, на думку українських лютеран, вірно проповідують Євангелію, й серед яких Таїнства надаються відповідно до Божого Слова. Всі лютеранські церкви, які відповідають вищезазначеним вимогам, об’єднані у спільноту, яка має назву Віросповідна Євангельська Лютеранська Конференція. Провідні ролі у цій спільноті відіграють Вісконсинський Євангельський Лютеранський Синод і Євангельський Лютеранський Синод із США. Із європейських Церков сюди належать, окрім УЛЦ, Вільна Євангелічна Лютеранська Церква Німеччини, Лютеранська Віросповідна Церква Скандинавії, яка об’єднує церкви Швеції та Норвегії. До Конференції належать фінські Церкви, Чеська Євангельсько-Лютеранська Церква, Болгарська Лютеранська Церква, Віросповідна Лютеранська Церква Росії. Дане об’єднання не є дуже великим, тому що сучасне лютеранство перебуває вже довгий час у кризі. Та ця спільнота, на думку українських лютеран, об’єднує тих лютеран, які залишилися вірними Божому Слову та віросповідним лютеранським книгам, які прагнуть жити за принципами ранньохристиянської Церкви. Ці контакти виявляються перш за все у богословських конференціях, де виробляється спільна позиція щодо актуальних питань сучасного світу та сучасного лютеранського руху. Це також освіта, контакти молоді, навчання майбутніх пасторів та вчителів недільних шкіл, дитячі табори.

Культурно-освітня діяльність сьогоднішньої УЛЦ доволі помітна. Окрім конфесійної класики (праці Лютера, давніх і сучасних протестантських богословів, символічна література) Церква перевидає також твори піонерів українського лютеранського руху. У 1996 р. відновлено видрук в Україні часопису „Стяг”. За допомогою місії „Конкордія” (Сент-Луїс) видається чотиримовний журнал „Добра звістка”, який приділяє головну увагу саме віросповідно-обрядовим питанням.

Досить серйозними, розрахованими на далеку перспективу виглядають навчальні плани українських лютеран. Так, у 1994 р. УЛЦ заснувало богословську семінарію ім. Св. Софії у Тернополі (ректор Давид Джей Веббер), де готують майбутніх церковнослужителів і богословів, фахівців з доктринального, історичного і практичного богослов’я. Її програма розрахована на чотири роки стаціонарного навчання. До абітурієнтів висовуються високі вимоги: попередня загальна вища освіта, знання однієї-двох іноземних мов, вільне читання Біблії давніми єврейською і грецькою мовами. Семінаристи відбувають обов’язкову літню практику в церквах, де планують своє служіння. При завершенні навчання вони готують „інтегрований дослідницький проект” з певної богословської теми, а також історії регіону майбутньої роботи.

Сьогоднішня специфіка цього закладу, як і всієї Української лютеранської Церкви відповідає вимогам часу – особлива увага до української мови, історії та культури, українознавча спрямованість багатьох предметів, тобто цілеспрямована підготовка душпастерів для лютеранських громад України.

Майже стовідсоткова комплектація іноземними вчителями (а викладачів тут рекрутують головним чином із семінарії „Конкордія” Міссурійського синоду) не заважає цьому навчальному закладові максимально наблизитися до сучасних потреб української національної освіти.

Сучасна УЛЦ, окрім серйозної освітньої установи, має власне радіослужіння – радіостудію “Лютеранська хвиля” (на чолі пастор Юрій Фізер), потужну видавничу базу – часопис “Стяг”, журнал “Добра звістка” тощо, має дияконське та в’язничне служіння.

Пастори–іноземці, яких запрошує вчителювати УЛЦ, також налаштовують своїх вірних на вивчення української мови, національної спадщини, тобто на призвичаювання до місцевих умов.

Так, українські лютерани дуже полюбляють музику, але для них орган не заступає церковний спів. Вірні УЛЦ не байдужі до народної творчості, активно беруть участь у конкурсах на найкращу писанку, що їх влаштовує церква для своїх парафіян, залюбки відвідують монастирі. Молоді парафіяни і семінаристи разом із ченцями проводять літні школи в Почаєві чи Свято-Успенській Унівській Лаврі, слухають лекції православних та греко-католицьких богословів. Тобто сучасні українські лютерани ревно служать Господу своїм буденним земним життям.

Так тільки за липень–серпень 2003 року парафіяни тільки однієї київської громади УЛЦ “Воскресіння” надали допомогу одежею для розумово відсталих дітей через благодійний фонд “Джерела”, відправили сотні посилок з продуктами харчування та одежею ув’язненим, надали суттєву допомогу багатодітним сім’ям та сім’ям, в яких працівниками міжнародного благодійного фонду (МБФ) “Дар життя” були врятовані від аборту діти. Хворих і нужденних парафіян регулярно відвідує пастор та члени ради громади, які духовно підтримують своїх братів і сестер у Христі, надають допомогу ліками та продуктами харчування. Вірні УЛЦ не залишають без уваги і дітей похилого віку: кожному парафіянину громади у віці 70 і більше років своєчасно надається матеріальна допомога. Громада “Святого Духа” міста Радомишль постійно здійснює опіку над будинком-інтернатом для людей похилого віку і інвалідів, члени громади відвідують хворих. Громада склала договір про співпрацю з Територіальним Центром соціального захисту Радомишльського району. В рамках цієї угоди лідери громади мали наради з керівниками і соціальними працівниками Центру. Так 30 вересня 2003 року пастор Олег Округін, диякон Вадим Зінченко, працівник Єпископату Емілія Зінченко і лідер громади Світлана Нехорошева зустрілися з двадцятьма працівниками Центру соціального захисту (кожен працівник здійснює опіку над 12-15 потребуючими допомоги). Від Української Лютеранської Церкви працівникам Центру було подаровано релігійну літературу, зокрема Біблії, молитовники, журнал “Добра звістка”, часопис УЛЦ “Стяг”.

Сьогоднішна УЛЦ також проводить активну місійну роботу в Українському товаристві сліпих на Лісовому масиві Києва, де вірними УЛЦ успішно проводяться катехизаційні заняття.

Українські лютерани дуже обережно підходять і до принципу членства. Так, для радикальних протестантів він сфокусований на виховному аспекті, тобто обов’язковості хрещення повнолітніх; теоретична підготовка кандидатів на хрещення не тривала і полягає головно у вивчанні азів протестантської віри. Проте допущення до конфірмації вимагає від неофіта набуття досить пристойних знань про своє вчення, а від громади – підписання заяви про те, що „віруючі християнських організацій чи організацій, де сповідують неправдиве вчення, не будуть прийняті членами громади”.

Конфесійній підготовці майбутніх парафіян активно допомагає також „Заочна Біблійна школа”, що діє при радіостудії „Лютеранська хвиля”. Тільки за три минулих роки в „Заочній Біблійній школі” здобули знання 155 учнів.

Нове керівництво УЛЦ на чолі з єпископом В’ячеславом енергійно включилось у міжнародні відносини: з квітня 2002 р. УЛЦ стала членом ВЕЛК – Віросповідної Євангельсько – Лютеранської конференції, що свідчить про визнання Української Лютеранської Церкви світовим лютеранським рухом. Також українські лютерани підтримують тісні стосунки з об’єднанням Євангельських церков Північної Америки, Міссурійським і Вісконсинським синодами, які тримаються ортодоксії.

Сьогоднішня УЛЦ має добрі взаємини з іншими конфесіями і церквами, що діють на території України, є членом Всеукраїнської Ради Церков (ВУРЦ) і поборником свободи віросповідання. Так, в знак пошани до віри греко-католиків та римо-католиків УЛЦ виступило на підтримку візиту Папи Римського Івана Павла ІІ в Україну 24 червня 2001 року. Єпископ УЛЦ В’ячеслав Горпинчук мав зустріч у складі представників ВУРЦ з Главою Католицької Церкви під час його візиту в Україну.

Але водночас сучасна Лютеранська Українська Церква є конфесійною віросповідною церквою. Тобто міцно притримується Книги Злагоди, не іде на поступки заради досягнення сумнівного „компромісу”, „миру” з церквами інших віровчень.

Керівництво УЛЦ прагне більш тісно співпрацювати з Всесвітньою лютеранською конференцією, а також стати спостерігачем у Всесвітній Лютеранській федерації.

Оглядаючи лютеранське суспільно-політичне життя в Україні доктор Х. Райс визначає УЛЦ як таку, що „дуже орієнтована на місіонерську діяльність”. Здавалось би, синтетична платформа УЛЦ робить її проповідь найбільш ефективною в сучасному суспільному житті України. Сучасна УЛЦ „стукає в серце” протестанта, православного і католика; цікава для робітника, військового, а також професора; співзвучна переживанням галичанина, глибоко зв’язаного з західною культурою, і східняка, вихованого у православній ментальності.

Сучасна УЛЦ має також багато сучасних проблем. Найсерйознішою, найактуальнішою проблемою сучасної Церкви є брак пасторів, які могли б мешкати разом із громадами та нести Слово із тих місць, де діють лютеранські громади. Безперечно, всі інші проблеми, викликані кризовою ситуацією в Україні та в українському суспільстві, є другорядними, хоча й не є малими. Певно, це проблема економічного самозабезпечення Церкви, зокрема зі Сполучених Штатів Америки.

Та незважаючи на всі сучасні проблеми і негаразди, сучасна УЛЦ активно прагне знайти власну світоглядну позицію і свої пріоритети в суспільному житті сьогоднішньої України та знайти гідне місце у світовому лютеранському русі.

 

Переверзева А.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.