 |
|
Макроекономічне прогнозування.Його принципи та основні функції.
Макроекономічне прогнозування — виявлення та аналіз закономірностей і тенденцій розвитку національної економіки, передбачення змін у ньому і створення наукової бази для економічної політики та державного регулювання економіки.
Принцип наукової обґрунтованості передбачає, що прогнозування базується на системних знаннях про закономірності розвитку економіки; враховує реалії економічного, політичного і соціального життя країни, вітчизняний та світовий досвід, а також використовує систему наукових методик і методів.
Принцип системності розглядає національну економіку, з одного боку, як єдиний об'єкт, а з іншого — як сукупність самостійних напрямків (блоків) прогнозування.
Складовими макроекономічного прогнозу є прогнози розвитку:
окремих великих сфер і підсистем економіки (фінансів, грошового обігу, цін тощо);
галузей і підгалузей;
видів виробництва;
природних ресурсів (земельних, водник, енергетичних, корисних копалин тощо);
трудових ресурсів;
науково-технічні;
соціальні (зайнятості, доходів, рівня життя тощо);
зовнішньоекономічні;
екологічні;
регіональні;
демографічні;
політологічні тощо.
Принцип адекватності означає, що прогноз як теоретична модель (узагальнення)*має достатньо повно і точно відображати реальні процеси національної економіки.
Принцип багатоваріантності (альтернативності) передбачає розробку не одного, а кількох (мінімум трьох) варіантів майбутнього розвитку національної економіки, оскільки хоч її розвиток і детермінований конкретними умовами чи певними закономірностями, але відбувається за різними траєкторіями. Останнє обумовлено дією факторів, які впливають на функціонування народного господарства, їх інтенсивністю, можливістю виникнення інших чинників та умов у майбутньому.
Варіанти прогнозу:
песимістичний — відображає нижню межу можливого розвитку національної економіки (за домінування негативних факторів впливу);
оптимістичний — показує можливу верхню межу (за домінування позитивних факторів);
стриманий (середній) — окреслює найвірогіднішу траєкторію майбутнього розвитку.
Принцип цілеспрямованості — прогнозування розвитку конкретного об'єкта (національна економіка в цілому чи окремий її елемент) і визначення тенденцій та закономірностей його розвитку для вирішення конкретних народногосподарських завдань. Цілі прогнозування визначаються суспільними потребами, породженими певними соціально-економічними, політичними, демографічними, науково-технічними та іншими факторами.
Принцип рентабельності (ефективності) — визначення вартості аналітичної підготовки прогнозу та його результативності, врівноваження економії з ефективністю, якості зі своєчасністю. Прогноз має бути точним, повним і реальним. Важливим його правилом є: мінімізація вхідних даних за їх аналітичної значимості та максимізація вихідних даних.
Роль макроекономічного прогнозування виявляється через його функції. При цьому реалізуються такі завдання:
теоретико-пізнавальне: вивчення та аналіз розвитку національної економіки, передбачення змін у майбутньому;
практичне (управлінське) — можливість прийняття на основі інформації про розвиток об'єкта рішень щодо вдосконалення управління і господарювання.
Науковий аналіз соціально-економічних та науково-технічних процесів і тенденцій розвитку національної економіки передбачає з'ясування вихідного рівня і найсуттєвіших проблем та факторів, виявлення тенденцій і закономірностей, що визначатимуть подальший її розвиток.
Етапи (стадії) наукового аналізу об'єкта прогнозування:
Ретроспекція — дослідження історії розвитку об'єкта прогнозування для забезпечення його систематизованого опису:
визначення джерел прогнозної інформації;
збирання, зберігання й обробка інформації;
з'ясування й уточнення кількісних та якісних характеристик об'єкта прогнозування, методів виміру і представлення інформації.
Діагноз — визначення нинішнього стану об'єкта прогнозування (науковий опис основних характерних ознак):
аналіз об'єкта прогнозування, що становить основу прогнозної моделі;
розробка моделі прогнозування;
вибір адекватного методу прогнозування.
Проспекція — розробка самого прогнозу (за даними діагнозу складається прогноз розвитку національної економіки):
верифікація (оцінка достовірності, точності та обґрунтованості прогнозу);
синтез (систематизація окремих прогнозів);
оцінка повноти інформації, уточнення;
коригування прогнозної моделі відповідно до нової інформації, що надходить.
Оцінка об'єкта прогнозування на основі вибраних альтернатив — реалізація принципу багатоваріантності: розробка кількох варіантів майбутнього розвитку, їхній аналіз і порівняння за певними критеріями (мінімізація витрат, максимізація результату, часовий критерій, політичні, зовнішньоекономічні фактори тощо). Для оцінки враховуються два аспекти: детермінованості (обмеженості) й невизначеності (ймовірного розвитку в разі можливої дії невідомих факторів).
Підготовка рекомендацій для прийняття адекватних управлінських рішень — формування макроекономічного прогнозу передбачає розробку відповідних рекомендацій і пропозицій щодо набору і характеру конкретних заходів державного впливу (обґрунтування напрямків соціально-економічного розвитку, форм, методів та інструментів державного регулювання економіки для урядових структур).
Оцінка можливих наслідків прийнятих рішень — запропоновані рекомендації мають супроводжуватися передбаченнями результатів майбутнього державного втручання (невтручання) в економічне життя суспільства.