Главная | Обратная связь

Суб'єкти загальної теорії судової експертології

Суб'єктами судово-експертної діяльності є особи і органи, що призначають експертизу, судові експерти і судово-експертні за­клади. Взаємодія і правовідносини суб'єктів судово-експертної діяльності здійснюється у процесі встановлення доказових фактів у двох формах: процесуальній і непроцесуальній.

Судовий експерт — це не заінтересована в результаті справи обі­знана особа, яка володіє необхідними для вирішення експертних завдань спеціалізованими знаннями і практичними навиками, призначена експертом у порядку, встановленому законом, що при­йняла експертизу до свого проведення. Отже, особа може викону­вати [14, с. 52] функції судового експерта у справі за наявності обох умов:

- наявність необхідних для вирішення експертних завдань спеціальних знань і практичних навичок у науці, техніці й інших галузях;

- незаінтересованість у результатах справи.

Під час вибору експерта для проведення дослідження слід роз­різняти його компетенцію і компетентність.

Компетенція експерта — це коло його повноважень, наданих експерту процесуальним законом (процесуальна), і обсяг спеціальних знань і навиків, якими він повинен володіти (спеціальна).

Компетентність експерта - - це суб'єктивна характеристика здібностей конкретного експерта вирішувати поставлені перед ним завдання і ступінь володіння ним теорією, методами і методиками експертного дослідження. Компетентність визначається досвідом експерта, його базовою освітою і рівнем спеціальної підготовки.

У спеціальній літературі питанню про суб'єкта судової експер­тології приділяється достатньо уваги (Ю. Г. Корухов, В. Ф. Орло­ва, В. М. Галкін, Р. С. Бєлкін, Т. В. Авер'янова, В. К. Лисиченко, В. В. Циркаль, М. Г. Щербаковський та ін.). Проте у більшості ви­падків суб'єкт розглядається у кримінально-процесуальному ас­пекті.

Під суб'єктом судової експертизи слід розуміти фізичну осо­бу — спеціаліста (чи особу, яка володіє спеціальними знаннями) в галузі науки, техніки, мистецтва, який законодавством наділений відповідними правами і обов'язками. Суб'єкт експертизи — це осо­ба, обізнана в певній галузі науки, техніки, мистецтва чи ремесла, Що не займає у справі іншого процесуального становища і особис­то не заінтересована в її результатах.

Чи є суб'єктом експертного дослідження лише експерт, який безпосередньо його здійснює, представляє його результати і несе за нього відповідальність, чи є інші суб'єкти експертної діяльності?

У літературі з цього приводу існують два погляди. Так, В. Авер'янова, М. Я. Сегай та інші вважають суб'єктом будь-якого дослідження, зокрема й експертного, лише безпосереднього ви­конавця, який це дослідження здійснює, у цьому випадку — судо­вого експерта. Ні суд, ні інші учасники процесу експертного дослі­дження не можуть бути експертами.

Автори монографії «Основи судової експертизи» (Москва, 1997), А. М. Зінін і Н. П. Майліс ( Москва, 2002) розрізняють два види суб'єктів судово-експертної діяльності: осіб, які приймають власно-вольове рішення про призначення експертизи та її організації, і осіб, які здійснюють експертне дослідження. До перших, на їх думку, належить суд, дізнавач, слідчий, прокурор, а також посадова особа чи орган, у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, до других — судові експерти, які проводять експертне дослідження, а також судово-експертні заклади, що організовують проведення експертизи і забезпечують його. А. В. Дулов у праці «Права й обязанности уча-стников судебной зкспертизн» (Мінськ, 1962) до суб'єктів судової експертизи відносить і третю групу — заінтересованих учасників кримінального процесу.

Права, обов'язки судового експерта, а також вимоги до його про­фесійної діяльності регламентовані статтями 19,54,62, 75,77,92,97, 198, 200 КПК України; статтями 5, 11-13 Закону України «Про су­дову експертизу», а також відомчими нормативними документами.

Так, обов'язками судового експерта є:

- прийняти доручену експертизу до проведення, з'явитися за викликом слідчого з метою складення висновку;

- відповідно до своїх спеціальних знань особисто провести по­вне, всебічне дослідження поданих об'єктів і зробити відповідні науково-обґрунтовані висновки;

- в ході дослідження дотримуватися правил, щоб подані на екс­пертизу об'єкти були пошкоджені або знищені лише тоді, коли це необхідно для проведення експертизи, і тільки після письмової згоди на це особи або органу, який призначив експертизу;

- дати обґрунтований і об'єктивний письмовий висновок на поставлені питання;

- нести особисту відповідальність за наданий ним висновок;

- заявити самовідвід, коли для цього є передбачені законом підстави, що виключають можливість участі у справі;

- повідомити слідчому в письмовій формі необхідні для формування висновку дані;

- заявляти клопотання особі, органу, які призначили експерти­зу про:

- надання додаткових матеріалів (зразків для порівняльного дослідження, технології виготовлення виробів, умов їх знаходжен­ня);

- проведення процесуальних (слідчих) дій або прийняття про­цесуальних рішень з метою встановлення обставин, що мають зна­чення для кримінальної справи;

- уточнення чи роз'яснення питань, які поставлені на вирішен­ня експертизи;

Судові експерти незалежно від виду судочинства мають право: — ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються пред­мета експертизи, і подавати клопотання про надання додаткових матеріалів;

- групувати питання постанови і викладати їх у послідовності, яка забезпечує доцільний порядок дослідження;

- вимагати копію висновку первинної або основної експертизи для проведення додаткової або повторної експертизи;

- заявляти клопотання керівнику державного експертного за­кладу або слідчому, який призначив експертизу, про залучення для проведення експертизи інших експертів тієї ж або іншої спеціаль­ності, коли це необхідно для проведення дослідження і формуван­ня висновку;

- вказати у своєму висновку на виявлені під час проведення експертизи факти, що мають значення для справи, щодо яких йо­му не були поставлені питання. Це право є експертною ініціативою;

- вказати на неможливість дати висновок, коли поставлені пи­тання виходять за межі його спеціальних знань або подані мате­ріали недостатні або непридатні для вирішення питань, а додат­кові матеріали не були отримані, а також коли сучасний рівень розвитку науки не дає змогу відповісти на поставлені питання;

- вказати причини розходження висновків повторної експер­тизи з результатами первинної і формування протилежних вис­новків;

- з'явитися на вимогу особи або органу, які призначили експер­тизу, з метою допиту стосовно даного ним висновку або повідо­млення про неможливість дати висновок і відповісти на постав­лені питання;

- за вказівкою особи або органу, що призначили експертизу, проводити експертне дослідження у присутності слідчого, обвину­ваченого (підозрюваного), надаючи йому можливість давати пояс­нення, або лікаря лікувально-профілактичного закладу;

- забезпечити збереження об'єктів після проведення дослі­дження (ст. 12 Закону України «Про судову експертизу»);

- з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи судових дій і за­являти клопотання щодо предмета судової експертизи;

- подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ЇЇ виконання не є службовим завданням;

- проводити на договірних засадах експертні дослідження з пи­тань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з ура­хуванням обмежень, передбачених законом (ст. 13 Закону України «Про судову експертизу»).

У Законі України «Про судову експертизу» в 2003-2004 рр. значно розширені права експерта.

Проте новий закон передбачає, що експерт не має права са­мостійно збирати матеріали для проведення експертизи, здійсню­вати в окремих випадках судово-експертну діяльність як недер­жавний експерт тощо.

Якщо експертиза призначається у кримінальному процесі, здійснюється взаємодія експерта і слідчого. Експерт може бути за­прошений для проведення будь-якої слідчої дії, зокрема для про­ведення експерименту на місці події. Проте слідчий не має права здійснювати якесь керівництво експертом.

Взаємодія експерта і судді має свою специфіку. Експерт викли­кається в судове засідання для формулювання висновків або допи­ту в суді. Експерт у суді може формулювати питання, давати пояс­нення про можливість проведення експертизи у приміщенні суду або в лабораторних умовах, коли потрібно використання тех­нічних засобів і приладів для проведення досліджень. Відбу­вається взаємодія експерта із керівником експертного закладу.

Судовий експерт є самостійною фігурою процесу, несе особисту відповідальність за свій висновок. Вольовим рішенням керівника експертного закладу або особи (органу), яка призначила експерти­зу, призначається експерт або створюється група експертів (комісія) для проведення дослідження.

Особливий правовий статус мають судові експерти недержав­них судово-експертних закладів або приватні експерти. Вони здій­снюють діяльність на підставі відповідних ліцензій. Останнім ча­сом створено ряд асоціацій і лабораторій незалежних експертиз або приватних експертів.

Непроцесуальна форма взаємодії експерта і слідчого (судді) здійснюється у вигляді консультацій і надання довідок. Експерт може надати допомогу слідчому (судді) у виборі необхідного виду експертизи, роз'яснення її можливостей, кількості та якості ма­теріалів для її проведення, формулювання питань експерту.

Перелік розглянутих суб'єктів судово-експертної діяльності не є вичерпним. Це не тільки орган розслідування і суд, а й захисник, нотаріус, слідчі органи митниці, органи виконавчої влади, прикор­донної служби тощо.