Главная | Обратная связь

Функції загальної теорії судової експертології

Описуючи функції загальної теорії судової експертології, вчені наводять різні їх переліки і найменування.

Так, Г. І. Рузавет називає інформаційну, систематизуючу, про­гностичну, пояснюючу, І. Д. Андреєв — пояснюючу, прогнозуючу, синтезуючу, методологічну, практичну, Л. Б. Бажанов — пояснюю­чу, прогнозуючу, синтезуючу функції. А. І. Вінберг і Н. Т. Мала-ховська виділяють методологічну, інформаційну, пояснюючу, син­тезуючу, евристичну, практичну та прогностичну функції.

На наш погляд, функціями загальної теорії судової експертизи слід вважати методологічну, пояснюючу, синтезуючу і прогностич­ну функції. Інформаційна функція об'єднує пояснюючу і синтезу­ючу, тому її не слід виділяти як самостійну.

Функції слугують науковим відображенням практичної екс­пертної діяльності та її практичного призначення.

Зміст наступних функцій загальної теорії судової експертизи такий:

Методологічна функція. Закономірності об'єктивної дійсності, що відображені в загальній теорії, і методи, за допомогою яких во­ни розкриваються, органічно пов'язані між собою: теорія після відповідної трансформації і за певних умов переходить у метод пізнання, а методи наукового дослідження набувають риси теорії, мають певне теоретичне значення. Методологічна функція розкриває сам підхід до процесу пізнання, його принципи, світоба­чення, дослідження. Методологічна роль загальної теорії судової експертизи як концептуального засобу пізнання базується на ши­рокому розумінні методології науки, що включає не тільки методо­логію дослідження, а й методологію наукового пізнання в цілому.

Методологія наукового дослідження складає лише частину ме­тодології пізнання, хоч і найбільш актуальну як з теоретичного, так і з практичного погляду. Роль методології може бути визначе­на, виходячи з уявлення про її рівні. Загальна схема рівнів методо­логії включає:

- вищий рівень, що базується на філософській методології, змістом якої є загальні принципи пізнання і категорій науки вцілому;

- рівень загальнонаукових принципів і форм дослідження;

- конкретно-наукову методологію, тобто сукупність методів, принципів дослідження і процедур, що застосовуються в тій чи іншій спеціальній науковій дисципліні;

- методику і техніку дослідження, тобто набір процедур, що за­безпечують отримання єдиноподібного і достовірного емпіричного матеріалу і його первинну обробку, після якої він може включа­тися в наявне знання.

Пояснююча функція. Наукове пояснення — це розкриття зв'яз­ків між фактами, явищами, подіями, процесами, об'єктами та ін­шими закономірностями об'єктів, закономірностями дійсності на­укового пояснення (уже відомими) процесами, що дають змогу визначати пояснення в певній системі взаємозв'язків і законів.

Пояснення --це складний і тривалий дослідницький процес наукового пізнання, який досягається за допомогою певних при­йомів і методів, у формі висновків. Пояснююча функція є основ­ною, бо розкриває сутність теорії, розкриває закономірності розвитку об'єктів, їх наукове обґрунтування, з'ясування. У спе­ціальній літературі наводиться багато варіантів типології пояс­нень (причини пояснення, пояснення через закон, структурне, функціональне, генетичне пояснення).

Пояснення тісно пов'язане з описом. Опис -- це початкове, відносно наближене пояснення того чи іншого факту чи явища, коли перелічуються відповідні ознаки, які більш-менш повно роз­кривають цей об'єкт [7; 8; 10; 13].

Синтезуюча функція упорядковує накопичений емпіричний матеріал своєї предметної галузі знань, узагальнює його, синтезує на основі певного єдиного принципу.

Синтезуюча функція виявляється також у тому, що вона здійснює закономірні зв'язки між частинами, елементами загаль­ної теорії, окремими теоріями в галузі судової експертології, що дає можливість простежити нові зв'язки.

Синтезуюча функція зводить весь накопичений емпіричний матеріал і окремі теоретичні концепції в галузі судової експерто­логії в єдину систему з єдиними принципами, а також через за­гальну теорію пов'язує її з іншими галузями наукового знання та іншими сферами діяльності.

Щодо прогностичної функції, то між поясненням і передбачен­ням існує зв'язок: пояснення є основою для передбачення. Пояс­нююча функція є внутрішньою функцією системи, а прогностична має зовнішню спрямованість, що виявляється в можливості перед­бачити перспективи розвитку судово-експертної галузі наукового знання і відповідної практичної діяльності, а також наукового по­шуку. Реалізуються обидва аспекти прогностики -- аналітичний (передбачення нового факту) і систематичний (створення нової теорії з передбаченням її ефективності). Прогностична функція загальної теорії судової експертології є основою створення вчення про експертне прогнозування.

Отже, загальна теорія є евристичною, дослідницькою програ­мою, визначає цілі та шляхи подальших наукових розроблень у га­лузі судової експертизи.