Главная | Обратная связь

Судова експертиза та судово-експертна діяльність

 

Судово-експертна діяльність здійснюється у процесі судочин­ства експертними закладами і державними експертами. Вона по­лягає в організації і проведенні судової експертизи. Судочинст­во — це сукупність принципів і норм, що визначають організацію і діяльність системи судових органів.

Судочинство згідно з Конституцією України здійснюється органами судової влади. Судочинство включає загальні принципи організації і діяльності судової влади, судову систему у вузькому розумінні (як систему судових закладів), форми судочинства, основи статусу суддів, інші питання організації діяльності судів, зокрема функціонування органів судового співтовариства. Основу судової влади в Україні становить сукупність судових органів різної компетенції, які діють незалежно від органів представниць­кої і виконавчої влади.

Основними завданнями суду при здійсненні правосуддя є захист прав та свобод громадян, конституційного устрою, прав і законних інтересів підприємств, різних закладів, організацій [10].

До судової системи України належать Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції і система господарських судів України.

Суди різної компетенції керуються процесуальними нормами, які містяться у відповідних процесуальних кодексах та інших дже­релах процесуального права. Конституційний Суд не має свого ко­дексу і спирається на норми Закону України «Про Конститу­ційний Суд України» від 6 жовтня 1996 р. Суди загальної юрис­дикції під час розгляду кримінальних і цивільних прав, справ про адміністративні правопорушення керуються Кримінально-процесуальним кодексом (КПК України), Цивільним процесуальним кодексом (ЦПК України), Кодексом адміністративного судочин­ства, а господарські суди — Господарським процесуальним кодек­сом (ГПК України).

Правова регламентація судочинства не вичерпується процесу­альним законодавством. Деякі організаційні види судової діяль­ності, що забезпечують відправлення правосуддя, регулюються підзаконними актами, наприклад, Положенням про порядок вико­нання судових рішень, інструкціями з діловодства, інструкціями про порядок зберігання речових доказів та ін. У процесі криміна­льного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, цивільного судочинства як в судах загальної юрисдикції, так і в господарських судах, коли виникає не­обхідність проведення дослідження з використанням спеціальних знань у науці, техніці і ремеслі, призначається судова експертиза. Судова експертиза — це самостійна процесуальна форма пере­вірки доказів, що мають місце, а також отримання нових. Сутність судової експертизи полягає в аналізі експертами за завданням слідчого, дізнавача, суду, особи або органу, що здійснює прова­дження у справі про адміністративне правопорушення, речових доказів, які надають в його розпорядження з метою встановлення фактичних даних, що мають значення для правильного вирішення справи. За результатами дослідження експерт складає висновок, який є одним із передбачених законом джерел доказів, а фактичні Дані, що містяться в ньому, — доказами. Результати експертизи отримуються дослідним шляхом за допомогою спеціального інструментарію — експертних методик [1, с. 406].

Експертизи проводяться практично в усіх сферах людської Діяльності. Це так звані державні експертизи, що проводяться органами виконавчої влади та іншими державними органами (які виконують міжвідомчі та відомчі функції). Наприклад, державну екологічну експертизу проводять стосовно проектів, реалізація яких може призвести до негативних наслідків для навколишнього середовища. Проблеми, пов'язані зі зміною переліків робіт, посад, професій, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення і до­кові відпустки, вирішуються державною експертизою умов праці. Термін «державна експертиза» вживається і в іншому значенні. Так називають заклади й організації, що виконують спе­ціальні дослідження в тій чи іншій галузі за завданням державних органів. Наприклад, організація «Державна експертиза проектів МНС Росії» проводить державні експертизи з метою виявлення ступеня відповідності встановленим нормам, стандартам і прави­лам реалізації проектів і рішень за об'єктами виробничого і соціального призначення, які можуть бути джерелами надзвичай­них ситуацій або можуть впливати на забезпечення захисту насе­лення і територій від надзвичайних ситуацій, а також отримання під час проектування зазначених об'єктів норм і правил інженер­но-технічних заходів цивільної оборони.

Експертизи проводяться в різних міністерствах і відомствах, які розробляють відповідні рекомендації. Так, військово-лікарська експертиза проводиться в мирний і військовий час у Збройних Силах, у прикордонних, залізничних, інженерно-технічних, до­рожньо-будівельних і внутрішніх військах, у військах цивільної оборони, інших військових формуваннях, підрозділах зовнішньої розвідки, органах внутрішніх справ, податковій міліції, митних ор­ганах та інших формуваннях. Метою цієї експертизи є визначення категорії придатності громадян за станом здоров'я до військової служби, служби у правоохоронних органах, а також визначення причинового зв'язку травм, контузій, поранень і захворювань гро­мадян з проходженням ними військової служби (військових зборів), служби в правоохоронних органах. З метою проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські і лікарсько-льотні комісії.

Проводяться експертизи якості і безпеки товарів (робіт і по­слуг), а також експертизи за фактами порушення прав та інтересів споживачів на придбані товари (роботи, послуги) належної якості і безпеки для життя і здоров'я, на отримання інформації про товари (роботи, послуги) і про їх виготовлювачів (виконавців, продавців).

Судові експертизи відрізняються від інших і є специфічним різновидом експертиз, що мають особливий статус. Подібність до експертиз в інших сферах людської діяльності полягає в тому, що вони є дослідженнями, заснованими на використанні спеціальних знань. Ці експертизи проводяться також у ході судового розгляду в кримінальних і цивільних справах, справах про адміністративні правопорушення, господарських спорах. Підстави і порядок при­значення судових експертиз визначаються відповідними кодекса­ми України. Ці кодекси встановлюють права та обов'язки осіб, які беруть участь у проведенні судової експертизи, їхні правовідноси­ни, зміст основних процесуальних документів, які при цьому скла­даються, регламентують інші питання, пов'язані з порядком при­значення і проведення експертизи. Таким чином, судову експерти­зу відрізняють від інших експертиз в інших сферах людської діяльності за такими ознаками:

- підготовка матеріалів на експертизу, ЇЇ призначення і прове­дення проводиться з дотриманням правової регламентації;

- експертні дослідження засновані на використанні спеціальних знань у різних галузях науки і техніки;

- висновок експерта має статус джерела доказів (ст. 65 КПК України, ст. 66 ЦПК, ст.32 ГПК, ст. 69 КпАП України);

- як правило, для досліджень використовується відповідне обладнання, без якого неможливе його проведення на сучасному науковому рівні;

- здійснюється підготовка експертних кадрів і контроль за якістю їхніх досліджень;

- проводяться складні комплексні і комісійні експертизи;

- наукою розробляються нові методики експертних дослі­джень.

Судова-експертна діяльність є об'єктом пізнання судової експертології. Р.С.Бєлкін, Т.В.Авер'янова, С.Ф.Бичкова, Ф.М.Джавадов під судово-експертною діяльністю розуміють діяльність з проведення судових експертиз, тобто судово-експерт­ну практику [1-3]. І.А.Алієв і М.Я.Сегай відносять до об'єкта Дослідження також організаційні і процесуальні форми викорис­тання судової експертизи [4-6].

Вперше термін «судово-експертна діяльність» був введений За­коном України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 р. [7]. Проте сам Закон не містить визначення «судово-експертна діяль­ність», а розкриває його зміст у преамбулі та окремих статтях (статті 2, 3, 7, 8).

У преамбулі Закону України «Про судову експертизу» сказано, Що він визначає «правові, організаційні основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на мак­симальне використання досягнень науки і техніки». Сама експер­тиза у ст. 1 Закону визначається як «дослідження експертом на ос­нові спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ, процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у прова­дженні органів попереднього слідства чи суду» [7].

Стаття 7 Закону України «Про судову експертизу» визначає ор­ганізацію судово-експертної діяльності, а ст. 8 покладає науково-методичне забезпечення такої діяльності на центральні органи ви­конавчої влади, до системи яких входять спеціалізовані установи та відомчі служби, що проводять судові експертизи.

Отже, Закон України «Про судову експертизу» визначає про­фесійний статус судово-експертної діяльності, включає до її по­няття експертну практику як вид науково-практичної діяльності, а також ЇЇ правовий, організаційний і науково-практичний «су­провід». Закон, як справедливо зазначено в літературі [8, с. 48], слід було б назвати Законом України «Про судово-експертну діяльність», оскільки в ньому викладені основи навчання, атес­тації і кваліфікації професійних судових експертів, методичного забезпечення, фінансування, міжнародного співробітництва в га­лузі судової експертизи тощо.

Закон треба змінити і доповнити нормами, які оптимізують пізнавальну діяльність судового експерта. У ньому слід визначити статус судового експерта, керівника судово-експертного закладу та відомства, в підпорядкуванні якого знаходяться цей заклад і державні структури, що забезпечують діяльність такого закладу. Закон слід доповнити загальними питаннями порядку проведення судових експертиз, навчання судових експертів, розроблення су­дово-експертних методик. Він також повинен містити норми, що регулюють загальні питання відповідальності за порушення норм, які регламентують судово-експертну діяльність, керівника судово-експертного закладу, судового експерта, співробітників та інших учасників процесу.

Судово-експертна діяльність — це заснована на конституцій­них засадах діяльність органів державної влади, юридичних і фі­зичних осіб щодо забезпечення правосуддя незалежною, об'єктивного, кваліфікованою, такою, що спирається на досягнення науки і техніки, судовою експертизою [5, с. 26].

У судово-експертній діяльності можна виділити чотири струк­турні блоки, або «елементи» цілісної системи, які забезпечують здійснення державної політики в галузі судової експертизи:

1. Діяльність органів державної влади щодо правового забезпе­чення судово-експертної діяльності.

2. Діяльність уповноважених органів державної влади, що здійснюють функції управління щодо кадрового, наукового, на­уково-методичного, фінансового забезпеченню проведення судо­вих експертиз.

3. Діяльність головних суб'єктів судово-експертної діяльності, які здійснюють безпосереднє організаційне і науково-методичне забезпечення та проведення судових експертиз у державних судово-експертних установах.

4. Діяльність учасників судочинства, причетних до проведення судових експертиз і використання їхніх висновків [5, с. 28].

Названі структурні блоки з притаманними їм функціями і суб'єктами тісно взаємодіють між собою і створюють єдину систе­му судово-експертної діяльності.

До системи науки судової експертології входять, як справед­ливо зазначає М.Я.Сегай, концептуальні основи судово-експерт­ної діяльності в цілому і особливості їхнього використання різни­ми судово-експертними галузями знань [6, с. 761].

Отже, судова експертологія безпосередньо не включає до свого предмета і системи науки спеціальні судово-експертні галузі знань І відповідні їм судові експертизи, проте розробляє загально-мето­дологічні засади такої діяльності з проведення конкретних видів судових експертиз.

Судово-експертна діяльність здійснюється у процесі судочин­ства експертними закладами і державними експертами. Вона по­лягає в організації і проведенні судової експертизи.

Судово-експертна діяльність, як і будь-який інший вид діяль­ності, має таку структуру:

- мотив діяльності;

- мета діяльності;

- інформаційна основа діяльності;

- програма діяльності;

- професійно важливі якості, які необхідні для здійснення цієї діяльності [11, с. 102].

Поняття діяльності передусім пов'язане з поняттям мотиву. Мотив - це причина діяльності людини. Мотиви експертної діяльності визначаються певною мірою спрямованістю особи екс­перта, рівнем його свідомості та відповідальності, а також його за­гальною культурою. Мотиви експертної діяльності — суспільні, творчі й економічні.